Урожайна епідемія. Хто змусив фермерів України викинути врожай ранніх овочів на смітники

Тонни капусти на смітниках, центнери редиски у лісопосадках і десятки кіло перезрілої цибулі, перекопані на гній. Такі квітневі пейзажі стали звичними для українських сіл заходу і півдня. Але йдеться не просто про паніку серед фермерів, а про урожайний мор, який тепер загрожує продовольчій безпеці України.

На Закарпатті у селі Заріччя чи не у кожному дворі є пара стометрових теплиць. З них перша молода капуста та огірки традиційно роз’їжджалися ринками західної України. Та не цього року.

"Все в мінус піде", - прогнозує місцевий фермер Ігор Садвар.

Він вже виростив п’ять соток капусти. Вона мала б забезпечити піврічний дохід двох родин та майбутній урожай перцю, вирощений на цьому ж місці.

"Перець можна було б висаджувати. Але як немає збуту на капусту, ми чекаємо. Чекаємо, коли її можна забрати, зорати, переробити землю", - розповідає він ТСН.Тиждень.

Через карантин посипалась система, відпрацьована десятиліттями. Тут, у Заріччі, цього ніхто не чекав. Бо свої теплиці селяни почали закладати ще в листопаді, коли про ковід-19 ще й не чули. Але у квітні, коли прийшов час зрізати ці тонни капусти, з’ясувалось - везти її нікуди. 

"Карантин - велика проблема. Ринки закрили, нічого не працює", - бідкається фермер.

Теплиці на Закарпатті в цьому році збиткові

Наслідки всі відчули дуже швидко. За умов, коли працювали лише супермаркети або гуртові ринки, ціни на ранні овочі посипались. Так, якщо торік у квітні перша капуста продавалась по 35 гривень, цього року за неї виробнику давали, максимум, десять. Така ж ситуація з редискою та огірками.

І селяни постали перед непростим вибором між поганим варіантом та ще гіршим: або здати городину нечисленним перекупникам за безцінь, або залишити гнити врожай у теплицях. Бо цей товар має дуже короткий термін придатності.

Відео Миколи Кіпоренка з Вінниччини розлетілося соцмережами. Чоловік продемонстрував, до якого з двох поганих варіантів схилився:

А скільки ще таких фермерів по країні? Чимало.

Тому наслідки всі відчули дуже швидко. Перш за все - жителі міст. В супермаркетах засилля імпорту. Наскільки він підскочив у ціні легко побачити з даних митниці. Зокрема, у поточному році в Україну завезли втричі більше огірків, ніж торік, у два з половиною рази більше капусти й цибулі…

Тобто ми гривнею підтримували албанських, македонських, азербайджанських фермерів. І це в той час, коли ці самі овочі перезрівали в закарпатських,  херсонських чи вінницьких теплицях.

Через зачинені ринки Україна закупає імпортні овочі, замість своїх

Виявилось, що звичайний базар - недооцінений у високих кабінетах канал збуту. І це  вивело на трасу аграріїв півдня. Попри карантин. Вони обурені, що Уряд не звертає уваги на село. "Херсонська область велика, ми можемо нагодувати всю Україну", - переконані місцеві фермери.

"Нехай відкриють нам ринки, передивляться експорт, який вони сюди пруть. Нашої продукції нам буде - завалися!", - підкреслюють аграрії.

Врешті, їхні крики з траси біля Херсона донеслися до столичних високих кабінетів. І змусили  чиновників терміново переглянути свої рішення щодо ринків. Вже втретє. Цієї п’ятниці мали відновити роботу близько тисячі таких торгових майданчиків по всій країні. Вимоги для них точно такі самі, як і для супермаркетів: вимірювання температури, санітайзери на входах, не більше одного покупця на кожні десять метрів, між продавцями відстань у три метри та дезінфекція території кожні три години. Контролюватимуть все це представники Держпродспоживслужби. Якщо щось піде не так - штраф і закриття.

"Треба створювати умови для роботи. Якщо всі сторони готові дотримуватись вимог, вони працюватимуть", - запевняє т.в.о. голови Держпродспоживслужби Ольга Шевченко.

Селянам нікуди подіти ранні овочі

Але тут закрадається великий сумнів щодо виконання оцих вимог.

Візьмемо, наприклад, один з найбільших в України гуртових ринків на Херсонщині. Аби працювати, тут дотримувались усіх карантинних вимог ще до того, як це стало нормою. Але його закрили на цілий тиждень, чим спричинили справжню паніку серед аграріїв. І тільки вдумайтесь, через що! "Загалом, було 19 зауважень, деякі з них – організаційного плану. Деякі, будемо так називати, інвестиційного", - розповідає Вадим Чабан.

Що це за зауваження інвестиційного плану? Які і як можна вимагати інвестиції від тих, хто сам потребує негайної помочі? З’ясувалось, що одна з таких вимог - це проведення додаткового водопроводу та інтернету в одній з будівель на ринку. І це виглядає просто як мародерство під час кризи.

Свого підлеглого спробував виправдати голова Херсонської ОДА Юрій Гусєв та спихнути провину на самих базарників: "Що стосується зауважень, які, як ви сказали, інвестиційні, певним чином треба було забезпечити підвід додаткової води для того, щоб забезпечити унеможливлення розповсюдження ковід-19 на території цього ринку. Ми працювали, щоб виробники відчували турботу з боку влади й могли активно реалізовувати свою продукцію".

Однак турботи влади мешканці Херсонщини не оцінили - вийшли на вулиці. За різними оцінками, в той час, поки влада - центральна і місцева - гралася з закриттям та відкриттям ринків, селяни втратили до третини свого врожаю. І це теж матиме наслідки.

Херсонські аграрії переконують, що можуть нагодувати всю Україну

Однак, міністр економіки, торгівлі та сільського господарства Ігор Петрашко катастрофи для держави  в цьому не бачить: "Ми не вважаємо, що це було дуже катастрофічно для економіки, враховуючи, що ми швидко приймаємо рішення про відкриття. Те, як зараз ми реагуємо по відкриттю, теж є правильним. Я не вважаю, що рішення було запізніле".

Втім, так не вважають ані на Херсонщині, ані в Закарпатті. Найголовніше в цій історії - втрачений час.  І математика тут дуже проста. Городина, яка опинилась на смітниках, або була продана за три копійки - це втрата обігових коштів аграріїв. Це означає, що в теплицях в селі Заріччя на наступний виробничий цикл не стане грошей. Менше грошей - менше городини. Для містян це знов означає - імпорт. І вища ціна. А для держави - втрата ВВП та вивезення валюти з країни. Ми всі просто стали біднішими. І це - в кращому випадку.

Фермер з Закарпаття Ігор Садвар цю економічну теорію засвоїв на практиці: "Якби була стратегія розвитку…. Гривню, яку я візьму за капусту, я залишу тут, в Україні. Якби Уряд трошки розумів, що тут я ту гривню віддам на плівку, на труби, які виробляє умовна Запоріжсталь… А так наші гривні вже в доларах підуть за кордон".

На допомогу могла б прийти влада, яка б організувала розрізнених фермерів, запропонувала їм кооперацію та вихід на супермаркети.

Неповоротка державна машина має зробити вибір: чиїх виробників підтримувати - наших чи закордонних? А те, на чий бік вона стане, ми з вами можемо легко зрозуміти пішовши в магазин. Якщо там будуть лежати капуста з Албанії чи помідори з Туреччини, це означатиме, що в урядовому кварталі мало, що зрозуміли й чого добилися.

Ірина Прокоф’єва, Олена Ваніна, Христина Гозда, Роман Сизченко

УНІАН в Google News