Джаз, море, Коктебель… (фото)

Кульмінацією фестивалю без перебільшення можна назвати виступ Ніно Катамадзе та гурту «Insight»... Грузинська співачка поділилася планами на майбутнє, зокрема про виступ у Львівському оперному театрі...

Koktebel Jazz Festival 2007

У Коктебелі закінчився 5-й музичний фестиваль «Джаз Коктебель-2007». Протягом трьох фестивальних днів, а саме 21-23 вересня, на великих і малих сценах виступали гурти з України, Грузії, Росії, Австрії, Франції та Великобританії. Джаз у Коктебелі лунав з набережної, де розташувалася основна (денна) і волошинська (вечірня) сцени, з клубних майданчиків і навіть з аквапарку, який на час фестивалю теж перетворився на концертний майданчик.

Катя Чілі і Solominband на Волошинській сцені продемонстрували лише 2% своїх можливостей

Koktebel Jazz Festival 2007 присвятили 130-річчю з дня народження відомого поета та художника Максиміліана Волошина, меморіальну дошку якому нещодавно відкрили і в Києві, на фасаді будинку, у якому народився митець. Біля дому Волошина в Коктебелі, у якому свого часу гостювало чимало російських письменників «срібної доби» і не тільки, розмістили вечірню, Волошинську сцену. А в саду цього ж дому розмістилася фотовиставка голови «Харківського фотоклубу» Андрія Явдошина «Вони слухають джаз», яка мала на меті передати емоції людей, які насолоджуються музикою джазу в поєднанні з музикою моря.

Месиджем цьогорічного фестивалю стало звернення до етнічного походження музики. Таким чином було спростовано стереотип, що джаз не можна виконувати на таких народних інструментах як домра та балалайка. Музика, яка звучала на фестивалі, увібрала в себе багатонаціональні мотиви, але неодмінно замішані на джазі, який, як виявилося, може бути таким багатопереливчастим.

Особливий акцент було зроблено на вседоступність якісної фестивальної музики – дві великі сцени розмістили під відкритим небом, а вхід на усі концерти (за винятком клубних площадок) – був безкоштовним. А для того, щоб повністю зрівняти усіх глядачів у правах, відмовилися ще й від VIP-зони. Правда, у фестивальному натовпі, для преси та організаторів було відведено окрему обгороджену територію перед сценою, яку теж можна було б назвати зоною для VIP-персон.

«Принци ночі» і Наташа Фіялковські у дії

Почесну місію відкрити 5-й щорічний міжнародний фестиваль «Джаз Коктебель» надали заледве старшим від самого фестивалю учасникам ансамблю Дитячий Діксіленд з Херсону та 7-річному трубачу Роману Купріянову. Юні учасники сумлінно барабанили та сурмили в такт музиці. І хоча промахи траплялися, слухачі не надто звертали на них увагу, адже всі з захопленням дивилися на юних джазменів.

Задекларованими в програмі родзинками фестивалю мав стати гурт Us3 (Великобританія), Фатіма Шпар (Австрія), The Shine-EgAri (Німеччина-Грузія) та багато інших. Хоча найяскравішими видалися виступи непересічних жінок, які по-різному, але, водночас, оригінально й самобутньо вирішили питання джазової композиції.

Ніно Катамадзе та гітарист гурту «Insight» Гоча Качеїшвілі

Відкриттям першого фестивального дня став 100% Ukrainian music project у складі співачки Каті Chilly та гурту Solominband. У реалізації українського проекту виконавці свідомо відмовилися від шароварщини та вишиванок, адже, як нагадала Катя, українська культура – це, перш за все, кров – жива та бурхлива. Катя Chilly в новому образі інопланетної в короткій міні-сукні та вінку на голові (який, вочевидь, і мав символізувати її українськість) виконувала фрагменти народних пісень на кшталт оперних арій. Акомпанував їй у цьому лідер гурту Solominband Віктор Соломін на доволі незвичного для джаз-музики інструменті – домрі.

Після концерту Катя назвала свій виступ лише 2% можливостей. Вочевидь, так воно і було, тому що багатьом слухачам так і не вдалося оцінити усієї повноти можливостей цього Ukrainian project.

Попри те, що відомий джазовий критик і ведучий фестивалю Олексій Коган представив Віктора Соломіна як єдиного в світі виконавця джазу на домрі, на фестивалі знайшлися ще одні сміливці, які не побоялися виконати джаз на домрі. Це французький гурт Nuits de Princes («Принци ночей»), в арсеналі яких була не лише домра, але й… балалайка. Саме на цьому традиційному інструменті грає лідер гурту – Наташа Фіялковскі.

Свого часу Наташа рік провчилася у СРСР, де опанувала російську мову та гур на російському національному інструменті –балалайці. Вочевидь, там освоїла й циганський фольклор. Музика у виконанні Наташі та Nuits de Princes – це суміш циганських романсів (частково виконаних російською мовою), французьких пісень, присмачених слов’янськими ритмами в джазовій обробці. Синтез музичних мотивів досягається ще й завдяки багатонаціональному складу гурту. Так особливого колориту «Принцам…» додає Халід Коген, «принц Марокко», як його назвала сама Наташа. Він за допомогою бразильських та африканських інструментів (наприклад, перкусії) видобуває звуки, які додають музиці запальних мотивів і загадковості водночас.

Під сповнений любові спів Ніно по шкірі «пробігали мурашки»

Кульмінацією фестивалю без перебільшення можна назвати виступ Ніно Катамадзе та гурту «Insight». Організатори фестивалю вже мали змогу співпрацювати з Ніно у 2005 році на фестивалі «Живий звук Боржомі». Та й сама Ніно зовсім нещодавно виступила з концертом у Києві на День хрещення Русі.

У харизматичної грузинської співачки особливі стосунки з пресою, вона навіть була ініціатором акції «100 троянд для журналістів». На прес-конференції Катамадзе розповіла, що для неї головне – почувати себе комфортно у всьому. Це можна сказати й про зачіску, якій чомусь журналісти люблять приписувати політичні мотиви, і про сценічне вбрання – завжди ексклюзивне, а головне – вільне, і навіть про сценічний майданчик, який теж вибирає виконавця.

Грузинська співачка поділилася планами на майбутнє, зокрема про виступ у Львівському оперному театрі, та розповіла про мрії – виконати оперу «Болеро» або ж «Пори року» (а саме «Жовтень») Чайковського.

На вечірній сцені перед нами постала інша Ніно Катамадзе. Її співпраця з гуртом «Insight», назва якого перекладається як «осяяння», почалася ще в 2000 році. З того часу їхні виступи вирізняються надзвичайною злагодженістю, адже звук на їхньому концерті – за словами самої Ніно, це «імпровізація, наповнена любов’ю». І їхня музика, в якій грузинські мотиви перепліталися з джазовими, блюзовими та багатьма іншими невловимим музичними переливами, йшли від серця і були адресовані кожному слухачеві зокрема.

Мабуть, наймістичнішим став момент, коли під час виконання відомого хіта, який став саундтреком до українського фільму «Інді», Ніно простягла руки до неба й великі краплі дощу почали падати на голови присутніх. І варто їй було лише закінчити співати, як дощ перестав. Чим не містика?..

А після закінчення виступів на вечірній Волошинській сцені спраглі музики слухачі розходилися слухати джаз в один із трьох клубів, де продовжувалися виступи джазменів, або в аквапарк. Романтики могли просто блукати берегом Чорного моря і насолоджуватися хвилинами спокою. Когось, можливо, приваблювали забігайлівки з зовсім інакшою, не-фестивальною музикою – до їх послуг численні забігайлівки вздовж Коктебельської набережної.

Одним словом, курортне містечко навіть під час фестивалю залишалося курортом. Хоча, безперечно, фестиваль джазу, який проводиться тут уже п’ятий рік поспіль має свої плюси і для жителів і відпочивальників Коктебелю. Цього року вдалося провести каналізацію і газифікувати значну частину населеного пункту, економічна вигода була також орендарям, які мали змогу підзаробити і після закінчення літнього сезону, а вже про заклади харчування і говорити нема чого. Адже під час джазових концертів, як нагадав Коган, шаурми продається більше, аніж за місяць курортного сезону.

«Коктебель джаз-фестиваль 2007» став завершенням сезону в Криму. Залишається чекати наступного літа, а потім і наступної, джазової осені, щоб знову приїхати на берег моря послухати джаз.

Євгенія Ковалевська

УНІАН в Google News