Білий і пухнастий український хіп-хоп

Білим і пухнастим вийшов наш український хіп-хоп, на відміну від нашого буття політичного – різнобарвного, але досить таки смердючого. А може така музика справді передвіщає якісь нові часи?... Рецензія на альбом "Лелеки" гурту "Новий Час"

Скромна сірувато-кремова обкладинка зі стилізованим зображенням лелеки, котрий, широко розставивши крила, намагається піднятися у височінь, легко може ввести в оману довірливого меломана.

Подібні картинки майже підсвідомо асоціюються із традиційною українською естрадою радянського періоду. Назви пісень на зразок „Скрипаль”, „Молитва”, „Витри сльози” зайвий раз такі асоціації стимулюють. Портрети симпатичних молодих людей на обкладинці, названих Альона та Nazar  теж ніяк не сприяють спростуванню цієї версії. Того, хто поведеться на такі асоціації чекає немало несподіванок після того, як диск стане на програвач.

„Новий час” – це не що інше, як україномовний хіп-хоп дует  з Харківщини. Принаймні, саме так „Новий час” свою творчість позиціонує.

З точки зору формальної з цим можна згодитися, принаймні, музичне оформлення номерів і використання основним ідеологом й автором Назаром техніки читки незаперечно свідчать про знайомство молодих людей із хіп-хоп культурою. Але хіп-хоп у них виходить якийсь аж геть нетрадиційний із явним впливом усе тієї ж традиційної української естради. Місцями, як у „Скрипалі”, це явні запозичення, місцями – такі впливи менш прямолінійні й відчуваються на рівні інтонацій дівочого голосу, текстуальних образів, окремих музичних фраз. Але, в цілому, поєднання виходить досить органічним.

Найбільше впадає в око повна відсутність у творчості „Нового часу” характерної для хіп-хопу агресивності. Це така собі лірична мелодекламація, яку без роздратування у своїй більшості сприйме навіть старше покоління слухачів. Тексти теж тематично для хіп-хопу нехарактерні. Це скоріше сповідальні образки молодого поета, ніж „тєлєгі за жизнь” так характерні для хіп-хопової традиції як „у їхніх”, так і „ у наших”.

Якщо позбавити музику „Нового часу” модного звукового антуражу й замінити читку на більш традиційний спів, вийдуть цілком мелодійні і самодостатні ліричні пісні. Причому, спроба звертання до традиційної для жанру тематики в піснях „Там” і ”Карбуємо пісні” попри спробу Назара читати більш агресивно і звернутися до якихось псевдосоціальних тем, не може бути зарахована повністю. Ну ніяк не вдається йому виглядати крутим мачо з бурхливим минулим. А може і не варто? На рівні ментальному така лірична реінкарнація брутального за своєю суттю стилю більш зрозуміла українським слухачам і, повторюсь, буде скоріш за все адекватно сприйнята значно більш широкою аудиторією, ніж традиційна хіп-хоп тусовка.

Замість того, щоб вдаватися в роздуми над тим, добре чи погано відступати від усталених стилістичних норм, давайте порадіємо тій обставині, що продукт у молодої групи вийшов досить оригінальний, придатний до широкого вжитку, як зараз прийнято говорити - форматний.

Новочасівські „Лелеки” – це не стільки факт культури молодіжної, скільки досить цікаве музичне явище загалом.

Білим і пухнастим вийшов наш український хіп-хоп, на відміну від нашого буття політичного – різнобарвного, але досить таки смердючого.

А може така музика справді передвіщає якісь нові часи?...

Володимир РАДЧЕНКО

УНІАН в Google News