Корупційний скандал довкола "Мідаса", як кажуть фахівці, став можливим й через те, що наглядова рада у "Енергоатомі" не була до кінця сформована. Але за що наглядові ради відповідають, чи є від них користь, та чому там так багато іноземців, – з’ясував УНІАН.
Скандал зі справою "Мідаса" або, як його ще називають, "Міндичгейт" став найпотужнішим потрясінням за час війни, безпосередньо з війною не пов’язаним. Це не лише б’є по мотивації громадян та "білого" бізнесу, але й знов кидає тінь на репутацію всієї країни. Хоча вже те, що такі розслідування проводяться, стають публічними та призводять до, як мінімум, втрати посад через корупцію – це вже рух у правильному напрямку.
Ще одним наслідком цього скандалу стала спроба певної реорганізації та навіть розмов про приватизацію часток найбільших державних компаній. Начебто задля більшої прозорості, а додаткові надходження до бюджету, певно, підуть як приємний "бонус".
Причому ці зміни аргументують тим, що після долучення до управління державними компаніями приватного капіталу наглядові ради будуть працювати більш ефективно. Адже у "Енергоатомі" така рада все "найцікавіше" "проґавила". Інші ж фахівці кажуть, що проблемою "Енергоатому" було якраз те, що там наглядова рада не була до кінця сформована і не могла повноцінно наглядати за всіма процесами.
Куди не глянь, всюди згадують про наглядові ради – або як корінь проблеми, або як панацею від подібних проблем.
Почати варто з того, що корпоративна реформа, відповідно до якої у державних компаніях почали утворювати наглядові ради з представників держави та "незалежних" (але які, фактично, звітують до ЄС та США) членів, є частиною зобов’язань України щодо євроінтеграції.
Ця реформа завжди йшла "зі скрипом", адже держава не дуже хотіла ділитися повноваженнями з наглядачами, які залежні не від української влади. Причому будь-якої влади, адже перша хвиля цієї реформи почалася ще за президентства Порошенка – як і перші проблеми з НАБУ.
Загалом суть підходу полягає у тому, що над керівництвом державної компанії (часто монополіста – як той же "Енергоатом" або "Нафтогаз") утворюється "надбудова" з наглядачами, яка може контролювати діяльність компанії та її директора.
А формується вона завжди з непарною кількістю учасників – п’ять або сім членів, щоб уникнути рівності голосів при прийнятті рішень. Причому на один голос більше зазвичай у "незалежних" представників, а не державних.
І тому держава часто намагається блокувати призначення певних делегатів - передусім незалежних, але нерідко й власних, - таким чином роблячи їх неповноцінними з точки зору контролю над діяльністю компанії. Бо кожен член має у відповідальності якийсь свій комітет – напрям діяльності підзвітної компанії. Головою ключового комітету з питань аудиту у "Енергоатомі", наприклад, був представник США. Що, тим не менш, не врятувало ситуацію.
Станом на 2025 рік, серед найбільших державних компаній лише "Нафтогаз" мав повністю сформовану наглядову раду. Натомість в інших ("Енергоатом", "Укргідроенерго", "Укренерго") ці ради були неповні, хоча завжди мали кворум – тобто більшість голосів, яка робить ці утворення спроможними приймати хоч якісь рішення.
А найбільше вільних місць якраз мав "герой" скандалу - "Енергоатом", де днями були позбавлені повноважень усі наявні члени наглядової ради. Мова про двох наглядачів від держави та двох незалежних (громадян США та Литви). Отже, наглядова рада, хоч і у неповному складі, але все ж була. Чи була від неї користь – УНІАН спитав юристів та економістів.
Попри справедливий скепсис українців щодо ефективності цього інструменту нагляду, експерти та юристи переконані – без наглядових рад управління державними компаніями було б ще гіршим.
Марія Орлик, партнерка з корпоративного права/M&A CMS Україна, членкиня міжнародної групи CMS з конкурентного права, каже, що наглядові ради є одним із ключових інструментів корпоративного врядування.
"У тих підприємствах, де наглядові ради створені, саме цей орган має відігравати центральну роль у затвердженні стратегії, контролі за виконанням планів, функціонуванням систем внутрішнього контролю та комплаєнсу, незалежно від організаційно-правової форми чи форми власності, - пояснює вона. – Подальший розвиток і поширення інституту наглядових рад має служити підвищенню стійкості та керованості компаній, а отже – стабілізації та зміцненню економіки в цілому".
Пані Орлик зауважує, що впровадження таких підходів узгоджується зі сталими практиками корпоративного права та корпоративного врядування ЄС і сприяє подальшому наближенню українського корпоративного права до європейських стандартів.
Ігор Ясько, к.ю.н., адвокат, керуючий партнер юридичної компанії WINNER, додає, що наглядові ради створюють саме для того, щоб здійснювати нагляд і стратегічний контроль, а не для щоденного управління.
"Головна задача - дбати про довгострокові інтереси власників та підтримувати прозорість і ефективність діяльності підприємства. Вона розробляє і затверджує стратегічні напрямки розвитку, контролює роботу керівника, призначає його або звільняє, перевіряє і затверджує фінансові та річні звіти, робить висновки щодо інвестицій, слідкує за реалізацією статутних завдань, - пояснює юрист. – Водночас, наглядова рада не втручається у щоденні питання управління, вона не керує працівниками, закупівлями чи іншими поточними процесами, а стежить за загальною політикою та правильністю дій виконавчих органів".
Олег Гетьман, координатор експертних груп Економічної експертної платформи, також зауважує, що поки що у світі не вигадали кращого інструменту корпоративного контролю за великими компаніями ніж наглядові ради.
"Це орган управління, куди повинні обиратися найкращі незалежні експерти. У кращих наглядових радах більшість це саме міжнародні експерти. Одна з кращих наглядових рад, наприклад, у "Приватбанку", де і голова, і більшість членів це міжнародники. І банк працює з прибутком 30-40 мільярдів на рік. Є й інші зразки успішних наглядових рад – у "Нафтогазі", наприклад", - каже економіст.
Проте з твердженням про ефективність наглядової ради "Нафтогазу" можна посперечатися, зважаючи на те, що 19 листопада НАБУ проводило обшуки у квартирі директора з безпеки компанії Віталія Бровка. Хоча бюро у своєму повідомленні прямо і зазначило, що обшук не стосується поточної роботи топменеджера, це свідчить про те, що наглядові ради пропускають до керівництва держкомпанії осіб, до професійного минулого яких можуть бути питання.
Втім, Гетьман вважає, що, якщо взяти для порівняння державну компанію, де керівництво просто призначається Кабміном чи Мінекономіки, і таку ж державну компанію, але з незалежною міжнародною наглядовою радою, то це дасть "радикальну різницю" у ефективності.
"Різниця буває просто неймовірна, адже призначенці без міжнародного контролю можуть бути більш схильні до корупції, можуть діяти у інтересах певних осіб, пов’язаних з державою. Незалежні ради, таким чином, сприяють незалежному управлінню, максимізації прибутку державної компанії тощо, - продовжує він. – Тобто, державні компанії без рад – найменш ефективні, з новими наглядовими радами – десь посередині, але найбільш ефективні – це приватні компанії. У великих приватних компаніях теж є наглядові ради, але не завжди, бо там й без них можна обійтися. Адже приватна компанія завжди діє в інтересах своїх власників – співзасновників або акціонерів".
Таким чином, наглядові ради це спроба зробити державні компанії ближчими до підходів комерційного бізнесу. Бо немає гіршого господаря, ніж держава без контролю.
"Якщо компанія приватна, то вона вже оптимізована задля отримання прибутку. На відміну від державної компанії, де можуть бути зовсім інші пріоритети. Це може бути і державний інтерес, і, навіть, корупційний інтерес. Більшість державних компаній, яких залишилося ще близько трьох тисяч в Україні, є збитковими. В багатьох з них ніколи навіть задачі не було отримувати прибуток. Саме незалежна наглядова рада наближає державну компанію до приватної задля максимізації прибутку", - наполягає пан Гетьман.
Крім того, у приватних компаніях наглядові ради мають дещо інші завдання – зокрема й утримувати баланс між акціонерами.
"Приватна компанія може бути ефективною й прибутковою і без наглядової ради, а державна – ні. Якщо мова, звісно, про якісні сучасні незалежні наглядові ради, - продовжує він. – Якщо наглядова рада повноцінно сформована і там більшість фахівці-міжнародники, то такий нагляд, зазвичай, є ефективним з величезними можливостями для моніторингу й контролю. Вона, наприклад, може у будь-який момент звільнити керівництво або призначити аудит".
Ігор Ясько з юридичної компанії WINNER звертає увагу на те, що повноваження ради можуть бути дуже широкими.
"Вона затверджує внутрішні положення і політики, контролює витрату коштів, розглядає звіти директора та визначає заходи - як реагувати на проблеми чи виклики. Також наглядова рада слідкує, щоб компанія не відхилялась від своїх цілей і не порушила закон чи статут", - каже юрист.
Звучить це все вельми непогано. Втім, а хто має наглядати за наглядовими радами? Бо, як виявилося, їхня ефективність в Україні виявилася далекою від задуманого ідеалу.
Ігор Ясько наполягає, що члени наглядових рад несуть всю відповідальність за свої рішення – у тому числі перед судом.
"Якщо члени ради діють недобросовісно, ухвалюють рішення, що шкодять компанії, або використовують посаду для особистої вигоди, вони несуть відповідальність за наслідки – аж до фінансової і адмінвідповідальності, а іноді їх можуть навіть притягнути до суду або вимагати відшкодувати збитки. Тому потрібні високі професійні та етичні стандарти, уникнення конфліктів інтересів і максимальна відкритість у роботі", - вважає юрист.
Економічний експерт Олег Гетьман теж вважає, що все залежить від конкретних персоналій та від того, чи у повному складі працює наглядова рада.
"Для кожного випадку критерії для учасників наглядових рад виписані окремо, відповідно до законодавства про корпоративне управління. Для окремих організацій ці критерії навіть виписані додатковими законами. Більшість критеріїв загальні – щодо гарної репутації тощо", - стверджує фахівець.
Втім, він додає й "ложку дьогтю":
"Але жодна система не дає стовідсоткової гарантії, що негідники не проскочать… За великого бажання, можна "хакнути" навіть найдосвідченішу повністю сформовану наглядову раду. Корумпувати, теоретично, можна навіть міжнародників. Тому наглядова рада це необхідна умова, щоб державне підприємство працювало ефективно, але лише цього буде недостатньо, - акцентує він. – Потрібен постійний контроль від громадськості. З боку журналістів потрібні розслідування, а також якісна робота правоохоронних органів і нової антикорупційної інфраструктури. Ці всі інституції повинні працювати у комплексі. Бо навіть класна наглядова рада у ситуації, де є спільна корупційна порука, теж дуже втратить у ефективності".
Отже, корупційні щупальця можуть нівелювати широкі переваги будь-яких наглядових рад. І саме тому туди запрошують міжнародників.
Втім, не завжди це робиться задля контролю – інколи іноземні персони обираються задля просування певних інтересів. І нерідко серед них зустрічаються ті, хто у себе на батьківщині вже встиг здобути не найкращу репутацію. Як, наприклад, литовці Айварас Абрамавічус, (входив до наглядової ради "Укроборонпрому") та Адомас Аудіцкас (наглядова рада "Укрзалізниці"), які встигли стати фігурантами численних корупційних скандалів у своїй рідній країні.
Це, на жаль, не єдині приклади сумнівних іноземних кандидатур серед членів наглядових рад українських державних компаній.
Експерти наголошують, що наглядова рада "Енергоатому" не була до кінця сформованою і не могла повноцінно виконувати свої функції, і це теж може бути одним з коренів "Мідаса". Цей процес довго блокувався – і українська сторона, і Захід (який пропонує "незалежних" наглядачів) хотіли мати ключовий голос у раді. Через це там не лише "тасували" склад, але й розширювали його – спочатку було п’ять членів, потім розширили до семи (але ще три позиції так і не були закриті).
Так, ще донедавна там головою був литовець Ярек Неверович, колишній міністр енергетики Литви та ексрадник діючого президента Гітанаса Науседи. Його заступником був громадянин США Майк Кірст, який є вихідцем з керівництва Westinghouse – постачальника ядерного палива до того ж "Енергоатому". Причому минулого року, коли цей склад приймав Кабмін, серед наглядачів був ще Тімоті Стоун, який просто зник з переліку правління, хоча окремо про позбавлення його повноважень не повідомлялося.
Від держави було два наглядачі – це ексміністр економіки України Тимофій Милованов та Віталій Петрук - виходець з НАК "Енергетична компанія України", який обіймав низку посад помічників та заступників в уряді у різні роки. Примітно, що Милованов сам поспішно намагався скласти повноваження у наглядовій раді "Енергоатому", проте не встиг – його, разом зі всім складом звільнив уряд.
Усі ці поважні особи не "помітили" масштабного розкрадання грошей компанії. Але при цьому зарплату отримувати у повному обсязі. Так, у травні Милованов задекларував виплату від "Енергоатома" у обсязі понад 900 тисяч гривень. Сумарно за рік він отримав більше 2 мільйонів гривень. Проте, за його ж словами, виконувати обов’язки йому не давали.
"На мої прохання запустити роботу комітетів мої колишні колеги казали: "Почекаємо, поки зберемо повний склад ради"", - скаржився він у Facebook.
Варто також додати, що існує ціла низка "серійних наглядачів" як серед українців, так і серед іноземців, які наглядають (та отримують гроші за це) одразу в кількох великих компаніях. Той же Милованов, наприклад, був у складі подібної ради й в "Укроборонпромі". Але, на тлі "Міндічгейту", пішов у відставку й там. Як повідомлялося, його до цього спонукали колеги по Київській школі економіки, які вважали, що його персона стає надто токсичною.
Серед іноземців найбільш резонансною фігурою "серійних наглядачів" є ексдержсекретар США Майк Помпео, який раніше був у складі наглядової ради "Київстару", а зараз увійшов до складу такої ж ради виробника ракет "Фламінго" та дронів компанії Fire Point, яка останнім часом теж на слуху. Але це приватні компанії – то вже трохи інша історія. Навіщо їм взагалі іноземці у радах? Щоб таким чином легально платити їм за лобізм інтересів на тих ринках, які цікавлять компанію.
Примітно, що такі підходи свого часу придумали в Росії – як завуальований підкуп західних еліт. Після того, як вони вдало просували інтереси Кремля – наприклад, щодо підписання нових газових контрактів тощо, - росіяни запрошували західних "друзів" на посади до наглядових рад своїх корпорацій та платили щедрі зарплати ні за що - по суті, у якості розтягнутого у часі хабаря. Ці люди просували інтереси РФ по світу та сідали на щедрі, легальні зарплати. Там у наглядових радах досі повно європейських ексчиновників. Так, зокрема, наглядову раду "Північного потоку" очолював ексканцлер Німеччини – Герхард Шредер.
В Україні можна згадати лиш один трохи подібний, але все ж інший кейс – з газовидобувною компанією Burisma Group міністра екології часів Януковича (2010-2012 рр.) Миколи Злочевського. У наглядовій раді цієї компанії можна було зустріти такі гучні імена як Роберт Хантер Байден (син Джо Байдена), Олександр Квасневський (експрезидент Польщі) та Джозеф Кофер Блэк (ексголова антитерористичного центру ЦРУ). Вельми непогана компанія для української енергетичної компанії! Проте у випадку Burism’и, на відміну від росіян, ці прізвища красувалися не для оплати попередньо наданих послуг, а для захисту набутих нечесним шляхом капіталів. Тобто, у даному випадку мова йшла про хабар родині віце-президента США (на той час Байден-старший обіймав цей пост у адміністрації Обами) задля забезпечення геополітичного "даху" - щоб накрадене Злочевським не націоналізувала нова українська влада. Зрештою, цей кейс вилився у гучний міжнародний скандал.
Втім, роль іноземців у нинішніх наглядових радах в Україні має геть інші цілі, ніж у росіян, переконаний Олег Гетьман.
"Це компанії, які переважно працюють на нашому внутрішньому ринку, - наполягає експерт. – В нас просто немає транснаціональних компаній. А у країни-агресора є такі компанії. І вони були зацікавлені у тому, щоб саме їхні нафту та газ купувала вся Європа".
Найбільші перспективи створення власних приватних гігантів пан Гетьман вбачає у військово-промисловому секторі. І тому логічно, що з цією метою саме там можуть запрошувати іноземців. Щоб компанія була більш зрозумілою потенційним інвесторам та покупцям у США.
"Можливо, наші нові приватні гіганти військово-промислового комплексу у майбутньому будуть зацікавлені у просуванні свого експорту за кордоном. Оборонний експорт скоро буде дозволено, і в них може з’явиться ця мета у залученні іноземних фахівців у якості лобістів, щоб наші найсучасніші озброєння активніше купували європейці, американці та всі інші. Але поки всі зосереджені на внутрішньому ринку, такої необхідності в українських компаній просто немає", - каже економіст.
Все ж в нас представники ЄС та США виконують саме функції контролю, а не лобізму. Бо ми залежимо від західного фінансування та підтримки загалом, а не навпаки. Вони нам дають гроші, а не ми їм, як це було у випадку з Кремлем.
Таким чином, найголовнішим "слабким місцем" наглядових рад в Україні лишається людський фактор. А загалом корпоративна реформа державного сектору йде у правильному напрямку, переконані експерти.
"Наглядова рада може робити все необхідне для контролю за підприємством. Але це якщо вона повноцінна і сформована. У випадку ж "Енергоатому" вона "шкутильгала". Відповідно, вона не могла повністю використовувати свої можливості, - каже на завершення Олег Гетьман. – Наші інституції потроху розвиваються та набувають якості. Антикорупційні органи працюють все краще. До них вже підтягується БЕБ, де триває процес перезавантаження, де маємо вже нового голову і де вирішальним буде голос міжнародників. До середини наступного року БЕБ буде повністю перезавантажено. Сподіваємося, що наступного року митниця та податкова теж врешті будуть перезавантажені. Президент та уряд вже теж оголосили про низку перезавантажень у державних органах. Зокрема у НКРЄКП та інших".
Експерт наполягає, що важливим у цьому контексті є також тиск суспільства, яке вимагає рішучих реформ та змін.
Керуючий партнер юридичної компанії WINNER Ігор Ясько теж каже про позитивні зміни у державному секторі, які пов’язані саме зі створенням незалежних наглядових рад. Головне лишень – розробити критерії відбору для учасників рад.
"Наглядова рада – це важливий запобіжник для будь-якої компанії. Вона не лише перевіряє, а й допомагає краще працювати, створює баланс між інтересами власників, керівників та суспільства, слідкує за стратегією і управлінням, запобігає зловживанням і ризикам. Її роль особливо важлива у великих приватних і державних підприємствах, де вантаж відповідальності і вплив рішень дуже значний", - вважає адвокат.
Загалом, операцію "Мідас" потрібно було б назвати "АнтиМідас", бо її фігуранти перетворюють все, чого торкнулися, на дещо протилежне золоту. Тим не менш, сам факт виявлення оборуток такого масштабу, що утворило справжній "каскадний ефект" і по інших установах, може стати значним поштовхом для докорінних змін кадрової політики.
Адже інфраструктура для прозорої роботи топменеджерів вже є і розвивається. А, ось, щодо персоналій та їх мотивів - як серед представників України, так і деяких іноземців - є сумніви. Втім, прозорість досягається саме тоді, коли всі наглядають за всіма. І будемо сподіватися, що після розчищення "Авгієвих стаєнь" корупції, там стане дійсно чистіше та просторіше для більш відповідальних та менш корумпованих кадрів.
Андрій Попов