На сьогодні АРМА є членом всесвітніх глобальних мереж CARIN, StAR, Інтерпол, Європол / УНІАН

Голова АРМА Антон Янчук: Бізнес має усвідомити, що немає жодного сенсу в напруженій боротьбі з нами. Бо АРМА – це не центр рішень

13:34, 29.01.2019
40 хв. Інтерв'ю

В інтерв’ю УНІАН голова Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів Антон Янчук пояснив принципові засади роботи агентства та чому АРМА залежне від інших правоохоронних органів, розповів про погрози з боку власників активів, про пошук управителів для Межигір’я та «Росток-Холдинг», а також про те, чому робота АРМА вигідна платникам податків.

Для пересічного українця АРМА залишається маловідомим органом, а принцип вашої роботи досі багатьом незрозумілий. Навіщо Україні потрібна ваша структура?

Для створення АРМА були як внутрішні, так і зовнішні передумови. У АРМА є декілька функцій, з них наразі ключовими є дві. Перша – це розшук майна для цілей його арешту в кримінальному провадженні. І друга функція – це управління вже арештованим майном лише в кримінальних провадженнях.

Стосовно першої функції, то внутрішня причина створення АРМА полягала в тому, що державною мовою називається «низькою інституційною спроможністю правоохоронних органів до відшукання майна, на яке можна накласти арешт». У сторони обвинувачення (слідчих, прокурорів, детективів) зазвичай немає специфічних знань, технічних засобів, доступу до джерел інформації та навіть часу цим займатися. Тим більше, якщо мова йде про розшук майна за кордоном. 

Відео дня

Простий приклад: якщо слідчому органу в Україні потрібно дізнатися про наявність чи відсутність майна у певної особи на території, умовно, Німеччини, то за відсутності такого органу, як АРМА та мережі аналогічних органів в Європі, виникли б питання. До кого звертатися? Це ж треба звернутися німецькою, а мовний бар’єр? А якщо мова йде про розшук майна на території десяти країн, завдання ускладнюється ще більше.

Зазвичай правоохоронні органи цим або не займались, або на примітивному рівні писали письмові запити до деяких держателів державних баз даних, і тижнями чекали на відповіді.

Зовнішня передумова створення АРМА відома (тут немає таємниці) – в межах діалогу з запровадження безвізового режиму європейська сторона прямо рекомендувала Україні створити установу, яка б спеціалізувалася на розшуку майна для цілей його арешту. На рівні країн-членів ЄС ще з 2007 року стало обов'язковим запровадження в межах кожної юрисдикції такого центрального органу, який би опікувався цими питаннями. Щоб не тільки оперативно надавав інформацію правоохоронним органам, але пришвидшував транскордонний обмін інформацією про розшук активів.

Яким чином сьогодні відбувається цей транскордонний обмін інформацією?

Насправді, розшукувати за кордоном майно, на яке потрібно накласти арешт, можна також в межах інструменту міжнародної правової допомоги – співпраці держав в межах цивільних та кримінальних проваджень. Це широкий та потужний інструмент з великою вадою – повільність. Якщо ним користуватися для розшуку активів, то це займе від декількох місяців до років. В ЄС це усвідомили, тому було створено мережу органів з набагато вужчим мандатом: створювати запити, обмінюватися інформацією для розшуку активів для цілей їх арешту.

Модель, створена європейською стороною, передбачає, що відповідні органи мають бути своєрідними хабами для транскордонного обміну інформацією, бо всі вони об’єднані відповідними міжнародними мережами.  Щоб увійти в таку мережу, треба відповідати за мандатом її вимогам, приєднатися до правил процедур обміну інформацією. Одна з найбільш відомих мереж – CARIN –  об’єднує 56 юрисдикцій.

АРМА є повноважним членом CARIN від України. Якщо нам потрібно дістати інформацію про майно якоїсь особи на території будь-якої з країн в цій мережі, ми звертаємося до їхнього уповноваженого органу. Він зобов’язаний нам відповісти. Так само, якщо цей орган запитує інформацію у нас, ми зобов’язані відповісти. 

До яких ще мереж вже приєдналося АРМА?

На сьогодні АРМА є членом всесвітніх глобальних мереж CARIN, StAR, Інтерпол, Європол. Окрім них, є так звані регіональні мережі. Наприклад, мережа країн з розшуку майна в межах Карибського регіону, Африканського регіону, Тихоокеанського. Таких регіональних мереж близько восьми, в усі ці мережі АРМА увійшла як авторизований член. Тобто, маємо технічні та юридичні можливості обмінюватися з ними інформацією. 

Ви згадували, як правоохоронці могли тижнями чекати на відповідь… Як швидко тепер ви можете отримати потрібну інформацію, завдяки комунікації з аналогічними світовими структурами?

В кожній з мереж свій регламент обміну інформацією та вимоги до ступеня захисту інформації. Також кожна мережа має свої вимоги до мінімальних, максимальних, номінальних строків відповідей. В CARIN обмін інформацією відбувається шляхом направлення запитів електронними засобами з певним ступенем шифрування, у запитувача є можливість самостійно встановлювати часовий режим відповіді на запит. Мінімальний строк становить вісім годин, не зважаючи на час доби. Щоб бути належним членом CARIN, треба дотримуватися правил процедури. Тому, якщо нам прийде запит дати протягом восьми годин відповідь – ми маємо це зробити.

...навіть якщо у нас на годиннику одинадцята вечора.

Абсолютно вірно. Юридично ми маємо таку саму можливість.

За минулий рік ми надіслали понад 80 запитів через подібні мережі про розшук активів, каже Янчук / УНІАН

Наразі мандат АРМА на транскордонний обмін інформацією визнається аналогами по всьому світі, не тільки ЄС. Всі обміни інформацією відбуваються на засадах взаємності: я тобі, як ти мені. Тому ефективність надання інформації іноземними органами на запити АРМА прямо залежить від того, наскільки ми якісно та швидко будемо надавати інформацію їм. Ми для цього робимо все можливе, тепер справа за подальшим поступовим налагодженням співпраці.

За минулий рік ми надіслали понад 80 запитів через подібні мережі про розшук активів. І одержали 15 запитів від іноземних держав про розшук активів на території України. Але це ж тільки перший рік роботи. Нагадаю, що на рівні всіх держав-членів ЄС подібні установи стали обов’язковими в 2007 році рішенням Ради Європи, але запроваджувалася система ще з 2000-х.

Назвіть головні принципові засади роботи АРМА з розшуку майна. Що головне в цьому процесі?

Ми не маємо права самостійно вирішувати, що розшукувати. Просте порівняння: якщо правоохоронний орган дізнається про ознаки вчинення злочину, наприклад, зі ЗМІ, він може розпочати кримінальне провадження. А якщо буде журналістське розслідування, з якого випливає злочинність походження певних активів – АРМА не може починати активності з розшуку майна. 

У нас вичерпне коло осіб, які вправі поставити нам цю задачу – слідчий, детектив, прокурор, орган досудового розслідування, орган прокуратури, слідчий суддя, суд. Звичайно, до нас звертаються й інші, не знаючи, як працює система. Але ми не можемо розшукувати майно за запитами журналістів, ошуканих вкладників комерційних банків, народних депутатів.

Друге правило: зміст наших розшукових заходів прямо пропорційний змісту запиту. Тобто, якщо в запиті зазначено «просимо розшукати майно, належне громадянину Х на території України прямо на праві власності» –  АРМА не може звертатися в іноземну юрисдикцію, шукати по третіх особах. 

Ми розпочали свою роботу в жовтні 2017 року, загалом за 2017 рік у нас було близько 70 запитів про розшук майна. В 2018 році – понад тисяча. Наразі ми приєдналися до дев’ятнадцяти державних реєстрів та чималої кількості інших джерел інформації.

На сьогодні практично всі правоохоронні органи зрозуміли, що для них це цікава опція. Бо замість того, щоб самостійно відшукувати майно, їм достатньо направити нам запит. Окрім того, за запитом АРМА без судового рішення ми маємо доступ до «банківської таємниці», а цього у правоохоронних органів немає.

Ви згадали народних депутатів. Вони до вас звертались?

На моїй пам’яті не зверталися.

Добре, загалом, чи задоволені ви співпрацею з правоохоронними органами?

Загалом, так. Всі правоохоронні органи ми розглядаємо, як партнерів. По-перше, не виділяємо серед них хороших чи поганих. Ми свідомі того, що лише рівне та добросовісне ставлення до кожного з них призведе до позитивного результату в співпраці. По-друге, ми багато в чому залежні від їх активності. Якщо будуть від них запити про розшук – буде поле для нашої роботи та розвитку. Кількість та зміст цих запитів також впливає на наші активності.

Згідно слів Андрія Потьомкіна, можна зробити висновок, що у АРМА є певні розбіжності з прокуратурою, яка, наприклад, несе відповідальність за все, що відбулося в Межигір’ї. За те, що майно розкрадено, а незрозумілі особи розвели підприємницьку діяльність…

Правоохоронна система України – це величезний організм, який обчислюється сотнями тисяч співробітників. Звичайно, у нас не може бути стовідсоткової синергії з кожним її представником. Але якщо говорити про співпрацю загалом з правоохоронними органами, яких в Україні досить багато, і з органами прокуратури, то вона є абсолютно оптимістичною.

…за словами Потьомкіна, в конкурсі на керівництво Межигір’ям брали участь тільки два кандидати. Один серед них – це ті особи, що зараз там керують. Він пояснює таку непривабливість активу «медійним негативом» навколо активу. А ви як вважаєте?

Межигір'я є надзвичайно відомим об'єктом в Україні, який сприймається, як певна константа, щось цілісне, певний асоціативний ряд з подіями Революції гідності. Але коли мова доходить до практичної площини, все стає набагато складніше.

Юридично Межигір'я є комплексом різноманітних активів. Це рухомі і нерухомі речі, земельні ділянки, частина активів була арештована в одних кримінальних провадженнях, частина – в інших. Чому процес передачі розпочався лише, якщо не помиляюсь, восени? – Потрібно було чекати можливості передачі в управління цього комплексу. Так, публічно правоохоронні органи ініціювали передачу нам в управління того, що називають Межигір'ям, досить давно. Але на практиці це були окремі елементи. Наприклад, рухомі речі в середині нерухомих…  Тоді ми зайняли тверду позицію: ми готові приймати в управління комплекс. Але коли мова йтиме про комплекс, а не лише про чашки чи ложки.

Межигір'я є надзвичайно відомим об'єктом в Україні, який сприймається, як певна константа, щось цілісне, вважає Янчук / УНІАН

Коли правоохоронці зібрали решту майна в межах кримінальних проваджень, яке можливо передати – почалася передача. Також ми усвідомлювали великі ризики питання інвентаризації. Наскільки публічне сприйняття того, що там є, відрізняється від реального стану справ за результатом двох років хазяйнування певної громадської організації – велике питання.

З огляду на суспільний резонанс, ми намагалися якомога ширше висвітлити можливість участі в  цьому конкурсі для всього світу. Максимально поставити до відома гравців на різних ринках. Але реальність виявилася досить суворою. Мої враження – інтересу у бізнесу до цього об'єкту не було взагалі. Можливо, це дійсно відраза  до надзвичайно прискіпливої медійної уваги. Можливо, усвідомлення ризиків, адже наразі там знаходиться певний квазі-суб'єкт, переконаний в своєму «понятійному» праві на цей об'єкт, який не має належних юридичних прав на нього, проте не збирається його залишати.

Як вже стало відомо, прийом заявок на управління Межигір'ям буде подовжено ще на місяць. Плюс, в АРМА пристали на пропозицію громадськості влаштувати публічний розгляд. Чому цього не було зроблено раніше, чому до останнього трималося в секреті, хто – другий кандидат?

АРМА не стільки пристала на пропозиції, скільки привернула належну увагу громадськості і сподіваємось – великого бізнесу. Як вже повідомлялося, у літку 2018 року АРМА зверталася з листами до понад 30 компаній зі світовим ім’ям, серед яких такі відомі, як українські – PinchukArtCentre, Національний комплекс «Експоцентр України», Виставковий центр «КиївЕкспоПлаза», та зарубіжні – Metro-Goldwyn-Mayer, Lego Company, Warner Bros. Stidio, 20th Century FOX Studios, Paramount Pictures.

Метою таких звернень було, з одного боку, пошук ідей, дослідження думок, обмін досвідом, що мало сприяти налагодженню прибуткового управління резиденцією «Межигір’я», шляхом її використання, як парку розваг, виставково-освітнього центру та/або парку корупції, забезпечувати управління, яке генерувало би великі надходження до Державного бюджету, що є другим за важливістю завданням АРМА – щоб активи працювали на державу, приносили дохід державі. З іншого боку, такими зверненнями АРМА вивчала зацікавленість титулованих світових бізнес-лідерів в управлінні резиденцією «Межигір’я».

На жаль, ніхто не виявив зацікавленості управляти цими активами, а АРМА отримала чемні листи, в яких йшлося про незацікавленість цих компаній в управлінні активами резиденції «Межигір’я».

Далі, оголосивши публічний конкурс, який вже триває понад 2 місяці, АРМА анонсувала його проведення не лише через відповідне оголошення на своєму офіційному веб-сайті, а також на сайтах партнерських організацій, до прикладу, Трансперенсі Інтернешнл. Крім цього, більше 45 всеукраїнських ЗМІ допомагали АРМА у анонсуванні початку проведення конкурсу, привертаючи увагу суспільства і бізнесу, наприклад, Українська правда, Укрінформ, LB.ua, РБК-Україна, канал 112, Радіо Свобода, Громадське телебачення…

Більше того, АРМА та Трансперенсі Інтернешнл дали спільне відео-інтерв’ю ТК Еспресо TV, з питань управління резиденцією «Межигір’я», а Цензор.нет розмістив велике інтерв’ю одного з працівників АРМА на цю тему.

Тому можна говорити про безпрецедентні заходи АРМА з висвітлення процесу конкурсного відбору управителя. Нажаль, також слід зауважити, що за два тижні конкурсу АРМА не отримала жодного листа від ЗМІ або іншої зацікавленості висвітлювати хід проведення конкурсного відбору та його результатів.

Ми вдячні журналістам за увагу до питання відбору управителя «Межигір’ям» і відтепер маємо надію, що ця увага приверне додатковий інтерес бізнесу до участі в конкурсі. Адже ми переконані, що управління «Межигір’ям» може бути комерційно вигідним і для управителя і для держави.

Ще один скандал – звинувачення АРМА в непрозорому проведенні конкурсу для управління «Росток-Холдинг». В ЗМІ повідомляється, що активи були передані компанії з очевидним реальним і зловмисним конфліктом інтересів – прямому конкуренту «Росток-Холдинг»…

Такі звинувачення є штучним створенням негативу навколо діяльності органу державної влади. Активи цього Агрохолдингу є речовими доказами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, і стосовно яких слідчим суддею, за відповідною ініціативою органів досудового розслідування та прокуратури, встановлено спеціальний порядок зберігання, шляхом передачі в управління АРМА для здійснення заходів зі збереження цих активів, у порядку та на умовах передбачених Спеціальним законом.

У розрізі порушеного питання АРМА є суто сервісним органом і своєю роботою сприяє процесуальній діяльності слідчих, прокурорів та суддів. АРМА не є ні учасником, ні стороною кримінального провадження, і не бере участі у відповідних судових засіданнях, а також жодним чином не впливає на те, які активи і на яких підставах визнаються речовими доказами, арештовуються, передаються в управління.

АРМА отримує від прокурора ухвалу слідчого судді, яка відповідно до статті 129-1 Конституції України є обов’язковою до безумовного виконання на всій території України.

Згідно з КПК України процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює прокурор, а слідчий суддя вчиняє судовий контроль. Саме ці посадові особи слідкують за законністю усього, що відбувається з активами, які передаються в управління АРМА.

Так само, як і з функцією розшуку майна, АРМА не може вирішувати, чим управляти, а чим - ні, уточнює Антон Янчук / УНІАН

Наскільки нам відомо, власники активів Агрохолдингу не звертаються зі заявами до прокурорів та суддів, які забезпечують досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. Принаймні нам про такі звернення нічого не відомо, а якщо такі і є, то поки жодних питання органи прокуратури та суду з приводу цієї справи до АРМА не ставили.

Тому є всі підстави говорити, що АРМА управляє активами у порядку, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Поясність нашим читачам принципи управління активами? Яких саме це стосується активів?

Взагалі управління арештованим майном передбачає дві опції. Перше – це його продаж.  Одержані внаслідок продажу кошти розміщуються на депозитних рахунках, вони не перераховуються в державний бюджет, на них нараховуються відсотки. Тобто, в разі скасування арешту власник одержить вартість свого майна на момент продажу та нараховані відсотки. Друга опція управління арештованим майном – це передача його в управління за договором управителю.

Функція активного управління ще не конфіскованим, а арештованим майном, існує у світі паралельно з активностями по розшуку майна для цілей їх арешту. Адже внаслідок активного розвитку ринку, з’являються такі види майна, для збереження вартості якого протягом арешту не достатньо просто нічого з ним не робити. Арешт може тривати і рік, і п’ять років. Десятки років тому можна було наводити класичний приклад про харчові продукти, які мають строк придатності. Але зараз типів майна, яке швидко втрачає вартість, набагато більше. Але насправді, функція управління арештованим майном у держави була ще до створення АРМА. Просто про неї ніхто не знав.

Держава так само могла продавати арештоване майно чи передавати його в управління. Логіка продажу була приблизно наступна: за рішенням слідчого органу певне майно, яке, на їх переконання, швидко втрачало свою вартість, передавалося торгуючій організації. Вона на свій розсуд його продавала. Зміст цих операцій, прозорість чи подальша доля грошей лишалися в тіні. Ніхто толком не знав, як все це відбувається, у цієї функції не було жодної суб’єктності – не було певного центру, до якого можна було звернутися, покритикувати.

Щодо можливості передати майно в управління, то органи прокуратури подавали клопотання до судів про передачу певного арештованого майна визначеним ними підприємствам в право відповідального зберігання з правом оперативного управління. Це, до речі, такий собі гібрид непоєднуваного – їжака з апельсином. Бо відповідальне зберігання – це вид діяльності з господарського права, який потребує певної дозвільної документації. А оперативне управління – специфічний титул володіння майном, яким можуть володіти лише державні підприємства за Господарським кодексом. Ці підприємства управляли певним активом без жодних договорів, правил чи меж. На свій розсуд несли витрати, одержували прибутки. Мова не йшла про можливість перерахування якихось доходів в державний бюджет. 

Цікаво, що навіть зі створенням АРМА ніхто не запровадив заборони для озвученої мною активності органів прокуратури та судів. Все ще виносяться судові рішення про передачу певного майна у відповідальне зберігання з комерційним управлінням невідомим організаціям. Вони його експлуатують, але про це ніхто не знає. Бо, по-перше, не можливо промоніторити абсолютно всі судові рішення в цій країні. По-друге, вони не завжди є в реєстрі судових рішень  у відкритому доступі. По-третє, учасники провадження і види майна в цьому реєстрі знеособлені.

Тому коли зараз виникають питання до управління арештованим майном АРМА та залученими ним управителями, я часто прошу порівняти з тим, як це було раніше. Спитаєте, в чому є позитив від запровадження АРМА? – Все на видноті. Наші дії, рішення, правочини можна оскаржити у всіх видах судів в Україні, до нашої роботи можна привертати увагу суспільства. 

Уточніть принциповий момент: в управління АРМА можуть бути передані активи, виключно за рішенням суду?

Так само, як і з функцією розшуку майна, АРМА не може вирішувати, чим управляти, а чим - ні. Ініціює це питання виключно прокурор. Він може звернутися до слідчого судді чи суду з клопотанням про передачу певного арештованого майна лише в кримінальному провадженні в управління АРМА. 

АРМА може управляти будь-якими видами майна, які арештовані в кримінальному провадженні. В нас немає жодних обмежень. Причому, не має принципового значення вид злочину. Тобто, це зовсім не обов'язково так звані корупційні злочини. Це можуть бути злочини проти власності без жодної корупційної ознаки.

Оскільки, в кримінальному процесі ми є ніхто, зазвичай, дізнаємося про передачу того чи іншого активу в управління постфактум. Коли до нас приходить поштою звернення прокурора про передачу майна в управління разом із копією відповідної ухвали. Також, зауважу, що ми не можемо нічого оскаржувати в кримінальному провадженні. Не можемо нічого заперечувати.

…наскільки я пам'ятаю, є мінімальна вартість активу, який ви можете взяти в управління.

Так, є досить прості умови, яке майно може бути передане в управління АРМА. По-перше, вартість активів має перевищувати двісті прожиткових мінімумів. По-друге, активи повинні бути арештовані саме в межах кримінального провадження. Арешт в господарському провадженні чи в цивільному судочинстві не підходить. Арешт повинен обов'язково передбачати заборону здійснення права користування  чи  прав користування та розпорядження майном. Така передача не повинна шкодити миті кримінального провадження. Майно має бути визнано речовим доказом. В принципі, все.

Продаж відбувається на аукціоні. Що саме потрібно, щоб взяти участь у такому аукціоні?

Закон передбачає, що продаж може відбуватися шляхом електронного або класичного аукціону. Наразі у нас немає нормативної бази для проведення класичних аукціонів. І певною мірою класичні аукціони себе дискредитували. Набагато більш прозорими та справедливими вважаються електронні аукціони. Є порядок торгів арештованим майном на електронному аукціоні. У нас є реалізатор  – це державне підприємство «СЕТАМ». Повідомлення про проведення торгів розміщується на їхньому сайті, і часто на нашому. Взяти участь в торгах може будь-хто охочий. 

Читала, що фігуранти кримінальних справ, які не хочуть, щоб їхнє майно знецінилося, поки триває слідство, можуть самі ініціювати передачу його в управління. Чи були вже такі випадки?

Так, якщо власник вбачає, що щось може загрожувати його заарештованому майну, він може передати це майно нам в управління. Поки таких звернень не було, думаю, це питання комунікації. Хоча якщо це стосується речей, які швидко втрачають свою вартість – це особливо логічно. 

Або якщо бізнес вважає, що є штучні підстави для відкриття кримінального провадження, що це  результат недобросовісної поведінки контрагентів, конкурентів, то, насправді, клопотання про передачу арештованого майна нам – убезпечить його майно. Адже з'явиться відповідальна особа, якій можна ставити питання, з якою можна оскаржувати в судах. Власник вправі регламентувати та визначити межу нашого мандату з управління майном. Наприклад, він може заборонити нам його продаж: «Я передаю вам в управління майно, але без права його продажу». Це все створює певну суб'єктність, якої немає, коли майно просто арештоване.

Також функція передачі в управління арештованого майна може бути цікава в абсолютній більшості власникам грошових коштів. Поясню, чому.

Якщо кошти в безготівковій формі і на них накладено арешт, то за законодавством України, банк не має права з такими коштами працювати. Відповідно, на них не нараховуються відсотки. Але якщо ці кошти передаються в управління нам – це єдиний виняток з правил, коли державний банк має право працювати з арештованим коштами.

Щодо вилучення готівки, особливо за результатами обшуку, арешту та її подальше зберігання в правоохоронних органах – це створює певний дискомфорт для власників. Настають відомі ризики – можливість повністю або частково втратити кошти, часом кошти зникають, виявляється, що частина з них фальшива… Тим більше, що на готівку не можуть нараховуватися відсотки.

Якщо ж власник заарештованої готівки передає її нам в управління, то виникає низка плюсів.  По-перше, будь-яке переведення готівки в безготівкову форму – це вже залучення коштів в банківський обіг, детінізація економіки. По-друге, це можливість нарахування відсотків. А головне,  це можливість повернення коштів власнику у безготівковій формі з рахунку на рахунок зі зрозумілим та законним походженням. Я переконаний – це один з інструментів, чому АРМА може бути корисним суспільству, особливо, бізнесу.

Чи був вже прецедент, коли майно повернулося власнику?

У нас був прецедент передачі в управління 180 мільйонів гривень. Ці кошти були розміщені на депозитному рахунку в державному банку, на них нараховувалися відсотки. З часом власник домігся скасування арешту на половину цих коштів. Ми повернули йому 90 мільйонів, плюс всі нараховані за ними відсотки.

А як щодо вигоди від роботи АРМА для платників податків? Які фінансові переваги від діяльності АРМА отримала держава за минулий рік?   

У 2018 році вперше забезпечено надходжень до Державного бюджету України 9 020 064,25 гривень  від управління арештованими активами.

Депозитний портфель АРМА на кінець 2018 року складається з: 107 016 289 гривень 36 копійок, 208 751 доларів США, 1 167 170, 98 євро, що в гривневому еквіваленті становить 149,8 мільйона гривень.

Кошти депозитного портфелю АРМА складаються з коштів, що безпосередньо передані АРМА в управління в готівковій та безготівковій формах у зазначених валютах, та коштів, отриманих від реалізації арештованих активів.

Протягом 2018 року АРМА передано в управління 188 559 300 гривень, 205 900 доларів США та 1 154 550 євро у готівковій та безготівковій формах. На зазначені кошти, що були розміщені на депозитних рахунках у державних банках, протягом 2018 року було нараховано процентів у сумі 16 421 902,91 гривень, 2 922,49 доларів та 13 020,70 євро. У разі застосування конфіскації чи спеціальної конфіскації до арештованих коштів на рахунках АРМА, вказані проценти автоматично стануть доходами державного бюджету. У разі ж скасування арешту – відповідні кошти та нараховані на них проценти будуть повернуті власникам коштів.

Від реалізації арештованих активів на рахунки АРМА в державних банках  надійшло – 3 116 555,86 гривень у 2018 році,  2 492 637,86 гривень у 2017-му. Вони також були розміщені на депозитних рахунках у державних банках, і протягом 2018 року на них було нараховано процентів у сумі 519 021 гривня 98 копійок.

Прекрасна арифметика. А скільки наразі активів в управлінні АРМА?

На грудень 2018 року в управління АРМА передано понад 700 об’єктів. Приблизна вартість їх перевищує три з половиною мільярди гривень. Це рухоме та нерухоме майно, транспортні засоби, нерухомість, частки в статутних капіталах, грошові кошти…

А скільки ви отримали дивідендів?

Нині у нас немає прикладів виплат частини прибутку від господарської діяльності і немає прикладів отримання пасивних доходів від цінних паперів. В першому випадку тому, що ми почали приклади управління корпоративними правами тільки у 2018 році, до цього такого не робили. Крім того, навіть у тих випадках, коли нам передають в управління корпоративні права – це завжди надзвичайно проблемні активи. Вони в величезних боргах (часто штучно створених власниками) – що і є підставою для передачі нам. А  отримання дивідендів від господарської діяльності – це результат певного тривалого процесу. Потрібно, щоб ця діяльність стала дохідної.

Що стосується другого питання, то воно надзвичайно цікаве. Щоб отримувати пасивні доходи від управління цінними паперами, треба мати можливість участі – суб'єктність в депозитарній системі України. Наразі ми закінчуємо розробку підзаконних актів, яка дозволить визнати АРМА як учасника депозитарної системи. Думаю, що в цьому році з'явиться можливість справжнього управління цінними паперами, маю на увазі, акцій. Ось тоді можна буде говорити про пасивні доходи. Зараз цієї можливості немає – продати ми акції можемо, а управляти ними – ні.

На вашу думку, чи готовий загалом український бізнес приймати заарештовані активи в управління, чи довіряє АРМА?

Я перед собою бачу стратегічну мету – побудова відносин з бізнесом на засадах довіри. Як і до всього нового і незрозумілого, бізнес ставиться до нас з певною обережністю. Ба більше, якщо сприймати за правду весь масив штучно створеного негативу навколо АРМА –  це також може відлякувати.

Але управління арештованим майном зі сторони АРМА – це приклад унікальної залежності публічної функції держави від інтересів бізнесу. Адже АРМА не має права самостійно управляти майном. Так, ми можемо тимчасово на період від моменту судового рішення до обрання управителя вжити певних заходів з майном, як «швидка допомога». Але активно управління, ведення господарської діяльності нами, відносно арештованого майна, неможливе.

Тому чим більшим є інтерес бізнесу до співпраці з нами, тим ширше є наші конкурси. Тим більш конкурентними є умови, тим більше вимог ми можемо ставити потенційному управителю. І навпаки, якщо інтересу немає, відносно невисока кількість конкурсантів, які можуть намагатися нам якісь умови співпраці диктувати.

Чи є якісь принципові критерії до конкурсантів – претендентів в управителі арештованим майном?

Загалом, до конкурсу застосовуються вимоги законодавства про публічні закупівлі, але в усіченому вигляді. Чим відрізняються умовно конкурс на обрання управителя арештованого майна від публічних закупівель товарів, робіт чи послуг? Якщо здійснюється закупівлі останніх за публічні кошти, то формуються певні критерії, вимоги до товару, робіт або послуг. А в конкурсах на обрання управителя є дві умовні складові. Перша технічна – компанія повинна засвідчити, що вона дійсно вміє та хоче працювати з певним активом. Другий умовний етап – це змагання потенційних управителів так званими програмами управління активами. Ні що інше, як бізнес-план.

Це для нас надзвичайно важлива сторона питання. Якщо на конкурс буде подано дві заявки: перша від загальновідомого гравця на ринку з бездоганною репутацією, але з бізнес-планом «все можемо, вміємо, буде мільярд гривень», а друга заявка – від менш відомої компанії, але з детально розписаним планом, яким чином вона досягне заявлених фінансових результатів, - то звичайно, тендерний комітет зверне увагу на більшу обґрунтований бізнес-план.

Тобто, переможців визначає тендерний комітет?

Так. Оскільки наш закон говорить про те, що наші конкурси на обрання управителя повинні відбуватися відповідно до законодавства про публічні закупівлі, ми застосовуємо це законодавство рівно тією мірою, в якій можемо. Застосовуємо принципи – конкурентність, прозорість, необхідність проведення конкурсу тощо. Щоб якомога більше забезпечити саме конкурентність, відбір управителя здійснює тендерний комітет. Це була наша принципова позиція.

Стосовно подальшого розвитку конкурсів, підвищення рівня прозорості – я свідомий того, що все це треба робити, це в наших інтересах. Я вже говорив, чим більший інтерес бізнесу до співпраці з нами, тим якісніші управителі, тим більшу кількість зобов'язань ми можемо покласти на них. 

Які головні особливості управління арештованим активом?

Єдиним джерелом, з якого може здійснюватися оплата послуг управителя – це його доходи від управління. Жодна копійка державних коштів не буде витрачена. Якщо воно ефективне, є доходи – є оплата послуг. Якщо негативне, є витрати, збитки – жодної оплати послуг. В будь-якому разі АРМА не вправі платити державні кошти як винагороду за послуги управителя. 

Відповідний відсоток як плата за послуги вираховуються від доходів під управлінням. І ці доходи від управління не є державними коштами. Це певна колізія, навколо якої часто створюється маніпуляція недобросовісним юристами та іншими активними учасниками суспільства щодо якихось можливих маніпуляцій зі сторони АРМА на конкурсах.

Також в управління є певна специфіка. Його мета – зберегти економічну вартість активу. Ідея управління не в тому, щоб зберегти річ такою, як вона є, а в тому, щоб зберегти її вартість. Крім того, ще одна особливість – строковість і невизначеність. Управління арештованим майном автоматично припиняється з припиненням дії арешту. А от коли і чи припиниться арешт – не знає ніхто. Маємо по декілька десятків спроб певних власників скасувати арешт. Кожна з них могла закінчитися успіхом для скаржника, відповідно, припинилося б наше управління.

Ця невизначеність певним чином лякає бізнес. Але ми свідомі того, що це підпадає під категорію ризиків господарської діяльності. Навіть, якщо подивитись визначення підприємництва – то це самостійна діяльність на власний ризик з метою отримання прибутків.

А хто проводить оцінку вартості активу, є якась експертна група?

Ні, висновок оцінки надає звичайний оцінювач із сертифікатом.

Якось ви сказали: «Якісний управитель не шкодитиме активів – він зацікавлений в історіях успіху і дорожить своєю репутацією». А як ви виявляєте неякісних?

Ми здійснюємо моніторинг виконання договору. Якщо бачимо, що договір не виконується, не дотримуються принцип управління за законом, і на це є суб'єктивна причина – або ставимо вимогу про виправлення недоліків, або ініціюємо питання про заміну управителя.

Читала, що плануєте відкриття територіальних управлінь поточного року. В чому їх сенс?

Так, до кінця року буде шість міжрегіональних територіальних управлінь, вони вже зареєстровані. Кожне з них охоплюватиме три-чотири області, будуть дуже компактними (кількість кожного у 2019 році не перевищуватиме 14 осіб). По-перше, попри те, що ми одержуємо доступ до державних баз даних, реальність в Україні наступна – великі масиви інформації існують виключно на місцевості і дотягнутися до них з центру неможливо. Друга причина їх створення – пряма комунікація з представниками правоохоронних органів, як запорука ефективності та швидкості розшукових заходів стосовно управління арештованим майном. Також ми зможемо силами території забезпечувати передачу арештованого майна в управління управителям і назад, проводити моніторинг ефективності, який потребує безпосереднє потрапляння до об'єкта (мінімізуємо відрядження).

При поточних темпах росту навантаження на функції управління та функції розшуку силами тільки центрального апарату практично неможливо продовжувати у 2019 році такими ж темпами.

А ще на 2019 рік плануємо запустити нашу функцію представництва в іноземних судах – ми її раніше свідомо не розвивали, почавши з розшуку та управління, бо не було ресурсів.

Ви вже давно хочете створити реєстр арештованого майна. Читала, що весь минулий рік АРМА намагалося закупити послугу розробників реєстру. В чому проблема? Мало грошей пропонували?

Минулого року ми для себе зрозуміли архітектуру цього реєстру. Як він має функціонувати технічно, склали технічні вимоги для розробки технічного завдання і програмного забезпечення, оголосили торги. З'явилося двоє учасників, один з яких не відповідав критеріям. Через це торги взагалі не могли вважатися такими, що відбулися. Я не впевнений, що можу назвати суму, але вважаю її більше, ніж достатньою. Потім ми запустили процес вдруге, і знову ж таки, два учасники, один – не відповідає вимогам. Торги не відбулися.

Зараз будемо повторювати спробу.

Створення реєстру багато в чому відкриє бізнесу реальну картинку про управління арештованим майном. Бо особисто я переконаний: передача заарештованого майна в управління за згодою власника – це хороший інструмент захисту майна. Я взагалі не бачу, яким чином це може йому шкодити. Або гроші в сейфі десь у слідчого в підвалі, умовно, або – на рахунку в «Ощадбанку» і на них нараховуються відсотки.

Багатьом відома торішня історія зі зверненням деяких народних депутатів до Конституційного суду з вимогою переглянути конституційність положень закону про АРМА. Ця історія детально висвітлювалася в ЗМІ… АРМА часто стає мішенню політичних кампаній?

В абсолютній більшості випадків власник категорично проти передачі майна в управління АРМА. Можливо, це принциповий протест. Можливо, результат певної деструктивної роботи зі сторони юридичних чи фінансових консультантів, які вводять власника в оману. Бо, як я вже зазначав, саме по собі управління – досить контрольований процес. Власник може знати, як відбувається конкурс, хто є управителем, зміст договору управління тощо.

Менш з тим, повторюсь, власники в абсолютній більшості проти передачі майна в управління. Для нас часом це є опосередкованим сигналом – з майном щось не так. Адже якщо власник на сто відсотків переконаний у своїй правоті, то кримінальне провадження має закритися за відсутністю складу злочину. Навіщо вчиняти якісь перешкоди управлінню майном, витрачати на це гроші?

Розповім вам, як виглядає звичайний сценарій розвитку подій. Спочатку поступають різноманітні сигнали від власників про те, щоб ми не управляли майном. Звичайно, ми не реагуємо, бо зобов'язані виконувати судові рішення. У нас немає опції відмовитися, яким би складним майно не було. Потім поступають погрози про негативні наслідки для нас у випадку, якщо ми все-таки будемо управляти. Третій умовний етап – власник налаштований на активну протидію. І коли вже розпочинається управління, то починається оскарження наших рішень, дій, бездіяльності, правочинів в усіх видах судових інстанцій. Плюс, активна комунікаційна кампанія з абсолютно викривленими акцентами та розповсюдженням негативної інформації.

Втім, не називатиму приклади, але минулого року були прецеденти, коли після передачі нам в управління активу на діалог виходили організації, які його контролювали (умовно кажучи, власники). Повідомляли, що не будуть заважати управителеві, а й надалі змагатися з правоохоронними органами в межах кримінального провадження.

Я думаю, що це певний історичний етап, який треба пережити. Він займе рік, два, три, це точно. Поки ми не станемо частиною того, що усвідомлюють юристи, економісти, консультанти. Сформується певне розуміння, які є сценарії поведінки з АРМА, окрім невизнання, оскарження, спроб дискредитації..

Бізнес має усвідомити, що немає жодного сенсу в напруженій боротьбі з нами. Бо АРМА – це не центр прийняття рішень. Актив до нас потрапляє за судовим рішенням, на прийняття якого ми жодним чином не впливаємо. Ми не маємо права відмовитися, не можемо ініціювати скасування цього рішення чи повернення правоохоронним органам.

Система суспільних відносин в Україні досить щільна. Щоб в цю матриці встромити новий, абсолютно невідомий раніше вид відносин – решті відносин треба видозмінитися, трошки змінити місце свого розташування. Це болісний процес, але це еволюція.

Яка б інша модель управління арештованим майном не була запроваджена – вона б все одно викликала питання, і в Україні вона не найгірша. Ми провели порівняльний аналіз подібних моделей у інших країнах. Переважно, належним способом управління арештованим майном за умовчанням в інших країнах є як раз продаж майна з повним чи частковим депонуванням суми одержаних коштів. Щодо процентів, нарахованих на арештовані грошові кошти, то, до прикладу, у Франції – всі вони перераховуються до державного бюджету, власнику не повертається бодай частина процентів, навіть у разі скасування арешту. В Україні ж повертаються всі нараховані проценти. Відтак, порівняння попередніх фактичних моделей управління арештованим майном в Україні та альтернативних моделей у інших країнах світу свідчить, що наразі в Україні діє досить лояльна до власника модель управління арештованим майном.

До речі, ми підготували законопроект, який прибирає чимало «білих плям» та суперечностей у правовому регулюванні управління арештованим майном. Якщо його ухвалять, ця функція стане ще більш зрозумілою та лояльною до власника арештованого майна.

Ірина Шевченко

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся