Російсько-українська гречана війна: як пов’язані ціни на гречку, врожаї та ядерна загроза

Гречка – важливий продукт для українців і не тільки. Якщо у американців є "індекс піци" для оцінки активності Пентагону, то щодо СРСР та РФ, виявляється, є "гречаний індекс" - готуючись до ядерної війни, Кремль завжди накопичує гречку. Прямо як зараз.

Гречка для українців давно перестала бути просто харчовим продуктом - вона увійшла у народний фольклор та стала символом для багатьох явищ. Особливо часто гречку та "гречкосіїв" згадують під вибори. В усі ж інші часи пересічних громадян хвилює передусім ціна на гречку, яка є досить нестабільною та періодично демонструє значні "гойдалки".

Ось і зараз, на тлі інформації про нібито неврожай гречки у РФ, від якого залежать ціни на світовому ринку, ця крупа почала дорожчати і в Україні. Втім, опитані експерти кажуть, що Україна у цьому плані самодостатня і ціни в нас зростають з інших причин, не пов’язаних з російськими проблемами.

Натомість накопичення росіянами гречки, на тлі слабшого, ніж зазвичай, врожаю, привертає увагу. Оскільки саме гречку Кремль завжди накопичує у своїх резервах, готуючись до ядерної війни ще з радянських часів, адже вона є найменш вразливою до радіаційного забруднення культурою. Принаймні про це УНІАН говорять фахівці.

Гречана криза – буде чи ні 

Як повідомив у жовтні УкрАгроКонсалт з посиланням на дані аналітичного центру "Прозерно", у РФ намічається гречана криза, "яка повторює кризу 2014 року". Причина – проблеми з врожаєм у Алтайському краї, який є головним постачальником гречки у країні безкрайніх боліт та нетверезих ведмедів.

Зокрема, повідомляється, що російські фермери зменшили посівні площі на гречку на 32%, що є наслідком низьких закупівельних цін у попередні сезони. А цього року ще й опади у Алтайському краї заважають збиранню врожаю. Через це валовий збір гречки впаде з минулорічних 1,2 мільйона тонн до  880–900 тисячі тонн, що є для РФ "найнижчим валовим збором гречки з початку XXI століття".

Щоб зрозуміти, чи вплине це якось на українців та чи є ми з росіянами конкурентами на світовому ринку, УНІАН звернувся до фахівців. Сергій Громовий, виконавчий директор Міжнародної асоціації гречки, вважає, що, по-перше, ця інформація про неврожай у РФ "суперечить сама собі" (адже його ще не зібрали), а по-друге – це мало вплине на українського споживача.

"Вона суперечить сама собі – вже зробили "вирок", що неврожай, і в той же час, що на Алтаї ще гречку не зібрали. А щодо цифр то врожай у 800 тисяч тонн це не найменший врожай у XXI сторіччі. По пам'яті точну цифру не назву, але у 2010 році РФ виростила біля 550 тисяч тонн", - наполягає експерт з гречки.

Далі він пояснює, як виглядає ситуація на гречаному ринку загалом.

"Зараз рано давати заключення щодо врожайності гречки у РФ, бо збирання її там тільки у розпалі. Оскільки половина ареалу її вирощування це Алтайський край, то по врожаю стануть відомі дані не раніше листопада. А то і у грудні, бо в нас є затримка з отриманням інформації з РФ, - каже він, додаючи, що навряд чи там буде якась суттєва криза. – Обсяги посівів гречки у РФ надзвичайно великі. У останні роки вона засіває по 1-1,5 мільйона гектарів. Якась посуха або заморозки в окремих регіонах на загальні обсяги врожаю не дуже впливають".

Втім, фахівець зауважує, що росіяни зараз є "фактично монополістами" гречки, адже, попри присутність інших країн на світовому ринку, російська частка там домінуюча.

"Весь світовий ринок гречки це 500-600 тисяч тонн на рік. РФ експортує 300-350 тисяч тонн щороку. Всього 24 країни у світі вирощують гречку, але всі інші разом, без РФ, займають частку приблизно до 250 тисяч тонн. Продають всі вони по 5-15 тисяч тонн – це 1-2% ринку на кожну країну. Ось і набігло близько 200 тисяч загалом на всіх. А все решта – то російська гречка", - наводить свої розрахунки пан Громовий.

Українську ж частку світовому ринку гречки експерт називає "замалою".

"Україна зараз експортує десь 5 тисяч тонн. До 2016 року були три головні країни-експортери: РФ, Китай і Україна. Перші дві країни вирощували по мільйону або більше тонн крупи, а ми – близько 300 тисяч тонн. Це на етапі 2014-2015 років. Агресивною демпінговою політикою РФ вибила спочатку нас, а потім вони взялися і за КНР. У останні три роки Китай перетворився з нетто-експортера на імпортозалежну по гречці країну від РФ. І тепер росіяни повні монополісти на світовому ринку гречки", - описує російську експансію експерт.

З його слів, російська гречка "задушила" наших фермерів своїми наднизькими цінами: гречка з РФ в Україні коштувала дешевше, ніж вітчизняна. Бо їхні виробники мали державну підтримку, а наші фермери – ні. Щодо російської гречаної експансії, експерт погоджується, що під виглядом "казахстанської" до нас часто потрапляє саме російська гречана крупа. 

"Так, це все так. Ми і імпортуємо, і експортуємо гречку. Але невеликі обсяги. Бо наші ринки були втрачені у попередні роки, коли РФ їх агресивно захоплювала. Особливо з 2016 по 2022 рік", - завершує він свою думку.

Світлана Литвин, керівниця аналітичного відділу Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), наводить дещо інші показники, але загалом ці висновки підтримує.

"Гречка – доволі специфічний продукт, який активно споживають країни колишнього Радянського Союзу та деякі країни Азії, Америки. Тому на світовому ринку немає значного попиту на даний продукт. Обсяги світової торгівлі гречкою становлять 200-300 тисяч тонн на рік, і найбільшим світовим експортером є Росія, яка забезпечує 60-70% цього обсягу. Навіть якщо в Росії неврожай на гречку, на українських виробників це суттєво не вплине, бо цього року немає достатніх обсягів, щоб активно експортувати продукт", - вважає пані Литвин.

Але вона згодна, що внутрішні ціни на гречку в Україні зростають – проте не через російські можливі неврожаї.

Не гречно: галузь занепадає

Світлана Литвин фіксує, що з кожним роком врожаї гречки в Україні падають.

"За попередніми оцінками, у 2025 році вдасться зібрати 96 тисяч тонн гречки, що становить 85% валового збору попереднього року. Скорочення валового збору відбулося як за рахунок посівних площ, так і за рахунок зменшення врожайності, - каже вона. – Попри відчутне скорочення, цього обсягу вистачить, щоб задовольнити внутрішню потребу в цьому продукті. До початку війни загальний фонд споживання становив близько 120 тисяч тонн. На жаль, зараз фіксується скорочення населення через вимушену міграцію та окупацію наших територій, тому і скорочується загальний фонд споживання".

Внутрішні ціни будуть зростати. Але експертка оцінює це позитивно, адже однією з причин зменшення посівів під цією культурою якраз і є низька ціна на гречку – як в Україні, так і у РФ, до речі.

"Вже зараз можна фіксувати зростання ціни на гречку, і вона знаходиться на рівні 40 гривень за кілограм. Можливе ще незначне зростання в розмірі 7-10%. Однак таке зростання буде мати і позитивний ефект, бо аграрії, отримуючи справедливу ціну, наступного року збережуть або збільшать посівні площі під культурою, - вважає представниця УКАБ. – Це, своєю чергою, забезпечить достатню пропозицію на ринку та комфортну ціну для споживачів наступного року. В протилежному випадку – скорочення посівних площ, зменшення пропозиції та зростання цін. Такі "гойдалки" вже не раз спостерігалися на українському ринку гречки".

Дійсно, "гойдалки" в нас були з гречкою не одноразово. Остання – у 2022 році на тлі повномасштабного вторгнення російських орд. Особливо ж потужною була гречана криза за часів прем’єрства Юлії Тимошенко. Тоді, щоб перекрити дефіцит власної гречки, активно закуповували "казахстанську".

"Вибачте за гречку. Сьогодні це майже чорна ікра", - написала вона у далекому квітні 2010 року на сторінці у Twitter’і.

Сергій Громовий з Міжнародної асоціації гречки має дещо інші цифри по вирощуванню цієї крупи в Україні.

"Гречка в нас ще є. Того обсягу врожаю, дозбирання якого завершується, на ту кількість населення, яке є (це 25 мільйонів осіб), за тих норм споживання, на які "спустилися" наші люди зараз, нам точно вистачить. Рахується врожай просто – один гектар це, умовно, тонна крупи. Засіяли більше 70 тисяч гектарів. 70 тисяч гектарів це приблизно 70 тисяч тонн крупи. Хоча врожайність насправді зараз приблизно 13 центнерів на гектар – це 1,3 тонни. Споживання – 3 кілограми крупи на людину. Помножте на 25 млн населення – це 75 тисяч тонн", - рахує експерт гречані "баланси" України.

Крім того, пан Громовий наполягає, що галузь занепадає без державної підтримки, попри те, що сама по собі ця культура "суперрентабельна". 

"Гречка у фермерів йде як "страхова культура". Бо вона надзвичайно рентабельна. Вона найбільш рентабельна й найдешевша у виробництві. Але малодоходна на гектар. Врожайність її - близько тонни на гектар, а вартість тонни зараз - близько 15 тисяч гривень, - продовжує він. – Так, у вас виходить 200% рентабельності або навіть більше. Але з кукурудзи чи ріпаку було б у 3-4 рази більше прибутку на гектар. Тому гречка і йде лише як страхова культура. І тому вона не розвивається. Бо нема кому її розвивати – одноосібники та малі фермери не можуть збільшити свої посіви, а вони її переважно вирощують. Потрібна державна стратегія з розвитку гречки".

З його слів, у двотисячні українці сіяли на рік по 300 тисяч гектарів гречки, потім 200 тисяч, згодом 100 тисяч, а тепер – до 70 тисяч гектарів "спустилися".

"Наші фермери, відчуваючи відсутність державної підтримки по цьому напрямку, постійно зменшують посіви. Тим паче, що третину гречаного клину займають одноосібники. А хто це такі?, - питається фахівець з гречки. –  Це просто на городах селяни сіють гречку. Є в нас бабця, у неї гектар городу – половина це гречка, третина це жито, а ще третина це картопля чи ще там щось. І міняє вона ці пропорції щороку. Ще третина – маленькі фермери, в яких 50-200 гектарів землі, а остання третина – середні господарства. Аграрні ж холдинги геть відмовились від посівів гречки".

Російсько-українська гречана війна

Сергій Громовий наполягає, що такий складний стан справ у гречаній галузі – наслідок російської експансії. За його словами, між РФ та Україною була справжня "гречана війна".

"Росія агресивно завойовувала наш ринок. Взагалі, агресивна війна РФ проти України почалася саме з захоплення нашого гречаного ринку. Ще 20 років назад ми експортували майже 200 тисяч тонн гречки на рік. Ми тримали весь європейський та американський ринки, зокрема канадійський. Але РФ захопила ці ринки й витіснила нас, а потім почала захоплювати вже наш внутрішній ринок", - пригадує він.

Вирішити ці проблеми могла б своєчасна програма державної підтримки в Україні, але її досі немає. Тим паче, що монополізацію світового гречаного ринку, на його думку, Кремль робить "не просто так".

"Державна стратегія нам потрібна ще й тому, що РФ не просто так сіє мільйон, а той півтора мільйона гектарів гречки щороку. Вона має валовий збір до 1,5 мільйона тонн, але експортує, як ми вже казали, лише до 350 тисяч тонн. Куди ще йде 300-400 тисяч тонн врожаю? Невідомо. Жодна країна не здатна стільки гречки викупити, - зауважує експерт. – Але я вам скажу, що у 1970-ті роки, під час Холодної війни, коли стояло питання застосування ядерної зброї, СРСР проводив закриті експерименти з пошуку продуктів харчування, які можна вирощувати і споживати під радіонуклідним забрудненням. Наукові дослідження виявили, що гречка - фактично єдина культура, яка швидко відновлюється після мутацій, не накопичує радіонукліди, й яку можна споживати. Тому у СРСР впровадили стратегічні запаси гречки".

На його думку, сама українська гречана галузь була утворена у УРСР "саме під цю програму". Були виділені кошти, був створений Інститут круп’яних культур у Кам’янець-Подільському, інші інститути та дослідні станції.

"Все це проводилося під контролем КДБ, а результати дослідів залишилися росіянам. Виходячи з цього, РФ, готуючись до можливої ядерної війни, проводить стратегічне накопичення гречки на своїй території, - каже пан Громовий. – В мене ця інформація про закриті дослідження - від людей, які безпосередньо приймали в них участь у радянські часи. Це не я щось сам придумав".

Виходить, у американців є "індекс піци" щодо активності Пентагону, а щодо РФ буде "індекс гречки"?

"Якось так. Тому різні чутки, що в нас ринок рухне через неврожаї у РФ – непрофесійні. Бо росіяни накопичили у резервах вже дворічний запас гречки. Проте не все так просто у гречаній галузі. Не просто так росіяни знищували її в нас шість років й захоплювали галузь. Не просто так накопичують гречку. Якщо РФ готується, то і нам треба готуватися до цього", - наполягає очільник Міжнародної асоціації гречки.

Відкритих даних щодо обсягів запасів гречки у Федрезерві РФ немає. Проте на сайті цієї організації дійсно є інформація, що там проводяться експерименти з гречкою, які продовжуються з радянських часів. Зокрема, щодо зберігання різних продуктів (й гречки у тому числі) у зоні вічної мерзлоти на півострові Таймир в якості "державного резерву" на випадок… чогось. Навіщо зберігати - не кажуть, і ядерні загрози не згадуються, але подають це як привід для освоєння Арктики. Втім, останнє таке повідомлення стосується 2010 року – саме тоді у РФ почали активно підтримувати гречану галузь, до речі.

Інформації щодо гречки безпосередньо у російських джерелах небагато. Офіційно чиновники повторюють, що ніякого дефіциту не може бути, адже, станом на кінець серпня 2025 року, перехідні запаси гречки сягали 210 тисяч тонн, за даними російського Інтерфаксу. При цьому це ж видання писало у вересні, що внутрішні ціни на гречку у РФ зросли на 10%, на тлі активного її експорту – зокрема до Китаю (російський експорт гречки до КНР зріс на 22% за 8 місяців 2025 року).

Тобто, підтвердити чи спростувати інформацію про накопичення запасів росіянами складно, але те, що її вирощується значно більше, ніж споживається росіянами – це факт. Як і те, що її багато у резервах – це довели 2014-2015 роки, коли гречку активно "викидали" на ринок, аби подолати ситуативний дефіцит, що спричинив паніку серед споживачів. Втім, від такого роду паніки та збільшення цін на тлі дійсно, хоч і незначного, але все ж зниження врожаю росіяни не застраховані і цього року.

Так чи інакше, фіксуємо, що ціни на гречку зростатимуть – і в Україні, у і РФ.  І причини цього будуть схожі – погана погода та зниження посівних площ через низьку прибутковість культури. Проте без гречки ми точно не залишимося, як і росіяни. Питання лише у тому, наскільки ціни зростуть.

Інші ж питання – як опиратися російській гречаній експансії та навіщо їм взагалі ця експансія (з суто комерційних цілей або дійсно формують резерв на випадок ядерної зими) - поки залишаються відкритими.

Втім, які б мотиви в росіян не були, нам потрібно своє діло робити – і без державної підтримки, на жаль, одноосібники та інші малі фермери самотужки гречану галузь точно не витягнуть. І у цьому сенсі криза в галузі в нас точно є, і буде посилюватись, якщо уряд нічого не зробить.

УНІАН в Google News