«Тарас»: від смерті до народження

Сергій Проскурня замахнувся на безпрецедентний проект в українському театрі... Драматична поема-тетралогія про життя і смерть Тараса Шевченка запланована на 4 роки. Прем`єра першої частини пройшла в Чекасах...

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся... але не каюсь!..

Люблю, як щиру, вірну дружину,

Як безталанную свою Вкраїну!

Т. Шевченко

Довго не вщухали аплодисменти в Черкаському академічному обласному театрі імені Тараса Шевченка. Такий аншлаг здивував навіть акторів та Сергія Проскурню, режисера драматичної поеми “Тарас: Слава”, котрі від початку розуміли розмах своєї справи, але все ж таки не очікували настільки позитивної реакції глядачів.

“Тарас: Слава” – перша з чотирьох частин драматичної поеми-тетралогії Богдана Стельмаха, яка зазіхнула на статус епохальної – всі чотири частини виходитимуть щороку в Шевченківські дні, розповідаючи українцям про життя Тараса у зворотній хронології – від смерті до початку життєвого шляху поета. Фінал епосу, приурочений до 200 дня народження Кобзаря, буде продемонстрований глядачам аж у 2014 році і, за словами режисера, триватиме шість годин.

– Ми вирішили творити свою історію про Шевченка, – розповідає режисер Сергій Проскурня. – Тож, Черкаська сцена стала найбільшим експериментальним майданчиком України, а до того ж Черкащина – це ще й батьківщина Кобзаря. Ми розпочали постановку поеми з кінця. Цього року вона присвячена 150-річчю з дня смерті поета, а в 2014 році Україна побачить масштабну мультимедійну виставу, приурочену 200-річчю Кобзаря. У кожній виставі ролі виконуватимуть різні актори, використовуватимуться різні декорації, а розмах набуватиме все більших розмірів. Тож нинішня вистава – це лише ескіз.

У дійсності саме ескіз вистава й нагадує: декорації, одяг акторів, реквізит – усе виконано у світлих тонах, що ніби підкреслює лише силуети і максимально зосереджує увагу глядача на грі акторів. Роль Шевченка виконав заслужений артист України Петро Панчук, якого до Черкас запросили зі столичного театру Франка. Актор «проживає» на сцені останні десять років поета. Можна помітити, наскільки змінюється його персонаж від початку вистави і до її кінця, старіючи на очах. До речі, протягом п’єси Петро Панчук жодного разу не залишає сцени, тож старіння Шевченка підкреслено не гримом, а майстерністю актора.

Історію нам розповідають два персонажі, котрі вестимуть глядача крізь усі чотири частини тетралогії – Доля (заслужена артистка України Наталія Коломієць) та Запорожець (заслужений артист України Віктор Коломієць). Вони покажуть нам Тараса в засланні, який швидко щось записує у свій “захалявничок”, пише листи товаришам і не здається на поталу долі. Згодом вони перенесуть нас уже до вільного Тараса, котрий намагається завоювати свою славу, прославити власний народ. Покажуть нам і славу, та й навіть дві – Добру і Погану, які все сперечаються: якої ж слави у поета більше – доброї чи лихої.

Образ поета мало чим відрізняється від вже звичного школярам і студентам образу національного героя. У дечому трагікомічний, він не набуває масштабних трансформацій ні в Стельмаха, ні в Проскурні. Але образ живий, не схожий на ту кам’яну брилу, за яку було прийнято видавати Шевченка за радянських часів і яким іноді його намагаються змалювати і зараз.

– Є діти-сироти, а є батьки-сироти. І щоб Шевченко не став батьком-сиротою нації, іноді просто необхідні такі проекти, – переконаний автор поеми “Тарас” Богдан Стельмах. – Писати про певний епізод з життя поета не цікаво, адже цим займається чимало письменників, а от писати його біографію – нелегка справа, а разом з тим і надзвичайно захоплююча. Свого великого обсягу поема набрала не з моєї вини – спочатку виникла лише п’єса про молодість Тараса Шевченка для Львівського театру, котра згодом стала другою частиною тетралогії.

Проект Сергія Проскурні безумовно новаторський – йому надана чудова форма, а про зміст годі й казати, але чотири роки – доволі довгий період часу як для держави, так і для театру. Чи запам’ятається глядачу тетралогія? І чи чекатиме аудиторія фіналу? Покаже час.

Катерина Зінов’єва

УНІАН в Google News