Джаз Коктебель: EL Кравчук заспівав романси Вертинського, а Скрипка перейшов у кабаре

Поціновувачем джазу виявився і екс-міліціонер Юрій Луценко... На сцені NuJazz, що розкинулася поблизу відомого в Коктебелі нудистського пляжу, ввечері відбувалися не просто концерти...

І знову в оксамитовий сезон у кримському “краю блакитних вершин” лунав джаз. Джаз-Коктебель увосьме зібрав усіх любителів цього музичного мистецтва.

Класика жанру

Як і минулого року, основні фестивальні заходи відбувалися на двох головних сценах: NuJazz Stage і Волошинській сцені в саду будинку-музею поета.

Туристи проходячи повз NuJazz Stage часом обурювалися: “Ну хіба це джаз? Це якась фігня!” Вони частково мали рацію, адже деяких виконавців центральної сцени з джазом майже ніщо не пов’язувало. Та про це трохи пізніше. Для справжніх поціновувачів класики жанру чи сучасного бачення відомих джазових хітів існувала сцена Волошинська.

Пол Роджерс

Британець Пол Роджерс, якого називають одним з кращих європейських басистів та імпровізаторів сучасності, разом зі своїм тріо зачаровував слухачів грою на незвичайному семиструнному інструменті, який іноді звучить як гітара чи перкусія, а іноді “співає” голосом віолончелі чи навіть арфи. Квитки на Пола Роджерса розібрали ще до початку фестивалю.

Американським квінтетом Джері Бергонзі публіка захоплювалася не менше.

Тріо Наталії Лебедєвої – постійні гості джаз-фестивалю – цього разу представили свою нову авторську програму.

Глядачів, критиків і скептиків на фестивалі здивував EL Кравчук. Попсовий співак замахнувся на романси самого Вертинського. І не розчарував ані публіку, ані експертів. Суворий джазовий критик Олексій Коган високо оцінив талант EL Кравчука. Головною піснею програми артиста став драматичний романс “Те, що я повинен сказати”, присвяченій трагічній історії київських студентів-патріотів, які загинули під Крутами.

Поціновувачем класичного джазу виявився і екс-міліціонер Юрій Луценко. Політик завітав на один з концертів на Волошинській сцені і насолоджувався цим музичним мистецтвом на пластикових стільцях просто неба.

NuJazz – це не тільки джаз

На сцені NuJazz, що розкинулася поблизу відомого в Коктебелі нудистського пляжу, ввечері відбувалися не просто концерти, а запальні шоу.

Кабаре-бенд з Білорусі «Серебряная Свадьба» (минулорічне “відкриття” фестивалю) не міг залишити байдужим жодного глядача. Екстравагантна солістка бенду Бенька вибігла на сцену в довжелезній картатій сукні й маленькій шляпці, тримаючи в руках сачок, гармошку й незмінний атрибут усіх її вступів – валізу. Бенька перебуваючи режисером у білоруському ляльковому театрі вдало справляється і з роллю актриси. І не перестає захоплюватися морем, яке вона вперше в житті побачила на коктебельському фестивалі-2009.

Бенька

– Море – це найбурхливіший і найприємніший слухач, – запевнила вона зі сцени.

До речі, море цього річ було занадто бурхливе. Величезні хвилі, гучно розбиваючись на березі, наче підспівували виконавцям, позбавляючи туристів можливості пірнути в морські глибини.

Музично-театральний балаган «Серебряная Свадьба» більше години заводив публіку своїми подекуди парадоксальними, але іронічними піснями, де намішано французького  шансону, диксиленду-кантрі, російської народної музики і навіть латиноамериканських мотивів.

На Джаз Коктебель завітав і легендарний рок-гурт “АукцЫон”, на якому зростали батьки більшості глядачів фестивалю. Звісно, це не був джаз. Але “АукцЫон” – це був вибір публіки. За словами організаторів, вони запропонували своїм Інтернет-користувачам поділитися вподобаннями: кого вони хотіли б побачити на фестивалі. Глядацькі симпатії дісталися пітерському рок-гурту. Попит породжує пропозицію...

Гості фестивалю цього року могли насолодитися виступом знаменитого американського барабанщика Ела Фостера і давнього друга фестивалю, «душею і голосом гурту DePhazz» Карла Фрієрсона. Декілька років тому на фестивалі Фрієрсон “закохався” в український етнічний гурт “ДахаБраха”. І це “кохання” вилилося в оригінальний спільний проект.

Фрієрсон і Даха Браха

Невгамовний Олег Скрипка привіз на фест джаз-кабаре “Забава”. Виступ складався з двох частин. Перша – пісні корифея української естрадної пісні Богдана Весоловського, який мешкав до війни у Львові.

– Під ці пісні гоцала молодь на Галичині в 30-ті роки, – запевнив Скрипка, вдягнений у білий костюм і стильну вишиванку на кшталт італійської сорочки.

Олег Скрипка

У цей вечір Олег Скрипка дуже подобався любителям джазу, а особливо любителькам

І зі сцени зазвучав український довоєнний джаз.

Друга частина – оригінальна інтерпретація світових хітів, таких як “Hotel California”, чи відомих ВВшних “Весна” або “Танці”.

Публіку просто “розривало”, незважаючи на те, що на годиннику була майже дванадцята ночі. Танцювали й діти, і їхні батьки. А як витанцьовував сам артист!.. Участь у танцювальному телепроекті далася взнаки. Скрипку не хотіли відпускати зі сцени. А його “Весну” співали майже всім пляжем.

Глядачі: від неформалів до алкобомонду та інтелігенції

Якось так історично склалося, що Коктебель манить і інтелігентів, і бідних художників, і неформалів. Неодмінним супутником джазу виступає вино. Воно скрізь. У дорогих скляних пляшках, жерстяних флягах, пластикових склянках. Ним зігріваються у холодні вечори під сценою і піднімають настрій. Цього року на фестивалі навіть зародився новий термін – алкобомонд.

Організатори зазначають: «Тверезих людей майже нема, але нема й агресії. І мають рацію. Люди гублять камери й фотоапарати, “добрі душі” приносять їх на сцену, а потім речі повертають їх неуважним власникам.

Американець Фрієрсон уже встиг полюбити коктебельське море і вино і ... жінок. Співак поділився іронічним спостереженням: “Гарні жінки потрапляють на небеса, а погані – у Коктебель”.

Джаз Коктебель – це не тільки джаз. Це відпочинок душею і тілом. На Волошинській сцені вночі кіномани могли подивитися “Фадо” і “німу” “Аеліту“ у супроводі живої музики. На “території свідомого життя” вчили мистецтву чаювання, проводили заняття йогою, сеанси масажу і т. д. І все це в оксамитовий сезон на березі найчорнішого моря...

Анна Ященко, УНІАН-культура

УНІАН в Google News