Своїми реформами Янукович ліквідує Держслужбу контролю за переміщенням культурних цінностей

На Україну найближчим часом очікує повна дезорганізація даної сфери… Жоден митник не випустить з України будь-який експонат…

Серед державних органів, що можуть припинити існування в контексті адміністративної реформи, несподівано опинилася Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури й туризму України. ЇЇ майбутня доля не була визначена відповідним указом Президента України – Держслужба контролю не згадується в ньому ні серед реформованих установ, ні серед установ, чиї повноваження передаються іншим структурам. Цілком очевидно, що такі дії влади не враховують як низку об’єктивних обставин, що обумовлюють діяльність такої служби в Україні, так і комплексу проблем, які незабаром можуть виникнути в ділянці міжнародної культурної співпраці України, якщо ситуація не буде виправлена.

Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури й туризму України була створена у 2000 р. відповідно до закону України «Про ввезення, вивезення і повернення культурних цінностей» (1999 р.). Зокрема, у тексті закону зафіксовано, що в системі державного управління вона є «спеціальним уповноваженим державним органом контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей» (Р.ІІ, ст. 8). До ключових сфер її компетенції законом віднесено проведення державних експертиз культурних цінностей, заявлених до вивезення (чи тимчасового вивезення із зобов’язаннями повернення), розгляд відповідних звернень і ухвалення рішень про можливість такого вивезення; здійснення необхідних заходів для розшуку й повернення власникам викрадених і незаконно вивезених культурних цінностей (Р.ІІ, ст. 10). Окремо акцентуємо увагу на нормі закону, за якою лише Держслужба контролю має право видавати свідоцтво встановленого зразка на право вивезення чи ввезення культурних цінностей (Р.ІІ, ст. 10, ст. 13). У рамках виконання своїх повноважень вона також  забезпечує виконання Україною дій, передбачених міжнародними договорами щодо культурних цінностей, втрачених або переміщених з її території під час Другої світової війни, складає реєстри викрадених та незаконно вивезених предметів культури й здійснює необхідні заходи щодо їх повернення, організовує роботу з виявлення на території України культурних цінностей інших держав і сприяє їх поверненню відповідно до законодавства України, виконує інформаційне та науково-методичне забезпечення інших органів державної влади в даній сфері.

Виникає запитання щодо правових підстав ліквідації держаного органу, чиє існування передбачене законом України. Наскільки легітимним є такий крок влади? Наступне питання стосується реальних практичних наслідків такої можливої ліквідації. Можуть припинити працю і вісім базових регіональних представництв Держслужби контролю. Влада має бути свідомою того, що в цьому випадку на Україну вже найближчим часом очікує повна дезорганізація даної сфери культурного співробітництва та череда скандалів. Адже жоден митник не візьме на себе відповідальність за порушення чинного законодавства і не випустить з території України ні експонати тимчасових виставок українських музеїв, бібліотек чи архівів за кордон, ні предметів культури, що вивозитимуть приватні особи (у тому числі закордонні туристи) без відповідної експертизи та свідоцтва на право вивезення. У сфері міжнародних культурних обмінів України з іншими країнами та в стосунках держави з українськими та закордонними фізичними особами може наступити повний хаос і колапс. Напередодні Євро-2012 така ситуація є абсолютно непотрібною. Знову ж таки, буде остаточно похована справа розшуку і повернення втрачених культурних цінностей, адже в 1999 р. внаслідок попередньої реформи органів влади було ліквідовано Національну комісію з питань розшуку та повернення в Україну втрачених культурних цінностей (створена 1992 р. при Кабінеті міністрів України), завдання і компетенція якої були передані Держслужбі контролю.

Цілком очевидно, що дуже невелика чисельно і компактна структурно Держслужба контролю не впливає суттєво на фінансові видатки бюджету. Фактично, мова йде про ліквідацію важливого напрямку державної політики в сфері культури, який послідовно вибудовувався з перших років проголошення незалежності і відображений в Конституції України. Нагадаємо, що стаття 54 Конституції декларує: «Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами».

Щоб усвідомити масштаби та значення для України цієї проблеми, наведемо кілька цифр. Протягом 2000-2009 рр. зусиллями та за участю Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України за офіційними даними було повернуто і передано в Україну понад 500 тис. одиниць архівних документів, книг, творів мистецтва, меморіальних пам’яток, археологічних предметів тощо, які збагатили колекції 145 музеїв, 19 історико-культурних заповідників, 30 бібліотек, 9 архівних установ. Невже держава готова відмовитися від такого потужного джерела поповнення нашої культурної спадщини?

Лише у 2010 р. Держслужбою контролю було видано 7367 свідоцтв на право вивезення культурних цінностей з України на 110 118 предметів із загальною сумою їх оцінки 758 млн. 947 тис. 046 грн. А це – реальне відображення масштабів міжнародної культурної співпраці України, діяльність багатьох установ і конкретні люди з їхніми практичними потребами. Водночас за цим криється величезна відповідальність за збереження національного культурного надбання.

Варто наголосити, що існування спеціального органу контролю за ввезенням-вивезенням культурних цінностей передбачено Конвенцією ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності 1970 р., яка давно ратифікована Україною ще за радянських часів. Даному питанню надається велика увага в цілій низці європейських документів, що регулюють цю сферу культурного співпраці.

Цілком очевидно, що ситуація навколо Держслужби контролю потребує зважених підходів і позитивного врегулювання, виходячи з інтересів української культури й врахування міжнародного іміджу України як держави. Помилкові рішення завжди можливо скоригувати та виправити. Головне, щоб це було зроблено вчасно.

Сергій Кот, кандидат історичних наук, керівник Центру досліджень проблем повернення та реституції культурних цінностей Інституту історії України НАН України

УНІАН в Google News