Чи виведе новий президент Чорноморський флот РФ з України

Не можна вирішити проблему 2017-го доки в України не з’явиться такий собі південний політичний вектор... Потрібне чітке бачення місця Севастополя в кримському проекті і чорноморській політиці України... Думки експертів

Нинішній глава держави Віктор Ющенко - один з небагатьох кандидатів у президенти, в програмі яких простежується чітка позиція щодо виведення флоту сусідньої держави. Чи означає це, що при іншому президентові у Чорноморського флоту Росії з`являється реальний шанс залишитися у Криму і після 2017 року? Про це ми запитали в експертів.

Олесь Доній, народний депутат

СИТУАЦІЯ З ВИВЕДЕННЯМ БУДЕ СКЛАДНОЮ, ОСКІЛЬКИ РОСІЯ МАЄ БАЖАННЯ ПОНОВИТИ ВЛАСНУ ГЕГЕМОНІЮ

Незалежно від поведінки ЧФ у 2009 році, базування флоту на території України є взагалі дестабілізуючим фактором у внутрішньополітичному житті України, певним подразником. Тому що створює ілюзію для певної частини антиукраїнських елементів у самій Україні щодо можливості переділу кордонів і майбутньої можливості російської експансії на території України.

Крім того, продовжуються дії, пов’язані з діяльністю російських спецслужб під егідою ЧФ, продовжується діяльність інформаційних структур, пов’язаних теж з ЧФ. Багато проросійських громадських організацій в Криму фактично відверто співпрацюють з флотом. Також можна додати заяви політиків, у першу чергу, російських, які до 2017 року не хочуть обговорювати виведення. Звісно, що Росія тоді не встигне вивести за один день чи за один рік.

І це впливає на політиків у Україні. Якщо спочатку тільки маргінальні політики говорили про можливість залишити флот після 17-го року, то в цьому році деякі провідні політики заговорили про таку можливість. Зокрема, Литвин. А деякі зробили фактично антидержавницькі заяви. По-іншому не можна трактувати заяву Богословської, яка заявила про необхідність утворення на базі Севастополя кондомінімуму під спільним керуванням Росії та України. Аргументуючи це якраз наявністю Чорноморського флоту. Вона запропонувала частину України вивести з території держави й зробити спільне підпорядкування.

Взагалі дивно, як політик, що проголошує антидержавницькі заяви, має можливість балотуватися на найвищу посаду в країні.

В Конституції України записано, що 2017 рік – це останній рік базування. Для того, щоб не виводити ЧФ, потрібно замінити статтю Конституції, де написано, що на території України не може бути іноземних баз. Для цього потрібна не перемога того чи іншого політика, а конституційна більшість у ВР. У цьому питання повинен бути консенсус між владою і опозицією. У цьому парламенті це неможливо.

Якщо націонал-демократика асоціюється з Ющенком, то тут все чітко щодо ЧФ. А ось у Партії регіонів і БЮТ є різні думки з цього приводу. Якщо рішення прийматимуться не блоками і не партіями, а лише двома лідерами – Тимошенко і Януковичем, тоді суспільство не зможе жодним чином впливати на ситуацію.

Водночас політичної волі в кожного з політиків може не вистачити без підтримки суспільства, зовнішнього світу, євроатлантичних структур. Тому кожен з політиків може піддатися економічному чи політичному тиску з боку Росії для спроб лобіювання такого рішення.

Насправді ситуація з виведенням буде складною, оскільки Росія має бажання знову окупувати пострадянський простір, поновити власну гегемонію. Події в Грузії показали, що вона не зупиниться навіть перед військовою ескалацією. Тому для того, аби не було не те що виведення, а введення нових російських військ, повинна бути й консолідація українського суспільства, чого поки не простежується, і підтримка євроатлантичних структур. А еліти повинні збагнути, що це необхідність. Поки українські еліти не демонструють державницького мислення, навіть з таких серйозних питань як ЧФ не демонструють єдності. А Росії на таких протиріччях грати дуже легко.

Нагадаю, що навіть у Фінляндії СРСР у 40-му році виступав не в ролі агресора, а в ролі жертви. Аналогічно як гітлерівська Німеччина в 39-му році щодо Польщі.

Небезпеку з боку Росії український політикум повинен чітко усвідомити.

Дмитро Штибліков, керівник міжнародних програм Центру “Номос” (Севастополь):

ТИМОШЕНКО МАЄ ДОСВІД УСПІШНОГО СПІЛКУВАННЯ З ПУТІНИМ , ПРОТЕ ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ПІДІЙМАЛА ЦЕ ПИТАННЯ

Як на мене, виведення чи не виведення флоту залежатиме не від українського політикуму, а від того, як вестиме себе Росія, як там вважатимуть за потрібне. Наприклад, вони з Грузії чотири бази виводили п’ять років. З іншого боку – з Німеччини група військ була виведена за рік. Тобто політична воля керівництва і нічого більше.

Сподіваємося, що будь-який переможець президентської гонки відстоюватиме інтереси України, принаймні добиватися того, аби хоч почався діалог з виведення, бо це не завів «Жигулі», і поїхав, а довгий серйозний процес. Для України важливо також, аби флот пішов нормально, щоб нам не залишили розвалини.

Та поки з опублікованих програм кандидатів чи з їхніх слів не почув якихось реальних кроків чи пропозицій, як почати виводити ЧФ.

Юлія Тимошенко начебто має досвід успішного спілкування з прем’єр-міністром Росії. Це плюс. Проте вона, будучи прем’єром, жодного разу не підіймала з Путіним розмову про Чорноморський флот. Те ж саме можна сказати про Янкуовича, коли він був прем’єром.

Ющенко якимсь чином намагався налагодити зв`язок з цього питання через двосторонню комісію, але, чесно кажучи, практичних результатів мало. Наприклад, тільки деякі формальні домовленості про інвентаризацію об’єктів. Але це було ще тоді, коли президентом був Путін.

Зараз – президент Медведєв, який в своєму посланні сказав, що любить українців, але не любить Президента Ющенка. Тобто повертаємося до того, з чого починали.

Аби цей діалог активно почався, потрібно, у першу чергу, підняти питання про виведення на міждержавному рівні, гучно задати його Росії.

Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ:

Зараз важко передбачити, як розвиватимуться події до 2017 року, тому що в Україні є певні політичні сили, які категорично проти подальшого продовження перебування ЧФ РФ, а є ті політичні сили, які вважають за можливе продовження перебування ЧФ. Яка сила перетягне в цьому питанні, хто більш переконливо зможе довести доцільність чи недоцільність перебування ЧФ, сказати зараз важко.

Але якщо дотримуватися букви закону, то, звісно, жодні військові формування не можуть перебувати на території України.

Володимир Лупацій, виконавчий директор центру соціальних досліджень «Софія»:

ВІДСУТНІСТЬ СТРАТЕГІЇ ОЗНАЧАЄ ФІНАНСУВАННЯ СЕПАРАТИЗМУ В КРИМУ З ДЕРЖБЮДЖЕТУ

Розмови про 2017 рік перетворилися або на політичну спекуляцію, або на профанацію реальних проблем і викликів, з якими Україна стикається на своєму південному напрямку. Іншими словами, справа не в 2017 році, а в здатності держави забезпечувати суверенітет на всій території і на всіх її вимірах. Тобто йдеться про здатність забезпечувати інформаційну, фінансово-економічну, воєнно-політичну безпеку і так далі.

На жаль, не можна вирішити проблему 2017 року до тих пір, поки в України не з’явиться повноцінна стратегія, такий собі південний вектор у внутрішній і зовнішній політиці. Бо саме на півдні Україна стикається з ключовими викликами, такими як територіальні претензії, можливості забезпечення енергетичної безпеки, загрози розпалювання міжетнічних і міжконфесійних конфліктів.

Таким чином Україні для вирішення проблеми 2017 року потрібно повернутись обличчям на Південь до реальних викликів і можливостей, які є на південному напрямку. Також повинен з’явитися реалістичний кримський проект України.

До тих пір, поки це не буде зроблено, це означатиме, що Україна продовжує фінансувати сепаратизм у Криму з держбюджету.

Ще один фактор 2017 року… Це не лише базування ЧФ, а, перш за все, це проблема Севастополя. Потрібне чітке бачення місця Севастополя в кримському проекті України і чорноморській політиці України. Для Севастополя потрібна нова місія, треба думати про те, що він може виконувати місце елітної столиці, функцію фінансово-економічного та політично-культурного центру України, який є форпостом на південному зовнішньополітичному напрямку України.

Якщо дивитися на програми наших кандидатів, то там немає розуміння проблеми 2017 року. На цю проблему, гадаю, звернуть увагу лише в момент її загострення.

Опитала Ксеня Лесів

УНІАН в Google News