Виставка в PinchukArtCentre: підвішені інструменти, ножиці в голові і «пам’ятник Брітні Спірс»

У відвідувачів розширяються очі, коли на вчоловіка в голові – м’ясорубка, а з сідниць балерини з сусідньої картини стирчить букет квітів…

Відразу чотирма паралельними виставками розпочав свій новий сезон PinchukArtCentre – окрім трьох нових експозицій, тут зібрали ще й деякі роботи, які вже демонструвалися раніше. Так що чудова нагода і старе пригадати, і нове пороздивлятися. А подивитися таки є на що – навіть дуже далекий від сучасного мистецтва пересічний відвідувач арт-центру знайде тут щось, що можна буде сприйняти за символічність.

Приміром, робота мексиканського художника Даміана Ортеги «Мойсей» – абсолютно нерухомі розвішані під стелею інструменти. Побачити тут можна що завгодно – і ковчег, який можна змайструвати з допомогою всього підвішеного, і гармонійне поєднання хаосу зі спокоєм… А от у сталевих колесах, розставлених по залу, увагу більшості відвідувачів привертає… маленька золота рибка, що плаває у воді посеред одного колеса. Показав Ортега і своє бачення соціального житла – проявив його в глиняних колонах різного розміру до самої стелі. А в його відеоінсталяціях «Девять типів місцевості» кожен уже бачить щось своє – хтось просто ряди цеглин, які, падаючи, збивають одна одну, наче доміно, а хтось проектує це на сам соціум, мовляв, часто падає хтось один, а за собою тягне всіх, собі подібних… Як би там не було, але за тим, як саме падають цеглини, можна, відверто скажу, спостерігати безкінечно. 

Як, зрештою, і за співаючими людьми у проекті південно-африканської художниці Кендіс Брайтц. Здавалося б, ідея проста – абсолютно різних людей знімають у той час, коли вони співають пісні, чутні їм у навушник. У кожного це виходить по-різному, а от коли ці відеопортрети вилаштувані один в ряд, здається, що перед тобою – весь спектр людських емоцій. Що цікаво, приблизно такий же спектр можна побачити прямо навпроти відео – на довгих лавах, де вмощуються глядачі, аби вдосталь пороздивлятися доморощених співаків… «Набудувала» Кендіс Брайтц у PinchukArtCentre і «Памятників» – так назвала великі фотопортрети, присвячені різним відомим виконавцям. Приміром, «Памятник Брітні Спірс» – тут і незрозумілої статі особа в рожевій майці, і хлопець, що трясе над головою знімком поцілунку Спірс із Мадонною, і юна дівчинка-двійник поп-співачки. І найбільше вражає, що весь цей набір абсолютно різних типажів у сукупності дає щось одне.

Від спокійних роздумів про сенс буття – до надмірної вражаючості. Приблизно такі думки виникають, коли від символічних Ортеги і Брайтца переходиш до робіт Василя Цаголова з серії «У страху очі великі».

Василь Цаголов презентує свою виставку, присвячену тероризму.

Один з експонатів Даміана Ортеги із серії "Температура плавлення".

Не знаю, як у страху, але сама бачила, як розширяються очі відвідувачів, коли на трохи розмитому портреті старої бабусі вони не зразу помічають… ножиці в її голові. У чоловіка на портреті поруч у голові – м’ясорубка, а з сідниць балерини з сусідньої картини стирчить букет квітів… Такий-от страх із великими очима.

Останній проект нинішньої виставки в арт-центрі – «Collection Platform 1: Циркуляція» (вибрані роботи міжнародних та українських сучасних художників) більше схожа на легке дежавю. Тут вам знову і «Святий Варфоломій» Деміена Хьорста (статуя чоловіка, що ножем зняв із себе шкіру і гордо тримає її в руці), і сталеве «Святе серце» Джеффа Кунса, і «Прикольні квіти» Такаші Муракамі, і купа величезних тарілок Роберта Терріена… Одним словом, цього разу в PinchukArtCentre зібрали все, що тільки можна було. Єдине, чого тут цього разу немає – справді вражаючих експонатів, на кшталт чорних квадратів із мух (все того ж Хьорста), чи надмірної оголеності (як на виставці «Сексуальність і трансцендентність»). Хоча, зрештою, може воно й на краще.

Яна Данилевська

Фото Kyiv Post

УНІАН в Google News