Урізання повноважень Мінекономіки: обезголовити, знекровити чи ліквідувати?

Урізання повноважень Мінекономіки: обезголовити, знекровити чи ліквідувати?

Зовнішньоекономічний блок Мінекономіки переводять в МЗС... Міністр Цушко прямо говорить, що готовий до відставки... Чи дійде реорганізація Мінекономіки до стадії ліквідації? Чи все обмежиться відставкою міністра?

Чим гостріше чиновник відчуває наближення своєї відставки, тим індиферентнішим стає його ставлення до посади. Ось і міністр економіки України Василь Цушко днями заявив про те, що не виключає свого звільнення вже найближчим часом. При цьому, міністр продемонстрував повну байдужість до досить-таки високого крісла, відзначивши лише, що працює сумлінно, а претензії можуть бути пред`явлені до будь-якого міністра. Подібний стоїцизм українських міністрів, звичайно, не новина, напередодні свого звільнення багато хто з них говорить про готовність без жалю залишити посаду. Але у випадку з Цушко може виявитися, що шкодувати справді нема про що – останні пару-трійку місяців сфера діяльності Мінекономіки вочевидь звужується.

Не так давно під контроль МЗС Кабмін передав торговельно-економічні місії, а 18 серпня заступник Цушко Валерій Мунтіян повідомив про плани уряду перевести і весь зовнішньоторговельний блок Мінекономіки в підпорядкування Міністерству закордонних справ. Таким чином, і без того не найвагоміше в Уряді міністерство позбавляється значної частини своїх повноважень. З одного боку, це можна розглядати як реформу виконавчої влади, з іншого, як політичний крок, спрямований на обмеження впливу і можливостей нинішнього глави Мінекономіки. Але залишається і третій варіант. Скорочення повноважень може виявитися першим кроком до повної ліквідації Міністерства економіки, яке так і не змогло стати центром генерації економічної стратегії, а перетворилося на допоміжне відомство.

Мета, місія, філософія

На першій сторінці сайтів багатьох компаній можна побачити рубрику з пафосним заголовком  «Філософія нашої компанії» або з чимось на кшталт цього. Як сказано на сайті Міністерства економіки, воно є провідним державним органом, що забезпечує єдину державну політику економічного і соціального розвитку країни, а також співпрацю з Європейським Союзом (не баламутитимемо з приводу того, що тепер до ЄС саме час дописати "і Російською Федерацією").

У планах Мінекономіки на 2010 рік є розділ під назвою «Розвиток і поглиблення взаємовигідних торговельно-економічних зв`язків України з країнами світу». Ось основні пункти цього розділу (сподіваюся, "дубові" канцеляризми офіціозу не відлякають читача від подальшого читання):

- Забезпечення розвитку торговельно-економічної співпраці на основі повномасштабної зони вільної торгівлі між Україною і Російською Федерацією і іншими країнами СНД, подальша лібералізація торгових режимів і мінімізація перешкод в просуванні українських товарів на ринки країн СНД.

- Створення зони вільної торгівлі і забезпечення розвитку секторального співпраці в рамках переговорного процесу щодо укладення Угоди про Асоціацію між Україною і Європейським Союзом.

- Сприяння нарощуванню експорту українських товарів шляхом упровадження режимів вільної торгівлі з перспективними торговельно-економічними партнерами України: Європейською асоціацією вільної торгівлі, Канадою, Туреччиною та ін.

- Забезпечення участі України в багатосторонніх переговорах СОТ і переговорах інших міжнародних організацій торговельно-економічного напряму.

Усе вищеперераховане можна розглядати як коротке пояснення того, які власне завдання стоять перед зовнішньоекономічним блоком Мінекономіки. Плани, прямо скажемо серйозні і для країни украй важливі, і той, хто займається їх реалізацією може розраховувати на увагу, як з боку вищого керівництва, так і з боку громадської думки. Тут же і регулярні зустрічі з впливовими персонами світової економічної еліти. Зовнішньоекономічний блок дозволяв зберігати главі Мінекономіки відчуття власної важливості на відносно високому рівні.

Однак Кабмін планує реорганізацію Мінекономіки "з метою економізації зовнішньої політики", про необхідність якої не раз заявляв Президент України Віктор Янукович. І в світлі майбутньої реорганізації все наведе вище щодо Мінекономіки вже виглядає щонайменше дивно.

Як відомо, торгівельно-економічні місії при посольствах України вже переведені з підпорядкування Мінекономіки в підпорядкування МЗС. Рішення про передачу зовнішньоекономічного блоку Мінекономіки очікується найближчим часом, про що говорять в найекономічнішому міністерстві. Вірогідність того, що це справді відбудеться, близька до 100%, оскільки подібне рішення підтримують і Президент і прем`єр-міністр. Залишається не зовсім зрозумілим – у якому вигляді буде проведена реорганізація. На жаль, на сьогодні не вважають за необхідне чітко висловити свою позицію в цьому питанні представники уряду.

Що ж у такому разі залишиться самому Міністерству економіки? Про це також можна прочитати в списку пріоритетних завдань відомства на 2010 рік. Першим пунктом там якраз і заявлена розробка пропозицій щодо проведення адміністративної реформи. Далі передбачається впровадження нових підходів у сфері стратегічного планування і прогнозування, формування відповідної методологічної бази щодо зміни підходів до середньострокового прогнозування і т.п.

До того ж, серед основних завдань міністерства на 2010 рік значиться, що Мінекономіки має зайнятися виконанням функцій спеціальноуповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері державних закупівель. Про те, що ініціативи Мінекономіки у сфері регулювання держзакупівель можуть спровокувати зростання корупції у цій, і без того украй непрозорій сфері, за останні місяці було написано немало, тому не повторюватимемося.

У результаті, в списку основних функцій реорганізованого міністерства одержуємо набір з рутинної паперової роботи і дуже слизької сфери держзакупівель. Малуватий списочок функцій як для цілого міністерства...

Допоміжне міністерство

У передачі зовнішньоторговельного блоку Мінекономіки Міністерству закордонних справ можна знайти, як позитивні, так і негативні сторони, вважає директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський. «Мені здається, що проблема Кабміну полягає не в тому, хто чим займатиметься, а в тому, якою має бути оптимальна структура уряду. Питання в тому наскільки функції міністерств продумані і узгоджуються між собою. При цьому, передача частини функцій Мінекономіки МЗС має бути тільки окремим кроком, і тут важливо зрозуміти, що за ним криється — приватні інтереси окремих керівників або ж це частина загальної концепції уряду відносно перерозподілу обов`язків між міністрами. Наразі стверджувати щось певне важко. Одне можна сказати зі впевненістю – давня проблема нашої адміністративної вертикалі полягає в тому, що щодо неї загалом відсутнє єдине бачення. У результаті у нас постійно змінюється кількість віце-прем`єрів, складна ситуація зі заступниками міністрів. У середньому їх приблизно сім на одного міністра», - сказав І.Бураковський.

Головну проблему Міністерства економіки він бачить у тому, що впродовж багатьох років міністерство так і не змогло стати економічним мозком уряду. «Ключові рішення завжди ухвалювалися на політичному рівні, в кращому разі міністерство давало якісь рекомендації. У економічній сфері у нас домінує Міністерство фінансів, завжди були дуже сильні позиції Державної податкової  адміністрації. І в зв`язку з цим виникало питання — а чим, власне, займається Мінекономіки? Є частина ліцензійної роботи, відомості економічної інформації, але ніколи ми не бачили в особі Мінекономіки економічного штабу країни. Якщо ми сьогодні розглянемо вертикаль влади: віце-прем`єр-міністр з економічних питань Сергій Тігипко — міністр економіки Василь Цушко, то у мене складається враження, що міністерство виконує розпорядження, спущені зверху. Навіть рівень окладів в Мінекономіки завжди був меншим, ніж у багатьох інших міністерствах, що свідчить про ступінь уваги, яку Кабмін приділяє цьому міністерству», - відзначає експерт.

На його думку, в Україні давно мала з`явитися продумана стратегія відносно зовнішньоекономічної діяльності. «Поки ж все на рівні постановки завдань, але хто і як їх виконуватиме, незрозуміло. Від цього і залежить хто буде в авнгарді – дипломати чи економісти. До того ж, у нас традиційно зовнішньополітична складова не була погоджена і пов’язано із зовнішньоекономічною ідеологічно й адміністративно», - додав І.Бураковський.

Кажучи про зарубіжний досвід, експерт відзначив, що він не дає однозначної відповіді щодо структурної організації уряду. «Єдине, що можна стверджувати — це те, що в Україні дуже багато галузевих міністерств: Мінвуглепром, Мінагрополітіки, Мінпромполітики і т.д. Як правило, уряди в інших країнах будуються за функціональною ознакою. Наприклад, в Японії було міністерство економіки, торгівлі і промисловості, вже з самої назви було зрозуміло, що це єдиний кулак, здатний вирішувати глобальні питання. Мінекономрозвитку Росії має останнє слово щодо яких би то не було змін економічної політики держави, хоча там теж присутні політичні рішення в економіці. Нам потрібні адміністративна реформа виконавських органів влади і чіткий розподіл функцій у рамках цієї реформи. Якщо ми хочемо управляти в ручному режимі, то нам потрібно більше міністерств і відомств, якщо ж ми підемо іншим шляхом, то система повинна змінютися», - підсумував І.Бураковський.

Без роботи Мінекономіки не залишиться. Якщо залишиться...

У питанні реформування Мінекономіки слід виходити з тих завдань, які країні належить вирішувати і зараз, і в майбутньому, переконаний директор економічних програм Центр Разумкова Василь Юрчишин. «Колись в Україні існувало Міністерство зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі, на якомусь етапі було вирішено передати функції цього міністерства Мінекономіки. Разом з тим, координація зовнішньоекономічної діяльності, скоріше, впритул пов`язана з дипломатичною роботою, аніж із суто економічною. Таким чином, якщо йдеться про посилення інтеграційних процесів, підвищенні ефективності українських торгових місій за кордоном, то передача зовнішньоекономічного блоку від Мінекономіки МЗС має сенс», - вважає В.Юрчишин.

Разом з тим, за його словами, для Мінекономіки і сьогодні найважливішим завданням залишається створення привабливого інвестиційного клімату в Україні та робота із зарубіжними інвесторами. Окрім того, Мінекономіки варто зосередитися на поліпшенні умов роботи для малого і середнього бізнесу.

Відповідаючи на питання кореспондента УНІАН щодо можливої ліквідації Мінекономіки надалі, В.Юрчишин не виключив цього. «Це цілком можливо. На жаль, останні 5 років Мінекономіки не виконувало своїх завдань, як інтелектуальний центр української економіки. Завдання міністерства зводилися до допоміжних функцій при Міністерстві фінансів», - додав він.

За політичними мотивами

Але куди ж ми подінемося від політики, яка постійно нагадує про себе поміж цифр статистичних даних і в графіках виробничих показників. Як відомо, в ході формування уряду Азарова, Василь Цушко був призначений міністром економіки за квотою КПУ, а значить, не зважаючи на свою лояльність до Президента, усе ж він залишається для "регіоналів" чужим. Тим паче, напередодні місцевих виборів КПУ намагається максимально дистанціюватися від Партії Регіонів, покладаючи на неї всю відповідальність за економічні труднощі електорату. Правда, сам Василь Цушко неодноразово заявляв, що дізнався про своє призначення на пост міністра економіки за квотою КПУ тільки постфактум.

В.Юрчишин не схильний убачати в причинах передачі частини повноважень Мінекономіки МЗС політичного підґрунтя. «Я не вважаю, що міністр економіки є настільки самостійною фігурою, що почне за власною ініціативою проводити якісь радикальні економічні реформи чи ухвалювати рішення із зовнішньоекономічних питань без погодження з главою уряду», - відзначив експерт.

Проте міністр економіки та інфраструктури опозиційного уряду Олександр Бондар дотримується протилежної думки. «Рішення про передачу зовнішньоекономічного блоку МЗС є абсурдним. Поки в Мінекономіки ліквідовуватиметься відповідна структура, а в МЗС - створюватися, робота на зовнішньоекономічному напрямі може на цілий рік бути паралізована», - сказав він і додав: «У Мінекономіки і без того небагато функцій залишилося, і намір Кабміну скоротити їх ще більше пов`язаний тільки з тим, хто і що очолює. Річ у тому, що глава МЗС Костянтин Грищенко має значно більшу довіру влади, аніж Василь Цушко, і в цьому основна причина реорганізації Мінекономіки».

Чого більше в реформі Мінекономіки – політики чи, усе ж таки, економіки – сказати важко. Інша справа, що в нашій країні ліквідація чи створення міністерства, м`яко кажучи, істотно не позначається на стані справ у тій сфері, за яку вони відповідали. Ось зараз вкотре заговорили про ліквідацію МінЖКГ, а може хтось сказати, що він відчув реальні зміни в цьому самому ЖКГ за три роки існування міністерства? Окрім регулярного підвищення комунальних платежів, для споживача послуг ЖКГ фактично нічого не міняється. Подібна взаємна незалежність, мабуть, існує і у взаєминах власне української економіки з Міністерством економіки: економіка - окремо, міністерство - окремо. А спроби реорганізації того чи іншого відомства змушують шукати в цьому не світлі мотиви "доцільності і оптимізації" владного апарату, а радше, сумнівні цілі "притиснути" чи "знекровити" окремих "партнерів" або на прикладі "розборок" з тим чи іншим відомством, зробити прозорі натяки решті чиновників, які перебувають при владі.

І навіть те, що інформація про підготовку передачі зовнішньоекономічного блоку виходить від Мінекономіки, на тлі дипломатичного мовчання МЗС і відсутності конкретики з боку уряду, побічно підтверджує: реорганізація, швидше, спосіб "притиснути" Мінекономіки, і тим самим "ощасливити" МЗС. Чим закінчаться всі перетворення: зміною міністра, перетрясанням повноважень чи ліквідацією міністерства – побачимо вже у вересні, коли знову почнуться парламентські баталії. Ми вже стали свідками як того, що "регіональна" влада з легкістю звільняє недавно призначених міністрів, так і того, що "сумнівні" посади (на зразок того ж віце-прем`єра з гуманітарних питань) - з такою ж легкістю ліквідовуються.

Антон Лосєв (УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter