Як українських письменників у Польщі приймали

На запрошення поета, прозаїка й журналіста Войчеха Пестки до Польщі вирушили Сергій Соловйов — завідувач оргвідділу НСПУ та один із найвдаліших російськомовних письменників Сергій Пономаренко, автор восьми книг прози...

Нещодавно з поїздки у Польщу повернулися українські прозаїки Сергій Соловйов, твори якого публікувалися у польських виданнях та Сергій Пономаренко, автор восьми книг. На запрошення колег сусідньої держави наші письменники відвідали кілька міст й обговорили можливість випуску журналу "Люблін", присвяченого українській культурі.

Досить несподіване продовження здобула публікація у польському журналі «Люблін» оповідання київського письменника зі слобожанським корінням Сергія Соловйова «Жало»: колеги з цього часопису запропонували здійснити спільний проект.

Сергій Соловйов, завідувач оргвідділу НСПУ, голова творчого об’єднання прозаїків Київської організації Спілки

Задум полягав у тому, щоб польський журнал присвятив випуск українській культурі, а наш мистецький часопис дав адекватну відповідь, розповівши про культурне життя Польщі.

На запрошення поета, прозаїка й журналіста Войчеха Пестки, творчість якого відзначена кількома літературними нагородами, до Польщі вирушили Сергій Соловйов — завідувач оргвідділу НСПУ, голова творчого об’єднання прозаїків Київської організації Спілки, та один із найвдаліших російськомовних українських письменників Сергій Пономаренко, автор восьми книг прози.

— Щонайперше приємно здивований щирою зацікавленістю поляків реаліями українського життя, — ділиться враженнями С. Соловйов. — Запитання про мову, політичну ситуацію, книговидання лунали на кожній нашій зустрічі.

За сім днів, протягом яких письменники перебували в Польщі, зустрічі відбулися у кількох містах: Казімежу Нижньому, Любліні, Радомі, Ченстохові, Кракові.

— Аудиторія на цих зустрічах — переважно молодь: студенти, докторанти. Звісно, цікавими були зустрічі й з колегами по перу. І, як часто це буває, найцікавіше наставало вже після закінчення, так би мовити, офіційної частини, коли безпосереднє спілкування брало гору, — згадує С. Пономаренко.

Привітне містечко Казімеж Нижній запам’яталося будинком-музеєм Єжи і Марії Кунцевичів, у якому й відбулася зустріч українців із польськими шанувальниками мистецтва слова. Розповідь про подію міститься на сайті музею: http://www.muzeumnadwislanskie.pl/index.php?r=328&l=pl&id=1391&PHPSESSID=595dd54edc286d7581677472064ecfe9.

Завдяки старанням Войчеха Пестки та його дружини, також організатора зустрічі Данути, які прочитали фрагменти творів С. Соловйова та С. Пономаренка польською мовою, розпочалася дискусія, «спровокована» ситуацією, досить дивною для поляків: С. Соловйов, маючи російське прізвище, пише українською мовою, натомість С. Пономаренко з українським прізвищем творить мовою російською. Власне, така «перехресна» ситуація цікавила поляків на всіх подальших зустрічах.

Один із найнасиченіших моментів під час цієї поїздки, як розповідають письменники, видався у Любліні, коли протягом дня відбулося три зустрічі: в Європейському колегіумі польських й українських університетів (директор доктор Олексій Куций) молодіжному центру культури та університеті ім. Марії Кюрі-Складовської на факультеті україністики (ректор Фелікс Чижевський, завідувач кафедри Тадеуш Карабович).

— Ми завдячуємо нашим польським колегам за добрий прийом та чудову організацію поїздки. У Любліні турбувалися про нас головний редактор журналу з однойменною назвою Збігнев Фрончек, керівник місцевого відділення Товариства польських письменників Бернард Новак, — згадують мандрівку українці.

У місті Радом запам’яталося святкування річниці «Радом Ресурса» — культурного центру, який у своєму часопису висвітлює культурно-мистецьке життя громади. Тепла бесіда з колегами в Ченстохові, організована Богданом Кнопом та Владиславом Пекарським — зайве свідчення того, що мистецтво не має кордонів: жваве обговорення проблем літератури, книговидання виявило спільні проблеми українських і польських письменників. Скажімо, фінансування державою видання книг однаково проблематично і в них, і в нас. Безпосередні контакти між творчими спілками та перспектива їх розвитку— одне із найцінніших надбань зустрічі, про яку писала польська «Газета виборча»  (http://miasta.gazeta.pl/czestochowa/ 1,48725,4190181. html). До речі, для польських колег приїзд українців став доволі значимою подією: виявилося, що це перший за минулі п’ятнадцять років візит представників Національної спілки письменників України. Перед цим тут побували німецькі письменники.

— Краків гостинно нас зустрів завдяки добрій волі та чуйності професора Володимира Мокрого — керівника Кафедри українознавства Ягеллонського університету та Голови Фундації св. Володимира Хрестителя, — згадують письменники. — У нас відбулася дуже тепла зустріч в «Українській кав’ярні», а також у Центрі культури (директор Януш Палуч).

Важливим наслідком поїздки очікується підписання з польськими колегами протоколу про участь у Міжнародній Асоціації письменницьких спілок «Слово без кордонів», створення якої ініційовано українською стороною. І, звісно ж, започаткована робота над формуванням матеріалів для журналу «Люблін», номер якого буде присвячений українській культурі.

С. ЛИПНЕВИЙ