Музей – це модно: у Києві відкрився Великий Антикварний Салон 2010

Арсенал створює гасло: музей – це модно. Можливо, це зруйнує стереотип сприйняття музеїв України як чогось відмираючого, сірого і нецікавого. Фоторепортаж

15 грудня в Мистецькому Арсеналі відбулось урочисте відкриття Великого Антикварного Салону 2010 - масштабного проекту, який представляє шедеври світового мистецтва, унікальні приватні та галерейні зібрання. Салон є продовженням низки мистецьких акцій, що їх організовує Мистецький Арсенал спільно з журналом АRТ UKRAINE, і проходить уже втретє в Україні.

Проте у величних стінах величезного Мистецького Арсеналу Антикварний Салон - уперше. І вперше в рамках спеціальної програми «Музей-гість» він представляє колекцію «Шедеври сакрального мистецтва України XVII - XVIII століть» із зіркових зібрань провідних музеїв Чернігова, Львова, Нікополя та інших.

А крім того – розмаїту палітру приватних галерейних зібрань із 20 провідних українських галерей, збірку живописних творів із колекції Музею історії міста Києва — полотна видатних українських художників С.Шишка та О.Хвостенка-Хвостова, експонати Національного заповідника «Софія Київська», Музею книги і друкарства України, Музею «Духовні скарби України» та твори про мальовничі куточки старого Києва й Суздалі видатного українського художника II пол. ХХ ст. Юрія Химича.

– Мета цього надзвичайного проекту, – каже генеральний директор Мистецького Арсеналу та автор ідеї Наталія Заболотна, – подарувати напередодні новорічних і Різдвяних свят нашим поціновувачам мистецтва унікальні колекції та експозиції, зібрані з музеїв України. Родзинкою виставки стала срібна шата кіота чудотворної ікони Троїцько-Іллінської Божої Матері з Троїцького собору Чернігова. У Мистецькому Арсеналі представлені колекції з 26 музеїв – колекції, які представляють і католицькі, і православні традиції святості - перевірені часом, що дарують дорогим серцю людям. Дуже важливо, що нам вдалося започаткувати разом із музеями країни таку програму, як «Музей-гість», яка, сподіваюсь, уможливить знайомитися й надалі з унікальними шедеврами мистецтва. Ми бачимо, що наші старання оцінені, про що свідчить велика кількість вдячних відвідувачів. І ми бачимо, наскільки вдячні стіни Мистецького Арсеналу, наскільки прийнятні вони для мистецтва. І я хочу дати обіцянку, що ще трошки -і ми будемо щомісяця гостями нашого Мистецького Арсеналу та його нових проектів».

Певно чи не в кожного антиквар асоціюється з аукціоном та «купівлею-продажем» об’єктів мистецтва. Проте Великий Антикварний Салон розвіює ці стереотипи й надає можливість гостям поглянути на «антиквар», як на збереження унікальних пам’яток, доторкнутись до святинь, а не сприймати це як просто аукціон. Хоча, як зазначив Ігор Понамарчук, голова правління Гільдії антикварів України, «арт» і бізнес сьогодні ходять поруч. «І якщо нам тут подобається, - додав він, - значить ці експозиції потрапляють в унісон із нашим біополем, а тому позитивно впливають на наше здоров’я, кохання тощо. Тому зробімо собі приємне – подаруймо рідним і близьким щось із цього»…

Неможливо навіть просто обійти всі павільйони і роздивитись уважно кожен експонат виставки. Але є тут така сакральна пам’ятка, повз якої пройти, ну, ніяк. Посеред залу привертає увагу своїм сяйвом величезна шата кіота ікони Пресвятої Богородиці, виготовлена наприкінці XVII ст. коштом тодішнього гетьмана Івана Мазепи. За 300 років свого існування пам’ятка зазнала багатьох ушкоджень. Ікона, на жаль, не збереглася, проте люд продовжував молитися навіть самій шаті – настільки чудодійна її сила. Цього року шата отримала друге життя – нарешті реставрували. Оглянути її вже мали можливість глядачі Українського музею у Нью-Йорку. Поява її у Старому Арсеналі є символічною, зазначила Наталія Заболотна. Адже цю споруду було зведено саме на місці Вознесенського дівочого монастиря, ігуменею якого була Марія-Магдалина, матір Мазепи.

Про надзвичайність святині відзначила й Ольга Мельник, координатор спецпроектів Мистецького Арсеналу.

«Незручно навіть повертатися спиною до шати, таку вона силу має. Але я хочу сказати, що сьогодні Арсенал подібний до цієї шати. Він має так само оздоблення, але не має ще своєї ікони – філософії. І нині ми намагаємось усі разом якраз знайти цю філософію, це мистецьке наповнення. Я впевнена, що доля Мистецького Арсеналу є щасливою, і шата відтепер є заступницею його», - зазначила Ольга Мельник.

До речі, увесь цей час пам’ятка зберігалася в фондах Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарнавського.

«З 1929 року її не бачили майже три покоління українців, її не бачили й музейники Чернігова. Дякуючи цьому проекту сьогодні ми маємо реставровану шату, яка сьогодні повертається з забуття, і надзвичайну можливість відчути дух цієї пам’ятки. Тому антикварний Салон - це величезний крок повернути та зберегти мистецтво для людей», - вважає директор музею ім. В.В. Тарнавського Сергій Лаєвський.

Цікаво те, що Антикварний Салон об’єднав під одним дахом як святині католицькі, так і православні. Тут і ікона двобічна «Св. Власій. Богоматір», і згадувана шата, і монстранція XVIII ст. – дароносиця, яка використовується під час Літургії тільки в Католицькій Церкві.

«Ця виставка не є канонічна, тому ми тут бачимо і православні, і католицькі святині, - пояснила таке поєднання Ольга Мельник. - Але ми є християнською державою, незалежно від того, чи живемо на сході, чи на заході, чи нашим патроном є папа римський чи патріарх московський, чи патріарх київський. Якщо людина є віруючою, то вона керується 10 заповідями, і є духовно-моральною. Саме це є те підґрунтя, на якому базується історія культури української нації».

Саме це доводить, що мистецтво непідвладне політиці і релігії…

Також окрасою виставки стала ікона-ставротека Війська Запорозького Низового – Покровської Січової Церкви, яку привіз з козацької землі директор Нікопольського краєзнавчого музею Олександр Кушнірук.За його словами, ікона-ставротека, якій молився ще Богдан Хмельницький, є сховищем Хреста, а її основою є срібна масивна овальна пластина, в центрі якої різьблений кипарисовий хрест. За легендою, кипарисовий хрест був принесений з Ієрусалима до Коша Війська Запорозького Низового. І, певно, козаки отримали від Ієрусалимського православного патріарха святу частку древа Хреста Животворящого. І то не звичайно. Один із ієрархів навіть сказав якось, що «ніхто так не вислужився перед вірою христовою, як запорозькі козаки». Аналогів цієї ікони не виявлено досі. І хоча ікона вже не заступає козацьке військо, натомість, як зазначив пан Олександр, жінки, які не могли мати дітей, приклавшись з молитвами до ікони, одразу вагітніли.

До речі, коли він це говорив, коло чудотворної ікони якраз стояли жінки, і це викликало навіть деяку ніяковість й усмішку в них. У них, усміхнених, ми й поцікавились, чим вразила їх виставка, на що отримали таку відповідь, що виставка не може не сподобатись - вона унікальна. Але головне, що Арсенал створює гасло: музей – це модно. Можливо, це зруйнує стереотип сприйняття музеїв України як чогось відмираючого, сірого і нецікавого.

Працює виставка 16 – 27 грудня щоденно з 11.00 до 20.00. Вартість квитків – 40 грн., пільгова вартість – 15 грн.

Ольга Мамона

УНІАН в Google News