"Економічне диво" та "сумнівні маяки": чого МВФ вимагає від України і як це впливає на кожного українця

Президент та уряд "колядують" по світу в надії отримати кошти на наступний рік. А ця допомога прив’язана до програми розширеного фінансування EFF та вимог МВФ. Що від нас вимагає Фонд, та як бачить наше майбутнє – УНІАН запитав у експертів.

Головна фінансова проблема у 2024 році для України – покриття шаленого дефіциту бюджету, який наступного року сягне 1,5 трильйона гривень або близько 41 мільярда доларів. Всі доходи держави 2024 року, для порівняння, заплановані у розмірі 1,7 трлн грн – це більше $46 млрд. Тоді як загальна сума видатків сягне аж 3,4 трлн грн ($90 млрд).

Все, що держава заробляє – вона виділяє на оборону (оборонні видатки у 2024 році складуть 1,6 трлн грн), через що утворюється дефіцит у півбюджета, а закордонні партнери нам це компенсують у вигляді грантів та пільгових кредитів. Тобто, без підтримки Заходу бюджет просто не відбудеться. Без донорів ми зможемо розраховувати лише на власні резерви та на обвалення курсу гривні, щоб знизити видатки у валюті.

Втім, наразі все виглядає досить непогано. Бо нещодавно Україна отримала транш близько $900 млн в рамках програми Механізму розширеного фінансування (EFF) від Міжнародного валютного фонду. Але які "маяки" – тобто вимоги – нам виставляє фонд під час війни, та чому фахівці кажуть, що МВФ повинен вимагати від України ще більше? Скільки коштує для нас допомога МВФ (бо це кредити, а кредити потрібно повертати з відсотками), і на які суми загалом ми можемо розраховувати у 2024 році?

Про всі нюанси співпраці з Фондом УНІАН розповіли інвестиційний банкір та фінансовий експерт Сергій Фурса, екс-член Ради НБУ та представник Товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран, а також старший економіст та член Наглядової ради "CASE Україна" Володимир Дубровський.

"Економічне диво" під час війни: які ставки та дедлайни

Те, що українська фінансова система встояла під час повномасштабного вторгнення, фахівці називають не інакше як "диво" та акцентують увагу на ролі закордонних партнерів у цьому. Значний внесок зробив і МВФ, хоча раніше відносини України з Фондом були досить складними. То функціонери Фонду вимагали у рази підвищити тарифи для населення, то знизити соціальні виплати – що, в принципі, є логічним, але болюче сприймалося українськими виборцями і, відтак, владою.

А які суми кредитів та на яких умовах нам Фонд надає зараз, під час війни?

"14 грудня Україна отримала третій транш у сумі $900 мільйонів. Всього за цією програмою залучено вже $4,5 млрд, - пояснює представник Товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран. – У 2023 році вартість кредитів від МВФ буде біля 7%. У порівнянні із запозиченнями з ЄС та США, це досить дорого, але такі правила для всіх країн-членів Фонду".

Цей відсоток, зі слів фахівця, залежить від ставок Федеральної резервної системи США, Європейського центрального банку та Банку Англії.

"Якщо вони будуть залишатись високими, то вартість кредитів МВФ буде для нас помітною. Але значно нижчою, ніж у ситуації, коли український уряд вимушений був би займати на відкритому ринку, - продовжує Шапран. – В наступному році ми плануємо отримати від Фонду $5,4 млрд. Я б закликав наш уряд ні в якому разі не відмовлятись від МВФ, а, навпаки, поглиблювати співпрацю. Але змінити акцент у відносинах з Фондом з отримання коштів в обмін на реформи - на фахову підтримку Фондом".

Тобто, уряд має впроваджувати реформи, рекомендовані МВФ, не в обмін на черговий  транш і через примус, а з власної ініціативи і з постійним діалогом з фахівцями організації. Бо за десятиріччя практики в них вже багатий досвід роботи з країнами, що потерпають від війн та криз.

Незважаючи на те, що засідання Ради МВФ називається "перегляд програми", сама програма фінансування залишилася, фактично, незмінною.

"На засіданні ради МВФ ніякої зміни програми не відбулось. "Перегляд програми" - це стандартна процедура. Фонд протягом року дивиться на те, чи виконані попередні умови. Якщо виконані, то Україна отримає новий транш діючої програми. Це просто процедурний момент, і ми цю процедуру пройшли успішно. Отримали чергові $900 млн. Загалом, програма МВФ на 4 роки складає $15,6 млрд", - роз’яснює нашим читачам суть процедури Сергій Фурса.

В основі програми є "маяки" - конкретні завдання для уряду. Для кожного завдання є свій "таймлайн". Тобто календарний план виконання. Саме це МВФ і розглядає кожного сезону.

"Навесні буде черговий перегляд програми і новий транш, - каже інвестиційний банкір. – Варто додати, що гроші МВФ зараз не є основою для всієї зовнішньої допомоги, яка лише за 2023 рік складе близько $40 млрд. Але умовою отримання грошей від усіх інших (донорів – УНІАН) є саме співпраця з МВФ".

"Розмір підтримки МВФ зараз неспівставний з обсягами надходжень від інших наших партнерів, але допомога від інших донорів багато в чому зав’язана на програму МВФ, - погоджується з ним Володимир Дубровський, старший економіст та член Наглядової ради "CASE Україна".

"У майбутньому для України не так важливе фінансування МВФ, скільки успішне виконання умов програм з Фондом, - додає Віталій Шапран. – США, ЄС, Великобританія та інші наші офіційні кредитори орієнтуються насамперед на висновки МВФ в роботі з Україною".

На думку Сергія Фурси, стабільність, яку демонструє українська економіка - це справжнє "економічне диво". Яке без МВФ та партнерів було б неможливим.

"Умови економічні, відверто, класні, як для загальної ситуації, в якій ми опинилися. В нас під час війни збережена макрофінансова стабільність. Курс гривні стабільний – не маємо девальвації у два чи у п’ять разів, як очікувалося. В нас немає боргів по пенсіях – ми втримали всі соціальні стандарти. Бачимо збереження комунальних тарифів на неринковому рівні, бо держава продовжує це субсидіювати. У тому числі завдяки програмі МВФ це "диво" буде збережено й у 2024 році", - акцентує Сергій Фурса.

Дійсно, без закордонної допомоги Україна просто не встояла би під час російської навали. Але які умови від нас вимагає МВФ? Під час виконання минулої програми – Stand by – Фонд фактично "викручував руки" попереднім урядам, вимагаючи вкрай непопулярні у населення рішення. А як з цим зараз?

"Маяки" від МВФ

За словами Володимира Дубровського з "CASE Україна", зараз Фонд веде себе зовсім не так, як раніше. Ні до чого не примушує, а, скоріше, радить.

"Співпраця розвивається напрочуд непогано, порівняно з попередніми програмами. Україна зараз виконує майже всі вимоги – структурні "маяки". Навіть ті, що є сумнівними, - фахівець головним "сумнівним маяком" вважає вимоги МВФ для українських підприємців. – Наприклад, це стосується повернення перевірок бізнесу і штрафів за відсутність терміналів РРО або помилки у їхньому використанні. Від цього фактично немає фіскального результату (і не прогнозується), але це збільшує навантаження на бізнес та посилює корупційні ризики".

Про те, що МВФ відноситься до нас досить поблажливо, каже і Віталій Шапран.

"Маяки Фонду не є безумовними вимогами, їх виконання можна відкладати, або вносити корективи при виконанні відповідно до ринкових або соціально-економічних змін, - вважає експерт. – В ситуації з Україною відхилення від маяків об’єктивно можливі саме через те, що війна вносить суттєву невизначеність в розвиток соціально-економічної кон’юнктури.

Рада директорів Фонду схвалила рішення про виділення Україні чергового траншу, тож, в цілому, МВФ задоволений тим, як розвиваються події в Україні.

"Хоча проблемних питань вистачає: корпоративне управління в державному секторі, пошук внутрішніх резервів для зменшення дефіциту, фінансова та економічна модель відновлення економіки України і таке інше, - додає екс-член Ради НБУ Шапран. – Насправді років 10 все крутиться біля чотирьох основних вимог".

Фахівець розподілив їх наступним чином:

1) Підвищення якості державного управління та регулювання;

2) Боротьба з корупцією і економічними злочинами;

3) Збалансованість державного бюджету;

4) Приватизація держмайна.

"Цього разу додалась специфіка військово-промислового комплексу та зауваження по віртуальним активам. Про ВПК нехай коментують військові, а от ситуація з віртуальними активами дійсно напружує, - продовжує Віталій Шапран. – Україна стабільно входить до ТОП-10 країн за популярністю розрахунків криптовалютами. Цю тенденцію помітили ще у 2021 році. Періодично криптовалюта підміняє собою гривню, а це - і уникнення від сплати податків, і потенційні майданчики для заборонених операцій".

Сергій Фурса налаштований щодо віртуальних активів менш скептично, але теж відзначає позицію Фонду.

"Щодо закону про віртуальні активи вони вбачають занадто багато ризиків. Вважають, що це не має бути реалізовано в тому вигляді, в якому зараз пропонується", - пояснює інвестбанкір. Тобто МВФ не проти цифрових активів як таких – він проти того формату їх регулювання, який пропонує зараз уряд".

Окрім віртуальних активів, Рада МВФ звернула увагу на боротьбу з корупцією та створення єдиного холдингу для всіх державних компаній. І це, наче, корисні поради. Але чому фахівці кажуть, що МВФ вимагає надто мало?

Когнітивний дисонанс МВФ

На думку Володимира Дубровського з "CASE Україна", боротьба з корупцією є ключовою серед усіх вимог Фонду.

"Програма має антикорупційну складову, яка прописана за участі українських профільних громадських організацій. Там три головні складові – все, що стосується судів, Бюро економічної безпеки України, а також те, що відноситься до боротьби з антикорупціонерами. Саме так – на жаль, МВФ цікавить боротьба не так з корупцією, скільки з антикорупціонерами", - розводить руками фахівець.

Мова про ситуацію з перезавантаженням Бюро економічної безпеки, яка зараз у фокусі уваги закордонних партнерів і є одним з "маяків" МВФ. Фактично, БЕБ повернувся до практик ще податкової міліції, з її "маски-шоу" та вилученням комп’ютерів, а боротьба з корупцією стала лише приводом для тиску на бізнес.

Втім, серед громадських організацій теж є окремі діячі та організації, які займаються, фактично, "шантажем" підприємств під тим же "брендом" боротьби з корупцією. Тому МВФ намагається знайти свій баланс між державою та громадськими організаціями, що його консультують. Втім, зараз це скоріше "дисбаланс", оскільки МВФ залишає поза увагою проблеми, які без примусу з його боку держава просто не стане вирішувати.

"У меморандумі (про економічну і фінансову політику щодо нової програми розширеного фінансування для України – УНІАН) немає вимог щодо перезавантаження Податкової служби та Митниці. Відповідні законопроєкти вже є, але поки що лежать у Верховній Раді без руху. Саме в цих органах на сьогоднішній день зосереджена корупційна складова, - стверджує Володимир Дубровський. – Проте, МВФ не лише не наполягає на реформі митниці та податкової, а навіть заперечує таку необхідність. Бо він отримує інформацію від самої податкової, Мінфіну (якого усе влаштовує), а не від українського бізнесу".

Іншою проблемою, яку виділив МВФ серед своїх оновлених "маяків" на 2024 рік, є питання створення єдиного холдингу для всіх державних компаній, яке просуває уряд України.

"Принципове зауваження – Рада МВФ взагалі не вважає, що робити такий холдинг доречно. Вони наполягають, що вся державна власність, яка може бути приватизована – має бути приватизована. Звісно, після війни, бо зараз про це важко говорити, - доповнює картину відносин з Фондом Сергій Фурса. – Другий момент - це інструменти корпоративного управління. Є незалежні наглядові ради і для підвищення ефективності державних компаній потрібно йти цим шляхом, а не створювати ще одного державного "монстра"".

Володимир Дубровський погоджується із Сергієм Фурсою і додає, що такий холдинг - це занадто великий ризик. У тому числі, ризик корупційний.

"Ця ідея походить ще з часів Кучми, але має великі корупційні ризики – той, хто холдинг контролює, керуватиме величезними фінансовими потоками. І по-друге, холдинг чинитиме інституційний спротив приватизації компаній, які до нього входитимуть. Насправді, державних комерційних компаній взагалі не має бути", - наполягає фахівець.

Комерційні державні компанії, на його думку, мають бути приватизовані, а їх перебування під контролем держави повинно розглядатись виключно як тимчасове.

"Якщо холдинг буде створено, то приватизації не станеться, - застерігає він. – Колись державні компанії навпаки передавались в управління Фонду державного майна, щоб він їх приватизовував. Зараз, під час війни, важко це робити. Почали з заводу "Більшовик", але все завершилося скандалом, і велика приватизація поки рухається дуже кволо".

Старший економіст "CASE Україна" називає лише один позитивний приклад приватизації великих підприємств – "Криворіжсталь".

"Але це було давно, і це випадок унікальний. На жаль, в України поки що немає досвіду масштабної прозорої приватизації, яка задовільнила би всі зацікавлені сторони, - продовжує Володимир Дубровський. – Зазвичай, або жертвували прозорістю, щоб процес приватизації продовжувався, або процес взагалі переривався без результату. Об’єкти після приватизації потрапляли, зазвичай, не у ті руки, і не за ті суми. Тому МВФ зараз не наполягає на прискоренні приватизації".

Україна та МВФ – що далі?

Складається враження, що це зовсім не той Фонд, який українці знали (та ненавиділи) у попередні десятиріччя, коли МВФ наполягав на кратному підвищенні тарифів чи скороченні витрат на пенсії. 

Більше того, від головного критика влади Фонд поступово стає її союзником по багатьох реформах. Навіть по тих, які є суперечливими. Втім, якби МВФ залишився таким непоступливим як у минулі роки, то Україна не отримала б не лише пільгових кредитів від самого Фонду, але й допомогу від інших країн, про що ми згадували раніше. Що поставило б під питання стабільність економіки, доходи українців та фінансування оборони країни, оскільки кошти від донорів йдуть на соціальні видатки, тоді як майже всі доходи України направляються на армію та ВПК.

У МВФ все це розуміють, а уряд користується сприятливими умовами, щоб просунути свої ініціативи.

"Зелене світло" реформі віртуальних активів хоча б у теорії може дозволити оподаткувати великі статки, що зараз знаходяться у "тіні", а також надасть можливість закордонним донорам активніше підтримувати Україну за допомогою криптовалют. А от питання єдиного холдингу дійсно викликає питання через корупційні ризики. Особливо на тлі кризи з перезавантаженням Бюро економічної безпеки та питань до наглядових рад держустанов.

"Я думаю, що дуже багато класних ідей і проблемних стратегічних питань залишилось за рамками цього меморандуму з МВФ. Наприклад, широка податкова реформа, зменшення розрахунків готівкою, пенсійна реформа, впорядкування відносин Мінфіну з НБУ на ринку облігацій внутрішніх державних позик України, або залучення заморожених російських активів для відновлення", - підводить підсумок Віталій Шапран.

На його думку, в нас більшість ініціатив уряду нині пов’язані з нагальними проблемами і спрямовані на підтримку фінансової стабільності просто зараз. А потрібно переходити до стратегічних рішень – заради майбутнього. У перспективі – більший акцент робити на фінансуванні за рахунок заморожених російських активів, що призведе до зниження вартості державного боргу України і заблокує процес повернення росіянам їх суверенних активів, які можуть знову бути використаними на фінансування війни. І досвід та підтримка фонду тут може стати у нагоді.

"МВФ має дещо цінніше за гроші – фантастичний кадровий потенціал з досвідом роботи у десятках країн. Потрібно навчитись цей потенціал використовувати в наших національних інтересах, а не сприймати програми EFF чи Stand by як "костилі", щоб національна економіка могла дошкандибати до наступного піку зростання", - завершує екс-член Ради НБУ та представник Товариства фінансових аналітиків.

І це експерт ще сказав толерантно. Уряд та більшість українців дійсно сприймають західну допомогу саме як "костилі", на яких можна протриматись до наступного траншу. Це призводить до залежності без покращення.

Ми просимо наступну "дозу" від партнерів замість того, щоб прислухатись до порад та провести повноцінні реформи, які дали б нам власні ресурси та зміцнили державу у стратегічній перспективі. І війна, як "форс-мажор", може стати нашим шансом на зміни. Бо коли ще ми зможемо зробити якісні реформи, якщо не зараз, коли партнери нам оплачують половину бюджету?

Завдяки допомозі Заходу та безпосередньо МВФ Україна зберегла стабільну економіку під час війни, що дійсно є "економічним дивом". "Дивом", яке зламало плани Кремля щодо загарбання України. Але, схоже, 2024 рік стає переломним у закордонній підтримці. Допомога залишається, але кількість умов збільшується – головним чином, щодо питання корупції та прозорості державних видатків на невійськові потреби (бо ці кошти могли б піти на оборону).

Це все більше хвилює як партнерів, так і наших громадян. Незручні питання ставляться все наполегливіше, але поки що не достатньо жорстко. Від влади зараз залежить, чи прислухатись до цих порад, чи продовжити грати в глухонімих. Однак, другий варіант може призвести  як до зупинки фінансового потоку від партнерів, так і до соціального вибуху всередині держави.

Андрій Попов

УНІАН в Google News