«АртПоле»-2011. Частина перша – екологічно-овочево-музична

Територія фестивалю – ідеальне місце, щоб "буддизуватися".. Дійство нагадувало безперервний майстер-клас, де нічний джем-сейшн змінювали вранішні заняття з йоги, репетиції, саунд-чеки...

Уніж – невеличке село, на півсотні хат у Дністровському каньйоні, що на Івано-Франківщині, до якого немає дороги, а лише напрямок. Та варто «стоптати свої гарні ноги і пройти километри кроків» аби сюди потрапити. Адже власне тут впродовж п’яти днів 24 години на добу відбувалися «Звуки/Дії у просторі» фестивалю «АртПоле», який після трьох років мандрів Україною повернувся на рідну Івано-Франківщину і спільно із мистецькою агенцією «Наш Формат» на базі колишнього колгоспу створив справжнє місто сонця…

Територія фестивалю – ідеальне місце щоб «буддизуватися». Відпочинок на лоні природи, наметове містечко на схилі у яблуневім саду, донизу спустишся - Дністер, по інший бік ріки – майже цнотливі хащі і водоспади на стрімкій горі… А на горі – село і свіже молоко. Але це варіант радше для відлюдників. Якщо ж рухатися від наметів догори, глибинка, завдяки старанням організаторів, потішить усіма благами цивілізації – туалетами, душем із теплою водою, їдальнею зі смачними обідами.

До слова, на фестивалі «польова кухня» користується здебільшого багаторазовим посудом. Адже ще з часів «Шешор» фест відзначався своїм дбайливим ставленням до навколишнього середовища. Ековолонтери, роздільне сортування сміття та обмеження у використанні пластику — це незмінні принципи дійства. Відтак, за словами організаторів, часто після проведення «АртПоля» його територія залишається чистішою ніж до свята.

Власну акцію «Антипластик» влаштували учасники третього дня музичної сцени, рок-вар’ятЕ «КораЛЛі». Кількома днями раніше у рамках акції «Дія Дністрова» хлопці зібрали пластикові пляшки на берегах річки у рідному Івано-Франківську, змайстрували з нього «плота», з яким і приплили на «АртПоле». Така собі повчальна алюзія на гуцульські дараби… А ще фестивальники (а їх на свято з’їхалося близько трьох тисяч) висадили кілька дерев, аби потроху відновити старий яблуневий сад.

За словами директора агенції та однойменного фестивалю «Арт-Поле» Ольги Михайлюк цьогоріч фест чи не вперше запрацював, як майданчик, де проекти не лише знаходять свого слухача і глядача, а й творця. «АртПоле» стало справжньою творчою лабораторією, де дійство навколо незалежно від пори доби нагадувало безперервний майстер-клас, де нічний джем-сейшн плавно змінювали вранішні заняття з йоги, репетиції гуртків та саунд-чеки виконавців…

- Кілька років тому фестивалеві «Шешори» стало за тісно у форматі етно, - розповіла органзатор «АртПоля» Мирослава Ганюшкіна.

- Після п’яти років «Шешор» ми зрозуміли, що стає нудно і треба щось міняти. Тому у ленд-арті почали з’являтись кінетичні проекти, перформенси, щоб доповнити візуальну частину. Відповідно і майстерні, й музика перестали бути суто автентичними. АртПоле перетворилось на творчу лабораторію, територію експерименту, де у творчості зливаються енергії абсолютно різних людей…

І справді зайняти себе на фесті у будь-яку пору доби було чим. На території діяли гончарна та ковальська майстерні, ворк-шопи з витинанки, фарбування природними барвниками, фото та vj-майстерні, музичні майстер-класи, зокрема від «Даха Браха» та гуртки «Як Умієм Оркестра» і «Паприкалаба».

- Проект «Як умієм так і пієм» - це хори з відпочивальників, розраховані на тих, кого не взяли у хори шкільні, церковні, для тих, хто нейтралізував свої співочі здібності, - розповів керівник та ідейник проекту екс-«перкалабівець» Ярема Стецик.

- У нас співають усі, бо пісні у нас прості. Головно вчимо ритм і чітке виконання кількох слів. Артистизм, ретельність виконання, відповідальність – це головні якості, які ми розвиваємо. Колись у нас була фура, якою ми возили хористів, торік у Куяльнику ми кричали з моря в небо. Іноді треба на людей вилити відро води, щоб пояснити наскільки має бути потужний крик. А гойдалка власне дає хит – звуковий ефект, коли поштовх у плече у натовпі працює, як доміно. На головній сцені презентуємо чотири пісні «Перкалабських придатків» - експериментального тріо із Федотом і барабанщиком, яке виникло як наслідок мого тривалого музикування у «Перкалабі».

Ще одним проектом в рамках «Як Умієм Оркестра» був овочевий ансамбль «Паприкалаба», яким диригував Бен Коуп, британець за походженням, який останні кілька років живе і працює у Варшаві. На чому тільки не грали фестивальники – часнику, кукурудзі, кабачках, моркві, баклажанах, квасолі, капусті, кавуні… А замість фінального акорду музиканти просто поїли свої інструменти.

Єдине чого на фестивалі бракувало – це ланд-арт. Найпопулярнішим і чи не єдиним об’єктом став «водяний млин» Жанни Кадирової та й той на другий день у зв’язку з плинністю Дністра та нетривкості конструкції перестав функціонувати… Втім організатори запевняють: до наступного року митці вивчать територію і ситуацію виправлять.

Божена Городницькадля УНІАН

Фото  - Тетяни Давиденко

УНІАН в Google News