Аркодужне перевисання

Звісно, «двобічний рух у литовській та українській поезії» мав би прискорюватися, набирати обертів, адже радянський офіціоз розтав, як роса на сонці...

Творчо відзначило двадцяту річницю незалежності Литовської республіки Посольство цієї держави в Україні. На його гостинній території пройшов літературний салон «Двобічний рух у литовській та українській поезії».

Пригадуєте слова відомого нашого поета Павла Тичини про «аркодужне перевисання до народів»? Саме така, «аркодужна», атмосфера панувала в затишній вітальні Посольства Литви. Камертоном – привітання нового Надзвичайного і Повноважного Посла Литовської республіки в Україні Пятраса Вайтєкунаса українською мовою. Це вже добра традиція балтійських друзів – вивчати нашу мову, перебуваючи на дипломатичній службі.

Владас Бразюнас – добре знаний в Україні литовський поет, перекладач і фотохудожник. Він прибув із Вільнюса до Києва із доброю звісткою. Незважаючи на економічну кризу, незабаром у Литві з’явиться друком другий випуск поетичної антології Magnus Ducatus Poesis («Велике Князівство Поезії»). Коштами посприяли Міністерство культури та Міністерство закордонних справ Литви. Підзаголовок ошатного тому – «Подолання меж». Як і в першому випуску (2007 рік), тут будуть представлені твори литовських, білоруських, українських, латиських поетів мовою оригіналу та у відповідних перекладах. Отож, на вечорі в Посольстві цікаво було почути, як звучить слово Юрія Андруховича, Олега Коцарева, Дмитра Лазуткіна та інших у перекладі литовською.

Україна вочевидь що відстає із подібними виданнями. «Антологія литовської поезії» у перекладі українською вийшла ще в 1985 році. Утім, дещо намагаються надолужити молоді перекладачі, як-от Влад Журба, Наталя Трохим, Оляна Рута, Катерина Міщенко. До речі, литовці не раз запрошували українських перекладачів і художників на пленер у Паланзі. Там, на березі Балтійського моря, у Будинку творчості, не можна не перейнятися відповідною атмосферою і звучанням литовського слова. А що ж пропонує литовцям українська сторона? Принаймні, минулого року два автори з Вільнюса – згадуваний Владас Бразюнас та Антанас А. Йонінас – були гостями Фестивалю поезії на Форумі видавців у Львові. Щоправда, молодша генерація литовських та українських поетів зустрічається частіше – теж завдяки спеціальній програмі Міністерства культури Литви.

Громадська ініціатива в особі Дмитра Чередниченка – поета, перекладача, керівника літературної студії «Радосинь» – намагається власними силами перекинути «аркодужні мости» до литовської землі. Цього святкового вечора звучали вірші її учасників, де невипадково обігрувалося звучання литовських слів.

Звісно, «двобічний рух у литовській та українській поезії» мав би прискорюватися, набирати обертів, адже радянський офіціоз розтав, як роса на сонці. Хотілося б, аби гасло «дружба народів – не просто слова» ставало живою реальністю добросусідськості, співробітництва, взаємоповаги. І – само собою – творчості.

Людмила Таран

УНІАН в Google News