Інвестиція року чи гроші в трубу. Держава хоче продати українцям шматочок "Приватбанку" - та чи вартує гра свічок?

В Україні вже цьогоріч можуть запустити перше "народне IPO" з продажем громадянам 7% акцій "ПриватБанку" через "Дію". Ініціатива має принести державі мільярди гривень, однак експерти вказують на можливі ризики.

В Україні вже цього року можуть запустити перше "народне IPO", що дозволить усім охочим українцям купувати акції державних компаній. І, як стало відомо, першою ластівкою цієї ініціативи може стати "ПриватБанк".

"Народне IPO" (Initial Public Offering) – це публічний продаж акцій компанії (зазвичай державних), орієнтований не на професійних інвесторів чи великі фонди, а на звичайних громадян. І, як повідомив голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) Олексій Семенюк, старт такого проєкту планується на 2026 рік.

"Зараз ринок зосереджений переважно на ОВДП і наше завдання - розширити перелік інструментів для запуску повноцінного ринку з біржовими інструментами, ліквідністю та новими емітентами. У фокусі - стимули для довгострокових інвестицій, запуск накопичувальної пенсійної системи, "народне IPO", розвиток муніципальних облігацій та спрощений доступ МСБ до ринку", – перелічив усі амбітні плани Семенюк.

Раніше відповідну презентацію із намірами Кабміна продати фізособам по "шматку" "ПриватБанку" опублікував Mind.ua. Загалом держава розглядає продаж 7% акцій "Привату" у форматі "народного IPO".

Документ розробив колишній голова НКЦПФР Руслан Магомедов. Восени 2025 року, ще перебуваючи на посаді, він пропонував провести такі розміщення для успішних держкомпаній із продажем українцям 7% їхніх акцій, а серед можливих перших емітентів він називав "ПриватБанк" і "Нафтогаз".

Згідно з документом, після реалізації пакета держава планує частково компенсувати кошти, вкладені в докапіталізацію банку під час націоналізації 2016 року, а також перевірити попит приватних інвесторів на фінансові активи в умовах війни.

Проєкт розглядається як пілотний і може стати стартом для приватизації держбанків – ідеї, яку уряд обговорює вже кілька років. Скорочення частки державної власності в банківському секторі є однією з ключових вимог міжнародних кредиторів, зокрема МВФ та Світового банку.

А українські чиновники мріють про те, щоб змусити українців влити відкладені під матрацами гроші в економіку держави.

Ще восени 2024 року депутати прийняли закон про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків. Він, зокрема, розширює коло потенційних інвесторів та дозволяє продаж будь-якої частки держави в банку (а не лише 100% акцій держави).

Як відбуватиметься продаж акцій

У оприлюдненій презентації зазначається, що вперше в історії України громадяни зможуть придбати частку реально працюючого бізнесу, що виплачує дивіденди, – "ПриватБанку".

"Це дозволить залучити близько 5 мільйонів людей і понад 15 мільярдів гривень народних інвестицій завдяки продажу 7% його акцій", - сказано в документі.

Зазначається, що банк є прибутковим і понад 80% прибутку щорічно спрямовує на дивіденди, а з 2019 року сума дивідендів на акцію зросла майже у три рази.

Яка мета цієї ініціативи? У документі виокремлено два ключових напрями позитивного впливу: стратегічні переваги для країни та фінансові можливості для громадян.

Зазначається, що держава зможе перезапустити фондовий ринок, без якого неможливо зокрема запустити пенсійну реформу, а також повернути частку з коштів, витрачених на докапіталізацію банку. Також це дозволить створити успішний кейс з проведення прозорого IPO.

Громадяни ж отримають можливість інвестувати свої заощадження всередині країни в надійний інструмент з дивідендною дохідністю понад 10%. Крім цього, описується можливість отримати прибуток від зростання вартості акцій разом із відновленням економіки країни, а також одержати дохід як від дивідендів, так і від зростання ціни на біржі.

Як випливає із опублікованої презентації, стартова ціна передбачається на рівні 300 грн за акцію. Станом на 31 грудня 2025 року статутний капітал банку було поділено на 736 млн простих акцій. Таким чином, на продаж виставлять 51,5 мільйона акцій (7 відсотків), що може принести в бюджет 15,45 мільярда гривень (за умови реалізації усіх цих акцій).

Продаж відбуватиметься через застосунок "Дія" у форматі аукціону тривалістю один місяць. Участь зможуть взяти лише громадяни України, кожен – з однією заявкою.

Для участі в аукціоні громадянин має внести кошти на спеціальний рахунок, з якого будуть здійснюватися розрахунки в разі задоволення його заявки. Максимальна сума – до 400 000 гривень, тобто не більше 1 333 акцій в одні руки.

Після перерахунку грошей людина зможе обрати, яку кількість акцій та за якою ціною вона готова придбати. Одна людина може подати одну заявку на купівлю, вказавши або бажану кількість акцій, або ціну за одну акцію.

При цьому після завершення збору заявок визначать середню ціну акції. Вона може відрізнятися від початкової, якщо потенційні покупці будуть готові придбати цінні папери банку дорожче. Якщо вартість перевищить 300 грн, заявки нижче цього рівня відхилять і кошти повернуть.

Акції будуть зараховані на рахунки в цінних паперах, які відкриють у держбанках. Надалі ними можна буде торгувати на українських фондових біржах.

Який зиск можуть принести акції власникам? У презентації зазначено, що одна акція генерує близько 40 гривень дивідендів на рік. Це відповідає орієнтовній річній дохідності у 10%.

Хоча першопочатково закладається ціна акції у 300 грн, цільовою ціною є 350 грн. Це дозволило б отримати 1,7 гривні доходу на кожну гривню, витрачену на докапіталізацію банку у 2016 році. Тоді Кабмін "влив" у банк 155 млрд грн, щоб врятувати установу від банкрутства.

Також у документі наголошується, що розміщення має продемонструвати здатність держави проводити прозорі IPO та стимулювати розвиток фондового ринку.

Оцінки експертів

На папері стратегія "народного IPO" виглядає безпрограшною: держава повертає інвестиції, а громадяни отримують доступ до прибуткових активів. Проте за фасадом привабливих презентацій ховається чимало викликів.

УНІАН поспілкувався з фінансовими аналітиками, які закликають державу тверезо оцінювати ризики. Основні питання викликають терміни проведення приватизації під час війни, реальна вартість акцій та захищеність майбутніх інвесторів.

Експерти сходяться на думці, що ця ініціатива є важливою в тому числі для міжнародних партнерів України. Фінансовий аналітик Андрій Шевчишин у розмові з УНІАН зазначає, що є план уряду, погоджений з НБУ, щодопоступової приватизації державних банків, тобто зменшення ролі держави в банківському секторі.

За його словами, в рамках цього процесу планується розпродаж пакетів акцій державних банків, в тому числі "ПриватБанку".

"Навіть коли його націоналізували, одразу казали, що головна мета – приведення банку після націоналізації до нормального стану і майбутня приватизація, продаж стратегічному інвестору чи маленькими пакетами. Плюс аналогічна ситуація із "Сенс Банком", "Укргазбанком", які розглядаються на продаж і приватизацію", - каже Шевчишин.

Він додає, що продаж акцій "ПриватБанку", як і деяких інших державних компаній, розглядався як одна з умов роботи з МВФ.

Економіст, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин зауважує, що банківський сектор є єдиною на сьогодні галуззю економіки в Україні, де доля держави перевищує 60%.

"І це достатньо серйозно непокоїть наших міжнародних партнерів, адже вони абсолютно свідомо вважають, що державне управління, особливо таким серйозним сектором, несе достатньо великі ризики, пов’язані із технічним впливом політичних сил на функціонування економіки", - каже він у коментарі УНІАН.

Пендзин додає, що в рамках реформи управління державними підприємствами активно просувалася ідея наглядових рад.

"В багатьох випадках вона себе дискредитувала, але ідея наглядових рад полягала в тому, щоб максимально відокремити успішний секторальний бізнес від політичних впливів, від бажання політичних сил вирішувати свої фінансові питання за рахунок природних монополій", - сказав Пендзин.

Андрій Шевчишин, у свою чергу, зауважує, що через війну зараз не найкращий момент для приватизації.

"Навіть незважаючи на дуже гарні показники банку, операційні показники, прибутковість і частку ринку, все одно війна значно зменшує можливості і нормальну оцінку для інвестора. Таким чином, держава отримає менше, якщо буде продавати зараз. Проте зараз в процесі війни буде важко знайти стратегічного інвестора і отримати релевантну ціну на цей актив", - сказав аналітик.

Проте розміщення невеликого пакета серед населення Шевчишин вважає більш вдалою ідеєю. За його словами, якщо продавати акції через ту ж "Дію", це може принести більше грошей державі.

Ціна питання та ризики для "народного інвестора"

Важливим є питання, чи буде пропозиція від держави дійсно привабливою для населення? Та чи знайдеться достатньо охочих придбати акції популярного банку?

Фінансовий аналітик інвестгрупи ICU Михайло Демків розповідає у коментарі УНІАН, що поява військових облігацій сприяла тому, що в Україні з’явилося понад сто тисяч інвесторів, для більшості з яких це був перший досвід покупки цінних паперів.

"Я сподіваюся, що цей досвід стане кроком для розвитку вітчизняного фондового ринку, який буде фінансувати відбудову країни. "Народне ІРО" – це ще один крок в цьому напрямку, але значно складніший, і успіх тут зовсім не гарантований", - зазначає він.

Демків пояснює, що акції є складнішим інструментом, ніж облігації. Регулярний і зрозумілий дохід тут не гарантований. Крім того, в Україні мали місце факти нехтування інтересами міноритарних акціонерів, в тому числі зі сторони держави. І наразі незрозумілі важливі деталі – чи можна буде, наприклад, вільно продавати акції після їх придбання.

За словами фахівця, потенційно акції "ПриватБанку" можуть принести більше, ніж депозити. Але цей дохід не є гарантованим та залежатиме від рішень держави.

"До того ж, залишатиметься питання ціни таких акцій. На початок року власний капітал банку становив 100 мільярдів гривень. Озвучена ціна в 300 гривень за акцію означає оцінку, яка в 2,5 рази перевищує цю суму. "ПриватБанк"  приносить державі немало грошей у вигляді дивідендів й задешево його продавати не будуть. Навіть коханому народу", - зауважив аналітик.

Олег Пендзин звертає увагу, що вкладення в акції можуть не принести населенню гарантований дохід, на відміну від інших інструментів.

"В чому тут небезпека для людей? Коли ви кладете гроші на депозит, ви маєте гарантований відсоток від цієї суми, в кінці ви знімаєте свої гроші. Коли ви вкладаєте кошти в ОВДП, ви гарантовано їх отримуєте їх назад", - пояснює експерт.

Він зазначає, що на сьогодні в Україні відсутній ринок цінних паперів - тобто якщо людина вклала гроші в акції "ПриватБанку", а умовно через півроку хоче отримати кошти назад, цього може не вийти, адже немає можливості продати на вторинному ринку ці акції іншому інвестору.

"Другий момент – я не знаю, що відбувається з активами банку, що з балансом, наскільки він "вичищений", як він виконує нормативи НБУ. Тобто є багато питань до доцільності вкладання грошей. Якщо ви вкладаєте гроші в акції, то маєте отримувати певний дохід, а тут є питання, чи буде це", - каже Пендзин.

Андрій Шевчишин при цьому зауважує, що наразі достеменно невідомо, яка буде точна ціна цих акцій, і які додаткові видатки буде нести населення при цій приватизації. 

"Тут багато питань, які зараз відкриті, по них дуже важко сказати, чи буде це цікаво населенню. Якщо розмір дивідендів буде від 12% до 15%, потрібно ще дивитися на ціну цих паперів (адже відсотки платяться від номіналу, а не від ринкової вартості), і важливе питання, за якою ціною буде продаж. І лише з цією інформацію можна буде зробити експертну оцінку, наскільки це буде привабливо порівняно з депозитами, ОВДП чи іншими інвестиціями", - резюмує аналітик.

… Можна констатувати, що ідея "народного IPO" "ПриватБанку" – це значно більше, ніж просто продаж акцій. Для держави це іспит на здатність запустити цивілізований фондовий ринок та виконати зобов’язання перед міжнародними партнерами. Для українців – амбітна можливість перетворитися з вкладників на реальних співвласників найбільшого банку країни.

Проте, як зазначають експерти, на успіх ініціативи можуть вплинути як фактор війни, так і виправданість вкладень для кожного потенційного народного інвестора. Зрештою, фінальне рішення залишатиметься за кожним окремим українцем: повірити в успіх державного гіганта чи обрати перевірені часом інструменти.

УНІАН в Google News