Василь Джарти: Якщо держава не повернеться обличчям до Криму, то ця перлина України у своїй мушлі закриється

У мене дев’ять заступників значаться, а реально працюють - троє... Думаю, Партія регіонів зможе сформувати самостійно більшість на всіх рівнях у Криму...

Інтерв’ю «ДТ» кримський прем’єр Василь Джарти переносив кілька разів з різних причин, за якими вгадувалося бажання говорити після досягнення якогось результату його роботи. Розмова відбулася в переддень прем’єрської «стоденки» Джарти, і Василь Георгійович погодився виключити з нашої розмови політику кримського розливу, партійну риторику, і зосередитися на економіці Криму. У принципі, із цього нова команда Партії регіонів у владі автономії починала, обіцяючи залишити за бортом внутрішньопартійні склоки, перетягування канату між парламентом і урядом і політизацію процесів. Натомість були обіцяні: жорстка боротьба з корупцією, створення прозорого ринку землі з допомогою проведення аукціонів і наведення порядку в цій сфері, розширення економічних повноважень автономії та використання повною мірою тих, що вже є. Все це мало створити сприятливі умови для приходу системного інвестора.

З огляду на те, що Партія регіонів утримує кримський штурвал уже десятиліття й усі більш-менш значимі посади зайняті її представниками чи союзниками, то для виконання поставлених завдань, за великим рахунком, було б потрібно: притягти до відповідальності однопартійців, які прокручували незаконні оборудки з землею і майном або позбавити їх посад, скасувати сотні рішень, знести незаконні будівлі в охоронній зоні узбережжя. Історія для нашої країни неймовірна, тому не дивно, що революції в цьому плані не сталося. У плюс собі Джарти може записати повне відсторонення від впливу на владу друга екс-спікера А.Гриценка — депутата О.Мельника, чиє всесилля і спричинило конфлікт у середовищі місцевих регіоналів, для залагоджування якого свого часу й був відряджений у Крим «залізний» Джарти. Але прихід його як глави уряду з макіївською та київською командою віце-прем’єрів, міністрів, їхніх заступників і помічників створив грунт для конфлікту нового, поки що непублічного. «Ми» і «вони», «кримські» і «макіївські» — це чіткий поділ домінує в усьому, попри колір партквитків.

При цьому дуже цікаво спостерігати трансформацію самого Джарти, який часто видається більшим «автономістом», ніж місцеві, уже професійні борці за повноваження АРК. У надрах Радміну народжується законопроект, який, на думку експертів, які його бачили, зможе істотно вплинути на подальший розвиток економіки автономії. Він схожий на концепцію особливого економіко-правового режиму Севастополя, яка розроблялася за колишньої влади й тихо померла. Здається, у цього законопроекту буде нелегка доля, адже таких пільг для інвесторів прагне будь-який регіон, тільки чи дасть їх центр. Але з огляду на те, що президент Віктор Янукович проведе свою відпустку в Криму, а потім продовжить працювати з документами на дачі, у кримської влади є шанс переконати деяких критиків цього експерименту в його реалістичності.

— Василю Георгійовичу, чотири роки тому, під час перебування міністром охорони навколишнього природного середовища, в інтерв’ю «ДТ» ви казали, що у вас є такий принцип: «Перед тим як кудись увійти, думаю, як я звідти вийду. А якщо не можеш вийти, то навіщо входити». Цікаво, що й тому призначенню, і нинішньому — на Крим — передувала боротьба за крісло керівника МНС…

– Я справді намагаюся завжди розуміти і знати перед тим як кудись заходити, як я звідти зможу вийти. Жодної внутрішньопартійної конкуренції у вирішенні питання мого перебування в Криму не було. А в 2006-му боротьби за МНС, за великим рахунком, ніякої не було. Тоді було прийнято рішення президентом Ющенком, що Віктор Балога все-таки повертається, і він хоче обійняти цю посаду. А мені було запропоновано Мінприроди. Складно було говорити тоді про екологію. Я не знав, не розумів діяльності міністерства, але саме це викликало інтерес. У мене все життя таке. Те, що нове й незвідане, завжди вабить. Тоді ще Віктор Федорович казав: «Ти подумай, може, не варто тобі йти». Але я вважав, що зможу бути ефективним менеджером у цьому міністерстві. І тому, що його ніхто, за великим рахунком, не знав, нам удалося за короткий термін створити міністерство, яке могло впливати на процеси, що відбувалися в 2006—2007 роках в Україні.

— На виході з Мінприроди у вашому багажі виявилися: участь у схемі з приватизації «Межигір’я», видача спецдозволу на користування надрами на шельфі компанії Vanco Prykerchenska Ltd, не кажучи вже про дрібніші скандали та обвинувачення в зв’язку з видачею і продажем спецдозволів, зокрема відбиранням ліцензій в «Укрнафти». Ви й сьогодні стверджуватимете, що це критика з розряду політичної конкуренції, чи все-таки розумієте, що в історії з Vanco бракувало державного підходу?

— Вважаю, це спірне питання. Я ним займався в частині своїх функціональних обов’язків — підготовці цього документа, який взагалі був першим такого роду в країні. І ті умови, що були там виписані, однозначно відповідали інтересам держави Україна.

— Тепер ви ближче до цього найбагатшого шельфу. Проте останні угоди з РФ, газово-флотські, ставлять під сумнів необхідність для України взагалі видобувати свій газ, якщо в нас буде стільки російського. При цьому всі знають, що собівартість тисячі кубометрів газу з чорноморського шельфу — 35 доларів, і не надто багато грошей потрібно вкласти, щоб, збільшивши видобування, закрити потреби не тільки Криму, а й півдня України.

— На жаль, у моїх функціональних обов’язках як голови Ради міністрів Криму немає можливості вплинути на ці питання.

— А ви намагалися?

— Я просто знаю. Є загальна програма Мінпаливенерго, є програма Кабміну України. І я територіально перебуваю ближче до шельфу, але не більш того. Хоча вважаю, що ми повинні спільно розробляти це питання. І АРК має бути в пріоритетах. Це моя позиція, я її не приховую. Але на цьому етапі поки що отак...

— Ми підійшли до важливого моменту. Насправді, в Криму дуже багато ресурсів: вуглеводні є не тільки на шельфі, а й на материковій частині, п’ять портів, узбережжя двох морів, мінеральні та бальнеологічні ресурси, дуже мало використовувані в курортному лікуванні, якого, у свою чергу, теж уже практично немає. Чи не дивно, що регіон із такими природними можливостями залишається дотаційним?

— Дотації ми зменшили із 25 відсотків до п’яти від загального обсягу дохідної частини. Крим — невід’ємна частина держави Україна, і є загальнодержавні завдання, які розглядає центр, а є повноваження АРК. Ми всі ставимо запитання: що таке автономія з погляду економічної самостійності? Але відповіді на нього поки немає. Ми маємо виписати законодавчо дуже багато питань, які дадуть реальну можливість для розвитку Республіки Крим. Потрібне залучення інвестицій на територію Криму. А для цього ми маємо законодавчо затвердити умови, за яких інвестор, прийшовши в Крим, почуватиметься комфортно, впевнено та надійно.

— Василю Георгійовичу, я це чую вже від десятого прем’єра. Ці правильні слова кажуть усі! А конкретно — що ви робите для того, щоб можна було говорити про якусь економічну самодостатність Криму?

— Може, десять прем’єрів про це й казали. Але наша команда сьогодні готує законопроект, який дасть можливість від слів перейти до справи. Це проект закону про особливий порядок інвестиційної діяльності на території АРК і Севастополя. Я не хочу говорити сьогодні про території пріоритетного розвитку. Я проти цього, тому що ТПР — для територій депресивних, і будь-який інвестор це розуміє. Якщо казати про СЕЗ, то потрібно розуміти, що ми не можемо умовно колючим дротом обгородити весь Крим. А ми повинні мати можливість регулювати оподаткування в пріоритетних сферах. І ми маємо такі повноваження за Конституцією Криму, але ця норма не працює, оскільки іншими законами не враховується. Тому, на наш погляд, було б доцільно законом про порядок інвестиційної діяльності в Криму надати податкові канікули для інвесторів, наприклад, на п’ять років — з податку на прибуток, з ПДВ на ввезення обладнання, яке є частиною інвестпроекту, із земельного податку. Крім цього, на рівні Криму, надати інвестору спрощений режим проходження адміністративних процедур — «єдине вікно» для реєстрації, узгодження тощо. Зі свого боку, держава має гарантувати стабільність порядку здійснення інвестдіяльності, збереження майнових і немайнових прав інвесторів і компенсацію витрат і збитків по проекту у разі зміни чи скасування закону. Природно, закон має також установити планку обсягу інвестицій, нижче за яку інвестор не може претендувати на отримання таких пільг. Це — необхідний комплекс умов для того, щоб у Крим прийшов системний і, я б навіть сказав, — стратегічний інвестор.

— Як ці нововведення кореспондуватимуться з новим Податковим кодексом, який ось-ось буде ухвалений, а потім до нього не можна буде вносити зміни впродовж п’яти років?

— Не тільки цей проект закону, а й усі інші кореспондуватимуться з Податковим кодексом. А закон про особливий порядок інвестиційній діяльності має працювати відповідно до норм Податкового кодексу щодо переліку та характеру пільг, які можуть надаватися інвесторам, і з урахуванням конституційних повноважень АРК. І ці наші пропозиції вже відпрацьовуються Міністерством фінансів України.

— Хто розробляє цей законопроект і коли він буде поданий у ВР України?

— Розробляє проект спеціально створена робоча група Ради міністрів. Ми залучаємо сюди і незалежних фахівців, кримських і київських. Ми розробляємо проект спільно і з Мін’юстом України, і з адміністрацією президента. Мені хотілося б закінчити його, поки Верховна Рада не піде на канікули, і щоб із 1 січня 2011р. цей закон уже працював.

— На що ви робите ставку, на які сектори економіки?

— Це охорона здоров’я на базі санаторно-курортного комплексу, це відпочинок і туризм, третій напрям — аграрно-промисловий комплекс, а також екологічні проекти. Ми маємо відродити лікувальну базу кримських курортів. Я вважаю, що цей наш пріоритетний напрям...

— І це дасть цілорічну роботу здравниць...

— Так. Адже в чому проблема Криму? Курортний сезон триває три місяці, а то й менше. Ми повинні його розширити, в ідеалі — зробити цілорічним. Далі, сільське господарство. Ми повинні сьогодні казати не тільки про вирощування місцевої продукції, а й про глибоку переробку. Крим — це та територія, яка по праву може й повинна називатися екологічно чистою. Сьогодні на ринку дитячого харчування — всього 15 відсотків продукції українського виробництва. Ми витрачаємо до мільярда доларів на імпорт даного продукту. Ми що, не можемо робити свій і заповнити ринок? Можемо. Ми повинні тут вирощувати, переробляти і реалізовувати.

Що таке екологія? Якщо ми кажемо про розвиток туризму та курортну охорону здоров’я, то це неможливо без вирішення проблеми утилізації відходів. Крим потопає в твердих побутових відходах (ТПВ). У цьому напрямі ми вже рухаємося. Не так швидко, як хотілося б, але в нас є серйозні напрацювання. Ми сьогодні працюємо щодо розвитку альтернативних видів енергетики — геліоенергетики, вітроенергетики.

У наших планах розвиток цілого напряму із залучення соціально відповідального бізнесу до відродження історичних пам’яток. У бюджетах хронічно бракує ресурсів для підтримання в належному вигляді пам’яток культурної спадщини, які, з іншого боку, є дуже привабливими туристичними об’єктами. І потрібно використовувати досвід європейських країн, коли під жорстко виписані умови з боку держави приватний інвестор реставрує і зберігає історичні об’єкти, забезпечує повноцінний доступ туристів.

Випереджаючи ваше запитання про долю Юсуповського палацу, котрий сьогодні має статус держрезиденції і закритий для відвідання. Я ознайомився зі зверненнями та аргументами Асоціації музеїв і заповідників Криму, публікаціями в ЗМІ і хочу сказати, що звертатимуся до президента України з приводу відкриття палацу для відвідування і створення там музею. Це буде дуже цікавий туристичний об’єкт.

Якщо ви спитаєте про гральний бізнес, то, хочу сказати, — я не проти. Але тут якраз має бути економічна зона — на території депресивної, для розвитку якої ми можемо створити ці інфраструктури.

— Про ідеї, котрі наражаються на критику громадськості та експертів. Будівництво моста Крим—Кубань. Стільки розмов на цю тему ведеться, але ніхто ніколи не викладав на стіл економічного обгрунтування. До ТЕО взагалі мова не доходила! Чи, може, ви бачили таке обгрунтування?

— Ні, обгрунтування я не бачив. Я інше бачив, знаю і розумію. Якщо взяти глобус і провести ниточкою по ньому від Лондона до Азії, то цей шлях усе ж таки через Керч ітиме. Я вважаю, що тією частинкою цього шляху, якої сьогодні не вистачає, може бути міст. Безумовно, ми повинні рахувати. Але економічний ефект рахується і на три роки, і на п’ять, і на 20. На скільки ви пропонуєте його порахувати?

— До моменту, коли проект на нулі вийде і коли інвестор почне свої гроші повертати.

— Можливо, наші правнуки побачать економічний ефект? Хіба це погано?

— А хто свої гроші вкладе в такий довгограючий проект?

— Держава повинна думати сьогодні про перспективи розвитку...

— Тобто, ви хочете наші гроші туди зарити, бюджетні?

— Я нічиїх грошей не хочу заривати! Я хочу гроші вкладати. Якби всі, хто будував сто років тому, думали про економічний ефект через п’ять років, то тут, мабуть, не було б нічого. Давайте думати трошки більше, ніж через п’ять років, 10, 20.

— Економічного обгрунтування немає, ніхто не прораховував обсягу та структури вантажів, пасажиропотоків. Є ідея, в яку всі свято вірять без будь-якого економічного обгрунтування, із дуже хитким технічним!

— Я так критично не ставився б до цього. Ми кажемо про те, що готові почати будівництво. Але ж ми розуміємо — щоб почати будівництво, нам потрібен проект. Проект передбачає технічне обгрунтування. І після цього буде прийнято остаточне рішення.

— Тоді звідки ці строки — побудувати до 2014 року?

— Ми транслюємо строки, названі президентом Д.Медведєвим. З іншого боку, А.Клюєв очолює робочу групу, яка сьогодні розробляє в тому числі й економічні обгрунтування з усіх цих питань. Ми ж сьогодні не взялися палі забивати!

— При цьому на все, що ви перелічили в пріоритетах — рекреація, сільське господарство, ТПВ, екологічні проекти — на все це катастрофічно бракує грошей. А це реальні сьогоднішні проблеми. Щоб зрозуміти, наскільки вони реальні, потрібно поїхати в будь-який дитячий протитуберкульозний санаторій, розграбований дуже небідними людьми і вбитий чиновниками...

— Але річ не тільки в цьому. Повірте мені, якщо сьогодні держава не повернеться обличчям до Криму (у тому числі я й себе маю на увазі — як одного з учасників управлінського процесу), то Крим, як перлина України, у своїй мушлі закриється, і ми ніколи вже її не відкриємо. Перлина буде всередині, тому що Туреччина розвивається, Грузія розвивається, Росія із Сочі розвиваються. Ніші будуть зайняті. Тому більше хотілося б говорити про Крим, як про геополітичний проект. Крим знає весь світ. Тому він мусить бути локомотивом усіх територій України.

— До питання про геополітику. На ваш погляд, продовження базування Чорноморського флоту, який займає 18,5 тис. га і тільки 3,5 тис. з них — у Севастополі, а решта — це АРК, це узбережжя, порти, полігон, це екологія, заповідні місця — це благо для Криму з економічної точки зору?

— Дуже багато підприємств, які були в Криму за Радянського Союзу, орієнтувалися на замовлення з Російської Федерації. І протягом п’яти років ці підприємства стали банкрутами.

— Можете перелічити?

— Завод «Море», наприклад.

— Замовлення в «Моря» були з усього світу. Але до банкрутства його підвела рідна держава, котра не платила за замовлення, і ділки, які хотіли його «розрізати» для зручності приватизації.

— Але я не розглядав би Чорноморський флот тільки як флот чи тільки з погляду політики. З погляду економіки, це не лише можлива робота підприємств, а й сам клімат інвестиційний. Все ж таки Росія це не просто сусід, а важковаговик. І на це орієнтується і бізнес, і інвестори. Російський інвестор отримав додаткові можливості для приходу сюди. Одразу ж про Крим згадала і Європа, і Туреччина. А за великим рахунком це та геополітика, яка намагається впливати на процеси, що відбуваються в Криму. У тому числі й те, що стосується кримськотатарського народу. Тому я вважаю, що Харківська угода дасть поштовх для розвитку передусім економіки України.

— А ви ніколи не рахували, яким був би бюджет Криму, якби існувала пряма грошова оплата Росією оренди землі?

— Тоді давайте порахуємо, скільки ми винні і яку ціну платити за газ?

— Ми вже вищу за європейські платимо.

— Але платили б іще більше. Чому ми не хочемо платити, як у Білорусі?

— Аякже, просто зараз віддамо «Нафтогаз» і трубу, і будемо, як у Білорусі.

— Кому він потрібен — «Нафтогаз»? Що таке «Нафтогаз»?

— Спецпідрозділ Мінпаливенерго із закупівлі російського газу.

— Я ставив запитання Міністерству паливної енергетики: «Чорноморнафтогаз» повинен бути в підпорядкуванні Криму і працювати на Крим. Але радісних оплесків я не почув.

— Радмін кілька місяців тому створив робочі групи для перевірки законності земельних рішень і використання пляжних зон. Звіту поки що не було. Що реально ви побачили?

— Я реально побачив бардак у всіх напрямках. І ми перебуваємо, за великим рахунком, на нульовій точці. І щоб цей пласт підняти, я не знаю, яка має бути команда і які сили. Однозначно — на рівні Криму цього буде недостатньо. Усе, що стосується обороту землі, ті повноваження Радміну, що є, мені їх не вистачає. Можливостей таких у мене немає.

— Я з вами не погоджуся, що у вас повноважень мало. По всій вертикалі в країні — одна й та сама сила. Чого не вистачає для того, щоб почав працювати кадастр, щоб нарешті було ухвалено положення про проведення земельних аукціонів у Криму? А в цей час пан Гриценко, екс-спікер ВР Криму і губернатор Херсонщини, проводить п’ять аукціонів в області.

— Можливо, пан Гриценко і проводить аукціони — я йому бажаю удачі в цьому плані. Але чомусь у Криму він їх не проводив, хоча в нього була така можливість. Але для нас це буде яскравий показник того, що ми рухаємося вперед. Для мене аукціон по землі — це старт реальної практичної роботи. Думаю, через місяць ми оголосимо перший аукціон.

— Що стосується призначення пана Чабанова. Справді не знайшлося фахівця на посаду голови Рескомзему? І що робити з тією інформацією, яка була і в пресі, що це місце банально продавалося?

— Ви самі в це вірите?

— Що посади продаються? Це що, якась новина для нашої країни?

— Зараз посади продаються? Я про це особисто не чув.

— Чому Чабанов? Ви знали його по роботі в Азово-Чорноморській інспекції?

— Я його знав і по роботі в інспекції в тому числі. Це було непогане надбання тоді. Крім того, я розумів, що цю посаду повинен обіймати кримчанин і це повинна бути людина, котра розуміє всю складність земельного питання на півострові, що дасть їй змогу дуже швидко в усьому розібратися. Тому що той кредит довіри, про який ми всі кажемо, швидко тане. І в мене не було можливості дуже довго вибирати.

— Яка може бути довіра до людини з такою неординарною біографією — судимість, зміна громадянства, яка викликає багато запитань, зміна прізвища, шлейф скандалів у його бутність секретарем Ялтинської міськради і в.о. мера…

— Є довіра моя до нього. І якщо він порушить право і закон, порушу і я в тому числі.

— При всіх обіцянках влади заощаджувати на собі і боротися з бідністю простого українця, ми спостерігаємо протилежний процес. Що в Києві, що тут. У РМ Криму — дев’ять віце-прем’єрів. На 48 мільйонів бюджетних гривень влада автономії стала дорожчою. Запроваджуються спеціально під людей посади, хтось із кимось розраховується. А в результаті розраховується платник податків.

— Мені дуже складно працювати з коаліцією, яка сьогодні є у ВР Криму. У мене тут дев’ять заступників значаться, а реально працюють — троє.

— А інші за що отримують зарплату?

— Це спитати потрібно в коаліції.

— Але ж вони працюють у вашому уряді?! До речі, можу нагадати ваші ж слова: до трьох рахувати не буду, через пару місяців усі, хто погано працює, вилетять. Але у відставку відправлено членів уряду з квоти фракції комуністів, яка не ввійшла в нову коаліцію. Тобто звільнені за політичними мотивами.

— ВР Криму за моїм поданням вчора (16 червня) достроково звільнила з посади віце-прем’єра та міністра освіти і науки автономії. І це цілком логічно — комуністи вийшли з коаліції, і тому представлення їх в уряді стає проблематичним. Хоча я підходив би до цього питання не з політичних переконань, а за професіоналізмом. При наступному скликанні кримського парламенту Рада міністрів має формуватися не за квотною системою, і її члени не повинні залежати від політичних сил, представлених у Верховній Раді.

— Коли будуть вибори до ВР Криму, за якою системою і який результат збираєтеся дати?

— Кажуть, восени. Гадаю, буде змішана система, 50% — за мажоритарною системою, але висування партійні, і 50% — за списками. Думаю, Партія регіонів зможе сформувати самостійно більшість на всіх рівнях у Криму.

— На фініші виборів президентських ви казали про те, що до місцевих виборів у Криму буде створено нову боєздатну команду Партії регіонів. Ви хочете сказати, що ті люди, котрі якимось чином себе дискредитували, не потраплять до списків?

— Я намагатимуся робити все для цього.

— І серед цих людей не буде нинішніх мерів прибережних селищ і міст, з якими сьогодні ви нічого не можете вдіяти навіть для того, щоб навести порядок на пляжах? Але ці люди приносили не лише голоси, а й гроші в партійну касу.

— Можливо, в чиюсь касу вони й приносять, але в касу Партії регіонів ніхто нічого не приносить. Мені дуже шкода, що таких людей обирають. Але те, що я не буду прибічником їхньої підтримки — жодних сумнівів немає. З іншого боку, повинні бути люди, котрі справді прийдуть на їхні місця від Партії регіонів. Це буде відповідальність уже моя. Мені дуже хотілося б підібрати таких людей, які встоять перед спокусою і намагатимуться працювати для людей. Якщо мені це вдасться зробити, то вважатиму, що я як керівник на першому витку становлення витримав удари політичної долі.

Валентина САМАР, газета "Дзеркало тижня"

УНІАН в Google News