«Сухий закон» повертається?

Заборонити не означає не дозволити. У країні, де закони та правила не порушує хіба лінивий і дурний, заборона купувати чи пити спиртні напої видається смішною. Але таки забороняють і свято вірять, чи, принаймні, нас переконують, що це дасть результат...

Заборонити не означає не дозволити. Така вже українська специфіка. Нема чим хвалитися, але й приховувати не варто, бо й так всі знають. У країні, де закони та правила не порушує хіба лінивий і дурний, як кажуть у народі (не знаю, скільки відсотків похибка на правильних, але таки залишимо їм кілька), заборона купувати чи пити спиртні напої видається смішною. Але таки забороняють і свято вірять, чи, принаймні, нас переконують, що це дасть результат.

У Львові, Ужгороді та Івано-Франківську заборонили продаж алкоголю вночі. З 22.00 до 10.00 не можна продавати спиртні напої в місті Лева, а для івано-франківців табу на алкоголь діятиме на дві години менше – до 8.00. «Ми принципово стоїмо на своїй позиції. Вночі нема чого, щоб працювали магазини, кіоски, які торгують алкоголем. Я думаю, що це рішення буде повністю підтримане львів’янами і нашою дорогою підуть інші міста України», - заявив міський голова Львова Андрій Садовий.

Про подібні нововведення подумують і в Києві. Якщо рішення приймуть, то киянам доведеться стати непитущими, бо горілку, коньяк, вино і навіть пиво не можна буде купити в магазинах і кафе, що знаходяться в житлових будинках. А після 23 години – у супермаркетах та кафе, які стоять окремо. У перший час заборона, щоправда, зачепить тільки центр міста. Але потім, «сухий закон» оголосять і на Подолі, і в спальних районах.

Водночас, виробники стверджують, що подібні рішення порушують закон. Асоціація «Міжнародне бюро вина і коньяку» (МБВК) вважає незаконним введення у ряді міст обмежень на торгівлю міцними алкогольними напоями в нічний час. МБВК звернулася до прокурорів Львова, Ужгорода та Івано-Франківська з проханням про внесення протесту на ці рішення міських рад. У бюро кажуть, що ці рішення ухвалені з порушенням вимог чинного законодавства, і місцеві ради перевищили свої повноваження. Зокрема, зазначають вони, згідно з постановою Кабміну «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», режим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секцій встановлюється суб`єктом господарської діяльності за узгодженням з органами місцевого самоврядування, але не в односторонньому порядку – органами місцевого самоврядування. Також в асоціації переконують, що такі нововведення «можуть завдати істотної шкоди інтересам держави, інтересам виробників алкогольних напоїв, інтересам підприємств торгівлі та інтересам громадян».

Все має свій початок, і «сухий закон» також

«Сухий закон» — збірний термін, що означає повну або часткова заборону обігу етаноловмістимих речовин. Перші згадки про подібні заборони датують ще 5 ст. Найвідомішою ж країною-борцем з алкоголізмом є РФ у всіх її іпостасях. Згадаймо лише сухий закон 1914 в Російські імперії і поки найвідомішу антиалкогольну кампанію 1985 року, яку проводила країна з назвою СРСР. Не збираюсь нікого ображати, але роки заборон і пропаганди здорового способу життя таки дали свої результати, і росіяни з додатком «най-» очолюють рейтинги прихильників спиртних напоїв. Але українці не далеко втекли. Може, спільна історія, тому спільні проблеми.

У СРСР магазини могли продавати алкоголь лише з 14.00 до 19.00. Люди досі пам’ятають поговірку: «О шостій ранку співає півень, у восьмій – Пугачова, магазин закритий до другої, ключ – у Горбачова». Ця кампанія супроводжувалася інтенсивною пропагандою тверезості, яка радила, зокрема, безалкогольні весілля. Статистика звітувала: результати є і вони великі. Офіційно зареєстровані продажі спиртного в країні за роки антиалкогольної кампанії знизилися більш, ніж у 2,5 разу.

Зростання тривалості життя, збільшення народжуваності та скорочення смертності пов’язували зі зменшенням продажу алкоголю. Але при цьому реальне зниження споживання було не таким значним, бо хто ж не пам’ятає самогоноваріння і нелегальне виробництво алкогольної продукції на державних підприємствах. Тіньовий ринок кустарного алкоголю, який існував і до того, в ці роки набув небаченого розмаху, а горілка поповнила перелік товарів, які потрібно було «діставати».

Було очевидно, що антиалкогольна кампанія спрямована на «моральне оздоровлення» радянського суспільства досягла інших результатів. У масовій свідомості вона сприймалася як знущання влади над народом.

Заборонити не можна продавати

Після заборони, купити алкоголь у цих містах теоретично можна буде лише в ресторанах, а практично… кому треба буде, ті знайдуть. Якщо й не знатимуть, де шукати, то вигадливі ділки їм радо підкажуть, але про це далі… Будь-які закони можна обійти – це українська реальність. І що тоді? Взагалі на них не покладатися? Ні, адже наші закони – найкращі закони в світі, але… на папері. Треба переходити до наступного етапу – практичного втілення. Лишилося мало… У нас вже не продають алкоголь неповнолітнім, не п’ють пиво і не курять в громадських місцях… Тепер так само не зможуть купити спиртні напої вночі. Взагалі, мудріше було б боротися не з алкогольними напоями, що самі по собі не завдають нікому шкоди, а зі зловживанням, яке так характерне для українців. Що дасть заборона, якщо можна купити спиртне вдень, а вночі пити досхочу? Плюс, якщо любитель знає, що пізніше не продаватимуть, то він візьме ще більше, ніж завжди, бо боязнь дефіциту досі в крові. Що мені з цього нововведення, якщо я повертаюся з роботи, а на зустріч йде пияк, сідаю в маршрутку – і там пияк, йду додому, а у під’їзді знову він? А мене тішать забороною продавати алкогольні напої, яка нічого не змінить, знаю я.

Ситуація з алкоголізмом в країні страшна, тому вже давно в нас мали би проводити безліч виховних робіт, до яких залучати громадських діячів, відомих людей, кумирів молоді, які би говорили про відповідальне ставлення до алкоголю. Нехай би проводили зустрічі з колишніми алкоголіками, які б розказували, через що вони пройшли, як зіпсували своє життя. Де наша загальнонаціональна програма боротьби з алкоголізмом? Навіть на папері нема, не кажучи вже про реальне втілення. І це при тому, що президент називає нашу молодь найбільш питущою. Далі – ставлення до п’яного на вулиці має бути зовсім іншим ніж те, що є зараз. Перехожі (бачу постійно на власні очі) сприймають пияків з усмішкою на обличчі. Люди, ми забули, що маршрутка, чи кафе – то не цирк, а пияк не клоун. Лише дехто незадоволено буркне, але більшості до них нема діла. О, а наша доблесна міліція намагається зовсім не бачити пияків. З одного боку, куди мають їх дівати, а з іншого, якщо він порушує громадський порядок – то його місце у в’язниці, нехай злякається трохи своєї поведінки. Тільки є одна проблема – не дуже хочеться з такими паритися. Хто в нашій країні займається алкоголіками? Де, скажемо пафосно, порятунок і соціальна адаптація пияків? Де?.. І це все ще більше дратує, коли чуєш, як вирішують боротися з алкоголізмом.

Аргументи за:

Заборона – це перший крок на шляху боротьби з тотальним спиванням нації. Умова: якщо не буде другого-третього (а їх поки не передбачається), результату ніхто не побачить.

Ідеальне суспільство може жити на основі моральних засад, а в інших випадках потрібні певні правила та закони. Ну, зрозуміло, що нам до ідеального як до неба рачки, тому ультиматуми потрібні.

Третій аргумент, який змогла придумати, звучить так: Це правильно – не продавати алкоголь вночі.

Аргументи проти:

Заборона провокує бажання порушити її. Згадайте, як маленька дитина, коли їй сказати не можна, не заспокоїться, поки цього не зробить.

Попит завжди породжує пропозицію. Заборона продавати в офіційних місцях сприятиме розвитку підпільного бізнесу і реалізації неякісної продукції.

Нелегальний обіг спиртних напоїв в Україні оцінюють в 40-70%. Якщо алкоголь й так продають з-під поли, то що заважатиме робити це далі? Звісно, певний інкубаційний період треба бути пройти, щоб притертися до нових правил як одним, так і другим.

А що кажуть люди?

«Це нічого не дасть» - так майже одноголосно відповідав кожен, кого запитала про заборону. Вони і не проти, але результату від того не очікують. Можливо, так думають і ті, кого опитали у Львові. Центр вивчення громадської думки Інституту міста Львівської міської ради провів вуличне опитування щодо заборони продажу алкоголю у нічний час. Опитали 200 львів’ян методом особистого інтерв’ю. Результати свідчать, що 78% львів’ян підтримують таке рішення. Керівник Центру Мар’яна Малачівська каже, що серед тих, хто підтримує заборону частки чоловіків і жінок майже рівні – 44,23 та 55,77 відповідно. Про можливі результати нововведення людей забули запитати…

Суспільство з міткою «алкоголізм»

Мета згаданих рішень благородна – боротьба з алкоголізмом. Проблема спивання українців очевидна, бо у маршрутці, на лавочці, у під’їзді і, як не прикро, у власній квартирі ми бачимо зловживання алкоголем. Куди не глянь – там пияк. Це не образно, на жаль. Якщо б в Україні потрібно було визначити символ останнього десятиліття, то найбільше прав на це звання має споруда з назвою «бар». Саме там можна побачити і змалювати, якщо комусь треба, реальну картину із життя українців. То є місце, де можна за паспорт купити чергову пляшку, якщо пощастить з продавцями, бо до цього ще не всі опускаються. Не думайте, що в барі картина спотворена, що зібрались за тими столиками лише найгірші і таких мало, що ваш син чи чоловік до них не належить, бо ризикуєте прикро помилитись. Але, на жаль, наше суспільство не розуміє цієї проблеми: «Та випий ще склянку, нічого тобі не буде», «Та він вже великий, нехай попробує», «Що то за зустріч без спиртного». І такі розмови можна почути на кожному кроці. А щоб хтось на побутовому рівні, та й на державному, зрештою, обговорював проблему алкоголізму, то цього нема. 

Міністерство охорони здоров’я подає страшні, але водночас очевидні для всіх дані про рівень дитячого алкоголізму. В Україні серед опитаних учнів віком 15-16 років 25% вживали алкоголь раніше 13-ти років, а серед тих, кому 11-12 років, пробували спиртні напої 40% дітей. Були п`яними хоч раз в житті 20% шестикласників.

Ми вже докотилися до того, що президент країни називає українську молодь найбільш питущою у світі. «Думаю, що українські діти вживають більше, ніж будь-де у світі, алкоголю і тютюну… Виросло ціле покоління пивної молоді», - заявив Віктор Янукович. Скорочення населення на 6 млн. він також пов’язує з проблемою алкоголізму. То, може, ми нарешті почнемо адекватно реагувати?..

Мирослава Холявінська (УНІАН)

УНІАН в Google News