Заступник голови НБУ Дмитро Сологуб: Більшість вимог МВФ для укладання нової програми Україна виконала. Та й робота над ще не виконаними попередніми кроками вже теж майже добігла кінця

Ставки за кредитами в Україні у кілька разів вищі, ніж у європейських країнах. Про причини такої цінової політики банків, ймовірність здешевлення кредитів та вплив епідемії коронавірусу на національну економіку - читайте в інтерв’ю заступника голови НБУ Дмитра Сологуба.

Українські можновладці розповідають про необхідність прискорення економічного зростання нашої країни, ставлячи амбітну мету зрости на сорок відсотків за п'ять років. Зрозуміло, що поточні темпи зростання економіки близько трьох відсотків на рік мізерні для відчутного покращення добробуту громадян. Щоб в Україні з'явилися нові робочі місця, реально підвищились зарплати і соціальні стандарти, потрібно зростати принаймні вдвічі швидше.

Для прискорення українська економіка потребує масштабних грошових вливань. Іноземні інвестори, зважаючи на все ще не достатньо сприятливий інвестиційний клімат, вкладати гроші у нашу країну не поспішають. Тому єдина надія для прискорення зростання – це банківське кредитування, яке в минулому році скоротилось майже у всіх сегментах, окрім споживчого.

Яким чином кредитування впливає на економіку? Припустимо, що молода сім'я отримала іпотечний кредит на купівлю нерухомості. У такому разі, окрім задоволення потреб окремої сім'ї, дохід отримають та податки сплатять забудовник і банк – кредитор. Або якщо підприємець отримає кредит на відкриття кав'ярні, вона дозволить йому отримувати дохід та сплачувати податки за себе і найманих працівників. Якщо велика компанія проведе за кредитні кошти реконструкцію обладнання, вона зможе наростити виробництво та свої доходи і, знову ж таки, сплачувати більше податків. І так по колу.

Між тим, бажаючих отримувати кредити в Україні не так багато через їх занадто високу вартість. Навіть після досить істотного минулорічного зниження банками ставок за кредитами, середні ставки для бізнесу складають близько п'ятнадцяти відсотків річних, за іпотечними - близько двадцяти, за споживчими – близько 33 відсотків річних. Якщо порівнювати ці ставки з показниками сусідніх країн Європи, то українські позичальники переплачують за кредитами у три-п'ять разів.

Аби з’ясувати, чому ставки за кредитами в Україні продовжують залишатися такими високими, коли вони можуть знизитись до прийнятного рівня, а також чи відчутний вплив на національну економіку від глобальної епідемії коронавірусу, УНІАН звернувся до заступника голови Національного банку України Дмитра Сологуба. 

Коли кредитні ставки в Україні буде знижено до рівня європейських країн? Це взагалі можливо?

Ставки за кредитами залежать від вартості депозитів та маржі. Маржа, в свою чергу, складається з різних компонентів, у тому числі вартості фондування, вартості ризику для банку та адміністративних витрат. Є два головних компоненти - ставки за депозитами і вартість ризику.

Депозитна ставка завжди визначається темпами інфляції у країні, загальною макроекономічною стабільністю. Якщо, наприклад, у країні інфляція понад десять відсотків, ставка за депозитом не може становити п’ять відсотків. У Східній Європі та Євросоюзі депозитні ставки дуже низькі, оскільки там низька інфляція. 

Другий компонент – ціна ризику, яка залежить серед іншого від стану судової системи. Коли банк надає кредит, він одразу закладає певну ймовірність неповернення боргу. Через багаторічний негативний досвід невдалого стягнення банками кредитів з позичальників, які переоформлюють застави та ухиляються від сплати боргу, вартість ризику в Україні лишається високою.

У країнах Євросоюзу нормальна та ефективна судова система. І банки розуміють, що у разі неповернення кредиту позичальником є застава, суд та процедура банкрутства, за допомогою яких цей кредит можна повернути.

Отже, зниження ставок за кредитами в Україні залежить від зниження інфляції і трансформації судової системи. І перш за все, важлива вартість ресурсів, оскільки без її зниження кредити не подешевшають.

Скільки років стабільно низької інфляції потрібно для суттєвого зниження ставок за кредитами?

Ми вже стабілізували інфляцію на низькому рівні близько п'яти відсотків, але це поки що вище показника країн Євросоюзу, тому що наша економіка зростає швидше. Якщо економіка зростає швидше, вона генерує вищий рівень інфляції. Це нормальна ситуація. 

Україна наразі переживає зміни, які у розвинутих європейських країн вже позаду. За стабільно низької інфляції в найближчі два-чотири роки можна очікувати зниження ставок за депозитами, напевне, до шести – семи відсотків, а за кредитами – до однознакового рівня.

Середня вартість ресурсів для банків вже однознакова, оскільки окрім депозитів фізичних осіб є поточні рахунки клієнтів та корпоративні депозити, за якими ставки нижче. Вартість ресурсів буде і надалі знижуватись. Коли облікова ставка НБУ буде на рівні сім відсотків, а інфляція – п’ять відсотків, ставки, вочевидь, будуть нижчими, ніж зараз.

Ілюстрація REUTERS

Чому Нацбанк обрав цільовий орієнтир інфляції в п’ять відсотків? Можливо, для стимулювання кредитування варто знизити його, наприклад, до двох відсотків?

Варто обирати показник, що відповідає ситуації в українській економіці. Обирати не той рівень, який ми забажаємо, а оптимальний показник. Більшість країн у світі, які мають успішну історію зниження інфляції, досягли показника в два-три відсотки. Цим шляхом піде й Україна. Але знижувати цільовий показник після того, як попередня мета була витримана лише один рік, зарано.

В економіці тривають структурні зміни, започатковані у 2015-2016 роках. Минулорічна ревальвація гривні стала першим подібним епізодом в історії України. Параметри економіки змінюються. Потрібно аналізувати ці тренди та уникати завчасних кроків.

Надалі можливий перегляд цільового показника, але не можу точно сказати, коли це буде. Якщо у світі буде низька інфляція, зрозуміло, що через два-три-чотири роки ми прийдемо до зниження цільового показника. Але тільки у разі збереження інфляції в країні на стабільно низькому рівні та за наявності нормальних темпів економічного зростання.

Зараз аналогічний цільовий показник, наприклад, в Туреччині, але фактична інфляція у них набагато вища. У деяких пострадянських країнах – Грузії, Вірменії, Росії, - цільовий показник нижчий.

Нещодавно Нацбанк анонсував новий інструмент для стимулювання кредитування - процентний своп. У чому суть цього інструменту та як він допоможе банкам?

Банківські депозити переважно мають терміни до одного року, у той час як кредити – два-три роки і більше. Коли банк надає кредит, він фіксує ставку на кілька років, але ставки за депозитами за цей період можуть змінитись кілька разів. Тому у банків виникає відсотковий ризик, який перешкоджає довгостроковому кредитуванню. Процентний своп дозволить банкам зафіксувати ставку та уникнути відсоткового ризику. Поки що ставки знижуються, але цей тренд може змінитись. Зниження інфляції позаду, і ми входимо в інший період.

Що можна зробити для стимулювання розміщення клієнтами депозитів на більш тривалі терміни?

Це питання макроекономічної стабільності, довіри до банківської системи. Поступово терміни розміщення депозитів подовжуються. Але слід зазначити, що своп та плаваюча ставка - це стандартні ринкові інструменти у світі. В інших країнах також немає десятирічних депозитів. Вони головним чином розміщуються на один – два роки.

Можете прокоментувати ситуацію на ринку ОВДП, де істотно впали обсяги розміщення та після тривалого зниження зросли ставки?

Це питання до Міністерства фінансів. Але на мою думку, це нормальна ринкова ситуація. Ринок проходить різні фази - високі ставки змінюються низькими і навпаки. Ринок шукає рівновагу. Аналогічні процеси відбуваються і на валютному ринку - курс рухається у різних напрямках, змінюються обсяги. Це стандартний ринковий процес під впливом попиту та пропозиції.

Ілюстрація REUTERS

Щодо актуальної теми - коронавірусу: в НБУ неодноразово заявляли, що ця ситуація не матиме суттєвого впливу на економіку України. Але, наприклад, була заява про щоденні втрати економіки Росії через цей фактор близько мільярда рублів. Як і в Росії, Китай є найбільшим торговельним партнером нашої країни. Скільки втрачає наша економіка?

Якщо аналізувати український валютний ринок, ми поки що не бачимо ефекту. Було падіння на світових фінансових ринках, але вони це падіння вже відіграли. Наприклад, дохідність українських євробондів після зростання знову знизилась. Ціни на український імпорт знизились досить суттєво. Наприклад, нафта з початку року подешевшала на десять відсотків. Водночас, ціни на експорт знизились не так суттєво.

Також немає впливу на показники попиту. Українські експортери, що постачають продукцію в Китай, не скорочували обсяги виручки. Були деякі проблеми з логістикою, але зараз вони вирішені. Понад половину нашого експорту в Китай – це зерно, продукти харчування та шрот. Попит на ці продукти не знизився ані з боку Китаю, ані на світовому ринку. На мою думку, ця ситуація мала короткостроковий ефект. Можливо, деякий вплив буде у майбутньому, але глобально ми не бачимо проблем для української економіки.

Зараз у Києві працює місія Міжнародного валютного фонду. Які очікування за підсумками цієї місії: ми нарешті отримаємо нову програму, чи це проміжний етап діалогу?

Це звичайний стандартний діалог з МВФ. Всі параметри програми зрозумілі, озвучені попередні кроки, які від України очікує Фонд, щоб винести нову програму співпраці на ухвалення Радою директорів. У цьому напрямку ми і працюємо. Під час візиту місії МВФ до Києва представники Фонду зустрілися з низкою державних органів, у тому числі й НБУ. Під час зустрічі з представниками Фонду в НБУ ми обговорювали звичні питання: зростання економіки, динаміку інфляції, монетарну політику, стан банківської системи. Нових питань не було. В МВФ до нас взагалі питань немає: Нацбанк виконує цілі монетарної політики.

Як ви знаєте, на технічному рівні вже досягнуто домовленості щодо розширеної трирічної програми фінансування. Більшість вимог МВФ для укладання нової програми Україна виконала. Та й робота над ще не виконаними попередніми кроками вже теж майже добігла кінця. 

Ольга Гордієнко

УНІАН в Google News