Директор польського інституту: Щоб краще зрозуміти сучасну Україну, все-таки треба розмовляти українською

Видатки на культуру чи освіту в жодному разі не можна зменшувати, тільки збільшувати… Польща пропонує українцям багато програм…

Директор Польського Інституту в Києві Ярослав Годун відповів на запитання УНІАН.

Пане директоре, ви на своїй посаді вже майже півроку, з якими українськими бюрократичними труднощами Ви встигли зіткнутися?

Якщо дипломат приїздить до країни з переконанням у тому, що його переслідуватимуть самі проблеми він далеко не заїде. Не варто акцентувати увагу на тому, що стоїть на перешкоді. Потрібно думати про те, що потрібно зробити для позитивного вирішення питання. Основним завданням нашої установи є співпраця з українською владою, зокрема, та українським суспільством загалом. З усіма тими, хто цікавиться Польщею та її культурою.

Перед тим, як приїхати в Україну я працював також і в інших країнах. Зізнаюсь, що серед них не було такої, яка не мала б проблем. З досвіду можу сказати, що кожну проблему можна вирішити лише завдяки діалогу.

А чи не важко будувати відносини з сьогоднішньою українською владою, яка тільки декларує своє прагнення в ЄС, але жодних кроків для цього не робить?

Як будь-який дипломат я приїхав до вашої країни розвивати наші двосторонні взаємини. А щодо євроінтеграції України – це є демократичний вибір України і тут ніхто не має права втручатися.

Треба також підкреслити, що ми, передусім, співпрацюємо з громадянським суспільством. Підтримуємо різні проекти, які спрямовані на розвиток двосторонніх взаємин, а також громадянського суспільства України. На мою думку, суспільство має допомагати владі приймати рішення у питаннях, які торкаються суспільних проблем. Позаяк обрання влади народом – це одне, а відповідальність за виконання своєї передвиборчої програми – інше. Звісно, прийде день, коли влада змушена буде поглянути в очі людям, і пояснити, чому не виконаний той чи інший пункт програми. Сучасні українці мають сьогодні можливість подорожувати світом, завдяки цьому й порівнювати Україну з іншими країнами. Спостерігати за розвитком цих країн та прикладом вирішення проблем, а звідси і вимоги до своєї влади.

Який польський досвід у сфері культури ви намагаєтесь передати Україні?

Гадаю, польський досвід за останні двадцять років може бути дуже корисним для України. Після розпаду СРСР Польща пішла вперед не тільки тому, що вона географічно ближчою є до Західної Європи, але й тому, що ми вчасно зрозуміли важливість проведення реформ.

Першою польською реформою була економічна, яку було проведено ще 1989 року, тобто півроку після проведення напіввільних виборів у Польщі. 1999 року в Польщі проведено великі адміністративні реформи, серед яких і культурна.

Треба трохи почекати, щоб побачити результати реформи в царині культури. Поляки давно зрозуміли, якщо ти інвестуєш у культуру, то результати цих інвестицій можна побачити не наступного місяця чи року, а набагато пізніше. Окрім цього зазначу, що видатки на культуру чи освіту в жодному разі не можна зменшувати, їх потрібно тільки збільшувати.

Польський Інститут у Києві існує вже тринадцять років. У світі існує 22 Польські Інститути. Те що ми є в Україні вказує на значущість вашої країни для Польщі. Ми тут не лише для того, аби показати, що цікавого відбувається у Польщі. Ми хочемо обмінюватись досвідом як з українською владою, так і з позаурядовими організаціями. Ми прагнемо нашу співпрацю вивести на такий рівень, який сприятиме активнішому діалогу наших суспільств.

Наше міністерство культури фактично не бере участі в культурній сфері України. Які б поради ви дали щодо його реформування? У нас деякі митці пропонують закрити його повністю, а натомість створити якийсь інший орган…

Гадаю, що і Польща і Україна не можуть собі дозволити не мати такої установи як міністерство культури. Нашим сьогоднішнім трендом є саме культура та освіта.

Структура Міністерства культури Польщі виглядає наступним чином. Міністерство має окремі установи, які називаються інститутами. Є Інститут кінематографії, Інститут театру, Інститут аудіовізуального мистецтва, Інститут книги тощо. Існує також Інститут Адама Міцкевича, який займається різноманітними проектами, які передусім спрямовані на популяризацію польської культури за кордоном. Ці інститути, кожен у своїй царині, покликані задля того, щоб відслідковувати процес розвитку царини і вчасно реагувати на проблеми, виділяючи на їхнє вирішення кошти.

Подивіться, скільки зараз є перекладів польської літератури на іноземні мови. Їх дуже багато. Це є конкретним доказом того, що Інститут книги реально працює і виконує свої завдання. Гроші на діяльність Інститут отримує від Міністерства культури, а міністерство, в свою чергу, від держави. Проте, Інститут має зробити так, щоб результати його роботи побачили всі.

Я неодноразово підкреслював, що Чеслав Мілош та Віслава Шимборська ніколи б не стали лауреатами Нобелівської премії, якщо б не існувало перекладів їхніх творів.

Якби не існувало такого органу, тоді не було б кому відслідковувати, чим з польської культури цікавляться у світі.

Приміром, Інститут кінематографії займається не лише популяризацією польського кіно, він виділяє кошти на ко-продукцію. Мало мати гроші, потрібно бути відкритими на співпрацю, не варто боятися переймати від когось досвід. Як на мене, варто звернути увагу на те, як спробували в Польщі трансформувати та модернізувати культурний простір та пов’язані з ним установи.

Чи бувають у вас зустрічі з чиновниками нашого міністерства культури? Чи бачите ви їхню зацікавленість у перейняті вашого досвіду?

Такі зустрічі у нас бувають. Скажімо, днями я зустрічався із заступником міністра культури України Тимофієм Коханом. Ми обговорювали наші спільні проекти, які плануємо провести в рамках головування Польщі у Раді ЄС та України у Комітеті Міністрів Ради Європи.

Одним з проектів буде концерт Молодіжного оркестру. До складу оркестру входитимуть молоді люди з шести країн Східного Партнерства. Загалом, склад оркестру нараховує понад сто осіб. Вони матимуть можливість разом грати та отримувати досвід роботи з іноземними диригентами, гратимуть у престижних залах Європи та світу. Це лише один з проектів.

Українське керівництво завжди підкреслює, що їм важливий досвід Польщі в конкретних реформах і наша багатовекторна співпраця в царині культури.

Яке співвідношення приватного і державного фінансування польського кіно?

Польський кінематограф сьогодні фінансується не лише з комерційних джерел. До фінансування долучається також і польський Інститут кінематографії, про який я вже згадував.

Минулого року польський Інститут кінематографії долучився до співфінансування/фінансування 62 стрічок.

Фінансування кінематографу в Польщі відбувається двома шляхами: кошти з державного бюджету плюс обов’язковий один відсоток від прибутку від загальнорічної кількості реклами на всіх телеканалах країни. Зрештою, на початку квітня до Києва у рамках проекту «Європейський досвід» та з нагоди відкриття шостого фестивалю «Дні польського кіно», завітає директор Інституту кінематографії Аґнєшка Одорович з якою можна буде зустрітись у книгарні «Є» та детальніше розпитати про розвиток кіновиробництва у Польщі.

У Вас чудова українська мова…

Дякую. Думаю, що ви дещо перебільшуєте. Я вже шість місяців вивчаю українську. Я вважаю, що кожен дипломат, який приїздить в Україну має вивчити мову, бо в Україні, на мою думку, треба розмовляти українською. В дипломатичному світі досі існує переконання, що більшість дипломатів спілкується російською мовою. Можливо так і зручніше. Я дотримуюсь думки, що задля кращого пізнання та розуміння сучасної України, все ж таки треба розмовляти українською мовою.

Скільки коштів виділила Польща у 2011 році на міністерство культури?

38 мільйонів євро, не враховуючи дотацій на реалізацію культурно-мистецьких проектів з бюджету ЄС.

Які нині Польща пропонує українським митцям та студентам програми, стипендії?

Свого часу польські митці активно користувались стипендіальними програмами своїх західних сусідів. Це чудово, що сьогодні Польща також має можливість надавати підтримку молодим українським митцям та науковцям. Серед польських мистецьких стипендіальних програм хочу виділити програму міністра культури Польщі Gaude Polonia, завдяки якій цього року до Польщі поїхало 37 осіб з України. Окрім неї є теж і програми: Willa Decjusza, Програма Колегіум перекладачів Інституту книги, Thesaurus Poloniae тощо.

Існують теж програми для молодих науковців, такі як програма Лейна Кіркланда, Кшиштофа Скубішевського, програма для перекладачів з польської ©POLAND, стипендія Музею Історії Польщі для дослідників та популяризаторів польської історії, «25 стипендій» - дворічна магістерська програма „Studia Wschodnie" Варшавського Університету, стипендіальна програма Уряду РП для молодих науковців та ін. Існує теж можливість обміну студентів, згідно з міжурядовою угодою між Польщею та Україною. Зрештою, запрошую відвідати сторінку Інституту www.polinst.kiev.ua , на якій можна знайти актуальну інформацію про стипендіальні програми в Польщі.

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН в Google News