Євангелія від Сарамаго
Євангелія від Сарамаго

Євангелія від Сарамаго

11:14, 31.05.2010
5 хв.

Христос у Сарамаго – жертва, підбурювана апостолами на безглузді подвиги. Він покликаний у цьому творі протистояти старозавітному Богу-Отцю, проте надто вже знущального тону набирає це «протистояння» в інтерпретації автора...

Жозе Сарамаго. Євангелія від Ісуса Христа. – Х.: Фоліо, 2010. – 539 с.

Антирелігійну «Євангелію від Ісуса Христа» Жозе Сарамаго церква визнала образливим для католиків, однак саме за цей роман автор отримав Нобелівську премію 1998-го року. У принципі, давно відомо, з яких міркувань часто-густо присуджуються високі літературні премії, чия кон’юнктурність уже не викликає подиву.

Варто згадати, що саме політичний момент неабияк важив у «нобелівському» випадку чи то з обділеним Пастернаком, а чи з ощасливленим Бродським, але «Євангелія від Ісуса Христа» Сарамаго проходить за іншим відомством. Цілком можливо, що в такий спосіб високе журі відзначило чергову спробу ревізії християнських канонів у якості хоч якогось прогресу в сучасній літературі. Мовляв, колишній формат «церковного» пізнання Божественних одкровень, замінений на гуманістично-позитивістську прозу новішого часу, вимагає щоразу модернішого оновлення, і вічний конфлікт канонічних текстів з ідеалами гуманізму – найкраща на те запорука. І саме за «реалізм, уміло вплетений у тканину фантастичного сюжету» Жозе Сарамаго іноді називають «португальським Умберто Еко».

Відео дня

Загалом інтерпретувати образ Христа, який вже став іконою нонконформізму не лише в літературі, але й в мас-медіа, свого часу намагалося чимало творчого люду. Згадаймо, як боротьбі з релігійним каноном були присвячені такі літературні твори, як «Майстер і Маргарита» М.Булгакова, «Євангеліє від Пілата» Е.Е.Шмідта, «Іуда Іскаріот» Л.Андрєєва і «Плаха» Ч.Айтматова, а також фільми «Остання спокуса Христа» М.Скорсезе, «Євангелія від Матфея» П.Пазоліні та «Страсті Христові» М.Гібсона. Що ж до Сарамаго, то варто зазначити, що так само найбільший резонанс мають його антиклерикальні романи, на кшталт, «Спогадів про монастир» і «Євангелія від Ісуса Христа». До речі, саме «Євангелія…» підсумовує досвід «гуманізації Христа» одіозним Сарамаго – як автора соціально-історичної прози і магічного реаліста.

Переказувати сюжет роману наразі немає особливого сенсу, адже «Євангелія від Ісуса Христа», – це, по суті, критика християнської догматики з точки зору лівого гуманізму, а також «художня» інтерпретація Святого письма, і зокрема Нового Завіту, але в який спосіб! Христос у Сарамаго – жертва, підбурювана апостолами на безглузді подвиги-дива. Син теслі, він, звичайно, покликаний у цьому творі протистояти старозавітному Богу-Отцю, проте надто вже знущального тону набирає це «протистояння» в інтерпретації Сарамаго. З одного боку, автор роману наснажений такими спокусливими апокрифічними текстами, як «Євангелія від Пилипа» і «Євангелія від Якова», і цей вплив можна зрозуміти і пробачити.

З іншого боку, прямої мови автора в романі нема, але власними репліками герої, безперечно, висловлюють його думки щодо перипетій вічного сюжету. Так, наприклад, вікопомне «батьку, батьку, навіщо ти мене покинув?», яке Христос виголошує у всіх канонічних текстах лише на хресті, у романі Сарамаго він вигукує ще тринадцятирічним хлопцем, і далі мало не щоразу, коли доля підкидає йому чергове випробування.

Так само позбавлений Христос будь-якої героїки й пафосу, живучи у вічному страху перед смертю і особливо не змагаючись із спокусами. Ось як виглядає одна з його суперечок із Всевишнім у романі Сарамаго: «Господи, ось я стою перед Тобою голий, ти привів мене сюди, тож, не барися і скажи мені сьогодні те, що Ти приготував для мене на завтра. А хто тобі сказав, що Я збираюсь тобі щось дати? Ти мені пообіцяв. Це не дар, це звичайний обмін. Ти хочеш забрати моє життя, а що Ти даси мені натомість? Владу. А славу, я не забув, що Ти пообіцяв мені й славу…»

Отже, чи антицерковна притча назвою «Євангелія від Ісуса Христа» Жозе Сарамаго – це чергова постмодерністська єресь, а чи своєрідне випробування для сучасного читача, і без того не надто обтяженого зайвими християнськими чеснотами? Хай там як, але роман одного з найвидатніших письменників сучасної Португалії перекладений майже всіма європейськими мовами. Тепер ось – українською, і переклад таки непоганий, хіба що вряди-годи муляють незграбні вирази, на кшталт, «кинути на з’їжу левам» і «стара жінка в одязі рабині» (ніби це карнавальний костюм, а не просто «стара рабиня»). З одного боку, вихід друком твору Сарамаго виглядає цілком логічно – як на щирі зусилля України влитися в «європейську» спільноту з її сучасною культурою постмодерністського цинізму і пост-інтелектуальної тяги до низової культури. З іншого боку, розмірковувати над Святим письмом – а не безоглядно сприймати на віру «церковні» слова і вчинки – обов’язок кожного віруючого, який прагне збудувати духовну цитадель у самому собі, наблизившись у такий спосіб до розуміння Бога власними силами. Ось і міркуймо.

Ігор Бондар-Терещенко

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся