Кому смакує «консервований» ЗАлК...

Суд повернув ЗАлК державі. Його власник - російський РУСАЛ - заявив, що оскаржуватиме це рішення. Ситуація начебто розжарюється, хоча давно законсервований комбінат, в принципі, не потрібен ні першому, ні другому фігуранту справи...

Ситуація із Запорізьким алюмінієвим комбінатом (ЗАлК) наближається до логічного завершення - фактично зупинене в кінці квітня підприємство повернули у державну власність. Щоправда, рішення суду ще не остаточне і підлягає оскарженню, про що власне вже заявив власник комбінату - російський РУСАЛ. Але як би там не було, а в своєму нинішньому законсервованому стані комбінат перебувати довго все одно не зможе. Вибачте за каламбур, але термін придатності у таких «консервів» невеликий. Рік, максимум два, і про ЗАлК як про єдиного в Україні виробника первинного алюмінію можна буде забути. Запуск застарілого устаткування після тривалого простою потребуватиме додаткових інвестицій, тоді як алюмінієвий бізнес в Україні, за нинішніх цін на електроенергію, в принципі нерентабельний. При цьому вирішувати проблему ЗАлКу потрібно оперативно - або надавати пільговий тариф на електроенергію, або проводити реприватизацію - у держвласності комбінат довго не протягне. Але от питання - кого зацікавить проблемне підприємство, якщо навіть алюмінієвий гігант РУСАЛ не зміг з ним упоратися? І, нарешті, залишається найпростіший варіант - залишити все як є і дати ЗАлКу можливість тихо померти...

Патова ситуація

Уряди, змінюючи один одного, 2,5 роки намагалися вирішити проблему Запорізького алюмінієвого комбінату, але чи намагалися погано, або бажання особливого не було. Аби розібратися в ситуації, почнемо з того, що виробничі потужності ЗАлКу з виплавки алюмінію безнадійно застаріли і потребують глибокої модернізації, якщо не повного оновлення. Значну частину обладнання отримали після війни по репарації з Німеччини, виготовили його ще в 1930-х роках. У результаті, енергоємність виробництва не витримує ніякої критики. Технологія випуску алюмінію з глинозему методом електролізу вимагає величезних витрат електроенергії і тільки пільговий тариф на неї дозволяв комбінату працювати з прибутком. Починаючи з серпня 2002 року, Національна комісія з питань регулювання електроенергетики (НКРЕ), згідно з рішенням уряду, щомісячно переглядала електротарифи для ЗАлКу і Запорізького титано-магнієвого комбінату (ЗТМК) залежно від коливання ціни алюмінію та титану на Лондонській біржі металів. У результаті тарифи для комбінату були в 2 рази нижче за ті, за якими "Запоріжжяобленерго" поставляло електроенергію іншим споживачам регіону. При цьому держава компенсувала енергогенеруючій компанії збитки за рахунок збільшення цін на електроенергію для інших споживачів. Таким чином, можна говорити про те, що конкурентоспроможність ЗАлКу забезпечувалася за рахунок інших промвиробництв. 

У 2004 році власником комбінату стала російська група СУАЛ, що входить до десятки найбільших алюмінієвих компаній світу (у 2007 році ЗАлК перейшов під контроль об`єднаної компанії «Російський алюміній» (ОК «РУСАЛ»), створеної в березні 2007 р. шляхом злиття РУСАЛу, СУАЛу і глиноземних активів швейцарського трейдера Glencore). Тобто, приватизація ЗАлКу відбулася в період дії дифтарифу, що, природно, підвищувало його привабливість для інвестора.

У лютому 2005 року Кабмін скасував власне рішення про енергопостачання комбінату за пільговими тарифами. Після цього виробництво алюмінію на ЗАлКу стало збитковим - за 2005 рік збитки досягли 22,5 млн. грн. Але в 2006 році ЗАлК отримав чистий прибуток 95,2 млн. грн., правда, в умовах високого попиту і цін на його продукцію. Можна припустити, що своєчасна модернізація могла б дозволити комбінату зберігати рентабельність і в несприятливих умовах. Проте час було втрачено, кризовий 2008-й обвалив ринок алюмінію, а ЗАлК почав стабільно працювати в «мінус». Власники комбінату поставили українському Кабміну ультиматум - або дифтариф на електроенергію, або ми зупиняємо виробництво.

Варто нагадати, що один із головних кредиторів ЗАлКу - «Запоріжжяобленерго», напевно, більше за всіх в Україні зацікавлений у відновленні роботи підприємства. До кризи ЗАлК споживав 20% всієї електроенергії, вироблюваної в Запорізькій області, а Запорізька АЕС після зупинки ЗАлКу позбулася найбільшого споживача. Не менш важливий факт полягає в тому, що якщо б ЗАлК отримував електроенергію безпосередньо від ЗАЕС, то проблема його рентабельності була б вирішена. Вартість 1 кВт електроенергії від «Енергоатому» складає на сьогодні 18 копійок, однак ДП «Енергоринок» міксує ціни АЕС і теплоелектростанцій, у яких ціна 1 кВт складає більше 50 коп., І видає середню ціну, до якої обленерго додають свою націнку за доставку кінцевому споживачеві. У результаті, промпідприємства України отримують електрику по 50-60 коп. за 1 кВт і вище. У самому Міненерговуглепромі вважають, що вартість електроенергії для промпідприємств завищена мінімум на 30%. Так що вимоги РУСАЛа мають під собою певні підстави. До того ж логіка підказує, що краще продавати електроенергію дешевше, ніж зупиняти енергоблоки на ЗАЕС, але в даному випадку вона не спрацювала.

Переговори між РУСАЛом і Кабміном тяглися довго, але так ні до чого і не привели. На ЗАлКу продовжували згортати електролізне виробництво і звільняти робітників.

Втрати РУСАЛу від зупинки ЗАлКу, м`яко кажучи, невеликі. Всього компанія виробляє до 3,9 млн. тонн алюмінію на рік, а ЗАлК за останній передкризовий 2007 виплавив тільки 112 тис. тонн первинного алюмінію. Неважко підрахувати, що частка ЗАлКу становить у загальному виробництві РУСАЛу не більше 3%. При цьому в розпал кризи в світі було оголошено про зупинку потужностей з виробництва 7,06 млн. тонн первинного алюмінію. Серед «заморожених» підприємств були і набагато сучасніші, ніж ЗАлК. Так що з точки зору глобальних процесів на ринку все більш менш логічно. Але все ж власник міг поборотися за рентабельність комбінату, своєчасно почати інвестувати в його модернізацію, тоді як РУСАЛ за 6 років цього так і не зробив. Обсяг інвестицій в ЗАлК, заявлений росіянами, склав за цей період близько 150 млн. дол., проте незалежні експерти сходяться на 50 млн. дол. Але і 150 мільйонів було б недостатньо для глибокої модернізації комбінату. Для порівняння, постачальник сировини для ЗАлКу та інших алюмінієвих підприємств - Миколаївський глиноземний завод - отримав від свого власника РУСАЛу близько 330 млн. доларів інвестицій.

8 червня 2010 Київський апеляційний господарський суд заарештував 68% акцій комбінату. Таке рішення було ухвалено на забезпечення позову Генеральної прокуратури, яка вимагала повернути підприємство в держвласність.

Але, незважаючи ні на що, російський алюмінієвий гігант заявив про збереження інтересу до ЗАлКу і в черговий раз висловив надію на надання дифтарифу. Кабмін відповів жорстко. «Якщо ми зараз зробимо їм знижку на електроенергію, то фактично держава повинна буде датувати близько мільярда гривень на рік за рахунок цієї знижки», - пояснив влітку минулого року перший віце-прем`єр Андрій Клюєв. Таким чином переговори остаточно зайшли в глухий кут...

Під шелестіння алюмінієвої фольги

ЗАлК 26 квітня цього року заявив про остаточну зупинку електролізного виробництва алюмінію.

«Ми не просто відключили електролізне виробництво, ми його законсервували, зберігши можливість повторного запуску в разі відновлення дії щодо підприємства дифтарифу на електроенергію», - зазначила прес-секретар ЗАлКу Вікторія Пелешко.

При цьому на ЗАлКу категорично спростовують чутки про демонтаж устаткування і повну ліквідацію комбінату. «Ми продовжуємо сподіватися, що уряд знайде можливість надати підприємству економічно обґрунтований тариф на електроенергію», - сказала В.Пелешко.

Сьогодні ЗАлК продовжує виробляти алюмінієвий прокат з російської сировини, так само на комбінаті планують відновити виробництво кремнію. Але яскравим показником того, що відбувається на комбінаті, є скорочення його колективу. Сьогодні з колись 5-тисячного колективу на комбінаті залишилося всього близько 1 тисячі співробітників, і їх чисельність продовжує скорочуватися. Деякі електролізники погодилися переїхати до Росії і працювати на інших підприємствах РУСАЛу. Витік кваліфікованих фахівців робить перспективи відновлення виробництва алюмінію ще більш примарними.

На тлі цих подій рішення Київського апеляційного господарського суду (від 18 травня ц.р.) виглядає запізнілим. Суд задовольнив позов Генпрокуратури України про повернення в держвласність 68,01% акцій ВАТ "Запорізький алюмінієвий комбінат" (ЗАлК).

Як відзначили в прес-службі Генпрокуратури, суд погодився з аргументами Генпрокуратури про те, що у зв`язку з розірванням за ініціативою ВАТ "ЗАлК" кредитної угоди з рефінансування інвестором заборгованості в 75,5 млн. дол., істотно змінилися обставини, у зв`язку з чим порушені майнові інтереси держави.

Пояснимо про що йде мова. Загалом, інвестиційні зобов`язання прописувалися потенційному покупцеві комбінату дуже абстрактно. Основним з них було збереження існуючих на той момент обсягів виробництва та чисельності трудового колективу, про конкретні вливання в модернізацію виробництва мова не йшла. До того ж терміни виконання інвестзобов`язань по даному підприємству давно б минули, якби не низка судових рішень з одного дуже заплутаному питання.

Справа в тому, що, згідно з договором купівлі-продажу ЗАлКу, в перелік інвестзобов`язань було внесено рефінансування боргу комбінату в 75 млн. дол. перед Укрексімбанком. Кредит був залучений, коли ЗАлК ще перебував у державній власності для придбання в італійської компанії лінії з виробництва алюмінієвої фольги. Обладнання було благополучно поставлено ще до акціонування комбінату, там воно знаходиться і сьогодні, хоча так і не запущене у виробництво.

Причина в тому, що виробничі потужності устаткування вдвічі перевершують потреби українського ринку фольги, запуск виявився просто нерентабельним. Погодьтеся, це або приклад воістину фантастичної некомпетентності держави в питаннях бізнес-планування, або ж тут пахне корупцією.

Претензії щодо замороження фольгопрокатного виробництва видаються вельми спірними з юридичної точки зору, і РУСАЛ вже одного разу зміг через суд зняти з себе цей борг.

ЗАлК врятує тільки компроміс

18 травня РУСАЛ заявив про те, що має намір оскаржити рішення суду про повернення в держвласність 68,01% акцій ЗАлКу.

Як відзначили в прес-службі компанії, РУСАЛ скористається правом касаційного оскарження рішення Київського апеляційного господарського суду у Вищому господарському суді України. «Дане рішення стосується лише однієї з судових інстанцій, і не набуло чинності, в попередній судовій інстанції справу виграв РУСАЛ», - нагадують в компанії.

Якщо додати до цього політичну складову під вивіскою «утиски російського інвестора українською владою», то ймовірність тривалих судових розглядів навколо повернення ЗАлКу в держвласність стає неминучою. Можуть бути задіяні і міжнародні судові інстанції.

Але навіть у разі повернення ЗАлКу в держвласність, всі його проблеми і борги дістануться Кабміну. Останній, до речі, так і не зміг вирішити питання надання дифтарифу на електроенергію ЗТМК, який знаходиться в держвласності.

У випадку подальшої реприватизації комбінату виникає проблема сировини для ЗАлКу. Основний його постачальник - Миколаївський глиноземний завод знаходиться у власності того ж РУСАЛа, і там ніяких претензій з боку держави немає. Виходить, привабливість ЗАлКу для нового покупця буде виглядати вкрай низькою, якщо тільки цей інвестор не вмовить РУСАЛ піти на мирову, а головне, буде мати у своєму розпорядженні дешеву електроенергію. Таке поєднання здається дуже малоймовірним. Більш правдоподібним виглядає збереження нинішньої ситуації, за якої всі учасники спору, так би мовити, «відбувають свій номер» - РУСАЛ через суди відстоює свої права на ЗАлК, а Кабмін і Генпрокуратура, демонструючи турботу про українське підприємства та його робочих, доводять неспроможність інвестора. При цьому сам ЗАлК з його хронічними проблемами не потрібен ні першим, ні другим...

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News