Володимир Кістіон: До 2020 року ми зможемо забезпечити енергетичну безпеку нашої держави у газовій сфері. І не імпортувати газ

Один із найближчих соратників прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, віце-прем’єр-міністр Володимир Кістіон, в інтерв’ю УНІАН розповів про те, що робитиме уряд для проходження комфортного опалювального сезону, коли нарешті завершиться період надзвичайних заходів на ринку електроенергії та розкрив деталі, яким чином Україна  реформуватиме проблемний державний вугільний сектор та НАК «Нафтогаз України» після історичної рішення Стокгольмського суду.

Кістіон розповів про перспективи української ГТС / фото УНІАН

Уряд на останньому засіданні знову подовжив термін дії надзвичайних заходів на ринку електроенергії. Коли наша енергосистема вийде з цього періоду?

Як тільки на складах буде накопичена достатня кількість вугілля марки «А» (антрацит – УНІАН), що забезпечить стабільне проходження зимового періоду.

Яким має бути цей запас?

Це залежить від балансу генерації електроенергії. Ми поставили завдання, щоб до початку опалювального сезону (станом на середину жовтня) мати не менше 1,8 мільйона тон марки «А» і принаймні біля 2-2,2 мільйона тон марки «Г» (газове вугілля – УНІАН). Цього нам вистачить, щоб спокійно увійти в опалювальний період.

Відповідно протягом зимового періоду буде використовуватися вугілля зі складів, але, враховуючи підвіз нових партій, ми плануємо на кінець опалювального періоду вийти на показники, які будуть не гірші, ніж в минулому році. А на середину квітня 2017 року ми мали близько 1,5 мільйона тон усіх марок вугілля.

З якими запасами газу, на вашу думку, Україна має увійти в опалювальний період 2017-2018 років?

Питання - з яким обсягом газу ми маємо увійти в опалювальний період – питання енергобезпеки нашої держави. В минулому році ми увійшли з обсягами в підземних газосховищах на рівні 14,5 мільярда кубометрів. Зазначу, що потужності із закачування газу в підземні газосховища у нас більші, ніж достатньо. При потребі ми можемо закачувати понад 100 мільйонів кубів газу за добу.

Максимальне споживання газу в найбільш холодні дні минулої зими досягало 90 мільйонів кубометрів, з яких 30-50 мільйонів кубометрів ми відбирали з підземних сховищ, а решту – до 60 мільйонів кубометрів - ми отримували по реверсу.

Ми орієнтуємось, що 14,5-15 мільярдів кубометрів нам достатньо для того, щоб розпочати опалювальний сезон. Але це питання до менеджменту «Нафтогазу» - найближчим часом ці показники будуть уточнені і чітко визначені.  

З травня минулого року уряд не змінював ціну на газ як товару / фото УНІАН

Згідно постанови уряду про покладання спеціальних обов’язків на НАК «Нафтогаз України» на ринку газу, «Нафтогаз» зобов’язаний постачати природний газ для потреб населення, тобто на адресу компаній облгаз-збутів. НАК виконує це зобов’язання, проте зі сторони облгаз-збутів перед «Нафтогазом» накопичилась заборгованість за газ на суму більше 30 млрд грн. Як в уряді бачать вирішення проблеми погашення боргів постачальних компаній перед «Нафтогазом»?

Ця заборгованість – це компенсація з Державного бюджету надавачам комунальних послуг так званої різниці в тарифах. Це фактично останні зобов’язання уряду з відшкодування різниці в тарифах, яка накопичилася в минулі роки, станом на 1 січня 2016 року.

Щодо суми заборгованості. З цих 30 млрд грн – левову частку – 20 млрд. грн. - складають невідшкодовані пільги і субсидій. уряд найближчим часом планує шляхом внесення змін до Бюджету виправити цю ситуацію і виконати зобов’язання перед споживачами – громадянами України -  в повному обсязі.

Крім того, «Нафтогазу» необхідно посилити роботу із газ-збутами щодо підвищення розрахункової дисципліни. До 1 квітня 2017 року діяли так звані рахунки зі спеціальним режимом використання, які визначали доволі чіткий механізм розрахунку між всіма суб’єктами транспортування та розподілу газу. урядом запропоновані зміни до закону «Про ринок природного газу» для того, щоб продовжити дію рахунків зі спеціальним режимом використання. Чому це на наш погляд потрібно і важливо. Це запорука високої дисципліни розрахунків у ланцюжку «споживач-облгаз-«Укртрансгаз»-«Нафтогаз».

На сьогодні ціна, по якій «Укргазвидобування» продає газ «Нафтогазу», становить 4849 грн за тисячу кубів (без ПДВ). Чи не планує уряд змінювати в майбутньому вартість цього палива?   

З травня минулого року уряд не змінював ціну на газ як товару. Сьогодні оптова ціна природного газу для України становить 4 942 гривні за 1000 кубометрів. Враховуючи витрати на доставку газу внутрішніми трубопроводами, обслуговування лічильників та формування платіжок, а також ПДВ, граничний рівень роздрібних цін на природний газ для населення, як і раніше, складає  6 879 гривень за 1000 кубометрів.

Встановлення єдиної ціни на газ дозволило «Укргазвидобуванню» отримати додаткові кошти на  ремонт і введення в експлуатацію нових свердловин, розвідувальне буріння, модернізацію інфраструктури. І остання статистика «Укргазвидобування» виправдовує такий крок уряду: у  травні 2017 року компанія видобула 1 289 млн. куб. м природного газу, що на 5% перевищує показники травня 2016 року. Обсяги буріння за січень-травень 2017-го компанія збільшила майже на 30%, якщо порівнювати з минулим роком.

Фото УНІАН

Чи готова енергосистема України до проходження періоду літніх максимумів - високого рівня навантаження в умовах підвищення температури? Яким чином збалансована робота «Енергоатому» та теплової генерації?

Об’єднана енергосистема без прогнозування на майбутнє працювати не може. Тому головний документ, який розробляється і доводиться до відома енергетиків, – це прогнозний баланс виробництва електроенергії. Після цього ми визначаємо кількість енергоресурсів, які мають бути накопичені відповідними енергетичними компаніями. Маючи баланс виробництва, палива і генеруючих потужностей, графік ремонтних робіт, ми формуємо графік роботи енергосистеми на кожну добу, місяць і так до кінця року.

На даний час атомна енергетика несе левову частку навантаження. Вона не може маневрувати, тому ми встановлюємо графік так, щоб атомна енергетика працювала рівномірно - і в день, і в ночі, а пікові потреби закриваємо маневровими потужностями. Перш за все,  максимально використовуємо гідроенергетику, відновлювальні джерела. Пік, що залишається, покриває теплова генерація.

Ми зараз маємо дефіцит вугілля марки «А». На сьогодні завдання наступне – максимальне навантаження на блоки, які працюють на марці «Г», і якщо їх недостатньо в пікові періоди, то додаються блоки на вугіллі марки «А». На антрациті зараз працює Луганська ТЕС і декілька днів назад було запущено півблока на Трипільскій ТЕС для підтримки живлення Київського енерговузла. На даний час вивчається можливість, як забезпечити стабільну роботу енергосистеми, щоб зупинити ці півблока.

Ілюстрація / REUTERS

Повернемося до газової галузі - на якому етапі зараз перебуває процес розділення «Нафтогазу»? 

План реструктуризації «Нафтогазу» схвалений урядом 1 липня 2016 року, і цією ж постановою виписані завдання для органів влади. Перше - утворення нового оператора газотранспортної системи – ПАТ «Магістральні газопроводи України». Він на сьогодні вже існує, затверджено його Статут, призначено виконуючого обов’язки керівника. Але це - лише перший крок, який дає можливість рухатися далі.

У відповідності до плану реструктуризації, потрібно було здійснити ряд кроків - зробити попередній аналіз активів, необхідних для належного функціонування нового оператора, сформувати їх попередній перелік, а також відпрацювати план їх передачі.

План передачі активів - досить складний документ, готувався протягом чотирьох місяців. Над ним працювало багато експертів, в тому числі із Секретаріату Енергетичного Співтовариства,  розглядалися різні варіанти передачі активів, з урахуванням особливостей податкового законодавства, щоб досягти зменшення податкового навантаження при здійсненні транзакції. На сьогодні ми вже вийшли на фінальну версію цього плану. На мою думку, план буде винесений на наступне засідання уряду і схвалений як документ, що потрібно оперативно реалізовувати (на час виходу публікації план було затверджено урядом на засіданні 14 червня – УНІАН).

Зазначу, що реальні дії з передачі активів були обмежені питанням щодо винесення рішення Стокгольмським арбітражем. Ми не могли вчиняти відповідні дії по відношенню до юридичної особи, яка знаходиться в судовому процесі, оскільки такі дії теоретично могли бути розцінені як неправильне виведення активів. Зараз ми маємо рішення арбітражу по одному із договорів (договір з купівлі газу – УНІАН) і на кінець червня очікуємо рішення суду по другому контракту (контракт на транзит російського газу через територію України – УНІАН). І тоді вже на основі рішень Стокгольмського арбітражу ми маємо всі юридичні підстави реально здійснювати передачу активів.

Обсяг робіт з передачі активів - дуже великий. Ми звернулися за допомогою до наших партнерів - міжнародних фінансових організацій, які б могли нам інституційно і фінансово допомогти. Що я маю на увазі? У нас план є, але треба провести багато «польової» роботи – зробити аналіз кредитного портфеля «Укртрансгазу», визначити ризики, які можуть виникнути, провести аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості, скрупульозну інвентаризацію основних засобів.

Які роботи проводяться на сьогодні?     

Як я вже зазначав, на сьогодні зроблено попередній аналіз активів, які потрібно передати від  до «Магістральних газопроводів України». Але це - лише попередній аналіз. По кожному конкретному активу потрібно відпрацювати механізм, адже ми повинні розуміти, що «Укртрансгаз» є акціонерним товариством, тобто є принаймні 2 види майна: одне – державне, друге – це майно, яке було набуте чи утворилось в процесі господарської діяльності. Процес передачі державних активів – один механізм, а майна, яке є власністю компанії, – зовсім інший механізм. Ця робота проводиться. Вважаю, що ми рухаємося в ногу, виходячи із тих завдань, які стоять перед урядом і враховуючи політичну ситуацію на сьогодні, а також з урахуванням термінів рішення в Стокгольмі.

Віце-прем’єр-міністр Володимир Кістіон / фото УНІАН

Чи правильно я розумію - до компанії «Магістральні газопроводи України» будуть передані магістральні газопроводи, а підземні сховища газу – до ПАТ «Підземні газосховища України»? Чи не буде порушений технологічний зв’язок між газопроводами і сховищами?

Так, і газопроводи, і сховища мають працювати синхронно, контролюватися єдиним центром управління. Тому на першому етапі до «Магістральні газопроводи України» будуть передані і газопроводи, і підземні сховища - як єдиний технологічний ланцюг. Після налагодження ефективної роботи нового оператора ГТС ми оцінимо ситуацію і будемо переходити до другого кроку – до питання підземних сховищ.

Яка позиція уряду відносно того, щоб до діяльності газотранспортної системи була залучена європейська компанія, аби зберегти транзит газу після 2019 року, коли закінчиться діючий транзитний контракт з «Газпромом»?

У законі «Про ринок природного газу», який прийнято у 2015 році, чітко прописано, що в перспективі до роботи ГТС будуть залучатися відповідні європейські компанії, які можуть бути партнером в спільній експлуатації через відповідні механізми. Вважаю, що це є перспектива і до неї потрібно рухатись.

«Нафтогаз» підписав меморандум з італійською Snam S.p.A та словацькою Eustream a.s. - операторами національних ГТС, який надає можливість розпочати роботу з оцінки технічних можливостей для входження європейського оператора в «Магістральні газопроводи України», але це – складний процес. Потрібно ще багато речей адаптувати до європейського законодавства. Ми відповідально і прогнозовано розуміємо, що перспектива української ГТС при наявності партнера в якості європейського оператора набагато вища, ніж якщо ми будемо займатися даним питанням самостійно.

Наскільки я розумію, поки механізми участі європейської компанії ще невідомі, їх треба розробити?

Абсолютно вірно. Ці механізми не виписані в законі «Про ринок газу». Їх ще треба детально відпрацювати, але спочатку ми повинні спільно оцінити нашу ГТС.

«Нафтогаз» підписав меморандум з італійською Snam S.p.A та словацькою Eustream a.s. / фото УНІАН

Яка ви оцінюєте перші рішення Стокгольмського арбітражу?     

Якщо оцінювати  одним словом – це великий позитив для України. Дуже добре, що «Нафтогаз» переконав Стокгольмський арбітраж в тому, що відповідні пункти контракту носять дискримінаційний характер. Це - неринкові підходи, це - підходи, які використовував агресор по відношенню до нашої держави.

У 2014 році уряд встановив для себе завдання до 2018 року досягти так званої «точки енергонезалежності» - такого рівня видобутку газу, який покриватиме потреби населення та сфери теплокомуненерго. Що для цього робиться?

Якщо говорити про комплексний підхід, то перед центральними органами виконавчої влади стояли різні завдання, починаючи від зменшення споживання (енергоефективність) до підвищення роботи газовидобувної галузі (збільшення видобутку).

За фактичними даними, у 2014 році Україна видобула близько 20 мільярдів кубічних метрів газу, а споживання було на рівні 35-36 мільярдів кубічних метрів. Тобто забезпечення держави виключно власними ресурсами було практично неможливе.

Тому з 2014 року триває робота відносно низки заходів. Одним із них  стала програма «теплих» кредитів для придбання енергоефективного обладнання і проведення робіт з тепломодернізації, в рамках якої за рахунок державного бюджету компенсуються тіло кредиту та відсоткова ставка. Даною програмою активно користується населення. 

У 2016 році уряд прийняв Концепцію розвитку газовидобувної галузі, де визначив мету - досягти не менше 27 млрд куб. м щорічного видобутку газу до 2020 року. За нашими розрахунками, цього обсягу буде достатньо для забезпечення держави власним газом.

Ви маєте на увазі забезпечення газом населення та теплокомуненерго?

Я маю на увазі ці сектори, а також задоволення потреб бізнесу. До 2020 року ми зможемо забезпечити енергетичну безпеку нашої держави у газовій сфері.

І обнулити імпорт?

Абсолютно так. Якщо достатньо власного видобутку для забезпечення функціонування як промисловості, так і побутового споживання, в тому числі бюджетного та приватного сектору, то ми будемо енергетично незалежні. І якщо ми цю роботу продовжимо, то у України з’явиться перспектива стати експортером. На перших порах невеликим, але експортером.

На сьогодні Данія та Нідерланди зменшують видобуток з об’єктивних причин. В той же час у нас є перспективна можливість зайти на ринок ЄС. Але для цього потрібна модернізація, перш за все, державної компанії «Укргазвидобування», яка видобуває близько 80% українського газу. Потрібно вести роботи з розвідки, інтенсифікації видобутку газу, оновлювати обладнання. Але мета - реальна.

У минулому році уряд прийняв рішення про запровадження єдиної ціни на газ. Це дало можливість консолідувати фінансовий ресурс насамперед для «Укргазвидобування». Ця держкомпанія може консолідувати приблизно 15 мільярдів гривень на рік чистих інвестицій для технічної модернізації і виконання робіт з розвідки.

Крім того, компанія у вигляді податків і зборів, в тому числі рентної плати, направить в державний бюджет майже 36 мільярдів гривень у 2017 році.

До речі, у 2014-2015 роках роботи із збільшення видобутку газу не проводились. Як результат: у 2014 році «Укргазвидобування» видобуло 15,1 мільярда кубічних метрів газу, а у 2015 році - тільки 14,5 мільярда. Це показник природного процесу: якщо не вести роботи на перспективу, то свердловини вичерпують свій ресурс, і дебіт (добовий видобуток газу на свердловині -  УНІАН) падає. Практично фінансовий ресурс у компанії з’явився у другій половині минулого року, і «Укргазвидобуванню» вдалось призупинити динаміку падіння. За 2016 рік і частину 2017 року компанія вийшла на рівень видобутку 15,4 мільярда кубічних метрів газу. За перший квартал цього року вже є плюс 300 мільйонів кубічних метрів у порівнянні із першим кварталом 2016 року.

У Верховній Раді знаходиться законопроект, мета якого - відкрити дані про видобуток газу / фото УНІАН

Який план з видобутку у «Укргазвидобування» в 2017 році?

15,5 мільярда кубічних метрів. Щоб цей процес рухався, ми дали можливість компанії отримати додаткові спецдозволи. Депутати прийняли розроблений разом з нами закон, який дозволяє здійснити децентралізацію рентної плати – тобто передати її частину органам місцевого самоврядування тих територій, на яких здійснюється видобуток газу (закон «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо упорядкування системи надходження та використання коштів із рентної плати…» – УНІАН).

Ми також працюємо над останньою версією «Правил видобутку нафти і газу», які мають спростити ситуацію. У Верховній Раді знаходиться законопроект, мета якого - відкрити дані про видобуток газу (законопроект «Про розкриття інформації у видобувних галузях» - УНІАН). Ми також підтримуємо позицію, що рентна плата для нових свердловин повинна бути зменшена до приблизно 12%.

Україна видобуває всього 2% власних розвіданих запасів газу, тоді як середній показник в європейських країнах становить 8-12%. Оце і є перспектива нашої країни.

Чи задоволений уряд виконанням програми «20/20», яка передбачає збільшення видобутку газу «Укргазвидобуванням» до 20 млрд кубічних метрів в рік до 2020 року?

Уряд не може бути задоволеним. Якщо уряд задоволений, то тоді зникають стимул і бажання працювати. Ми констатуємо, що є відповідна позитивна динаміка. Наше завдання - моніторити і допомагати «Укргазвидобуванню» та приватному бізнесу  нарощувати видобуток українського газу.

Нещодавно уряд прийняв Концепцію реформування вугільної галузі. Розкажіть, яким чином будуть досягнуті цільові показники – приріст видобутку та виведення шахт на рівень беззбитковості?

В Україні понад 160 вугільних шахт. Більша частина знаходиться на підконтрольній території, менша – на непідконтрольній території. Ці шахти мають різну форму власності. Державних шахт на сьогодні нараховується 33, які розподілені між чотирма державними підприємствами, що ними управляють. Якщо прослідкувати динаміку видобутку вугілля протягом останніх років, то вона постійно негативна: у 2014 році - 8 мільйонів тон, 2016 році - понад 5 мільйонів тон.

Із 33 шахт тільки на двох собівартість вугілля нижче рівня, який встановило Міненерговугілля. У інших шахт реальна собівартість вугілля була набагато вища, ніж ціна. Наприклад, коли ціна була 1730 гривень за тону, то у деяких державних шахт собівартість складала 20 тисяч гривень за тону. Так не можна працювати!

Також ми розуміємо, що серед 33 шахт є підприємства, які можуть мати перспективу при відповідному рівні інвестицій. І також є частина шахт, де скільки ресурсу не вкладай, ми ніколи не вийдемо на рівень беззбитковості. У таких шахт можуть бути відсутні запаси, або бути складна геологія і ще тисячу причин. Тому на сьогодні завдання дуже просте: 33 шахти передати у новостворене державне підприємство - «Національну вугільну компанію», яка досить швидко визначиться, які шахти перспективні, в які треба вкладати фінансовий ресурс для їх модернізації. Також вона визначить перелік безперспективних шахт. В рамках однієї держаної компанії досить просто вирішувати адміністративні питання, менеджмент зможе набагато швидше і простіше передавати обладнання з безперспективних шахт на інші об’єкти. За грубими оцінками, утворення такої компанії дасть економію витрат на суму 1,5 мільярда гривень в рік. 

До речі, в рамках Міненерговугілля працює структура, яка займається ліквідацією держшахт, але, скажіть будь-ласка, скільки шахт було ліквідовано з останній період? Це просто «чорна діра», куди вкладаються фінансові ресурси, а результату – нуль. А чому нуль, бо сам підхід неправильний - дане підприємство зацікавлене в довгостроковій ліквідації - чим довше ліквідують, тим довше фінансують.

Чому нова компанія не буде зацікавлена максимально довго тягнути гроші з бюджету?     

Бюджет буде підтримувати лише видатки на технічне переоснащення і, можливо, на той період, коли компанія скаже, що для певної шахти потрібні такі капітальні інвестиції, щоб через півроку вийти на беззбиткову роботу (тобто собівартість не вище відпускної ціни – 2 тисячі гривні за тону).

Кістіон розповів про шляхи вирішення проблем із збитковими шахтами / фото УНІАН

Якщо вони не будуть ліквідовувати тягар із збиткових шахт, то це буде впливати на загальний баланс компанії. Вона буде зацікавлена максимально швидко позбутися від того, що буде зменшувати її ефективність. Загальне завдання компанії – створити таку систему, яка б стимулювала підвищення ефективності роботи і оптимізувати поточні витрати, особливо ті, які напряму не стосуються видобутку вугілля. Треба зазначити, що за роки незалежності були приватизовані найкращі шахти, а у власті держави залишились найгірші активи. Саме з них треба «зліпити» нове, успішне підприємство.

Хто і як має буде визначати подальшу долю кожної шахти?

Менеджмент «Національної вугільної компанії» самостійно, або із залученням стороннього консультанта має сформувати паспорт кожної шахти. Цей документ визначить, що, наприклад, шахта перспективна, в неї потрібно вкладати кошти, і за визначений період вона збільшить видобуток на стільки-то, а собівартість впаде на стільки-то. Такий аналіз треба буде провести.

Тобто менеджмент нової компанії складе такі паспорти, потім прийде в Кабмін, принесе план збільшення видобутку на затвердження, щоб отримати стартове фінансування від держави?    

Так. Але капітал може бути як державний, так і за рахунок кредитних коштів.

Я сумніваюсь, що банкіри вишукуються в чергу, аби надати кошти державним шахтам…

Я з вами незгодний. У банків з’явиться інтерес, коли менеджмент представить чіткий бізнес-план, який включатиме розмір інвестицій, збільшення видобутку та строки повернення кредитного ресурсу.

Коли почнеться створення такої компанії?   

Уряд вже прийняв Концепцію, далі буде План заходів по її реалізації з дедлайнами по кожній позиції. Ще треба переконати всіх, хто причетний до вугільної галузі, що це потрібно.

Яким чином буде забезпечено прихід до нової компанії дійсно ефективного та некорумпованого менеджменту?

Уряд ухвалив ряд нормативно-правових документів, якими визначив критерії для відбору керівників як державних підприємств, так і членів наглядових рад і правлінь. Це - незалежний конкурс, номінаційний комітет, участь громадськості та ЗМІ. Тоді обов’язково прийдуть фахівці, які знають свою справу.

У цьому конкурсі зможуть приймати участь іноземні менеджери?

Конкурс не має обмежень на участь. Це - публічний конкурс. Кінцевий результат – отримати фахівця, який вміє і знає як це робити. Проте зазначу, що не завжди іноземний фахівець краще.    

Дмитро Сидоров 

УНІАН в Google News