Град – символ Братислави

Словацькі історики стверджують, що попередник Граду на Замковій кручі над Дунаєм постав ще за часів єгипетських пірамід… А це, на хвилиночку, приблизно третє тисячоліття до Різдва Христового!..

Слово «град» походить від давньослов’янського “городити», себто – будувати для захисту. Для столиці Словаччини – Братислави – тамтешній Град не лише стародавнє укріплення, фортеця, за стінами якої містились королівська резиденція, казна та армійські казарми. Це також символ міста, котре, власне, довкола Граду було зведено. І будь-який мешканець Братислави, якого ви зупините і запитаєте, з якого місця найліпше розпочати вивчення міста, твердо відповість: «З Граду!».

Словацькі історики стверджують, що попередник Граду на Замковій кручі над Дунаєм постав … за часів єгипетських пірамід, і доводять ці твердження демонстрацією археологічних знахідок, зроблених на території Граду і довкола нього. А це, на хвилиночку, приблизно третє тисячоліття до Різдва Христового! Науковці вважають, що першими будівничими цього попередника Граду були кельти, чиї «походеньки» із Заходу на Схід Європи проходили по території сучасної Словаччини. До речі, культуру будівництва оборонних споруд у кельтів перейняли слов’янські племена, а деякі архітектори та археологи кажуть, що ця культура не набагато змінилась упродовж тисячоліть, проіснувавши аж до кінця вісімнадцятого сторіччя.

Також у Граді та поблизу, на березі Дунаю, науковці знайшли докази того, що після кельтів природний схил освоїли римляни: тут у часи Римської імперії знаходилось прикордонне укріплення, на його місці усередині 1960-х років було знайдено так званий «захалявний ніж римського легіонера», форму якого час не змінив: під назвою «кортик» ніж римських легіонерів використовують легіонери, себто військові, багатьох армій світу. До речі, у письмових джерелах раннього середньовіччя – «Моравські хроніки» – можна знайти згадку про давні племена, які йшли вздовж Дунаю і побачили прекрасне місце для розташування укріплення, і незабаром там постав Град. Вчені припускають, що в текстах ідеться про кельтів або ж давні племена слов’ян – мешканців цієї місцини.
Щодо Братиславського Граду, то вперше письмово ця назва згадується 907 року в «Зальцбурзьких анналах», а у ХХ ст. вчені знайшли на східній терасі Граду залишки базиліки ХІ ст. – це доба Великого Моравського князівства. Град став центром державної, адміністративної, політичної діяльності тодішніх князів, паралельно слугуючи як оборонна споруда. Поступово слов’янський княжий Град, переживши перебудови і добудови, зміни «архітектурного рельєфу» та державницьких функцій, перетворився на типовий для Центрально-східної Європи замок. Тоді ж Велике Моравське князівство увійшло до складу Угорського королівства. Тож, у Граді навіть зберігались коронаційні регалії угорських королів, а у тринадцятому столітті в замку коронувались угорські очільники. Письмові джерела раннього середньовіччя інформували про наявність житлової башти з власним захисним укріпленням, яка «заховалась» у так званій Коронаційній башті. Її знайшли лише в наш час… До речі, у Братиславському Граді 7 липня 1207 року народилась Свята Єлизавета Угорська, яка за життя зробила чимало добрих справ – і для держави, і для народу. Щоправда, сучасний Град виглядає інакше, ніж за життя Єлизавети, котра охоче прогулювалась внутрішнім двором і виходила на терасу – помилуватися Дунаєм і краєвидами за річкою, почути галас міста під кручею, відчути свою причетність до цього місця і цього міста. Про Св. Єлизавету словаки переповідають легенду: одного сонячного спекотного дня, юна Єлизавета вийшла на берег Дунаю і побачила пораненого орла. Знесилений болем і спрагою, птах підпустив дівчину впритул до себе, а вона, взявши його на руки, звернулась до Бога з молитвою – не змучувати живі створіння. Орел видужав і залишився у Граді. І одного дня, літаючи над містом, побачив ворогів, що тихцем підступали під стіни Граду – птах заклекотав, люди відчули небезпеку і своєчасно зорганізували оборону. А на тому місці, де Єлизавета з Божою допомогою вилікувала орла, знаходиться чудодійне джерело: хто вип’є там води, довго житиме без особливих проблем із здоров’ям. Як на наш час, вельми актуальна справа!

Через два століття по Єлизаветі, у 1420-х роках, король Сигізмунд Люксембурзький облаштовує Град відповідно до тодішніх стандартів, смаків, функцій комплексу. І відтоді Град особливо і не змінюється – на його території побудовано палац, укріплено стіни, вирублено нові ворота (названі на честь ініціатора перебудови Сигізмундовими), «оздоблено» бастіонами. Якщо подивитися на мапу Братиславського Граду у Google, побачимо, що за формою Град є правильним чотирьохкутником. Його добудовували і змінювали і пізніше, аж до кінця вісімнадцятого століття, але саме король Сигізмунд вклав у Град чи не найбільше. Тож, досі усередині комплексу риси готики раптом виокремлюються з поміж пізніших барокових доповнень. А за доби пізнього бароко перебудовано палац Граду, в якому нині знаходяться кілька музейних експозицій. І в барокових приміщеннях палацу часто можна бачити дам і кавалерів у кринолінах, пишних костюмах – це професійні актори та актори-аматори відтворюють сторінки історії Братиславського Граду, або ж учасники музичних вечорів допомагають слухачам поринути в попередні століття, бодай на мить відчути себе особами, наближеними до політичної та державної верхівки Європи.
Власне – цілий комплекс Братиславського Граду є музеєм історії Словаччини та усього Центрально-східно-європейського регіону.
Богдана Костюк, спеціально для УНІАН-Культури
 

УНІАН в Google News