Душогуб регіонального масштабу
Душогуб регіонального масштабу

Душогуб регіонального масштабу

14:12, 07.11.2011
10 хв.

Житель Чернігівщини вбив 11 людей. Між першим та останнім із задокументованих злочинів пролягла справжня часова прірва завширшки в 10 літ.

Відразу на понад два десятки пунктів скоротився нещодавно перелік нерозкритих резонансних злочинів, скоєних у різні роки на Чернігівщині. Днями завершено розслідування та направлено до суду кримінальну справу одного з найжорстокіших та найхолоднокровніших убивць, викритих в області за останні півстоліття. Слідством доведено: місцевий житель Дмитро Володько одноосібно або разом зі спільниками вбив 11 людей! Також він брав участь у 12 зухвалих розбійних нападах на громадян, переважно в їхніх оселях. Між першим та останнім із задокументованих злочинів пролягла справжня часова прірва завширшки в 10 літ.

Розповідь про кримінальний шлях чолов’яги, перерваний чернігівськими оперативниками, варто розпочати «з кінця» – подвійного вбивства, котре виявилося останнім у довгій вервечці жахіть.

«10 листопада 2009 року до Борзнянського райвідділу внутрішніх справ області надійшов виклик з села Ядути, що кілометрів за 20 від райцентру, – розповідає начальник УМВС Чернігівщини генерал-майор міліції Олександр Михайлик. – Тамтешній сільський голова повідомив про вбивство в будинку місцевих фермерів, людей знаних і успішних. На порозі ванної кімнати в калюжі крові лежала мертва господиня з численними ножовими пораненнями. Її ж чоловік кудись зник. Найкращі фахівці як із районної міліції, так і з обласного УМВС почали ретельний огляд місця пригоди. Сантиметр за сантиметром вони обстежували помешкання в пошуках слідів, які могли б вивести на злочинця.

Відео дня

Спочатку виникла підозра, що вбивство могло стати наслідком побутового конфлікту, тож чоловік покійної десь переховується. Однак ця версія не «протрималася» і півгодини: у гаражі біля будинку на оперативників чекала жахлива знахідка. Під стареньким легковиком «опель» в оглядовій ямі, прикритій дошками від стороннього ока, лежав застрелений підприємець. Під час огляду приміщення правоохоронці знайшли чотири стріляні гільзи від пістолета. Їх, а також закривавлений кухонний ніж вилучили як речові докази».
Гільзи виявилися з характерними особливостями: схожі вилучили за рік до описаного випадку на місці вбивства борзнянського посадовця, відповідального за стан автошляхів у районі. Проведене експертне дослідження підтвердило ідентичність гільз: у Борзні та Ядутах «розмовляла» та ж сама зброя.

Згаданий чиновник загинув під дверима власного будинку 19 листопада 2008 року. Повернувшись увечері з роботи, він звично відчинив ворота та загнав машину у двір. Коли ж пішов зачиняти браму, дістав кулю в лоба. Однак пострілу цього ніхто не почув – труп виявили лише за деякий час, коли домашні стривожилися відсутністю чоловіка та кинулися його шукати. Тоді на місці злочину також працювали найдосвідченіші оперативники карного розшуку, слідчі, експерти-криміналісти.

Як одна з основних розглядалася версія щодо корисливих мотивів убивства, оскільки у покійного зникли особисті документи, мобільний телефон, гроші та в’язка ключів, зокрема від службового кабінету. Водночас правоохоронці стали відпрацьовувати всі можливі варіанти. Злочин міг бути пов’язаний з професійною діяльністю посадовця, який перебував на керівній посаді понад 20 років, або ж з його політичною активністю як керівника впливового партійного осередку.

«Пов’язавши між собою ці два факти, ми об’єднали і здобуту в обох випадках інформацію, що дало новий потужний імпульс у розслідуванні, – веде далі Олександр Григорович. – Комплекс оперативних заходів проводився разом з аналітичною роботою. Працівники міліції звертали увагу на найменші деталі. Адже обидва злочини були скоєні не посеред безлюдної пустелі: обов’яз­ково хоч хтось когось бачив. І в райцентрі, і в селі люди добре знають одне одного, тож будь-який «чужинець» впаде у вічі. Або ж нібито свій, місцевий, «засвітиться» двічі – й це теж стане приводом для прискіпливого вивчення його персони».

Невдовзі у правоохоронців виникли дуже ґрунтовні підозри стосовно причетності до вбивств 35-річного Дмитра Володька. Він народився в Борзні, там же минули його шкільні літа. Проте ще понад 10 років тому чоловік перебрався до Чернігова, певний час працював охоронцем на місцевих підприємствах. До батьківської хати навідувався не надто часто, але якраз у дні вчинення обох злочинів приїздив на певний час до Борзни. Крім того, Дмитра бачили в райцентрі й коли за кілька літ до вбивства ядутинського подружжя в їхньому будинку була скоєна крадіжка.

У вересні 2007-го фермер та його дружина справляли родинне свято, запросили чимало гостей. Гуляли у власному барі, розташованому в центрі села. А як пізно ввечері повернулися додому, виявили зламані замки, безлад в оселі й найголовніше – зникнення зареєстрованого карабіна. Таким чином, ця зброя стала ще однією «ниточкою», яка могла вивести сищиків на слід «кілера».

«Прочісування» контактів родини Володьків, зрештою, вивело оперативників на нового власника карабіну. Цей чоловік, великий шанувальник вогнепальних «іграшок», зберігав у своєму господарстві декілька одиниць незареєстрованої зброї. З-поміж них віднайшовся і карабін, аж надто схожий на законну власність обікраденого, а згодом вбитого підприємця. Серійні номери на зброї були знищені, однак міліцейські спеціалісти зуміли їх відновити. Це дійсно виявився той самий карабін, що зник з будинку в Ядутах.

Зібрані докази остаточно переконали працівників карного розшуку у причетності Дмитра Володька до всіх трьох (поки що) злочинів. Його затримали.

«Пі­дозрюваний визнав свою участь як у крадіжці зброї, так і в убивствах, – наголошує очільник обласної міліції. – Також він назвав імена спільників, котрі допомагали йому у скоєнні обох злочинів проти родини фермерів. 2007 року до будинку разом із Володьком проникли його друг дитинства – борзнянець на прізвисько Шило, а також житель села Ядути, який певний час працював у господарстві загиблого й добре знав усі ходи-виходи та місця зберігання цінних речей. Спільником же Дмитра у скоєнні подвійного вбивства став інший його давній друзяка на прізвисько Ганс – не раз засуджений за крадіжки та грабежі житель райцентру».

Виявилося, що перший «похід» до будинку фермера неабияк порадував нашого головного фігуранта і, йдучи удруге, він також сподівався на непогану здобич. Навіть більшу, ніж раніше, бо ходили чутки, буцімто підприємець планував розширити парк автотракторної техніки, а тому збирає гроші, та ще й ніби взяв у банку чималенький кредит. Жага наживи зовсім затьмарила розум нападників. Їм і на думку не спало, що виручка від проданого збіжжя навряд чи зберігатиметься у домі, а кредит, якщо і є, найпевніше, безготівковий. «Вхопимо ласий шмат – і крапка!» – міркували товариші, прямуючи на справу.

Першим у прочинені гаражні ворота ввійшов Володько. Господар, який щойно повернувся додому, порався біля «опеля». Він обернувся до непроханого гостя і побачив наведений на нього ствол з глушником. Один за одним майже беззвучно пролунали чотири постріли. Дмитро разом з Гансом, що ввійшов слідом, заховали мертве тіло й кинулися до будинку. Там вони «вибили» з господині 4 тисячі гривень – усі гроші, які були в помешканні, – а потім зарізали її. І мерщій тікати – не лише із села, а й зовсім з району.

Знаряддя вбивства – пістолет системи Макарова відправили «спочивати» на дно річки Борзенки, що перетинає райцентр. У ході слідства зброю разом з глушником за допомогою водолазів «виловили» та долучили до справи як головний речовий доказ.

«Усвідомивши, що зібраних доказів цілком достатньо для доведення його вини у смерті трьох людей, Дмитро Володько почав каятися у старих гріхах, – зазначає Олександр Михайлик. – З’ясува­ло­ся, що ще коли він тільки оселився в обласному центрі, «тихий та сумирний» охоронець позбавив життя шістьох жителів Чернігова. Впродовж 1999–2002 років він разом зі спільниками, які періодично змінювалися, вбивав жителів міста: і бізнесменів, і навіть… пенсіонерку! Відповідною була і здобич: звідкілясь нападники виносили значні суми грошей, коштовності, побутову техніку, а десь мусили вдовольнитися сімома сотнями гривень – всіма заощадженнями старенької бабці».

Ще частіше «відморозки» скоювали розбої, змушуючи жертв під страхом смерті віддавати все цінне майно. Географія таких злочинів була значно ширшою, однак теж не виходила за межі області. Жахливі хвилини довелося пережити землякові Володька – жителю Борзни, родині з селища Березне Менського району, двом родинам із села Замглай та одній з Любеча, що на Ріпкинщині. Також чолов’яги зробили «візити ввічливості» до магазину та кафе в Чернігові. В першому випадку поклали до кишень 600 гривень, в другому й поготів на сотню менше. Натомість у приватних помешканнях товариші здебільшого заволодівали значно більшими сумами.

А от Володько, бувало, працював і «на виїзді». 2000-го він разом з двома друзяками побував у Рівному. У місцині, яку тамтешній люд називає «Панським кварталом», розбійники, вочевидь, готувалися до звичної кримінальщини. Проте на заваді їм став охоронець приватного будинку, обраного за об’єкт нападу. Нелюди без вагань вбили мужнього чоловіка, однак їм довелося вдовольнитися тим, що мала при собі жертва: обручкою, сотнею німецьких марок та невеликою сумою в гривнях.

Інше «виїзне» вбивство Дмитро скоїв сам. Навесні 2008 року у Дніпровському районі Києва він позбавив життя місцевого жителя, труп якого розчленував, а рештки заховав якнайдалі одне від одного.

Загалом, як достовірно встановило слідство, спільниками Володька під час скоєння різних злочинів були 24 особи. Всі вони також притягуються до відповідальності.

Головному ж фігуранту висунуто звинувачення за 6 статтями Кримінального кодексу України та 2 статтями Кримінального кодексу УРСР (деякі розбої та вбивства були вчинені ще до набуття чинності у 2001 році ККУ). Справу вже передано до суду, який і визначить ступінь вини кожного з фігурантів та їхню подальшу долю.

Сергій Бриль. Громадсько-правовий тижневик "Іменем закону"

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся