Озброєний атом. Як Україна захищає свої АЕС

Кореспондент УНІАН відвідав одну з українських АЕС та проінспектував безпекові заходи захисту режимного об’єкту. Ворог туди не пройде.

Атомні електростанції до війни живили електроенергією більш ніж половину України, а зараз, коли значна частка енергетичних потужностей країни зруйнована ворожими обстрілами, - чи не усю державу взагалі. У прийдешній період холодів ми цілковито покладатимемося саме на атомну електрику, тому безпека українських АЕС – одне з першочергових завдань держави сьогодні.

УНІАН відвідав один з атомних об’єктів. Втім, називати, який саме, нам суворо заборонили, адже ворог не спить, і атомні електростанції – приваблива мішень для диверсантів Кремля. Теракти на них можуть не лише призвести до радіаційних викидів, а й залишити без світла значну частину країни.

Дорогою до станції нас зустріли кілька блокпостів. У перші місяці війни перевірки на них були звичною справою для українців, але згодом значна частина зі встановлених по Україні пунктів безпеки неначе перетворилася на привиди війни, що досі триває: споруди стоять, а військові на них більше не чергують. Проте не у випадку атомної електростанції. Озброєна до зубів воєнізована охорона поруч із об’єктом перевіряла кожну машину, що направлялася у бік станції, та була прискіпливою навіть до групи акредитованих журналістів.

Обшукавши автомобіль і переконавшись, що загрози ми не несемо, нам дозволили їхати далі. По мірі нашого руху на горизонті починав виднітися величезний енергетичний об’єкт. Його масштаби дійсно вражають: за площею він був схожий на невелике місто.

За розмірами станцію можна порівняти із промисловими комбінатами Запоріжжя або Кривого Рогу. Мешканці цих міст можуть приблизно оцінити, про які масштаби йде мова.

Коли ми в'їжджали на територію атомної станції, нас знову зустріла воєнізована охорона разом із службою безпеки об'єкта. Втім, військові з автоматами та залізним поглядом більше не підходили до нас - так, стояли осторонь. Видно, зони відповідальності змінилися. Тепер ми опинилися в руках охоронців АЕС. Проте, час від часу повз нас все одно проходили патрулі зі зброєю. Очевидно, охорона об’єкта організована на найвищому рівні.

Ми почекали на нашого "атомного гіда" - працівника прес-служби, який поступово ввів нас у курс справи: що оглядатимемо, яких безпекових заходів варто дотримуватися, і що робити категорично не можна. І лише потім ми вирушили на "екскурсію". Зупинка номер один - машинний зал, де відбувається генерація електрики.

Машинний зал

Загалом, основна мета нашого візиту - побачити під’єднання до енергомережі ядерного блоку-тисячника, який пройшов успішний плановий ремонт перед зимою. Тисячником він зветься тому, що може виробляти до 1000 мегават електроенергії на годину. А це –світло у сотні тисяч квартир.

Щоб краще зрозуміти, куди ми потрапили, уявіть собі величезний ангар для літаків, у якому стоять масивні генератори. Всередині них - гаряча пара, що утворюється в результаті нагрівання води від урану у реакторі. Вона приводить у рух турбіни, які і генерують електрику для роботи наших ноутбуків, кондиціонерів, холодильників та іншого електричного обладнання.

Перед входом у зал усім видали каски та навушники (замість яких можна використовувати одноразові вушні затички - хто як любить). Використовувати ці засоби безпеки – обов’язкова вимога для усіх, хто потрапляє у приміщення. За гучністю машинна зала може зрівнятися лише з рок-концертом. При цьому, другий навіть програє за децибелами.

По п’ятах, майже дихаючи у потилицю, за нами ходили працівники служби безпеки станції, спостерігаючи, чи не фотографуємо ми щось, що не дозволено. До речі, усі знімки можна робити виключно на зареєстровані заздалегідь камери, тому, якщо спробувати витягти телефон і щось на нього зафіксувати - отримаєш по шапці.

Один з інженерів АЕС ходив і перевіряв роботу турбін. На наше прохання навіть погодився попозувати для кадру. Але на мільйони запитань працівники станції нам не відповідали. Розповідали лише про те, що давно було відомо, а уточнювати щось відмовлялися, кажучи: "не можемо таке розголошувати без офіційного дозволу керівництва". Інформаційної тиші дотримуються.

Управління атомного гіганта

Далі дорога привела нас до блокового щита управління - місця з купою кнопок, де і відбувається моніторинг та керування усіма процесами, що проходять на атомній станції. Ця система забезпечує операторів об’єкту засобами для нагляду за параметрами реакторів, турбін та систем охолодження.

Увійшовши до зали, ми побачили операторів та працівників АЕС, які займалися рутинною для себе справою - керували атомним гігантом.

Тим часом, нещодавно введений в експлуатацію енергоблок вже демонстрував красиву цифру потужності - 981 мегават.

Слідом за нами до зали управління увійшов Петро Котін, голова компанії "Енергоатом", яка керує роботою усіх атомних станцій в країні. Топ-менеджер походив по приміщенню, поспілкувався з атомниками та підписав якісь документи.

Фінальний акорд

Після основної частини нашого туру ми вирушили на інший об’єкт енергетики, що необхідний для балансування енергомережі. У разі виникнення дефіциту електроенергії, ядерні енергоблоки не можуть швидко збільшити потужність: на це може піти до трьох діб. Тому, щоб покрити недостачу, вмикаються генератори на цьому об’єкті.

"Ми забезпечимо усі необхідні ремонти реакторів. До зими відремонтуємо усі дев’ять, які знаходяться під контролем України, й виведемо їх на повну потужність. П’ять з них вже відремонтовано, ще 4 - у ремонті. Уся потужність взимку буде видаватися в енергосистему - це 7600 мегават", - прозвітував очільник "Енергоатому".

Настав час рушати вже у зворотному напрямку - додому. Дорогою назад кілька учасників нашої "екскурсії" забажали зняти загальний вид АЕС, з цією метою вони вийшли з автобусу, але занадто довго не верталися назад. За кілька хвилин нашому гіду повідомили моторошну новину: "у нас проблеми".

А справа в тому, що хтось з місцевих жителів побачив, як купа невідомих знімає атомний об’єкт. Як і належить у такій ситуації, свідомий громадянин викликав поліцію. Значних проблем це нам не завдало, бо ми мали офіційний дозвіл на фільмування. Проте, така неприємна, на перший погляд, подія продемонструвала іще одну важливу річ: крім озброєних військових формувань, станцію від зайвих очей також стережуть пересічні громадяни та поліція.

Тому, навіть якщо якийсь російський шпигун наважиться дістати свою камеру і направити її у бік станції, йому буде непереливки.

Артур Крижний

УНІАН в Google News