Політикам найпростіше казати, що Нацрада бореться з російською мовою

Якби ми боролися з російською мовою, то ми б точно вимагали, аби Discovery, яке транслюється в Україні російською, та інші іноземні канали, йшли англійською... Інтерв`ю з заступником голови Нацради

Рішення Національної ради з питань телебачення й радіомовлення про припинення ретрансляції неадаптованих до вітчизняного законодавства телеканалів (у тому числі - кількох російських) викликало невдоволення

а) провайдерів (тобто тих, хто ретранслює програми),

б) абонентів (тобто тих, хто дивився ці канали),

в) російських політиків (тобто тих, кому тільки дай поспекулювати на такій темі).

Останні розцінили крок Нацради як політичний пресинг. А український політикум побачив у  діях Нацради адекватну відповідь  на нескінченний потік хамства з боку російських телеканалів. Та обміном "люб`язностями" справа не закінчилася. Міська рада Севастополя закликала кабельних операторів не виконувати розпорядження Нацради,  Донецька міськрада зібралася до суду, а Президія ВР Криму закликала Президента призупинити дію рішення Нацради.

Щоб з`ясувати суть конфлікту і його стадію, ми звернулися до заступника голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення Ігоря Куруса.

Пане Ігорю, чому ситуація настільки заполітизована?

Це "заслуга" наших політиків. Їм найпростіше казати, що ми боремося з російською мовою…

Та не боремося ми з російською мовою, тому що з 83-ох програм іноземних – 65 російськомовних. Якби ми боролися з російською мовою, то ми б точно вимагали, аби Discovery, яке транслюється в Україні російською, та інші іноземні канали, йшли англійською, а не російською.

Але, як бачите, ми цього не робимо.

Ще політики закидають нам, що ми хочемо витіснити російські канали з України… Знову ж таки, з 83-ох іноземних каналів – 40 російських. Але це програми, до яких не було претензій з української сторони. Ми навпаки йдемо їм на зустріч.

Що мають робити телеканали (чи навпаки - чого не робити), щоб Ви їх вважали адаптованими?

Це зокрема, трансляція програм і фільмів, придбаних для території України, трансляція реклами, за яку сплачено в Україні, відсутність сцен насильства, інших сцен чи інформації, яка може завдати шкоди малолітнім глядачам, поширення об’єктивної інформації та можливість спростування інформації, яка не відповідає дійсності.

Десь місяць тому, коли керівники компаній зрозуміли всю серйозність ситуації, вони самі почали з нами виходити на контакт. Ми мали розмову з «Первым каналом. Всемирная сеть», РТР…

Не маємо контакту з ТВЦ, на нас ніхто не виходить з білоруських компаній. До нас не звертається з китайського CСTV, до якого є формальні претензії.

Нещодавно був контакт зі США щодо однієї американської програми, яка в Європі не локалізована. Також звернулися ізраїльські представники, аби ми відновили трансляцію ТВ-9.

Тобто почалися контакти.

«Первый канал» пішов своїм шляхом – вони приїхали, запитали, які у нас вимоги. Ми їм перелічили, а вони спочатку сказали, що це все суб’єктивно. Проте ми розмовляли дуже довго, і вони, очевидно, зрозуміли нас… Написали кілька листів, в останньому було сказано, що вони готові повність виконати вимоги закону України, які не суперечать законам РФ.

Вони готові створити в Україні підприємство й отримати ліцензію, вони готові транслювати повністю адаптований продукт.

Ми, звичайно, могли чекати, коли вони це зроблять, проте ми пообіцяли піти їм на зустріч, ось і пішли. Хочу звернути увагу, що керівники телекомпаній не політизують проблему.

Скільки Ви дали їм часу?

Там є питання правового характеру…

Ми постійно спостерігаємо, як ведуть себе «Перший канал» та «Рен-ТВ». Щодо останнього, то буквально вчора вони звернулися до нас із пропозицією відвідати їхній апаратно-студійний комплекс, щоб ми пересвідчилися у їхній здатності транслювати для України очищений продукт.

Щодо «Першого», якщо ми побачимо реальне впровадження обіцянок, то це одне. В іншому випадку будемо змушені діяти відповідним чином... Нам цього не хочеться робити, але якщо ми побачимо, що письмові запевнення – це лише маневр, то доведеться діяти адекватно.

Який набір аргументів Ви використовуєте у переговорах і дискусіях? Очевидно, є якась передісторія конфлікту. З чого все почалося?

У 2006 році на початку січня були прийняті зміни до Закону України про телебачення і радіомовлення. У цій редакції відбулася зміна процедури ретрансляції іноземних каналів у кабельних мережах України.

Справа в тому, що до 2006 року з 2002 року, коли починалися створюватися кабельні мережі в Україні, ринок кабельного телебачення був нерегульований. Підприємства, які створювали кабельні мережі, намагалися вийти з-під регулювання закону. Вони намагалися називатися по-різному, наприклад, «підприємствами зв’язку». Після чого потрапляли під контроль Міністерства транспорту і зв’язку. Міністерство на них тиснуло, аби вони не порушували права абонентів, тоді «кабельники» називали себе телекомпаніями і, відповідно, потрапляли до нашої компетенції.

Коли держава взялася за врегулювання роботи кабельних операторів, виник такий суб’єкт господарювання як провайдер програмних послуг. Це юридична особа, яка була посередником між абонентом і оператором телекомунікацій.

У 2000-2004 роках була загроза насильної зміни власників кабельних мереж, що в окремих випадках супроводжувалося можливим знищенням інфраструктури, тому законодавець і самі кабельники виступили з ініціативою, щоб розділити дві сфери – інфраструктурну, яка знаходиться, грубо кажучи, у землі, та організаційну, яка надає послуги, тобто вступає в контакт з абонентом.

Тож у законі з’явилося поняття «провайдер програмних послуг». Одразу ж його віднесли до компетенції Національної ради й почали застосовувати до нього певні вимоги, які стосуються авторських прав і так далі.

1-го березня 2006 року, коли закон вступив у силу, Національна рада попередила всіх зацікавлених осіб про те, що змінилася процедура входження іноземних програм у кабельну мережу України.

І всі російські канали, які транслювалися в Україні, про це знали?

Ми попередили посольство Російської Федерації в Україні, а також посольства інших країн, які не є членами ЄС і не ратифікували Європейську конвенцію. Ми попередили всіх дистриб’юторів, які працюють в Україні, усіх провайдерів програмних послуг.

Проте ми побачили, що з їхньої сторони немає реагування . Відповідно, ми почали провайдерам програмних послуг виписувати рішення з відповідними формулюваннями, які зводилися до того, що Національна рада погоджується на ретрансляцію програм, в яких зацікавлені провайдери, але за умови, що вона буде адаптована до законодавства.

Хочу наголосити, що керівники провайдерів на засіданнях Національної ради нас запевняли, що, якщо йтиме неадаптована версія, то вони відключатимуть канали.

А чи були якісь офіційні перемовини саме з російською стороною?

До цього літа – ні. Лише в середині літа ми провели першу зустріч з представниками російського посольства та представниками телекомпанії «РТР-Планета».

Мені здалося, що російська сторона нас почула, вони навіть сказали: «Усе зрозуміло. Це суто економічний аспект проблеми». У мене після цієї зустрічі склалося таке враження, що нам вдасться врегулювати це питання саме з цією телекомпанією.

А чому Нацрада безпосередньо не звернулася до керівників каналів?

Ми писали їм листи. У відповідь один із дистриб’юторів прислав нам відповідь, що він вважає усі програми «адаптованами».

Пане Ігорю, а скільки глядачів мали російські телеканали в Україні?

Приблизно 6 мільйонів – це тільки кількість абонентів, тобто домогосподарств.

А скільки провайдерів є в Україні?

Близько шістсот. І 488 з них видавалася ліцензія під вищезазначені вимоги.

Тобто переважна більшість провайдерів погоджувалися з новими змінами, проте продовжували неочищену ретрансляцію.

У яких регіонах не виконують Ваше розпорядження щодо відключення російських каналів?

У Донецьку, Закарпатті, Дніпропетровську, Одесі та Криму.

Тобто вони повністю ігнорують Ваше рішення?

Ну, як сказати… У різних регіонах по-різному. Десь політики почали скликати ради, щоб підняти свої рейтинги, десь провайдери розпочали займатися політикою, як у Луганську, десь провайдери пізно повідомили абонентів про зміни у програмуванні.

Десь, як скажімо, в Автономній Республіці Крим, «Русская община Крыма» звернулася до Росії, аби вони поставили потужний передавач, щоб транслювати на територію України російські канали…

Проте надіюся, що скоро рішення виконуватимуться на всій території без виключення. Але чим більше довкола цього питання буде політики, тим довше триватиме цей процес.

Що Ви маєте на увазі?

Річ у тім, що якби протягом двох років політики не заважали Національній раді планово ввести в дію законодавчі новели, не закликати провайдерів до невиконання законодавства і не провокували небажання іноземних мовників працювати в Україні легально, то уже б усі спокійно дивилися звичні телеканали й не думали відключать чи не відключать їх. А так тепер, втративши два з половиною роки, ми за три місяці змушені здійснювати легалізацію. І, якщо, ми знову станемо на шлях популізму, перешкоджанню діяльності конституційного, регуляторного органу, а не цілеспрямованої роботи, то якісь керівники іноземних каналів подумають: «А навіщо нам щось робити? В Україні безлад, може ще трішки позаробляємо грошей без додаткових затрат?» Тому процес може затягнутися. І знову конфлікт. А цього так не хочеться.

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН в Google News