Японська музика в Києві: від пентатоніки до авангарду

У Національній філармонії відбувся концерт сучасної японської академічної музики „Японська гравюра в тонах та обертонах. Присвята Японії”…

19 травня в Національній філармонії відбувся концерт сучасної японської академічної музики „Японська гравюра в тонах та обертонах. Присвята Японії”.

Він пройшов у рамках V Міжнародного фестивалю мистецтв „Діалоги культур” і проекту „Елітні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої” і був присвячений десятиріччю цього проекту та сорокаріччю партнерських відносин між Києвом і Кіото. Концерт, звісно, був акцією духовної підтримки і солідарності в зв’язку з нещодавніми трагічними подіями в Японії. Серед виконавців були піаністка Євгенія Басалаєва, київський камерний ансамбль „Контрасти Київ-класік”, диригент Ігор Андрієвський, ансамбль ударних інструментів „Арс нова” під керівництвом Георгія Черненка, Богдана Півненко (скрипка), Інна Галатенко (сопрано), Володимир Гойсак (саксофон), Лілія Демберг (віолончель), Анатолій Гуменюк (тенор-саксофон), Юрій Мандрик (гобой), Денис Ніколаєв (флейта), юні Маша Усіченко (сопрано) та Рома Лопатинський (фортепіано), дитячий хор „Дзвіночок” під керівництвом Рубена Толмачова.

Сам лише список виконавців уже дає уявлення, наскільки різнопланову музику вирішили продемонструвати українському слухачу. До того ж, вирішивши посинтезувати різні мистецтва і комунікації, перед початком основної частини заходу організатори запропонували відвідувачам філармонії переглянути виставку японських книжок в українських перекладах, виставку орігамі та традиційного одягу. А ще – подивитись елементи японської чайної церемонії. Чай готувався з повільними театралізованими рухами і вийшов яскраво-зелений та з піною – щоб краще зберігався запах.

Перший відділ концерту був попередньо заявлений більш медитативним. Але, можливо, доречніше було б назвати його „авангардним” (з урахуванням усієї умовності цього прикметника). Звучали переважно твори чи не найвідомішого новітнього японського композитора Тору Такеміцу з не зовсім гармонійними, тривожними, складними взаєминами звуків, музика цікава, об’ємна і деталізована. Від медитативності тут хіба те, що вона вимагає від слухача не стрімкого руху слідом за її течією, а радше повільного і чутливого дослухання. Твори Такеміцу видалися також плавними та охайними – чи це лише вплив етнічних стереотипів?

А вдалою українською вставкою виявилися „Три хокку” на слова Басьо для сопрано та фортепіано нашого композитора Валентина Сильвестрова зі „статичною”, глибокого звучання інструментальною партією та дещо „розсіяною” вокальною.

Другий відділ присвятили традиційнішій та жвавішій музиці. Слухачі ознайомилися з царством сучасної японської мелодійності. Тут уже з’явилася пентатоніка (характерний передусім для далекосхідної музики лад із п`яти звуків), брак якої на „японському” концерті виглядав би відвертим когнітивним дисонансом. Часом виразно проглядали фольклорні елементи. Швидким потоком розсипався ритм. У другому відділі грали твори для найрізноманітніших інструментів – від гобоя, саксофона-тенора та віолончелі до маримби (своєрідний ксилофон із підсиленням звуків резонатором, грають на ньому кількома паличками одночасно) й ударних, для хору і, звісно, для фортепіано. Євгенія Басалаєва була не тільки організатором, але й центральним виконавцем концерту, хоча і не можна сказати, щоб вона перебирала всю увагу на себе. А імена композиторів уже зовсім мало говорили принаймні пересічним українським любителям музики: Шін-Ічіро Йокойома, Нобуя Суґава, Ісіда Казуе Рокзаемон, Мінору Мікі, Наріта Тамезо, Куміко Нома… Частина творів виконувалася в аранжуванні Богдани Працюк. Протягом концерту на стелі й стіні залу мерехтіло трансформоване відеозображення клавіш, свічок, води та інших речей від Олександра Дірдовського. А час від часу зі сцени декламували зразки японської поезії Катаока Хіроші в оригіналі та Вікторія Король в української перекладі.

Що ж, хочеться сподіватися, що такі концерти сприятимуть кращому пізнанню українцями різних культур. А ще, можливо, наприклад, у продажу з’явиться японська музика. І ноти, котрі, як розповіла Євгенія Басалаєва, для підготування концерту довелося везти з Японії.

Олег Коцарев