Експортна катастрофа. Без "зернового коридору" на Україну чекає скорочення посівів
12:17, 04.08.2023
10 хв.
Після зриву росіянами "зернової угоди" Україна шукає альтернативні шляхи експорту свого збіжжя. Проте, жоден з них не може зрівнятися за ефективністю з чорноморським коридором. Яка тепер доля очікує на українське зерно, – розбирався УНІАН.
За весь час існування "зернової угоди", завдяки якій Україна могла вивозити морем на світові ринки основну масу своєї аграрної продукції, росіяни постійно грали м’язами, шантажуючи світ погрозами вийти з неї. Вони наполягали, аби іноземні партнери пішли на поступки і зняли з них частину накладених санкцій. Зокрема, підключили Россельхозбанк до системи SWIFT, дозволили кораблям з російським зерном та добривами заходити в європейські порти та відновили поставки запчастин до сільгосптехніки.
Шантаж, що за півтори роки повномасштабної війни в Україні відверто набрид усьому цивілізованому світу, не вдався, тому окупанти пішли на радикальний крок і вийшли з "зернової угоди", про що заявили 17 липня.
Більш того, для - як їм здається - посилення власної переговорної позиції вони почали підступно обстрілювати українські порти, пошкоджуючи як інфраструктуру, так і збіжжя, що очікувало на відправку. Так, тільки в результаті одного ракетного обстрілу, в ніч на 19 липня, росіяни знищили близько 60 тонн українського зерна.
Відео дня
Ціль таких мерзенних вчинків зрозуміла – не дати нам експортувати зерно без їхньої на те згоди. Втім, вивезення українських харчів повністю не зупинилося, й продовжується навіть без участі морських портів, що нині перебувають під постійною загрозою ворожих атак.
"Незважаючи на обстріли та складну ситуацію, український експорт відбувається завдяки активній важкій роботі логістів, трейдерів, аграріїв, які займаються експортом, і усіх, хто до цього причетний", – заспокоює український міністр аграрної політики і продовольства Микола Сольський.
Однак, очевидно, що, якби Україна не шукала альтернативні шляхи вивезення зерна, без діючого "зернового коридору" на попередніх обсягах експорту зерна можна поставити хрест. Якщо, звісно, росіяни випадково не "передумають", зрозумівши, що на поступки їм все одно вже ніхто не піде.
Мрії про море
Остаточна зупинка "зернової угоди" стала шоком для усіх, включно з, певно, президентом Турції Реджепом Ердоганом, який заявляв, що має домовленості з Путіним щодо її продовження. Втім, найбільшим ударом це стало, звісно, для українських аграріїв. Жнива в розпалі, кошти на польові роботи потрібні, а ринок збуту зерна накривається мідним тазом.
Доступні річкові порти не у змозі транспортувати такі ж великі об’єми збіжжя, а варіанти експорту, що передбачають використання морської інфраструктури інших держав, що простягають нам руку допомоги, виявляються занадто дорогими.
"Ситуація, що склалась, в першу чергу, вплине на дохідність виробництва для фермерів. Тому що зростання вартості логістики - це "мінус" з ціни купівлі зерна у виробника", – зазначила в коментарі УНІАН керівник громадської організації "Агрополітичний діалог "Аграрна рада"" Інна Мєтєлєва.
Така нестабільність може підштовхнути селян задуматись над скороченням посівних площ в подальшому або й взагалі – над зміною виду діяльності. Адже навіщо витрачати ресурси на виробництво об’єму зерна, одна частина з якого буде знищена російськими ракетами або попросту згниє на полі, а мізерні прибутки з продажу іншої – навіть не зможуть покрити витрати на посівну, засоби захисту рослин та жнива.
"Це не дозволить аграріям завершити посівну наступного року і може призвести до скорочення загального виробництва зерна в Україні на 30 відсотків або 15 мільйонів тонн", – прогнозують у Європейській бізнес асоціації.
Вже цього року посіви озимих культур можуть скоротитися на 1,5 мільйони гектарів, а отже, виробництво пшениці та ячменю скоротиться на 6 мільйонів тонн.
Україна – один з найбільших виробників зерна у світі, а тому втрата таких шалених його обсягів може спричинити суттєве зростання світових цін (викликане скороченням пропозиції) та загострити проблеми продовольчої безпеки у країнах, що голодують. Вже зараз Міжнародний валютний фонд прогнозує, що розрив "зернової домовленості" призведе до здорожчання вартості зерна у світі на 10-15 відсотків.
Такі наслідки для деяких бідних держав є критичними, бо їжа стане для них ще менш доступною. А от для Росії ця ситуація вигідна – можна буде за вищою ціною продати те, що було награбовано в українських аграріїв на окупованих територіях. До того ж, Україна є для РФ важливим конкурентом, а без морських шляхів ми, на жаль, будемо вимушені скоротити свій рівень присутності на світовому ринку.
У пошуках виходу
Гучною подією останніх днів став нібито прорив зернової блокади Росії у Чорному морі. Стало відомо, що три іноземні судна, наплювавши на російські погрози, безперешкодно дістались української гілки Дунаю. Піонером став ізраїльський цивільний корабель, безпеку якого забезпечував американський літак, що дозаправлявся безпосередньо у повітрі. За судном Ізраїлю слідували два інші плавзасоби: грецьке та спільної турецько-грузинської реєстрації.
Українська спільнота встигла зрадіти новині, сподіваючись, що тепер Україна зможе відновлювати звичні морські шляхи експорту агропродукції, не зважаючи на російський шантаж. Але не все так просто.
Речниця Сил оборони Півдня Наталія Гуменюк повідомила, що "прорив" насправді не був сенсаційним, і надій на подальший безперешкодний рух суден поки немає.
"Прориву блокади як такого не було, оскільки судна йшли рекомендованим курсом, використовуючи, зокрема, територіальні води інших держав, та були поза межами району, який оголошено закритим", – пояснила вона.
До того ж, зайвий шум навколо цієї події призвів до посилення агресії окупантів – вночі 2 серпня вони вдались до обстрілу Ізмаїльського порту – найбільшого в українському гирлі Дунаю – зовсім недалеко від Румунського кордону. Внаслідок цієї атаки було пошкоджено майже 40 тисяч тонн зерна, що призначалося для Китаю та Африки.
Очевидно, це не останній прояв агресії до української портової інфраструктури. Тож, у нас немає виходу, окрім як напрацьовувати альтернативні маршрути для збуту власної агропродукції. Втім, одночасно надійних та безпечних варіантів експорту поки немає.
"Наразі альтернативних варіантів два: через річкові порти Дунаю (до румунського морського порту Констанца або ж невеликими судами напряму до клієнтів) та через західні кордони нашої країни", – розмірковує аналітик Українського клубу аграрного бізнесу Світлана Литвин.
У свою чергу, керівник "Аграрної ради" Інна Мєтєлєва вказала, що все ж можна повернутись до експорту через Чорноморські порти за умови політичних домовленостей з союзниками, гарантій, військового супроводу, діючого механізму покриття ризиків пошкоджень суден та встановлення додаткових систем ПВО.
Однак, зважаючи на відсутність реакції з боку НАТО на обстріли територій поблизу кордону з Румунією та навіть нещодавнє пошкодження російськими ракетами румунського судна, цей варіант поки що здається малоймовірним.
"Космічна" логістика
Знайти альтернативні шляхи експорту зерна – це півсправи. Набагато складніше - оминути підводні камені, що приховані на цих шляхах.
Річкові порти Дунаю, зокрема, Ізмаїл та Рені – основна альтернатива "зерновому коридору" - перевантажені. До того ж, як зазначає засновник групи "Прайм" Дмитро Льоушкін, існує ризик їхнього обміління.
"Цей варіант і так перевантажений, та ще й обміліє при спеці. Загалом, в кращому випадку, 30-40% питання він зможе вирішити. При цьому, через надлишок охочих ставки на перевалку там будуть просто космос", - вважає він.
Неідеальний цей варіант ще й через постійні ракетні атаки, в результаті яких знищується як продовольство, так і обладнання та споруди, що необхідні для подальшої роботи.
Крім того, погрози росіян обстрілювати судна зменшили кількість охочих заходити до річкових портів Дунаю.
"До всіх цих проблем була можливість даним каналом експортувати близько 2 мільйонів тонн з потенціалом розширення до 3 мільйонів тонн щомісяця", – сказала аналітик УКАБ Світлана Литвин, зазначивщи, що зараз цей варіант стає менш "робочим".
Що ж до західних кордонів нашої держави, їхня місячна пропускна здатність поки що не перевищує 1-1,5 мільйони тонн. Для порівняння, за час дії "зернового коридору" Україні вдалося транспортувати 33 мільйони тонн збіжжя. При поточній пропускній здатності, аби вивезти за кордон такий же обсяг товару наземними шляхами, Україні довелось би витратити близько 2,5 років.
"Тому тут потрібно інвестувати в потужності на точках пропусків, синхронізувати дії наших та європейських служб тощо, щоб зменшити черги та збільшити їхню пропускну здатність", – наголосила Литвин.
У разі розширення можливостей з проходження залізничного та автомобільного транспорту через західні кордони, можна буде розглянути варіанти відвантаження збіжжя через порти Хорватії, Литви - які вже встигли запропонувати Україні свою допомогу, Німеччини, а також, можливо, Польщі, яка, попри заборону на імпорт українського збіжжя, транзит своєю територією не обмежувала. Хоча вартість таких логістичних маршрутів буде для аграріїв астрономічною.
Звісно, найкращим варіантом для України стало б відновлення безперешкодної роботи чорноморського коридору, яке, насправді, досі не виключається.
Як повідомила постпред США в ООН Лінда Томас-Грінфілд, Америка бачить готовність Росії повернутись до "зернової угоди", адже це вигідно їй самій задля експорту власних добрив та укладення сільськогосподарських угод. До того ж, Ердоган домовився із кремлівським диктатором про майбутню зустріч у Туреччині (хоча і без точної дати візиту Путіна), однією з основних тем якої стане продовження дії чорноморської угоди.
Втім, чи схилить Росія голову, вчергове проковтнувши гіркоту образи, поки невідомо – у цій історії досі можливий будь-який розвиток подій.
Альона Кириченко
Новини партнерів
