Зону вільної торгівлі з ЄС застопорила українська «демократія»?

Переговори з ЄС про створення зони вільної торгівлі після візиту Президента до Брюсселя не вийшли з глухого кута. Причиною цьому не тільки певні умови з боку ЄС, але і нестримне «прагнення» влади до встановлення в країні світових демократичних стандартів.

Нинішня влада, яка все яскравіше демонструє перевагу авторитарних засад, укріплюючи зв`язки з такими країнами, як Росія, Казахстан і Китай, періодично згадує про плани з приводу інтеграції в Євросоюз, що і обіцялося електорату. Але обіцянка так може й залишитися на слові, хоча ідея «реалізується» ще з часів Леоніда Даниловича Кучми. У напрямку інтеграції з ЄС зараз програма максимум – підписання угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі, введення безвізового режиму, модернізація ГТС і входження в енергетичне співтовариство. Тим часом, останній візит Президента Віктора Януковича до Брюсселя завершився тільки гучними фразами. Сторони, як завжди, заявили, що «підтримують подальше зміцнення відносин між Україною і ЄС і підтверджують готовність тісно співпрацювати для сприяння виконанню порядку денного реформ в Україні з метою наближення України до Європейського Союзу». Сторони також «вітають  досягнутий прогрес і висловлюють сподівання щодо прискорення і швидкого завершення переговорів». От і все, чого змогли досягти. Іншими словами, переговори не зрушилися з мертвої точки.

Мікс із політики та економіки

У даному питанні політики більше, ніж економіки, але саме економічні аспекти переговорів приваблюють більше за все. ЄС цього разу не сильно критикував Україну, обіцяючи підтримку в реформаторській справі, висловлюючи задоволення продовженням співпраці з МВФ і прийняттям закону про газ, оскільки явно розуміє стратегічне становище України на карті. Дещо заграючи, закриваючи очі на «свободу» слова, хиткий стан політреформи, а також «демократичність» місцевих виборів і «бенефіс» Служби безпеки, тобто на недотримання демократичних стандартів, Євросоюз в надії, що вектор співпраці дещо зміститься з російського напряму, таки продовжує діалог. Правда, при цьому не йде на економічні поступки. Мовляв, хочете дружити – вибирайте друга.

Міркувати є над чим,  «східний фронт» не радує. Росія все більше прогинає нас під себе, абсолютно не піклуючись про «здоров`я» сусіда, та їй це, за великим рахунком, і не потрібно – імперські амбіції над усе. Чого вже тут ображатися на ЄС і констатувати його умови як позицію сили. Причому нас про наміри Євросоюзу «підсікти» процес попереджали. Можна в зв`язку з цим пригадати «лист трьох» - міністрів закордонних справ Польщі, Чехії і Швеції, які в доброзичливій формі радили поставитися до угоди про ЗВТ якомога серйозніше, дещо притупивши гонор і підтягнувши «демократію», адже створення Зони вільної торгівлі виведе Україну на ринок ЄС, а потім плавно інтегрує в світову економіку.

Влада все зрозуміла на свій лад. Напередодні візиту до Брюсселя В.Янукович, мабуть, розраховуючи на прихильність Європи, дав доручення Кабміну розблоковувати переговорний процес про створення зони вільної торгівлі. Уряд мав підготувати консолідовану позицію української сторони. Але, як з`ясувалося, вона зовсім не співпадає з баченням ЄС, що і прогнозував Кабмін. Так, міністр економіки Василь Цушко заявив, що договір про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом ми можемо підписати і в 2011 році. Коментуючи паузу в переговорах, він відзначив, що «європейські партнери просто не були готові до тієї швидкості, яку узяла Україна. Причина навіть не в нас, просто наші партнери в ЄС гальмували, оскільки про нову владу раніше говорили – вони поведуть країну на схід. А виявилось, що ми хочемо до Європи, тому розгубленість така”.

Вже не знаю, як розгубилася Європа, але, судячи з результатів переговорів у Брюсселі (висновки можна робити тільки з коментарів експертів і кулуарних розмов, основна інформація не оприлюднюється), КМУ підготував «гідну» позицію України – начебто і не зовсім проросійську, але у не зовсім європейську, так би мовити українське ноу-хау. Але будуючи серйозні відносини, не можна сидіти на двох стільцях одразу, вибір має бути озвучений голосно, якщо він зроблений остаточно.

***Україна і ЄС почали переговори про укладення угоди про асоціацію 5 березня 2007 року, а переговори про створення зони вільної торгівлі - 18 лютого 2008 року. Останнім часом переговори щодо створення зони вільної торгівлі зайшли в глухий кут. 18 травня 2010 року Європарламент підтримав пропозицію про надання Україні макрофінансової допомоги у розмірі 500 млн. євро. 29 червня Рада міністрів ЄС схвалила це рішення. Кошти планується надати у вигляді кредиту, який має бути повернений впродовж 15 років. Ця допомога покликана доповнити кредит, який надає Україні Міжнародний валютний фонд, а також схвалену в 2002 році, але не освоєну допомогу ЄС у розмірі 110 млн. євро. Використання допомоги контролюватиме Єврокомісія.

Перед поїздкою до Брюсселя Президента глава Кабміну Микола Азаров недвозначно натякнув: «Або у нас буде угода про створення зони вільної торгівлі на рівноправних принципах, або її не буде взагалі. У нас є з ким торгувати у світі на умовах СОТ». Виходить, до «бетонування» безвиході у цій справі влада була готова.

Сім п`ятниць влади

У принципі, ЗВТ з Євросоюзом, як вже не раз констатували експерти, може привести до закриття безлічі українських підприємств, втрати робочих місць і т.д. і т.п. Камінь спотикання – ввізні мита на автомобілі, наміри влади заборонити ввезення секонд-хенду, «газові» відносини. Особливо важкі правила гри придумав Євросоюз для АПК. Це і скорочення квот постачань, і вето на географічні назви продукції, і принципи стандартизації продуктів. Фактично, ЄС закриває для нас свої ринки, вимагаючи від України розширення своїх для європейських постачань. Але йшли ж ми на це при вступі до СОТ. Проблеми від «співпраці» з торговою організацією дотепер не дають спокою. Головне тоді було стати державою світового стандарту. І тут знову політика стає бенефіціарієм. Коли б не наша нинішня «демократія», може, ЄС і пішов би на поступки. Хай і на незначні, але ЗВТ у будь-якому випадку дає перспективи, дає підстави сподіватися на інтеграцію, а також залишає надію на підтримку в багатьох економічних питаннях, зокрема, фінансових і «газових». А головне – вихід на іншій, вищий рівень.

У Єврокомісії підтверджують, переговори справді гальмуються, оскільки обидві сторони мають дуже амбітні цілі, а сама угода про ЗВТ не має аналогів у відносинах Євросоюзу з іншими країнами світу.

Польський експерт Гжегож Громадський вважає, що сувора позиція української влади в переговорах про створення зони вільної торгівлі з Європейським союзом ускладнює співпрацю і погіршує атмосферу взаємин. Він вважає, що, за великим рахунком, ЄС особливо не зацікавлений у створенні зони вільної торгівлі з Україною, тому претензійність України може бути зручною, особливо для ряду європейських політиків.

На думку експерта, Президент України, якому делікатно вказали на всі проблеми відносин під час візиту до Брюсселя, має усвідомлювати, що подальше погіршення демократичних стандартів може негативно вплинути на відносини з Євросоюзом.

Письменник і політексперт Юрій Андрухович вважає, що “захід зараз намагається усіляко зачарувати Януковича, зачарувати, щоби той зовсім не віддався Москві. Але Захід у цьому сенсі сам винен. Вони провинилися перед українськими громадянами, перш за все, а по-друге, перед європейською перспективою, перед європейською ідеєю і цінностями. Я не маю на увазі громадянське суспільство і їх медіа, які адекватно реагують на ситуацію в Україні і дають одностайно негативні оцінки. Йдеться про керівників Євросоюзу». При цьому він відзначив, що у нього “виникла така гіпотеза, що вони теж вже догралися. Тому що, схоже було на те, що вони дивляться на Україну з якихось гойдалок. Коли переміг в Україні прозахідний політик на президентських виборах, то вони його демонстративно тримали на відстані. А коли переміг проросійський політик, то вони раптом кинулися в обійми. Зрозуміло, що це тепер вони мають перейматися тим, аби країна не скотилася повністю до Росії, а з іншого боку, щоби не допустити в своє співтовариство”. При цьому він нагадав, що на початку цього року В.Янукович і його уряд заявили, що до 2012 року будуть скасовані візи для громадян України. Він відзначив: “Мені особисто не здається, що рухаємося туди. Тому хотілося би, щоби ці товариші відповіли за цю обіцянку, і щоби громадяни, головне, запитали у них про це”.

“Поки ж відносини України і ЄС виглядають як гра, яка продовжуватиметься до того часу, поки зберігатиметься половинчатість у нашому суспільстві щодо свого розвитку. Якщо суспільство залишатиметься надалі неконсолідованим навколо свого майбутнього, то ніхто не дасть ради. Поки у нас значна частина громадян прагнутиме в СРСР, до Росії, доти Захід гратиме з нами всіма”, - допустив експерт і зробив висновок: “а звідси витікає, що Україна ніколи не буде серед членів ЄС і ніколи не житиме за європейськими правилами і цінностями – нинішня влада посилено насаджує євроазіатство і пропонує змиритися з цим усім”.

Саміт УКРАЇНА-ЄС має відбутися 22 листопада. Може, на ньому проясниться конкретика щодо зони вільної торгівлі і безвізового режиму з країнами ЄС (хоча, Німеччина вже попередила Україну, що результатів підписання безвізового режиму між Україною і Європою не варто чекати раніше, ніж через декілька років), замість «словоблуддя», яке була основною рисою зустрічі в Брюсселі. Правда, В.Янукович заявив, що сторони погодилися йти шляхом взаємних компромісів. Час покаже, це він так вирішив, чи дійсно можемо щось певне розраховувати. Залишається "небагато" приділити часу демократичним стандартам, і якщо це навіть не сподобається «великому другу», нічого не повинно утримувати українців на шляху європейського розвитку. Про це і Президент говорив на зустрічі з представниками німецьких ділових кіл в Берліні. «Для України євроінтеграція – це не тільки зовнішньополітичний пріоритет, але це наш цивілізований вибір. І лише тоді ми одержимо таку країну, про яку ми мріємо. Ми готові виконати для цього, як то кажуть, всі домашні завдання».

Ну, хіба не гідний фінал...

Нана Чорна (УНІАН)

УНІАН в Google News