Німецький режисер Пройсс зняв стрічку про Донецьк такий, який він є
Німецький режисер Пройсс зняв стрічку про Донецьк такий, який він є

Німецький режисер Пройсс зняв стрічку про Донецьк такий, який він є

10:27, 20.07.2011
6 хв.

«У нас правоохоронні органи не захищають опозицію, – скаржиться Левченко Пройссу, – спрацьовує закон: хто програв вибори, той сідає у в’язницю. Але хто переслідує нас (ПР) буде покараний!»…

Коли зі специфічним відтінком вимовляємо слово «донецькі», кого насамперед маємо на увазі? Олігархів-політиків? Чи, може, шахтарів або футболістів? Донбас. Що являє собою цей край, чи існують якісь особливі донецькі цінності? Ці питання всерйоз зацікавили 36-річного німецького режисера Якоба Пройсса й стимулювали його до створення документального фільму «Інший Челсі. Історія з Донецька». Днями картину показали у столичному Культурно-освітньому центрі «Майстер-клас».

Герої стрічки – здебільшого пересічні донеччани, працівники шахти «Путилівська», доля якої саме вирішується. Цих людей, хоч і вони й не юні, називають на ім’я – Саша, Володя, Люда, Валя, а декому достатньо й по-батькові – Степанович, Лукич. Бачимо їхні малометражні квартири, але незмінно щедрі столи. Саме там (та не тільки) ведуться задушевні розмови: про життя-буття. Місцями таких бесід стають і збанкрутіла шахта, стадіон «Донбас Арена», а також – фешенебельний ресторан у Києві, автівка-іномарка… Чому такі контрасти – про це далі.

Відео дня

Перед показом стрічки Якоб Пройсс розповів історію створення фільму. Він, політолог за фахом, не розлучається з камерою. Режисура стала для нього навіть не хобі, а другою професією.

Якоб Пройсс

– Зняти фільм – це креативна справа для мене, – з вогником в очах пояснює він.

А ще Якоб любить подорожувати. Зокрема, пострадянським простором. Що таке загадкова Росія – німецький гість довідався, коли проходив альтернативну службу в Нижньому Новгороді, працював у Москві. Після цього його зацікавила ще одна terra incognita – Україна.

Уперше Якоб Пройсс відвідав Донецьк 2004 року – працював там спостерігачем на першому турі президентських виборів, який викликав цілу зливу протестів. Тоді захотілося допитливому німцю глибше розібратися у непростій ситуації, зафіксувавши побачене й почуте за допомогою камери.

Три роки потому він зняв пробні фрагменти. Один з них запропонували нашій увазі. Напередодні святкування 16-річчя Незалежності України донеччани Коля, Саша і Володя, хоч і за столом, та ще тверезі, розмірковують про своє ставлення до Незалежності.

Один з них каже, що голосував за неї в складі Радянського Союзу, другий – що йому все одно, як називатиметься його держава, аби в ній добре велося людям. Третій розчаровано підсумовує: «Нас обманули».

Чотири відзняті фрагменти режисер показав потенційним спонсорам картини – Німецькому телебаченню й Фонду-медіа Євросоюзу. Рік вони думали і врешті вирішили профінансувати «Інший Челсі». Цей 90-хвилинний фільм Якоб Пройсс знімав уже 2008 – 2009 рр.

У залі знов гасне світло. Перед глядачами – ті самі й нові герої. Той самий і скепсис до сьогодення. Часом у висловлюваннях від трагічного до кумедного чи абсурдного – один крок. «Раніше з технікою безпеки було краще, – згадує Степанович. – А тепер доводиться самому для шахти лампочки купувати, аби інспекція не штрафувала. Скоро самі стрічки й двигуни купуватимемо, а потім і платний спуск зроблять…»

А ось інший монолог цього ж персонажа: «З підозрою ставлюся до тих мільярдерів. Я тридцять років на шахті пропахав, а великих статків не надбав. Не можна в нас чесним шляхом розбагатіти. Але голосуватиму за Януковича. Він усе ж керував…цими бандитами».

Диспетчер «Путилівської» Валя, нарікаючи на погане життя за «помаранчевої» влади, безапеляційно заявляє: «Тимошенко цілий рік шахтарям не платила».

В інших компаніях чути про те, що з задоволенням повернулися б і в Союз, і в Росію – словом, куди приймуть…

Одного з найяскравіших героїв документальної стрічки звати Микола Левченко, хоч він дозволяє звати себе Колею, особливо в неофіційній обстановці. Він суттєво відрізняється від решти насамперед посадою – харизматичний «рубаха-парень» Коля – секретар Донецької міськради. Тож зрозуміло, чому може собі дозволити і в Дубаї на виставку поїхати, і в Стамбул на нагородження «Шахтаря» кубком УЄФА помандрувати.

Однак не дивіться на матеріальне процвітання пана Левченка, на його посаду і вельми просторий кабінет. Насправді він весь час хвилюється. Побоюється, бідолаха, насильницької українізації рідного регіону, мариться йому, що тут незабаром не вільно буде й слова російською вимовити. До речі, цікаво, чи так само турбує перспектива українізації рядових героїв стрічки? Схоже, що ні, бо один з них так коментує телевізійні виступи Левченка: «Він засвітитися хоче, щоб до Верховної Ради потрапити».

Та це ще не всі страхи, які гнітять чиновника. «У нас правоохоронні органи не захищають опозицію, – скаржиться він Якобу Пройссу, – спрацьовує закон: хто програв вибори, той сідає у в’язницю. Але хто переслідує нас (тобто Партію регіонів. – Авт.), буде покараний!». Пророча обіцянка, що й казати. Щоправда, закадровий голос повідомив, що згодом Микола Левченко уточнив, що, мав на увазі, законне покарання.

Ясна річ, донеччани на екрані, як і в житті, переймаються не лише політикою та економікою. Вони закохуються, святкують, сміються (нерідко з себе).

Ну а донецькі вболівальники – то окрема розмова. Назва англійського футбольного клубу недаремно фігурує в найменуванні фільму. Тут, звичайно, напрошуються різні аналогії, та невипадково футбольна тема в різних варіаціях стає своєрідною віссю, навколо якої обертається сюжет картини. Трохи дивно спостерігати, як дорослі чоловіки шаленіють від радості, чуючи про перемоги «Шахтаря». Здається, в ті миті усі інші проблеми зникають.

На новий фільм уже встигли навішати ярлики – його називають і «помаранчевим» замовленням, і пропагандою «донецьких цінностей». «Тут багатьом важко уявити, що є незалежна журналістика», – коментує Якоб Пройсс. Він відкидає звинувачення в заангажованості. Автор стверджує, що показав Донецьк таким, яким його побачив. А чи поділяти його погляд – справа кожного з нас.

Якоб Пройсс сподівається, що незабаром глядацька аудиторія «Іншого Челсі» збільшиться. Він повідомив, що восени картина з’явиться в українському прокаті. Її, можливо, покажуть і на Першому національному телеканалі.

Тетяна Кроп

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся