Баланс не на користь гривні
Баланс не на користь гривні

Баланс не на користь гривні

22:42, 21 березня 2012
6 хв. 3

Хронічно негативний платіжний баланс України закладає ризик неминучої девальвації гривні. Нині питання полягає уже не в тому, чи знеціниться національна валюта, а в тому, коли це станеться і який діапазон коливань чекає гривню...

Дефіцит платіжного балансу України продовжує формувати ризики для фінансової стабільності держави. Початок 2012 року продемонстрував, що ситуація цього року може стрімко погіршитися. У січні дефіцит платіжного балансу становив 889 млн. дол., що в 9,7 раза більше, ніж у попередній місяць. При цьому у порівнянні з аналогічним періодом минулого року ситуація виглядає ще гірше: у січні 2011 року було зафіксовано профіцит у розмірі 260 млн. дол.

Незважаючи на доволі негативні дані про стан платіжного балансу, українські чиновники традиційно знайшли у них позитив. Зокрема, НБУ робить акцент на тому, що Україна вперше за декілька років добилася позитивного сальдо поточного рахунку.

Сальдо поточного та фінансового рахунків, а також платіжного балансу в цілому, млн дол.

Справді, на початку року було зафіксовано дуже рідкісне явище: обсяг українського експорту перевищив обсяги імпорту (6,7 млрд. дол. проти 6,4 млрд. дол.). Проте таке досягнення не було зумовлене якимись позитивними структурними змінами в економіці – ключову роль відіграло різке скорочення закупівель російського газу (більш ніж удвічі). Останнє ж жодним чином не пов'язане з активною реалізацією програм енергоефективності та енергозбереження, про що говорять провладні політики та експерти. Насправді, чекаючи різкого зростання цін на газ із нового року, НАК «Нафтогаз України» закачала по максимуму в 2011 році у газосховища паливо за торішніми цінами, і в січні-лютому використала значну частину цих резервів.

До речі, угода про поставки газу між «Нафтогазом» і «Газпромом» зобов'язує українську сторону оплачувати газ не на основі фактичних закупівель, а виходячи з обсягу, який прописаний у контракті, а саме – 52 млрд. куб. м. Таким чином, Україна може взагалі відмовитися від закупівель російського газу, проте щороку повинна перераховувати «Газпрому» суму, яка відповідає вартості 52 млрд. куб. м. Якщо ж до кінця року не вдасться врегулювати конфлікт з РФ щодо газового питання, то січневий профіцит торгового балансу з лишком компенсується колосальним мінусом у кінці року.

Так чи інакше, але щойно закінчиться торішній газ, імпорт товарів зросте на більш ніж мільярд доларів, і сальдо поточного рахунку автоматично опуститься до щомісячного рівня у 1300-1500 млрд. дол., який притаманний українській економіці. Такий розмір негативного сальдо поточного рахунку вже сам собою говорить про кризові тенденції в економіці. Україна як держава з 2005 року живе невідповідно до своїх можливостей. Іншими словами, уряд і громадяни купують більше іноземних товарів, ніж можуть оплатити з власних доходів.

Ключову деструктивну роль у цьому відіграє перш за все вітчизняний уряд, який формує колосальний попит на товари імпортного походження. Зокрема, віддаючи держзамовлення на будівництво доріг, аеропортів, стадіонів, залізничних колій іноземцям, він сприяє вимиванню з внутрішнього ринку значного обсягу валюти. Ба більше, останнім часом Україна почала купувати навіть іноземні автобуси, тролейбуси, локомотиви, залізничні вагони, вагони-метро у виробників СНД в умовах надлишку цієї номенклатури в Україні.

Приплив же валюти до України забезпечують металурги, хіміки, аграрії і трудові мігранти. Проте за рахунок експорту сировини закономірно не вдається покривати витрати на імпорт технологічної продукції та газу. У 2005-2011 рр. платіжний баланс виручав фінансовий рахунок. Україна була привабливою для іноземних інвесторів, тому сюди заходили чималі валютні інвестиції, хоча сфери інтересів іноземців були доволі вузькими (фінанси, ритейл, нерухомість, торгівля). Однак у 2010-2011 рр. через гучні політичні скандали і збільшення масштабів корупції, що перекреслило позитивні досягнення  уряду, Україна зуміла повністю зіпсувати свій імідж в очах інвесторів. Як наслідок, динаміка припливу ПІІ почала скорочуватися: якщо в 2005-2008 рр. іноземні інвестиції росли з темпами в 1,4-1,9 раза, то в 2010-2011 рр. зростання коливалося в межах позначки 10%, яка до того ж забезпечувалася за рахунок офшорних інвестицій.

Іноземні інвестиції більше не покривають дефіцит поточного рахунку (хоча їх приплив залишається позитивним), тому втримувати збалансованим платіжний баланс стає дедалі важче. З відновленням закупівель газу у «Газпрому» його дефіцит може сягнути 1,5-1,7 млрд. дол. Ситуація ускладнюється додатковим відтоком валюти через початок погашення кредиту перед МВФ. В умовах відмови МВФ відновити співпрацю з Україною, а також несприятливої для України ситуації на зовнішніх фондових ринках подолати дефіцит платіжного балансу цього року буде майже неможливо.

Нині уряд фінансує дефіцит платіжного балансу за рахунок золотовалютних резервів НБУ, який, всупереч загрозам макроекономічній стабільності, продовжує підтримувати уряд. Така політика не триватиме вічно, оскільки ЗВР України поступово виснажуються. На 1 березня 2012 р. вони становили 31,049 млрд. дол., що є найменшим показником з липня 2010 року. У березні через здійснення платежів за кредитом МВФ ЗВР, скоріш за все, вперше після кризи опустяться нижче за позначку 30 млрд. дол. Зниження обсягів ЗВР – ключовий аргумент для НБУ на користь політики девальвації гривні задля того, щоб зменшити внутрішній попит на валюту. Яким би тісним не було взаєморозуміння між регулятором і урядом, та що ближче ЗВР наближатимуться до позначки 20 млрд. дол., то реальнішою буде загроза девальвації гривні. У середині року ситуацію на внутрішньому валютному ринку ще можна втримати завдяки Євро-2012, проте без кардинальних структурних реформ це буде не вирішенням проблеми, а її перенесенням на пізніший термін.

Олексій Левицький (для УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

Погоджуюся
Ми використовуємо cookies