Шмигаль наголосив, що впровадження накопичувальних пенсій залишається пріоритетом уряду / фото УНІАН

Чергова спроба пенсійної реформи: чи зможе Україна покращити пенсійне забезпечення

16:39, 23.09.2022
16 хв. 4102

Влада знову повернулася до ідеї створення системи загальнообов’язкових пенсійних накопичень. УНІАН дізнавався, які переваги та недоліки цієї системи та чи отримають українці нарешті шанс на забезпечену старість.

В Україні майже два десятки років ведуться розмови про впровадження загальнообов’язкової накопичувальної пенсійної системи на додачу до вже існуючої солідарної. Чергова спроба відбулася у 2020 році, коли прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявляв про плани уряду запустити таку систему вже наступного року, і певні кроки в цьому напрямку робилися, але сталося не так, як гадалося.

І ось на вересневій прес-конференції Шмигаль згадав про ці наміри, висловивши впевненість в ухваленні найближчим часом законодавства щодо запровадження в країні накопичувальної пенсійної системи.

"Без накопичувальної пенсії ми не збудуємо фондовий ринок у нашій країні, ми не збудуємо доброго пенсійного забезпечення, ми завжди залишатимемося на соціальній пенсії, яка в жодній країні світу не дає достойно жити пенсіонерам", - зазначив прем'єр.

Шмигаль наголосив, що впровадження накопичувальних пенсій залишається пріоритетом уряду.

"Ми працюємо з Верховною Радою, з профільним комітетом. Я переконаний, найближчим часом ми прийматиме це законодавство, незважаючи на всі виклики, які стоять перед нами", - сказав він.

Як це планується робити і що являє собою запропонована концепція? Ще у 2019 році до парламенту поступив проект закону "Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення".

Документом передбачалося, що роботодавці платитимуть 2 відсотки від розміру заробітної плати працівників, а самі працівники платитимуть внески в розмірі 1 відсотка від заробітної плати. За бажанням працівника, розмір його самостійних внесків може бути збільшено, тоді роботодавець зобов'язаний пропорційно доповнювати внески працівника власними внесками в розмірі до 5 відсотків від суми заробітної плати.

Пропозиції законопроекту викликали бурхливі дискусії у суспільстві та експертному середовищі, серед них були як прихильники, так і затяті противники запропонованого підходу.

Верховна Рада почала розглядати проект закону у 2021 році. Але тоді народні обранці його не підтримали, відправивши документ на повторне перше читання.

У висновку головного комітету були зазначені певні зміни, що передбачали участь держави у формуванні пенсійних внесків, окрім сплати їх роботодавцем.

"За рахунок коштів державного бюджету нарахування та сплата додаткового накопичувального внеску у 2023 році здійснюватиметься у розмірі 1 відсоток, у 2024 році у розмірі 1,5 відсотка, у 2025 році у розмірі 2 відсотків від бази нарахування накопичувального внеску. Таким чином, запроваджується співфінансування за рахунок коштів Державного бюджету України внесків до накопичувальної системи на паритетних засадах", - говорилося в документі.

Крім цього, у липні 2021 року уряд зробив ще один крок до запуску накопичувальних пенсій, затвердивши Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку в якості органу ліцензування у системі накопичувального пенсійного забезпечення. Але без фінального рішення Ради реформа залишилась на підготовчому рівні.

В Україні повноцінно працюють тільки два рівні: солідарний та добровільний накопичувальний / фото ua.depositphotos.com

Досвід добровільних накопичень

Звісно, після початку кривавої війни Росії проти України подібний проект закону не з’являвся на порядку денному законодавців. Але несподівано сам очільник уряду заявив про поновлення зусиль по введенню накопичувальної пенсійної системи найближчим часом, чим знову активізував суспільну дискусію.

Директор Всеукраїнського адміністратора пенсійних фондів, голова Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Олена Сотскова розповіла УНІАН, що з 2003 року в Україні законодавчо встановлено, що пенсійна система України складається з трьох рівнів: солідарного (коли всі працюючі платять внески до Пенсійного фонду, із яких виплачується пенсія існуючим пенсіонерам), обов’язкового накопичувального (введення якого якраз обговорюється) та добровільного накопичувального (недержавне пенсійне забезпечення).

"В Україні повноцінно працюють тільки два рівні: солідарний та добровільний накопичувальний. Впровадження обов’язкового накопичувального рівня відкладається вже 18 років поспіль", - зазначила Сотскова.

Експертка Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Тетяна Сальнікова зазначає, що добровільні накопичення працюють в Україні вже більше 18 років. За її словами, близько 900 тисяч людей мають більше 3,5 мільярдів гривень накопичень в недержавних пенсійних фондах.

УНІАН поспілкувався з мешканцем Київщини, 36-річним підприємцем Святославом, який поділився своїм досвідом добровільного пенсійного накопичення. Чоловік сам прийняв рішення відкладати кошти на пенсію, адже не вірить у можливість держави забезпечити йому гідну старість через три десятки років.

"Дізнався від знайомих про недержавні пенсійні фонди, ретельно вивчив умови, що пропонують різні установи, і визначився. Разом з дружиною заключили договори і відкладаємо певний відсоток від доходу. Таким чином, накопичимо якусь суму, ще й з відсотками. Сподіватися на диво і високі пенсії від держави через 30 років просто смішно", - каже підприємець.

Але таких, як Святослав, поки небагато – мало хто з українців замислюється над далекою чи не дуже перспективою, як пенсія, а хтось не довіряє недержавним установам, які можуть збанкрутувати разом з відкладеними коштами громадян: у нас чимало було прикладів фінансових "бульбашок", що луснули.

При цьому сподіватися лише на солідарну пенсійну систему також марно – всі знають, які пенсії отримують нинішні пенсіонери, а в подальшому ситуація явно не покращиться. Тому питання майбутнього пенсійного забезпечення стоїть досить гостро.

На сьогодні єдиною можливістю отримати гідну пенсію є найшвидше впровадження обов’язкового накопичувального рівня та участь у добровільному накопичувальному рівні / фото УНІАН

Як працює накопичувальна система

За словами директорки Всеукраїнського адміністратора пенсійних фондів Сотскової, Україна не може забезпечити гідний рівень пенсійного забезпечення: в нашій державі коефіцієнт заміщення (відношення розміру пенсії до заробітної плати працівника) вже знизився до 28 відсотків при мінімальному рівні 40 відсотків (згідно із Конвенцією про мінімальні норми соціального забезпечення яку Україна ратифікувала у 2016 році).

"В Європі нормальним рівнем вважається 60 відсотків. А далі в Україні навіть за оптимістичних прогнозів у 2050 році коефіцієнт заміщення становитиме не більше 18 відсотків. Уявляєте? Ви працюєте, отримуєте, скажімо, 10 000 грн і в один день вам необхідно зменшити всі свої витрати з цих 10 000 до 1800 грн на місяць. Це нереальний шок для людини", - каже Сотскова.

Вона вважає, що на сьогоднішній день єдиною можливістю отримати гідну пенсію є найшвидше впровадження обов’язкового накопичувального рівня та участь у добровільному накопичувальному рівні, тобто недержавному пенсійному забезпеченні.

"Накопичувальна пенсійна система – це коли кожному працюючому відкривається індивідуальний пенсійний рахунок, на який сплачуються пенсійні внески роботодавцем та самим працівником. Працівник має безумовне право власності на свої пенсійні накопичення. Пенсійні внески, які сплачуються на користь працівника, інвестуються в різні фінансові інструменти, та, відповідно, приносять інвестиційний дохід  своєму власнику", - пояснює експертка. 

Тому пенсія з накопичувальної системи залежатиме винятково від того, скільки внесків роботодавець та працівник перерахували на пенсійний рахунок працівника, та який інвестиційний дохід ці внески "заробили". Чим довше людина накопичує — тим більша буде у пенсійній виплаті частка доходу. Та, відповідно, чим більше робиться внесків на користь такої людини, тим відповідно, більшою буде її майбутня пенсія.

Також, на відміну від солідарної системи, пенсійні кошти у накопичувальній системі успадковуються. Тобто якщо людина не встигла отримати всі свої кошти, то їх отримують спадкоємці.

"Крім того, накопичувальні пенсії – це великий внутрішній довгостроковий інвестиційний ресурс, який, як ніколи буде актуальний у період розбудови України після нашої перемоги", - додала Сотскова.

Адвокат Іван Хомич у коментарі УНІАН зазначив, що не бачить жодних перешкод для запровадження обовʼязкової накопичувальної системи в України навіть в сучасних реаліях, в умовах збройної агресії РФ.

"Справа в тому, що солідарна пенсійна система вже давно дотується з державного бюджету, оскільки коштів Пенсійного фонду не вистачає для виплати пенсій всім пенсіонерам. Щороку у звʼязку із "старінням" населення кількість пенсіонерів в Україні зростає, а загальне число офіційно працюючих осіб зменшується. Від цього постійно зростає дефіцит Пенсійного фонду України", - каже адвокат.

За його словами, у 2021 році в Україні було 11 млн пенсіонерів, а громадян, що працювали і платили відрахування в Пенсійний фонд, — 10 млн. Водночас, близько 10 млн економічно активних українців не сплачували податків. В результаті через дефіцит Пенсійний фонд щороку потребує значних дотацій з держбюджету.

"Зрозуміло, що запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи швидко дану проблему не вирішить, особливо зважаючи на обсяги відрахувань з заробітної плати на накопичувальні рахунки працівників, які наразі обговорюються на рівні 1 або 2 відсотків. Але колись же потрібно починати. В багатьох розвинених країнах такі пенсійні системи успішно функціонують та дають їх пенсіонерам забезпечену старість", - сказав Хомич.

Влада переконує, що нова пенсійна система дозволить підвищити розмір пенсій / фото ua.depositphotos.com

Ризики накопичувальної системи

На перший погляд, ідея пенсійного реформування, звісно, виглядає правильною і доцільною. Та запропонована модель містить у собі і певні ризики, не дарма вона ще не отримала одноголосної підтримки від експертів і суспільства.

За словами кандидата економічних наук Олександра Хмелевського, останні варіанти реформи передбачають, що приватні пенсійні фонди будуть наповнювати за рахунок державних коштів, також передбачається зниження ставки єдиного соціального внеску, але різницю підприємці мають перераховувати в пенсійні фонди. Але в такому разі дефіцит держбюджету та Пенсійного фонду ще більше зросте.

Крім того, для забезпечення функціонування накопичувальної пенсійної системи, держава щороку має витрачати значні кошти. Адже доведеться фінансувати пенсійне казначейство, різні конкурсні комісії, які будуть визначати уповноважені пенсійні фонди, керуючі компанії та органи, які будуть їх контролювати.

"Влада переконує, що нова пенсійна система дозволить підвищити розмір пенсій. Проте, це викликає серйозні сумніви. Адже рівень інфляції в Україні традиційно досить високий. В цьому році він перевищить 30 відсотків річних. За останнє десятиліття ми спостерігали кілька періодів високої інфляції. А курс гривні знецінився за цей час в 3,6 рази. Тобто, інвестиції повинні приносити дуже високі доходи, щоб перекрити інфляцію", - каже експерт.

Хмелевський наголошує, що послуги приватних пенсійних фондів, керуючих компаній, депозитаріїв зовсім не безкоштовні: згідно чинного законодавства, вони разом можуть стягувати комісії до 7 відсотків за рік, а фінансових інструментів, які б перекривали інфляцію, комісії та ще й приносили якийсь дохід працівнику, в Україні фактично не існує.

"Також варто пам'ятати, що приватні пенсійні фонди можуть збанкрутувати, і кошти їх клієнтів будуть втрачені. Врешті-решт, і держава може передумати. Адже у влади часто виникає спокуса використати кошти громадян, які зберігаються багато років, для вирішення поточних фінансових проблем. А такі проблеми в Україні виникають постійно. Наприклад, уряди таких країн, як Угорщина та Росія, коли на пенсійних рахунках громадян зібралися чималі кошти, спрямували їх до загального пенсійного фонду. Щось подібне може статися і в Україні", - сказав експерт.

Експертка Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Тетяна Сальнікова наголошує, що ризиком при впровадженні обов`язкових пенсійних накопичень може бути створення корупційної монополізованої "годівниці", тобто одного державного фонду, для якого створять особливі умови роботи або куди примусово спрямують накопичення всіх людей і позбавлять права вибору.

"Таким шляхом йшли більшість тоталітарних країн, в тому числі Росія, і такий шлях очікувано призводив до того, що накопичені кошти у людей відбирала держава під тим чи іншим "соусом". Натомість в країнах, де пенсійні накопичувальні системи найуспішніші, працюють ряд фондів, конкурують між собою, працюють за абсолютно однаковими правилами, незалежно від того, держава їх створили чи ні. А людина має безумовне право вибору фонду, право переводити свої накопичення", - каже Сальнікова.

Тому при запровадженні обов`язкових пенсійних накопичень з боку громадськості необхідно вимагати забезпечити право вибору фонду для людини і право переводити свої пенсійні накопичення з одного фонду до іншого.

У чинному законодавстві про накопичувальне пенсійне забезпечення більше 40 механізмів, які забезпечують захист пенсійних накопичень людей / фото tsn.ua

Врахувати позитивний досвід

Також Сальнікова зазначила, що для захисту пенсійних накопичень громадян необхідно переносити в обов`язкову систему пенсійних накопичень існуючі механізми захисту добровільних пенсій.

"У чинному законодавстві про накопичувальне пенсійне забезпечення більше 40 механізмів, які забезпечують захист пенсійних накопичень людей. Так, накопичувальні пенсійні фонди щоденно звітують регулятору та щоденно оприлюднюють показники своєї діяльності, сама людина може щоденно контролювати зміну своїх накопичень і у будь-який момент змінити фонд без штрафів. Фонди звітують за міжнародними стандартами фінансової звітності та обов’язково проходять щорічний аудит", - розповідає експертка.

Крім цього, за її словами, накопичувальний пенсійний фонд не може бути ліквідований за законодавством про банкрутство: якщо засновники мають бажання припинити діяльність фонду, то вони за півроку до цього затверджують у державного регулятора план ліквідації фонду, яким передбачається переведення всіх накопичень людей до інших накопичувальних фондів за вибором людини.

"В Україні протягом 16 років без втрати жодної копійки пенсійних накопичень громадян таким чином ліквідувались близько 50 фондів. Також накопичувальний пенсійний фонд – це фактично не одна установа, а чотири: сам фонд, адміністратор, компанія з управління активами та банк-зберігач. Вони зобов’язані законодавством контролювати один одного в процесі роботи з пенсійними накопиченнями в щоденному режимі", - сказала Сальнікова.

Таким чином, ідея введення накопичувальної пенсійної системи в Україні давно є доцільною та на часі, щоб наші майбутні пенсіонери не опинилися за межею бідності після досягнення пенсійного віку.

Ця категорія традиційно є найвразливішою, а нинішній стан війни тільки погіршує їхнє становище в умовах різкого падіння економіки, коли ціни зростають мало не щодня, а розміри пенсій, незважаючи на періодичні підвищення, залишаються сміхотворними.

Та при цьому варто дуже ретельно врахувати усі вказані експертами ризики, продумати механізми накопичення до найдрібніших деталей, щоб українці не втратили відкладені протягом багатьох років кошти. Слід при цьому також враховувати досвід інших країн, які впроваджували власні системи пенсійного забезпечення: наскільки успішною була та чи інакша схема накопичень. У разі комбінації продуманої та захищеної державою системи та особистою участі українці можуть нарешті отримати шанси на гідну старість.

А зараз Верховна Рада разом з урядом мають доопрацювати та прийняти якісний закон про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення в Україні.

Катерина Жирій

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся