Маркування нафтопродуктів – мрія можновладців чи камінь на шиї платників податків?

Проблема неякісного пального в Україні стала актуальною ще в середині 90-х років... Двигуни авто виходять з ладу не через технічні несправності, а через неякісний бензин. Тому будь-яка спроба удосконалити норми чинного законодавства викликає інтерес потенційного споживача...

Проблема неякісних нафтопродуктів для України стала актуальною ще в середині 90-х років і дуже швидко набула загальнодержавного характеру. Заради збільшення обсягів виробництва у нафтопереробній галузі держава суттєво знизила контроль за якістю нафтопродуктів. З того часу всі спроби відновити належну якість нафтопродуктів були марними. Підсумки перевірок, проведених органами Держспоживстандарту, залишаються невтішними, а двигуни автомобілів, як і раніше, виходять з ладу не через технічні несправності, а через неякісний бензин.

Серед причин, що призвели до суттєвого зниження якості нафтопродуктів, найчастіше називають байдужу позицію держави, а також недосконалість вітчизняного законодавства, що, як видається, є наслідком цієї байдужості. Тому будь-яка спроба удосконалити норми чинного законодавства України, що регулюють суспільні відносини у цій сфері, викликає неприхований інтерес потенційного споживача.

Не є виключенням і поданий до Верховної Ради України проект Закону України «Про впорядкування обігу нафтопродуктів» (реєстр. № 7484 від 17.12.2010 р.). Автор – народний депутат Михайло Полянчич. Метою цього законопроекту, як зазначають у пояснювальній записці, є «…встановлення основних засад державного регулювання, створення ефективної системи контролю за обігом нафтопродуктів, забезпечення їх високої якості, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом нафтопродуктів на території України». Для її досягнення пропонують на законодавчому рівні визначити права, обов’язки та відповідальність суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва, імпорту, поставки, зберігання та реалізації підакцизних нафтопродуктів. На думку автора, реалізація законопроекту дозволить збільшити надходження до державного бюджету: «… у вигляді акцизного податку у 2011 році – понад 500 млн. гривень, у 2012 – понад 1 млрд. гривень».

Серед прогнозів соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту називають збільшення рівня довіри споживачів до якості продукції на АЗС, а також підвищення захисту навколишнього середовища завдяки зниженню рівня викидів в атмосферу від неякісного пального.

Для більшої переконливості М.Полянчич зазначає, що подібні механізми запроваджено більше ніж у 72 країнах світу. Серед них – Велика Британія, Сенегал, Філіппіни, Індія, Кенія, Танзанія, Кот-д’Івуар тощо. Ймовірно, народний обранець вважає, що наведений перелік є доволі представницьким, і потрапити до нього є справою почесною.

Вивчення тексту пояснювальної записки до законопроекту створює враження, що з його прийняттям Україну очікують небачені раніше надходження до державного бюджету від суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у цій галузі, а також відчутне підвищення якості пального. Однак, чи варто сподіватись на здійснення мрій народного депутата та вітчизняних автолюбителів? А, може, знову щось там не зростеться та вийде не так, як мріяли? Спробуємо у цьому розібратись та знайти відповіді у тексті законопроекту на ці та інші запитання…

Законопроект передбачає обов’язкове маркування підакцизних нафтопродуктів, що полягатиме у додаванні маркерів акцизного податку окремого виду та рівня концентрації до підакцизних нафтопродуктів. Маркером акцизного податку (далі – маркер) є спеціальна хімічна сполука унікального складу та концентрації, яка додається в підакцизні нафтопродукти, повністю в них розчиняється та не виводиться. Наявність і точна її концентрація у нафтопродукті визначається тільки за допомогою спеціальних реагентів та приладів, що дає змогу ідентифікувати будь-який вид нафтопродукту для здійснення контролю сплати акцизного податку. Продаж виробникам таких маркерів здійснюватимуть виключно органи державної податкової служби. Зразки та концентрацію маркерів у підакцизних нафтопродуктах затверджуватиме Кабінет Міністрів України.

Виробники та імпортери нафтопродуктів як платники акцизного податку підлягатимуть обов`язковій реєстрації в органах державної податкової служби за місцезнаходженням цих суб`єктів господарювання та будуть внесені до Єдиного державного реєстру виробників та імпортерів нафтопродуктів.

Маркери виготовлятимуть або імпортуватимуть на замовлення центрального органу державної податкової служби підприємством, яке визначатимуть за результатами тендеру (далі – постачальник). При цьому на центральний орган державної податкової служби покладатиметься обов’язок щомісяця подавати постачальнику зведену заявку-розрахунок на виготовлення необхідної кількості маркерів та оплачувати витрати, пов`язані з їх виробництвом. Таку заявку-розрахунок формуватимуть із урахуванням пропозицій, що надходитимуть щомісяця від виробників та імпортерів нафтопродуктів.

Зазначені нормативно-правові приписи, як видається, потребують уточнення. По-перше, не зрозуміло, що саме закуповуватимуть у постачальника: товар (маркери) чи послуги (імпортування маркерів)? По-друге, аналіз тексту законопроекту не дає відповіді на запитання: що автор розуміє під оплатою витрат, пов’язаних із виробництвом маркерів? При цьому запропоноване ним формулювання виключає імпортування маркерів в Україну, адже передбачається оплачування лише витрат, «… пов’язаних з їх виробництвом». Таким чином, має місце протиріччя між окремими нормами законопроекту, що може додатково свідчити про його недосконалість.

Автор стверджує, що реалізація законопроекту дозволить забезпечити опосередкований контроль за якістю нафтопродуктів шляхом проведення швидкого та простого експрес-тесту. У статті 6 законопроекту записано, що наявність і точна концентрація маркера у нафтопродукті визначається тільки за допомогою спеціальних реагентів та приладів, які дають змогу ідентифікувати будь-який вид нафтопродукту, для контролю сплати акцизного податку. Таким чином, зазначений вище тест дозволятиме визначити лише присутність маркера (барвника) у пальному та його кількість. Однак, він не забезпечуватиме навіть опосередкованого контролю за якістю пального. Тобто після набуття чинності положень цього законопроекту бензин за своєю якістю не відрізнятиметься від того, який пропонують споживачеві станом на сьогодні.

Не додає оптимізму й те, що у законопроекті не внормовано питання щодо місця маркування нафтопродуктів. На думку автора, місцем маркування повинно бути «… місце зберігання нафтопродуктів, що використовується для маркування підакцизних нафтопродуктів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Державного реєстру місць маркування нафтопродуктів».

Якщо нафтопродукти ввозитимуть в Україну уже маркованими, то можна сподіватись на певні гарантії їхньої якості. Однак, у такому випадку необхідно передбачити відповідні механізми, які б зобов’язували закордонних виробників нафтопродуктів маркувати свою продукцію. У законопроекті таких механізмів не передбачено.

Якщо нафтопродукти маркуватимуть на території України, то на їх якість можна не сподіватися доти, доки не будуть запроваджені дієві механізми контролю. Як уже зазначалось, таких у законопроекті не передбачено.

З огляду на викладене, легко зрозуміти, чого варто очікувати пересічному громадянину від реалізації вказаного законопроекту та за чий рахунок забезпечуватимуть збільшення надходження до державного бюджету. Йдеться про цілком очевидне зростання цін на нафтопродукти, а у зв’язку з цим, й на інші товари (у тому числі продукти харчування) за відсутності будь-яких реальних гарантій підвищення якості нафтопродуктів.

І останнє запитання. Чого можна очікувати далі (у разі прийняття цього законопроекту)? Тут, як видається, усе залежатиме від польоту фантазії суб’єктів права законодавчої ініціативи. Можна, наприклад, запровадити маркування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, або будь-яких інших підакцизних товарів. Тоді на полицях магазинів з’являться кольорові алкогольні напої та пофарбовані цигарки, однак чи стане життя від цього таким же барвистим?...

Сергій Дрьомов, кандидат юридичних наук

P.S. Від редакції.  Поки цей законопроект до порядку денного сесії не внесено, однак, це може відбутися найближчим часом. Принаймні, зважаючи на те, що в самому проекті вказано, що у разі прийняття, він набиратиме чинності з 1 травня 2011 року.

Також варто додати витяги з Висновку Головного науково-експертного управління ВР щодо проекту:

"...на думку управління, конструктивні пропозиції законопроекту щодо питань маркування нафтопродуктів та відповідальності за порушення у цій сфері доцільно врахувати шляхом внесення змін і доповнень до Податкового кодексу України.

Насамперед, варто зауважити, що виникають сумніви у правових підставах самої операції продажу маркерів акцизного податку виробникам та імпортерам нафтопродуктів. На думку управління, запровадження плати за маркування нафтопродуктів виглядає недостатньо обґрунтованим. Адже воно по суті призведе до того, що фінансування відповідних заходів з посилення контролю за обігом нафтопродуктів буде перекладено на виробників та імпортерів нафтопродуктів (які є платниками акцизного податку), а отже, на споживачів нафтопродуктів. Більш логічним було б фінансування цих заходів за рахунок додаткових надходжень акцизного податку до Державного бюджету України, які, на думку суб’єкта права законодавчої ініціативи, будуть отримані внаслідок запровадження маркування нафтопродуктів. Адже за змістом пояснювальної записки до законопроекту, яка містить достатньо змістовне фінансово-економічне обґрунтування, додаткові надходження акцизного податку на 2011 рік складатимуть 530 млн. грн., а на 2012 рік - 1059 млн. грн. при витратах бюджету на адміністрування  цього податку відповідно 104 і 208. Проте, в будь-якому разі розмір зазначеної плати необхідно встановлювати в тексті закону.

Інші положення статті потребують суттєвого уточнення з вилученням невизначених виразів “у разі потреби”, “у разі виявлення порушень”...

УНІАН в Google News