Задоволення на мільйон: чи насправді варто встановлювати сонячні батареї на будинок

Національний регулятор у сфері енергетики розширив можливості споживачів електроенергії й дозволив їм продаж енергії власної генерації за довільним договором та цінами. УНІАН розібрався, за які кошти українці можуть облаштувати власну електростанцію на даху, та чи можливо на цьому заробити.

Вже кілька тижнів сонце дарує українцям свої теплі промені, які відтепер можуть радувати не лише око, але й гаманець. Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) дозволила звичайним домогосподарствам продавати електрику за довільним договором і договірними цінами. А значить, усі бажаючі, які матимуть на це відповідний бюджет, зможуть облаштувати власну електростанцію безпосередньо у себе вдома.

В умовах, коли українська енергосистема зазнала великих пошкоджень від російських бомбардувань та потребує мільярдів доларів на відновлення, торгівля надлишковою електрикою між громадянами може додати міцності енергосистемі, що особливо актуально в умовах можливих віялових відключень (загроза яких, на жаль, із приходом тепла нікуди остаточно не поділася).

Але яким би гарним це рішення не видавалося в ідеї, на практиці, українців, які матимуть змогу заробляти на сонці, може виявитися мізерно мало, зважаючи на космічну вартість необхідного обладнання. УНІАН розбирався, яких інвестицій потребує облаштування домашньої електростанції, як швидко окупаються затрачені кошти, та чи просто знайти для виробленої електроенергії покупців. 

Не для кожного гаманця

На початок минулого року в Україні нараховувалося близько 45 тисяч домогосподарств з сонячними установками (менше відсотка від їхньої загальної кількості). З огляду на активні бойові дії та перманентні ворожі ракетні обстріли, можна припустити, що за минулий рік їх стало ще менше. Сонячна батарея вважається найдоступнішим видом домашньої "зеленої" генерації, у який можуть вкластися українці, порівняно з вітровими та біомасовими станціями. Втім, коштує вона все одно шалено дорого.

Для забезпечення електрикою потреб власної домівки площею 100 квадратних метрів, в середньому, достатньо сонячної станції на 10 кіловатів. В середньому, панель на 500 ватів стартує у ціні від 8000 гривень за штуку. Щоб мати змогу споживати вироблену електроенергію вночі, можна встановити акумулятор (коштуватиме такий близько 200 тисяч гривень), який буде зберігати надлишок енергії від денної генерації.

Якщо ж ви хочете не просто економити на комунальних послугах, а й продавати електроенергію, варто подумати над придбанням електростанції більшої за ваше споживання потужності: покривати власні потреби, а надлишок - реалізовувати. Для цього необхідно встановити сонячну електростанцію обраної потужності, двонаправлений лічильник, укласти договір з обленерго та підключитися до енергосистеми, подавши заяву в НКРЕКП. Але для більшої генерації, звісно, знадобляться більші інвестиції.

Ціна встановлення сонячної електростанції "під ключ" дуже індивідуальна і залежить від масштабу робіт, що охоплюють монтаж батарей, укомплектування усього необхідного обладнання (дротів, акумуляторів, лічильника) та під’єднання до мережі. 

Так, побудова гібридної сонячної електростанції (СЕС) потужністю 20 кіловатів обійдеться в середньому у 22 тисячі доларів - понад 800 тисяч гривень за поточним курсом (ціна враховує усе необхідне для станції, зокрема інвертор току, акумулятор, конструкцію для монтажу панелей та закріплення і під’єднання безпосередньо сонячних батарей). Відповідно, за 30 кіловатів доведеться  викласти не менше 30 тисяч доларів, залежно від виробника обладнання. Суми вражають.

Але грошова сторона питання – це ще не все. Для встановлення панелей необхідно мати відповідну за розмірами вільну площу: на даху будинку або гаражу, і, звичайно, на сонячній стороні, адже від цього напряму залежатиме їхня ефективність. Чим більше площі доступно, тим більшою буде потужність. Наприклад, для станції на 5 кіловат знадобиться близько 30 квадратних метрів панелей. А отже, на 20 кіловат – це вже 120 квадратів!

Вже на цьому етапі стає зрозуміло, що встановлення сонячних електростанцій може дозволити собі далеко не кожне домогосподарство. Складності ситуації додає ще й те, що окупаються інвестиції в побудову домашніх СЕС не швидко.

Якщо ви матимете гібридну сонячну станцію на 20 кіловатів, яка вироблятиме, за припущеннями фахівців, 24 тисячі кіловатів на рік, і реалізовувати ви вирішите половину, то на рік ви будете отримувати близько 2900 доларів (приблизно 100 тисяч гривень за поточним курсом) за діючим "зеленим тарифом". 

Профільні магазини, що торгують відповідним обладнанням, запевняють, що з урахуванням економії на платіжках, яку забезпечуватиме така електростанція, її окупність складе близько 4-5 років (а це дуже оптимістичний прогноз). Втім, варто розуміти, що в реальності гарантувати такий результат ніхто не зможе – точна сума надходжень залежатиме від погодних умов (точно передбачити які не в змозі навіть Укргідрометцентр) і ефективності ваших панелей. Плюс, ціни реалізації надлишкової електроенергії та наявності на ринку покупців. 

Чи багато в країні людей, що мають у своєму вільному розпорядженні десятки тисяч доларів, та чи будуть готові навіть вони в умовах війни здійснювати інвестиції, окупність яких вимірюється довгими роками, - велике питання. І, на жаль, не останнє.

Пошук покупців

Експерти попереджають, що наступна перепона у заробітку на сонячних променях може виникнути на етапі реалізації виробленої енергії. 

"Хтось буде продавати на ринок: виходити на ринок на добу наперед і дивитися там ціни. Хтось може шукати якогось посередника, трейдера і підписувати з ним угоду, що він буде викуповувати якийсь обсяг електрики. Вид продажу буде залежати від того, яке рішення прийме людина", - розповідає агенції УНІАН директор Центру дослідження енергетики Олександр Харченко.

Самостійний вихід на ринок може виявитися для домогосподарства надскладним процесом, адже вимагає високої кваліфікації, постійного моніторингу цін і швидкої реакції. До того ж, потужність однієї домашньої СЕС може виявитися замалою, щоб інші великі споживачі погодилися купувати вироблений надлишок прямим договором. 

Інший варіант – робота через трейдера. За задумом НКРЕКП, мережеві постачальники можуть скуповувати надлишкову електроенергію домашніх домогосподарств та перепродавати її іншим споживачам. Наприклад, промисловим підприємствам. 

"Робота, наприклад, птахового цеху - це тисяча домогосподарств. Відповідно, постачати їм електроенергію буде енергетична компанія, яка скуповуватиме обсяги генерації у домогосподарств", - розповів у коментарі УНІАН експерт енергетичного ринку Дмитро Сидоров.

Але і цей процес ускладнений "точковою" роботою. За словами експерта, трейдерам буде важко вишукувати окремі домогосподарства та укладати з ними індивідуальні договори, щоб отримати бажану кількість електроенергії на реалізацію. Це велика робота. Але й тут є альтернатива, яку запропонували профільні експерти.

Енергетичні кооперативи

Щоб з більшою ймовірністю продати потужності домогосподарств, великі трейдери можуть об’єднувати їх у окремі групи, для кожної з яких діятиме один спільний контракт.

Або ж, навпаки, власники домашніх електростанцій можуть самостійно об'єднуватися в так звані енергетичні кооперативи, які шляхом об’єднання зусиль та акумулювання потужностей зможуть пропонувати ринку більший обсяг електроенергії, ніж самотужки.

"Люди в певній місцевості об’єдналися в енергетичний кооператив, підписали відповідний контракт на значно більший обсяг електроенергії на транспортування і постачання з більш солідним клієнтом. Оце, мені здається, буде більш перспективним напрямком, ніж просто індивідуально шукати, яким чином продавати електроенергію в мережу", - сказав експерт Олександр Харченко.

Практика західних країн показує, що, здебільшого, енергетичні кооперативи створюються для від’єднання окремих територіальних громад від централізованої енергосистеми і переходу на самозабезпечення. Але, теоретично, вони ще можуть живити інші домогосподарства або підприємства з маленьким споживанням - наприклад, ферми, - для отримання прибутку з продажу надлишкової електроенергії. Проте, експерти скептично налаштовані щодо можливості реалізації такої ідеї в Україні. Принаймні, станом на зараз. 

"Зазвичай в енергетичних кооперативів не вистачає електричної енергії, щоб живити повністю навіть самих себе, бо електричні панелі – дороге задоволення. Але в теорії, якщо є надлишок, то його можна продавати. Саме на це і було спрямовано рішення НКРЕКП з цього приводу", - розповів у коментарі УНІАН енергетичний експерт Геннадій Рябцев. 

Довгий шлях до диверсифікації

Як бачимо, перешкод на шляху до заробітку на сонці в українців поки що значно більше, ніж потенційних вигод від цього… Втім, держава може зробити кілька кроків для того, аби в перспективі у цю ідею повірили більше людей.

Приміром, можна подумати над введенням фінансових заохочень: субсидій або податкових пільг на покупку та встановлення сонячних панелей, що стимулюватиме домогосподарства приймати рішення на користь такого виду генерації. За наявності політичної волі, "Укренерго" може розвивати необхідну мережеву інфраструктуру: посилити електромережі і створити механізми обліку та розподілу енергії, щоб спростити включення домашніх електростанцій до енергосистеми.

Але все одно варто розуміти, що допоки більшість українців витрачають левову частину своїх доходів на їжу, гра в торги надлишками електроенергії лишатиметься виключно прерогативою заможного прошарку суспільства. Тому говорити про те, що дозвіл на продаж електроенергії власного виробництва сприятиме суттєвій диверсифікації і, як наслідок, відчутному зміцненню української енергосистеми на даному етапі, на жаль, зарано. 

Артур Крижний

УНІАН в Google News