Чи стане Янукович Жоржем Помпіду?
Чи стане Янукович Жоржем Помпіду?

Чи стане Янукович Жоржем Помпіду?

09:30, 22.03.2010
10 хв.

Під суворим виглядом Януковича ховається вразлива, ніжна душа... Він намагається більше пізнати й менше демонструвати... Міністр культури : багато хто думає, що я донєцкій, а я з Дрогобича...

У Києві в музеї «Духовні скарби України» відкрилася передаукціонна виставка «Колекційний живопис ХІХ–ХХ століть». Організатор цього дійства – аукціонний дім «Корнерс». Родзинкою виставки й торгів, які відбудуться 27 березня, оголошено роботу Іллі Рєпіна «Три дами за рукоділлям» 1911 року (усі бажаючі зможуть подивитися її з 20 по 26 березня).

На саме відкриття 19 березня зібрався мистецький, бізнесовий, провладний і гламурний бомонд країни. Любити, цікавитися й збирати живопис завжди було модним. Кажуть, не цікавитися живописом – це все одно, що не читати книжок. Щоправда, колекціонувати його – задоволення не для простих смертних.

Відео дня

В Україні теж є чимало цінителів мистецтва, серед них і наш колишній президент Віктор Ющенко. Він у прямих ефірах міг годинами говорити про трипільську культуру, різні старожитності чи мистецтво загалом. Леонід Кучма за час свого президентства теж устиг полюбити живопис. І зібрав непогану колекцію картин.

Нинішній президент Віктор Янукович до політичного бомонду належить не один рік, проте ще не відзначився любов’ю чи хоча б цікавістю до живопису. Поки що він любить футбол, полює на кабанів у Межигір’ї, освоює панське захоплення – гольф.

Ми поцікавилися в гостей виставки, чи стане, на їхню думку, президент Янукович поціновувачем мистецтва і що б йому пасувало колекціонувати.

Якщо піарники Януковича просуватимуть його інтелект, то, може, він і стане колекціонером

Український художник Ілля Чічкан каже, що Януковичу  потрібен суворий стиль. Це художники шістдесятих – сімдесятих , котрі малювали сталеварні заводи, сталеварів, фабрики, шахтарів. Це пасуватиме його образу.

– А чи стане він збирачем, не знаю, – каже Чічкан. – Я взагалі погано знаю цю людину, тому мені важко судити. Якщо в нього буде правильна піар-група, яка займатиметься просуванням його інтелекту, то, може, і стане колекціонером.

Під суворим виглядом Януковича ховається вразлива, ніжна душа

Відомий політичний перебіжчик Анатолій Кінах, який не отримав у цьому уряді міністерського крісла, знає, що під таким «суворим зовнішнім виглядом Януковича ховається доволі вразлива, ніжна душа».

– Я б сказав, що він тяжіє до мистецтва. Як і всі люди, у яких було непросте дитинство. Я його розумію, бо сам виріс у селі. Маю надію, що в Януковича такий потяг до краси лише зміцнюватиметься.

Кінах – однодумець Чічкана:

– Тяжко сказати, що б йому пасувало збирати… Гадаю, усе те, що пов’язане з мужністю, з суворими професіями, бо він виріс у такому краї, де професії потребують точності від чоловіків.

Президенту пасували б художники радянської школи

Епатажний художник Олег Пінчук вважає, що в президента має бути інше завдання, ніж займатися колекціонуванням.

– По-перше, йому треба навести в країні лад, по-друге, вийти з кризи й заробити гроші. Тоді й в інших людей з’являться гроші на мистецтво. Сьогодні багато художників не можуть звести кінці з кінцями. Минулий президент декларував, що підтримує культуру, проте в силу певних обставин матеріальне становище наших художників стало погіршилося. Що б йому пасувало? Гадаю, сучасне мистецтво, художники радянської школи середини шістдесятих, які були прекрасними колористами. Такі, я б сказав, більш зрозумілі речі: хороший міський пейзаж, портрет, щось на індустріальну тематику. Такого роду картини не дуже популярні, але з точки зору професійного мистецтва – цікаві. Я їх бачив навіть у Лондоні. Колись хтось скупив за безцінь ці картини в Кривому Розі й вивіз туди.

Пінчук вважає, що Рєпін на українському аукціоні – це справді подія.

– Дуже хочеться, щоб ця картина була продана дорого, тоді це стане орієнтиром для інших українських художників. Я теж час від часу відвідую наші аукціоні. Часом купую недорогі речі, але які мені дуже подобаються. Проте більшою мірою беру участь у благодійних аукціонах, бо гроші йдуть на допомогу дітям. Так я купив десятки картин. Тут є невеличка хитрість: на благодійні аукціони, як правило, не приходять професійні колекціонери, а люди, які просто хочуть пожертвувати гроші. А твори художників справді є хорошими і коштують значно дешевше.

Я б не радив Януковичу збирати трипільську культуру

Для українського бізнесмена й колекціонера Ігоря Воронова теж головне, аби Янукович спочатку став хорошим президентом, а збиратиме він живопис чи ні – не має значення.

– У будь-якому разі, – каже Воронов, – я б не радив Януковичу збирати трипільську культуру й усе, що пов’язано з чорною археологією. А чорний ринок не дуже пасує главі держави.

Сам бізнесмен дуже рідко відвідує українські аукціони, тому що те мистецтво, яке пропонується в нас, йому не дуже цікаве. Воронов колекціонує авангардний живопис і скульптуру.

Йому підійшли б громіздкі скульптури

Власник галереї «Я галерея» Павло Гудімов переконаний, що будь-яку людину можна зацікавити мистецтвом, і з нинішнім президентом Януковичем, вважає він, буде так само, як свого часу з французьким президентом Жоржем Помпіду. За ініціативою Помпіду було відкрито культурний центр, який пізніше назвали на його честь. Тепер центр відомий на весь світ.

– Ми можемо побачити центр сучасного мистецтва й від Януковича. Чому б і ні? Я б такі ініціативи тільки вітав... Я б йому радив збирати щось контрастне. Янукович – весь такий офіційний, тож йому підійшло б щось зовсім неофіційне, радикальні сучасні інсталяції. Йому пасувала така громіздка скульптура.

Сам галерист українські аукціони відвідує, проте нічого не купує. Він важає позитивом тем, що в Україні проходять офіційні торги, що декларуються якісь ціни, проводяться виставки, роз’яснювальна робота.

– Рєпін для будь-якої людини, яка вчилася в радянській школі, щось означає, бо пам`ятають про передвижників. З першого класу всі бачили репродукції Рєпіна в підручниках, тому він є зіркою...

Він намагається більше пізнати й менше демонструвати

Відкривати виставку запросили найскандальнішого на сьогодні міністра (освіти й науки) Дмитра Табачника. Усім своїм виглядом він демонстрував, що не особливо переймається студентськими акціями проти нього. Демонстративно веселився й весь час із кимось обіймався, цілувався, щебетав…

Табачник припускає, що Янукович з повагою ставиться до мистецтва.

– Така повага до мистецтва поки що тому не відома широкому загалу, що президент намагається більше пізнати й менше це демонструвати – на відміну від свого попередника, – каже Табачник. – Це позитив... Гадаю, Януковичу більше б пасувало традиційне фундаментальне мистецтво. Мені б дуже хотілося, аби президент надавав перевагу українському мистецтву ХІХ– ХХ століть. Але це некоректна порада, бо це нав’язування смаків. Проте думаю, що без Орловського, Васильківського, Святославського, Пимоненка й Мурашка і без мистецтва ХХ століття – Глущенка, Шишка, Шовкуненка – немає українського мистецтва. Гадаю, з цих імен можна скласти чудову колекцію.

Януковичу підійде період, коли в дівчат ноги були довші

Директор Київського музею російського мистецтва Юрій Вакуленко каже, що любов до мистецтва – те, що приходить з віком, тому Януковича це теж не обмине. Пан директор припускає, що президент спочатку колекціонуватиме те, що в усіх на слуху: Айвазовського, Шишкіна…

– А потім дійде до українського живопису, – каже Вакуленко, – і збиратиме те, що зрозміле для людей нашому віку: сімдесяті – вісімдесяті роки. Це той період, коли ми були молодшими, усе здавалося зеленішим, у дівчат ноги були довші, тобто все було нормально, дарма що це були радянські часи.

Міністр культури: багато хто думає, що я донєцкій, а я з Дрогобича

Не обійшлося відкриття й без новітнього міністра культури і туризму Михайла Кулиняка.

Кулиняк вважає, що Янукович знається на живописі, бо він людина «дуже багатогранна». А чи почне збирати його, залежатиме від того, коли він виконає свої обов’язки. Якщо в Україні покращиться життя, тоді Янукович матиме більше часу звернути увагу на живопис.

– Ми для цього надамо йому всю необхідну інформацію, – пообіцяв міністр.

Правда, що пасувало б збирати Януковичу, міністр так і не зміг придумати. Він довго розмірковував, але сказав коротко:

– Гадаю, це буде широкий спектр.

– Пане міністре, у ЗМІ вам закидали, що ви стали міністром культури лише тому, що співали під гармошку для Януковича. Хто вас рекомендував на цю посаду? – принагідно поцікавилася я.

– Я співаю від самого народження, хоча закінчив консерваторію зі гри скрипці. Мій батько співав, прищеплював мені любов до співу… Я є музикант, маю практичні знання мистецтва з середини, я мав свій фольклорний колектив, у мене три вищі освіти, буквально нещодавно закінчив Державну академію управління при президенті України, працював заступником міністра… Тобто я проблеми культури знаю з різних боків, тому казати, що я заспівав і став міністром… Та будь ласка, нехай кажуть. Думаю, мине час і люди дізнаються, що я на цьому місці – людина невипадкова. Довго багато людей мене взагалі вважали донєцкім, а я з Дрогобича.

Кулиняк також пояснив, чому освячував кабінет після свого попередника:

– Я працював заступником Юрія Богуцького (колишнього міністра культури), коли прийшов Вовкун, то мої земляки казали: «Зараз у тебе повний шоколад: міністр культури – твій земляк, віце-прем’єр Васюник – земляк». Але не минуло й два тижні, як Вовкун сказав: «Тобі треба йти, бо ти з учорашньої влади». Проте життя все поставило на свої місця. Треба завжди зберігати людські відносити...

– То ви тому розізлилися на Вовкуна й освячували після нього кабінет?

– Я вас запрошую у свій кабінет. Назвіть мені ще один такий кабінет міністра в Європі чи будь-де, де є підлога й стеля, помальовані в чорний колір. Так, це він зробив такий ремонт і таким (чорним?) бачив своє перебування на посаді міністра. Я ще не перефарбував, бо це задоволення не з дешевих, у бюджеті грошей нема. Мені важко там перебувати. Повірте, я не маю злості на Вовкуна.

Міністр культури дав також своє визначення поняттю «культура»:

– Гадаю, культура – це, з одного боку, відображення лише інших сторін нашого життя, а, з другого боку – ми повинні дивитися на нашу культуру з великим оптимізмом: піднімати її і піднімати у живописі й музиці. Ми повинні пишатися й бути більше поінформованими, що в нас є – які художники, які музиканти. Бо так виходить, що з усієї культури в нас начебто лише є популярна культура, яка зайняла весь простір.

Ксеня Лесів

Фото - УНІАН

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся