«Пам’ятай мене»: природа міщанського кітчу бере своє

Навіть гасло фільму – «живи миттєво, люби безоглядно» – нагадує пародію на давній заклик панків «живи швидко, помри молодим»… Рецензія

Навіть гасло фільму – «живи миттєво, люби безоглядно» – нагадує пародію на давній заклик панків «живи швидко, помри молодим»… Рецензія на стрічку "Пам`ятай мене"

Донедавна, щоб згадати актора на ім’я Роберт Паттінсон, доводилось неабияк напружувати пам’ять. І нехай згодом він зіграв у таких культових стрічках, як «Гаррі Поттер» (серії «Кубок вогню» і «Орден Фенікса») і «Сутінки», але в обох випадках це були герої з паранормальними якостями чи то студента-мага, а чи юного вампіра. Тому роль «звичайного хлопця» у фільмі «Пам’ятай мене» у виконанні 23-річного кумира дівчаток хоч-не-хоч сприймається за своєрідний тест на акторську майстерність.

Утім, особливо напружуватись юному Паттінсону в новому амплуа не довелося. І нехай стрічка «Пам’ятай мене» Алена Култера відрізняється від сонму молодіжних мелодрам своїм фіналом не в стилі хепі енд, а в жанрі hope end (з надією на майбутнє), проте від голлівудської солодкості з обов’язковим присмаком «бунтарського» перцю її нічого не врятує.

Справді, багато що в цьому фільмі наштовхує на думку про надмір штампів, якими, виявляється, живиться енергія не одного «нонконформістського» покоління нашого часу. Не кажучи вже про комерційне кіно, покликане задовольняти смаки публіки, наляканої «сердитою» молоддю. Насамперед варто зазначити, що історія сучасних Ромео й Джульєтти, розказана у фільмі «Пам’ятай мене» на прикладі Тайлера (Роберт Паттінсон) і Еллі (Емілі де Рейвін), звичайно, не претендує на оригінальність, і разом з цією картиною на будь-якому кінофорумі нам обов’язково порадять такі, подібні до неї стрічки, як «Кіт», «Не квапся любити», «Жорсткі ігри» і навіть «Красу по-американськи».

Себто в кожній з них грає «ображений» молодик, якому суспільство нагадує про існуючі правила гри в «справжнє життя», от лишень у даному випадку наш герой – сам майбутній соціолог, тому, мабуть, одразу зметикував, що варто подружитися з дочкою поліцейського, який веде його кримінальну справу. По-друге, ще від часів кумира Америки 50-х Джеймса Діна, чий «хуліганський» образ, втілений у стрічці «Бунтар без причини», нині наслідує душка Паттінсон, головні герої завжди потрапляли в пастку одного з двох кліше. Або це був брутальний молодик, від якого солодко непритомніли мамині дочки, або навпаки – романтичний ботанік, якого ці самі брутальні бунтарі вчили життю. Звичайно ж, задерикуватий Роберт Паттінсон , який в житті мріє затопити в пику папараці (от лишень боїться не влучити, осоромившись перед камерами), обрав перший, «бунтівний» образ.

Наразі варто нагадати, що в стрічці «Пам’ятай мене» сходяться долі, по суті, небідних, але нещасливих діточок, які мають достойних батьків. Хіба що для урізноманітнення традиційної схеми позаду в обох героїв драми – смерті їхніх близьких (самогубство старшого брата у випадку з Тайлером і трагічна загибель в метро Елліної матері), а так – цілком передбачуваний сюжет. Навіть фірмові амплуа, в яких засвітилися герої фільму, що грають батьків закоханих молодят, цілком відповідають загальній ідеї сценарію, написаного, до речі, дебютантом Уілом Фетерсом. Так, Пірс Броснан (батько Тайлера) – всесвітньовідомий агент 007 з епопеї про Джеймса Бонда, а Кріс Купер (батько Еллі) – герой серіалу «Поліція Майамі» (наразі він теж грає поліцейського).

Утім, «незносну легкість буття» золотої молоді у фільмі «Пам’ятай мене» Алена Култера, відомого за серіалом про тіток з Манхеттена, не приховати за жодними косметичними штампами. Природа міщанського кітчу бере своє, і нудні рулади гурту Sigur Ros недаремно звучать навіть під час того, як парочка наша героїв, погравшись у обливаний понеділок, вирішила зайнятися сексом.

Можливо, неперебірливість юного глядача, а також амнезія старшого покоління, захопленого романтичними «Сутінками» модного кіно про вампірів, в якому зіграв головний герой «Пам’ятай мене», заважає глянути на «вічні проблеми» з позицій недалекого ретро, а не модного «відкриття сезону»? Бо навіть хвалене гасло фільму – «живи миттєво, люби безоглядно» – нагадує пародію на давній заклик панків «живи швидко, помри молодим». Власне, головний герой, бісячись жиру, так себе й поводить, усього лише демонстративно палячи в заборонених місцях, а коли і це не спрацьовує, то безоглядно влазить у вуличну бійку, адже все одно врятує татусь.

А чого ще чекати від мажора, який вдає з себе «поганого хлопця», але при цьому працює в бібліотеці, красиво сумує під дощем і потайки пестить власне плечико з витатуйованим іменем брата-самогубця, мріючи про такий  самий «пафосний» фінал? «Мене тут намагаються вчити, як жити в майбутньому, – кидає виклик суспільству наш красень-інтроверт. – Своїм майбутнім я вже зайнявся».

Що ж до його білявої подружки, то вона так само не пасе задніх, наближаючи «огидне майбуття» респектабельної леді. Мовляв, якщо будь-якої хвилі на Землю може впасти астероїд, то чи не варто розпочинати обід з десерту? Ось така-от глибока «антиглобалістська» філософія на мілких мелодраматичних місцях із зазвичай відкритим усім ностальгійним вітрам, обов’язково трагічним фіналом.

Ігор Бондар-Терещенко

УНІАН в Google News