Як індіанcький вождь Іванко зустрів свою дружину Тиху Ніч

У загальнонаціональний прокат вийшла романтична балада відомого українського режисера Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь»...

Ця вражаюча історія заснована на реальних подіях.

У головних ролях Дмитро Лінартович та Ольга Гришина.

Нарешті з’явилася рідкісна можливість подивитися справжній вітчизняний блокбастер, який вчора вихойшов на кіноекрани країни.

Ще минулого року «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» став переможцем основної конкурсної програми повнометражних фільмів Київського Міжнародного кінофестивалю. Ніхто тоді так і не зміг побачити картину, яку мали показати на Софійській площі – основній локації фестивалю. Після тривалого очікування глядачі почули, що за незрозумілими технічними причинами «кіна не буде».

З огляду на історичну і соціальну значущість, проект було запропоновано на державне фінансування. Але кілька разів робота над фільмом зупинялась – через затримки з виділенням коштів. Загалом на його виробництво було витрачено близько 16 млн. грн.

Тому стрічку знімали цілих п’ять років.

За час вимушеного простою Михайло Іллєнко був запрошений колегами по Київському крейсерському яхт-клубу до участі у навколосвітній подорожі. Завдяки цим мандрам вдалося зняти розкішний кадр у Південних Андах, з якого починається «ТойХтоПройшовКрізьВогонь».

Роксолану знають усі, бо ця славетна українка спромоглася стати високим «посадовцем» у Туреччині; проте мало кому відомо, що не менших «кар’єрних успіхів» досяг в індіанській резервації інший наш співвітчизник…

В основу сюжетної лінії «ТогоХтоПройшовКрізьВогонь» покладено реальні факти з біографії Героя Радянського Союзу, льотчика авіації, старшого лейтенанта Івана Даценка. Пройшовши крізь вогонь, воду та всі мідні труби того складного часу, цей чоловік у результаті став вождем індіанського племені.

Даценко брав участь у Сталінградській битві і здійснив близько трьохсот бойових вильотів. 19 квітня 1944 року його літак був збитий поблизу Львова. Є припущення, що потім чоловіку вдалося втекти з німецького полону, а після повернення до СРСР потрапив до сталінських таборів на Далекому Сході. Звідти він також утік, і, можливо, через Чукотку та Аляску добрався аж до Канади. Принаймні, наступна інформація про Івана датована 1967 роком. Тоді радянська делегація, в складі якої були актриса Наталя Наум, кінорежисер Тимофій Левчук і відомий артист балету Махмуд Есамбаєв, відвідала одне з поселень північноамериканських індіанців Канади. Вождь місцевого племені ірокезів, вбраний у національний костюм з пір’я, звернувся до них… українською мовою. Згодом Есамбаєв почув, що вождь назвав своє справжнє ім’я: Іван Даценко.

У 2002 році на прохання племінниці Даценка Ольги Рубан автори телепрограми «Жди меня» провели докладне розслідування на цю тему. Вони знайшли тих, хто особисто знав Івана і в Україні, і в Канаді. А спеціальна експертиза фотографій Даценка-льотчика та Даценка-вождя засвідчила, що це одна й та сама людина.

– Я був у рідному селі нашого героя – Чернечому Ярі, бачив хату Даценка…У нього реально була дружина-індіанка, яку звали Тиха Ніч» – пригадує режисер. – Але ми просто показали свою версію тих подій, «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» не є документальним фільмом». Також, за словами Михайла Іллєнка, картину він створював за формулою «ми, для нас, про себе».
«ТомуХтоПройшовКрізьвогонь» ще від початків пророчили великий успіх. Що ж, якщо так станеться, то це будуть зовсім не ті лаври, які отримав найуспішніший український фільм останніх років – «Щастя моє» Сергія Лозниці. Успіх «ТогоХтоПройшовКрізьвогонь» стане більш простим, очевидним і угодним масовому глядачу. Адже тут не бачимо якоїсь особливої філософії – усе тримається лише на стрімкому і неймовірно насиченому сюжеті. До речі, хоч картина аж надто гостросюжетна, часто бачимо то чудове, м’яке освітлення, то стрімкий і гармонійний «політ» кадрів… Виходить, завдяки оператору-постановнику стрічки Олександру Кришталовичу, можна і класичним «екшином» насолодитися, і відпочити від спецефектів.

За суттю, на екрані розгортається вітчизняна версія міфу про Одіссея. Наш герой так само мандрує далекими країнами, прагнучи вернутися до своєї дружини.

А в головної героїні – класичної «тургенівської дівчини» Люби, така сама пасивна доля як і в Пенелопи – тільки чекати й вірити. До речі, творці стрічки пригадують, що під час зйомок Ольга Гришина спромоглася народити дитину. І ніхто навіть толком цього не помітив, стільки було роботи.

Іван Даценко (в фільмі Іван Додока) виглядав дуже характерно – як типовий індіанець. «Я втілював неспокійного, «товаришуючого з адреналіном», чоловіка», каже актор Дмитро Лінартович.

У режисера ж своє бачення цього персонажу: «Нас привчили до антигероя: нерішучого й депресивного невдаху. З таким «спадком» треба розлучатися. А то тільки всі оці кляті голлівудські фільми (та і не лише голлівудські) пропонують глядачеві героя, про якого можна сказати «Я би теж так хотів, але чи зміг би?».

Що ж, створити нового бравого героя вдалося. Він грав свою чітко виражену роль до кінця; лише ближче до фіналу індіанський вождь смачно лайнувся слов’янською нецензурною лексикою, певно щоб трохи змити з себе наліт благородства і позитиву. «Ну, це було просто неконтрольоване слово», – прокоментував Іллєнко.

Ймовірно, «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» вийде в прокат і в інших країнах – ведуться переговори з Росією і Польщею. Ще зацікавлені Америка, Канада, Австралія, Аргентина і навіть Мозамбік.

Анастасія Безпальча

УНІАН в Google News