Обстріли, міни, ДРГ: як працюють аграрії на Чернігівщині
16:53, 29.04.2024
10 хв.
Попри загрозу ворожих обстрілів, замінування земель та економічні проблеми в країні, аграрії Чернігівщини вже втретє з лютого 2022 року проводять посівну. УНІАН поцікавився, з якими викликами вони стикаються, як їх долають та чи мають підтримку від держави.
"Якщо покинемо землю, тут виникне пустка"
"Коли ДРГ вбила нашого найкращого спеціаліста – інженера Миколу Гориславського, у всіх був неймовірний страх і питання: "За що вбили мирну людину?" Але, зібравши всю силу, взявши себе в руки, ми не припиняли працювати. Тому, вважаю, мої працівники – справжні герої", - говорить власник сільгосппідприємства "Степанич", що в Семенівській громаді Новгород-Сіверського району, Юрій Сенько.
До повномасштабної російської агресії підприємство активно розвивалося, працювала велика ферма на 1000 корів. Для забезпечення високої якості продукції був побудований молокопровід. У кількох населених пунктах обробляли до 5 тисяч гектарів землі.
Відео дня
Наразі, за словами пана Юрія, можливо обробляти до 1200-1300 гектарів, які розміщені вглиб громади, адже інші сільгоспугіддя розташовані вздовж російського кордону. Зокрема, через безпосередню близькість до російського кордону - кілька сотень, а то й десятків метрів - повністю припинені роботи в селах Янжулівка та Леонівка.
Як розповідає фермер, під час одного з обстрілів Янжулівки росіяни знищили стадо корів. Місцеві жителі впевнені, що ворожа армія навмисно їх обстріляла.
На думку Сенька, аграрії, особливо в прикордонні, справжні сучасні герої. Адже, попри те, що на роботу доводиться добиратися через ліс, а там існує висока ймовірність зустрічі з ворожою диверсійно-розвідувальною групою, люди продовжують робити свій внесок у продовольчу безпеку держави.
Сьогодні працівники сільгосппідприємства проводять посівну, прагнуть зберегти більше худоби, виростити хороший урожай. Структура посівів, як зазначає керівник "Степанича", змінилася через те, що високі рослини в прикордонній зоні зараз вирощувати не можна. Також дуже ускладнилася логістика збуту: через блокування польського кордону ціни на аграрну продукцію в Україні ще знизилися, хоч завжди були невисокими.
Однак, як зазначає фермер, усі ці обставини не зупинять роботу підприємства. Юрій Сенько зазначає, що продовжить справу, якій його батько віддав усе життя.
"Це наша земля і наша Україна. Якщо ми підемо, тут виникне пустка", - наголошує він.
Пан Юрій підраховує збитки від ворожих обстрілів, проте суму не називає. Наразі невідомо, чи зможуть їх потім відшкодувати.
"Може, після війни якісь будуть репарації", - сподівається він.
Аграрій зазначає, що наразі не відчуває особливої підтримки держави. Адже чимало програм спрямовані на допомогу малим господарствам, фермерським підприємствам, які обробляють, наприклад, до 500 гектарів землі або тримають до 100 корів. Для більших допомога, на жаль, не передбачена. Крім того, господарства у прикордонній зоні не кредитують банки. Мовляв, вони розташовані в зоні потенційних бойових дій.
Коли війна не впливає фізично, то позначається економічно
Керівник фермерського господарства "Соната", депутат Чернігівської обласної ради Іван Якуб, своєю чергою, зауважує, що підтримка від держави та різних фондів у вигляді грантів є. Але потрібно наполегливіше працювати, щоб їх отримати.
Він нагадує, що у аграріїв є можливість отримати насіннєвий матеріал від іноземних фондів безкоштовно. Та для себе відзначає, що найкращою підтримкою збоку держави є відшкодування відсоткових ставок по кредитах.
"Безкоштовно – то добре, але це зменшує тягу до праці", - стверджує Якуб.
А для того, аби вийти на європейських ринок, потрібно не тільки вирощувати, а й переробляти продукцію, щоб мати на цьому додаткову вартість.
Впливає на роботу сільськогосподарських підприємств в умовах війни і кадрова проблема, адже в селах зараз дуже мало чоловіків працездатного віку.
"Ми намагаємося залучати до робіт чоловіків-пенсіонерів, але хотілося, щоб для агропідприємств дійсно працював резерв, і щоб це питання вирішувалося без зловживань", - наголошує Іван Якуб.
На його думку, страшна не тільки війна, але й голод.
Загалом, на переконання фермера, коли війна не впливає на сільгосппідприємство фізично, то цей вплив значно відчувається економічно. Його агропідприємство обробляє близько 1 тисячі гектарів землі на території Тупичівської громади у Чернігівському районі.
Хоча у 2022 році територія була якийсь час під окупацією, підприємство не зазнало втрат. Натомість сьогодні дуже відчуває економічний тиск, спричинений війною. Це проявляється у зростанні вартості техніки та зниженні цін на аграрну продукцію.
Аграрій вказує, що у 2021 році новий трактор іноземного виробництва, в середньому, коштував 90 тисяч євро, зараз – 110 тисяч євро.
"Як це пояснити? Чому це відбувається?", - запитує Іван Якуб.
Так само зросли ціни на добрива, насіннєві матеріали, але вартість сільськогосподарської продукції знизилася. Приміром, вартість тонни кукурудзи зараз складає, приблизно, 5,5 тисяч гривень при курсі долара 40. У 2021 році вартість сягала 7 тисяч гривень при доларі 29.
Експорт – не пріоритет
Війна дуже вплинула на структуру посівів в господарстві "Соната". Зокрема, за словами Якуба, довелося зменшити площі під експортно орієнтованими культурами – соняшником і кукурудзою. Але додали бобових, у тому числі для поліпшення ґрунтів, нішевих культур (овес, просо), що мають спрямованість на внутрішній ринок.
А от вирощування картоплі фермер вважає нерентабельним: "У минулому маркетинговому році на картоплю був стрибок у ціні, і ті, хто її вирощував, отримали деякий прибуток. Однак це трапляється раз на 5-7 років".
Про скорочення посівів експортно орієнтованих культур говорить і начальник департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОВА Олег Крапивний. Зокрема, посіви під кукурудзу, за прогнозом, скоротяться з 560 тис. га до 400 тис. га. Адже існують серйозні проблеми з реалізацією (чернігівські аграрії ще не продали близько 1 мільйона тонн зерна кукурудзи врожаю попередніх років).
Внаслідок цього в області зростають посіви технічних культур, таких як соя (її посіви на Чернігівщині зросли вдвічі), ріпак, соняшник. Адже їх можна переробити в Україні.
За інформацією департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОВА, цьогоріч загальна площа посівів в області сягне 1250 тисяч гектарів, що навіть трохи перевищує минулорічний рівень. Із них близько 945 тисяч гектарів – ярі зернові та зернобобові культури, технічні, баштанні, картопля та овочі.
Підтримка держави
Крапивний наголошує, що в умовах війни держава прагне підтримати аграріїв. Державні програми діють для тих, хто готовий займатися садівництвом і тепличним господарством. За 2023 рік в Чернігівській області по два господарства отримали допомогу за цими напрямами.
Також продовжує працювати програма "Доступні кредити 5-7-9%", започаткована ще до війни. Передбачається, якщо підприємство бере інвестиційний кредит, то під 1% річних, а після пільгового періоду – 5%. Якщо це будуть оборотні кошти, то ставка – 3%.
Окрім того, держава започаткувала програму для виробників, які хочуть почати переробляти продукцію чи розширити вже існуюче виробництво. Також для підприємств є можливість отримати мікрогранти – до 250 тисяч гривень, якщо це ветеран чи родина учасника бойових дій – до 1 мільйона гривень.
Діє програма відшкодування придбання сільгоспвиробниками нової вітчизняної техніки та обладнання. Згідно з нею, чверть вартості придбаного повертають підприємцям. Станом на сьогодні, до оновленого переліку вітчизняної техніки й обладнання для агропромислового комплексу, вартість яких частково компенсується за рахунок бюджетних коштів, включено понад 900 позицій.
Фонд гарантування кредитів допомагає невеликим господарствам, які обробляють до 500 гектарів землі, спростити отримання позик. Якщо не вистачає застави, то 50% може гарантувати цей фонд.
Окрім підприємств, державну підтримку можуть отримати і селянські господарства. Якщо господар обробляє від 1 до 120 гектарів своєї чи орендованої землі, то може розраховувати на підтримку від держави в розмірі 8 тисяч гривень на гектар. Якщо тримає від 3 до 100 корів – 7 тисяч гривень на тварину, або від 5 до 500 голів кіз та овець – 2 тисячі гривень на одну голову. Тварини повинні бути ідентифіковані та внесені до Єдиного державного реєстру.
Підраховують на Чернігівщині й обсяг завданих війною збитків, зокрема, знищеного і пошкодженого майна, техніки, обладнання. Відповідний реєстр ведуть у департаменті економічного розвитку ОВА. Реєстр формується для того, аби після війни можна було офіційно виставляти вимоги Росії щодо виплати репарацій.
Війна з Росією та безпосередня близькість до кордону з агресором неабияк впливає на роботу місцевих аграріїв. Постійні обстріли, забруднення земель вибухонебезпечними предметами, ймовірність зустрічі з ворожими ДРГ додаються до загальних проблем – складної економічної ситуації в країні, нестачу кадрів через мобілізацію чоловіків, проблеми з експортом… Однак сільгосппідприємства продовжують працювати.
"Їм потрібно подякувати, бо регіон має кордон з Росією протяжністю 220 кілометрів, і працювати тут – це щоденна небезпека", - підкреслює начальник департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОВА Олег Крапивний.
Результат фермерської праці, як завжди, визначається восени. Наприклад, у 2023 році аграрії Чернігівщини виробили 4 мільйонів тонн зерна. Для порівняння, у 2021 році урожай сягав 6 мільйонів тонн. Як зазначає Крапивний, для власних потреб (споживання, годівля тварин, насіння) регіону на рік потрібно до 700 тисяч тонн зерна, тобто, навіть в умовах війни понад 3 мільйони тонн зерна чернігівські агровиробники реалізували за межі області і держави.
Ірина Синельник
Новини партнерів
