Економіка під ударами. Чи зникне великий бізнес в Україні

Великий бізнес - торгові мережі, агрокомпанії, металургійні комбінати - це найбільші платники податків та роботодавці. Тому їх "вимкнення" з економіки буде відчутним для українського тилу. Чи вдасться це Росії - УНІАН пояснили експерти.

Коли на фронті значних успіхів немає, то агресор завжди повертає свої сподівання до так званої "доктрини Дуе". Вона була створена за підсумками Першої світової війни та названа на честь творця  - італійського генерала Джуліо Дуе.

Ця доктрина зводиться до того, що знищення тилової цивільної промисловості та демотивація цивільного населення через руйнування міст нібито призведе агресора до швидкої перемоги - бо зубожіле та перелякане населення, начебто, має саме запросити капітуляцію. Історія не має прикладів успішного застосування цієї доктрини у повномасштабних війнах, але Гітлер, Хусейн та інші диктатори завжди трималися за ці підходи, коли втрачали ініціативу на фронті.

Історично, знищення цивільних тилів, навпаки, гуртувало постраждале населення до спротиву та "мирило" владу й опозицію. Але для Путіна сподівання, що "українці не витримають" - це остання надія, бо його війська почуваються найгірше з 2022 року й навіть подекуди відступають.

Експерти оцінили, чи зможе Кремль цього разу досягти своїх "цілей СВО" через терор великого бізнесу та чи буде це "другий 2022-й" з точки зору шоків для економіки.

• Нові удари по старих доктринах
• Бізнес та споживачі змінюють звички
• Важка промисловість стає дедалі "важчою"
• Що ще можна зробити

Нові удари по старих доктринах

Іван Ус, головний консультант центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, зауважує, що поточна кампанія терору з боку РФ є для нас "дуже відчутною" і відрізняється від попередніх.

"З точки зору наслідків для промисловості це може навіть бути гірше за 2022-й - бо тоді Кремль не нищив критичні підприємства, сподіваючись їх захопити, а ця кампанія ударів й спричинена усвідомленням того, що РФ нічого вже не захопить. Тому Кремль планує нищити все, до чого дотягнеться, відповідно до "доктрини Дуе"", - каже він.

Щодо точних оцінок наявних збитків, пан Ус зазначає, що це будуть страшні суми втрат, але ця цифра "поки не є відкритою для загалу", тому складно оцінювати ефект для економіки на осінь-зиму. Адже одна справа, якщо підприємства дійсно знищені, але інша - якщо вони призупинили діяльність через безпекові ризики, проте зможуть відносно швидко відновити роботу після зміни ситуації.

"Дійсно, ми отримали дуже великий удар по різних напрямках нашого бізнесу. Під дуже великим питанням можливості економіки України генерувати якісь прибутки у металургії та машинобудуванні. Щодо аграріїв також є проблеми - але більше через перекриття Чорного моря", - каже він про найбільш постраждалі галузі.

Водночас експерт вважає, що така перевага російських дронів є тимчасовою і динаміка ударів надалі знижуватиметься.

"У нас є досвід попередніх років виживання під час повномасштабної війни. І це натяк нашим народним депутатам, що треба приймати непопулярні закони, від яких залежатиме надходження грошей від партнерів", - підсумовує Ус.

Кремль, вочевидь, продовжить терор українського бізнесу і взимку, лише змінюючи перелік цілей - порти, склади, магазини, датацентри, фармвиробництво, енергетика тощо. Фінансовий аналітик Андрій Шевчишин зазначає, що це вже вдаряє по всім галузям української економіки.

"Це все буде обмежувати бюджетні надходження. Це буде розбалансовувати ринок праці. Ми бачимо, які заяви йдуть про "оптимізацію" штату та виробництва від крупних гравців: "Криворіжсталь", Fozzy Group, "Епіцентр". Населення замість роботи буде економити, не буде споживати в тому ж об'ємі, що й раніше, не буде виплачувати податок на прибуток, ПДВ і тому подібне. Це дуже важкий ланцюжок наслідків", - каже він.

Шевчишин прогнозує, що ще одним ударом по економіці буде прискорення інфляції, адже переформатування бізнесу вимагатиме додаткових інвестицій, а ці витрати власники бізнесів будуть перекладати на кінцевого споживача. Що призведе до зниження споживчого попиту.

"Все, що можливо перекласти, буде перекладатися на споживача. Плюс, ми бачимо, що навіть в бюджеті на 2027 рік вже закладені підвищення податків. ПДВ збільшать на 1% для відновлення бізнесу (отримані гроші планується спрямувати на створення фонду страхування бізнесу від воєнних ризиків, - УНІАН). Але ж потрібно розуміти, що є певна еластичність попиту, при якій подальше збільшення "тягаря" цін призводить до різкого зниження купівельної спроможності або змін споживчих звичок. Той, хто раніше свинину купував, буде переходити, наприклад, на курятину. Всі будуть економити".

Фінансовий аналітик каже, що, згідно з офіційними даними, осіння кампанія ударів вже коштувала українській економіці 10 мільярдів доларів. З його оцінками, якщо екстраполювати цю оцінку на всю осінь та зиму,  сума може зрости до 20 мільярдів лише прямих збитків.

"Наш ВВП - 210 мільярдів доларів. 20 мільярдів втрат за два сезони - це втрата трохи менше ніж 10% ВВП. А у 2022-му, нагадаю, майже 30% втратили. Але там все ж і територіальні були втрати, чого зараз немає. Для нас втрата 10% ВВП буде досить значним економічним шоком. Це потребує прямої західної допомоги і корекції всіх можливих планів бізнесу й держави", - продовжує пан Шевчишин.

Втім, він зауважує, що це лише найгірший сценарій. До весни ця динаміка, ймовірно, зміниться, адже він сподівається, що українські військові знайдуть протидію реактивним дронам.

Бізнес та споживачі змінюють звички

Ще одна відмінність від 2022-го - Кремль цілеспрямовано атакує в Україні компанії з західним капіталом, одночасно почавши кампанію з "передачі в управління" західних (передусім німецьких) підприємств в Росії своїм сумнівним "компаніям-прокладкам". Це робиться, схоже, як спроба ескалації проти ЄС, а не лише українців.

Те, що РФ б’є по західних підприємствах УНІАН підтверджують, зокрема, у Німецько-Українській промислово-торговельній палаті (AHK Ukraine), де вказують, що в результаті останніх атак німецький бізнес поніс в Україні 35 мільйонів прямих та ще 68 мільйонів євро опосередкованих збитків. Під ударом були німецькі активи у ритейлі та роздрібній торгівлі, виробництві, фармацевтиці та навіть сфері охорони здоров’я. Але, наразі, без людських жертв.

Генеральний директор AHK Ukraine, Райнер Перау, у коментарі для УНІАН уточнює, що це не повний перелік втрат - кількість постраждалих німецьких компаній насправді є більшою, ніж підтверджено в рамках останнього дослідження палати, просто не все поки зафіксовано.

"У німецьких компаній насамперед страждають товарні запаси, оскільки вони не покриваються державною програмою страхування від військових ризиків, - каже він, й додає, що німці Україну все одно не залишать. - Нам не відомо про компанії, які планують припинити діяльність в Україні. Водночас ми знаємо, що компанії працюють над зниженням ризиків: вони зменшують обсяги товарних запасів і намагаються отримати більше страхового покриття".

Тобто західний бізнес в Україні адаптується, але не тікає. Асоціація ритейлерів України (RAU) вже також фіксує зміну поведінки як серед бізнесу, так і споживачів внаслідок останніх ударів по Києву та західних регіонах.

Зокрема, магазини мереж Auchan та METRO закриваються під час будь-яких повітряних тривог (а не лише "червоних") у Києві, адаптуючи тут досвід роботи власних точок у прифронтових регіонах. Це попри те, що зменшення кількості робочих годин веде до прямих збитків - інколи робітник втрачає через тривоги до половини робочого дня. Про адаптацію роботи кажуть також у Varus та SPAR.

Покупці також змінюють звички і тепер більше купують товари повсякденного попиту. Загалом, вони стали оптимізувати та краще планувати свої покупки й візити до ТРЦ. Це все призводить до того, що поступово Україна відходить від формату панування великих мереж, адже в умовах підвищеної небезпеки споживачам простіше купувати товари у більш гнучких маленьких магазинчиках та на ринках.

Водночас у коментарі для УНІАН у RAU кажуть, що прогнозувати "чи виживе великий бізнес" некоректно, адже все залежатиме від інтенсивності атак та їхніх наслідків.

"Український ритейл і торговельні центри вже мають значний досвід роботи в умовах війни та входять у зиму набагато більш підготовленими, ніж у попередні роки. За цей час компанії суттєво інвестували в енергетичну автономність, закупили генератори та системи накопичення енергії, створили резервні канали зв’язку, переглянули логістичні маршрути й напрацювали алгоритми роботи під час тривалих відключень. Тобто бізнес уже не вперше стикається з такими викликами і розуміє, як на них реагувати", - кажуть там.

Але визнають, що "ресурс стійкості не є безмежним" і у разі посилення атак основним ризиком стане сукупність факторів: тривалі відключення електроенергії, пошкодження складів і логістичних центрів, ускладнення постачання, руйнування торговельних об’єктів та постійне зростання витрат на забезпечення їхньої автономної роботи.

У RAU наполягають, що український ритейл продовжуватиме працювати й адаптуватися. Проте чим сильнішим буде тиск на енергетичну та логістичну інфраструктуру, тим вищою буде ціна цієї стійкості для компаній.

Важка промисловість стає дедалі "важчою"

На відміну від ритейлу, важка промисловість переживає ці удари значно болючіше.

Металургійний гігант "АрселорМіттал Кривий Ріг" вже заявив, що через безпекові ризики не відновлюватиме роботу свого підприємства щонайменше до завершення війни. Також втрат зазнають активи групи "Метінвест". Так, "Запоріжсталь" зазнала серії масових балістичних ударів, що призвели до зупинки заводу, значних пошкоджень і загибелі персоналу. Також ворог завдавав ударів по підприємствам Каметсталь та Дніпровському металургійному заводу. Про часткові зупинки заявляли і інші гравці галузі, зокрема - "Інтерпайп".

Як зазначали у Метінвесті, у вересні був тиждень, коли держава не виплавила жодної тонни сталі - уперше за 100 років.

Директор GMK Center Станіслав Зінченко розповідає про стан справ у металургії, де ситуація зараз найважча серед тих галузей, які потрапили у фокус уваги агресора.

"Цей осінньо-зимовий період для української важкої промисловості, зокрема гірничо-металургійного комплексу (ГМК), стане найскладнішим іспитом за всі роки незалежності", - каже він.

Експерт розділяє головні ризики осінньо-зимового періоду наступним чином:

1. Руйнування генерації та мереж змушують заводи залежати від імпорту електроенергії. При цьому для українських металургів діє вимога імпортувати щонайменше 80% споживання, що ставить їх у програшні умови порівняно з європейськими виробниками.
2. Металургійне виробництво є безперервним. Раптова втрата живлення в умовах мінусових температур загрожує втратою доменних печей і коксових батарей.
3. Залізниця не здатна перевалити обсяги глибоководних портів. Безпека судноплавства та морського експорту залишається питанням виживання для сировинного експорту та прокату.
4. Жорсткі захисні квоти в ЄС, конкуренція з імпортом із третіх країн (зокрема Туреччини) та екологічне мито CBAM позбавляють підприємства експортної маржі.

Тому Зінченко не має відповіді на питання "чи виживе металургійний бізнес".

"Відповідь залежить від того, чи перейде держава від констатації втрат до екстреної антикризової підтримки, і чи зможе бізнес зберегти ключові технологічні агрегати", - зазначає він.

Інша постраждала українська галузь - аграрна. Уряд фіксує там покращення ситуації та зростання експорту з 30% у серпні до 44% у вересні від рівня, який був до блокування росіянами морських портів. Проте Андрій Шевчишин закликає не переоцінювати ці показники адаптації АПК до блокади.

"Слава Богу, що аграрка ще їде [за кордон]. Але з тих 44% потужностей, які зараз експортуються, потрібно вирахувати додаткові витрати на логістику. Отже, кошти надходять, але ж менше, ніж могло б. Але покращення ситуації тут перекриває погіршення у металургів. Це дуже болюча тенденція. Експорт металургії давав у середньому 375 мільйонів доларів на місяць, і рударі відправляли ще товарів на 225 мільйонів. І зараз це все зупиняється. Рударі, на відміну від аграріїв, нічого на внутрішній ринок не можуть відправити, бо промисловість зупиняється. Вони намагаються експортувати, хто як може, але "Укрзалізницею" багато не навозишся", - каже експерт. 

Втім, Європейська комісія вже відхилила запит на виділення 220 мільйонів євро (250 мільйонів доларів) на підтримку українським фермерам. Хоча, як запевняє профільний міністр Висоцький, Україна матиме достатньо фінансування завдяки низькопроцентній позиці Світового банку у ті ж 250 мільйонів доларів.

Загалом можна зробити висновок, що всі галузі адаптуються як можуть.

Що ще можна зробити

Всі опитані фахівці та асоціації кивають передусім на державу, яка повинна підтримати своїх найбільших роботодавців та платників податків. Зокрема, у RAU очікують наступної підтримки для ритейлерів.

"З боку держави зараз важливі доступні програми фінансування енергетичної автономності, максимально прогнозовані правила роботи енергосистеми, підтримка відновлення пошкоджених об’єктів та координація з бізнесом у кризових ситуаціях. Адже стабільна робота ритейлу та торговельних центрів - це не лише питання окремих компаній. Це доступ населення до продуктів, ліків та інших необхідних товарів, збереження робочих місць і підтримка економічної активності в містах", - кажуть там УНІАН.

Станіслав Зінченко з GMK Center наполягає, що держава повинна діяти "швидко й точково" через регуляторні інструменти, які не вимагають прямої роздачі бюджетних коштів, але дають підприємствам змогу працювати.

Ось його план порятунку ГМК для держави:

• знизити або адаптувати планку обов'язкового 80% імпорту електроенергії для енергоємної промисловості, запровадивши гнучкі графіки та механізми цінової стабілізації.
• за аналогією з енергетичними фондами, ініціювати залучення міжнародних фінансових організацій (МФО) до створення цільового фонду з грантами та кредитними гарантіями для відбудови промислових активів, зруйнованих обстрілами.
• забезпечити першочерговий доступ до локомотивів "Укрзалізниці" у радіусі 150 км від лінії зіткнення, щоб сировина вчасно доходила до заводів, а продукція – до західних кордонів і портів.
• домогтися звільнення української металопродукції від сплати вуглецевих зборів CBAM на час війни та перших років повоєнної відбудови (зберегти звітування, але скасувати фінансові платежі).
• обмежити експорт бруху з України для збереження стратегічної сировини всередині країни та запровадити дієві бар'єри проти імпорту прокату, виготовленого з російської заготовки.

"Гірничо-металургійний комплекс залишається другим джерелом валюти для країни та основою бюджетів прифронтових міст – Кривого Рогу, Запоріжжя, Дніпра, Кам'янського, Нікополя. Якщо допустити системну зупинку комбінатів цієї зими, їх перезапуск після війни коштуватиме у рази дорожче, ніж своєчасні регуляторні заходи держави зараз, а сама Україна втратить власну матеріальну базу для відбудови інфраструктури та житла", - додає посадовцям мотивації пан Зінченко.

Іван Ус з НІСД киває головою у бік західних партнерів, які повинні допомогти українському бізнесу, у тому числі й заради себе - але для цього українська влада має зробити своє "домашнє завдання". Зокрема, економічний експерт зауважує, що всі збитки, які завдаються нашому бізнесу, повинні фіксувалися в реєстрі збитків, вже відкритий у Гаазі - щоб під них потім у ЄС випускалися цінні папери, під які Україна отримувала б гроші.

"Причому це направлялося б саме як цільова допомога тим бізнесам, які страждають, а оплачувати ці облігації мають з грошей РФ. А для цього потрібно, щоб ЄС прийняв рішення, що ніякого зняття санкцій з РФ не буде без погашення цих боргових зобов'язань. Це дуже важливо, по-перше, щоб і європейці отримали свої гроші - щоб у них була мотивація підтримувати український бізнес, і, по-друге, щоб росіяни знали, що зняття санкцій з них не буде без відшкодування збитків Україні. Тобто щоб у російських олігархів було чітке розуміння, що їхня влада кожного дня робить їх борг більшим. І щоб вони врешті-решт згадали, що можна "підкоригувати" курс власної держави шляхом усунення верхівки, як це в історії Росії вже неодноразово було", - рішуче налаштований пан Ус.

Він покладає головні сподівання на європейську промисловість та, передусім, на західний військово-промисловий комплекс, який, на тлі російсько-української війни та загроз вже для самого ЄС, зріс на 30% (хоча й це замало). Експерт вважає, що самому ж ЄС буде дешевше посилити нашу ППО, ніж оплачувати наслідки ударів по підприємствах та втрату українського експорту для світових ринків.

"Треба мотивувати європейців тим, що, дивіться: "Україна поки тримається, але якщо, не дай Боже, Україна програє, війна на цьому не закінчиться, а українці підуть війною на вас під російським ярмом". Тому краще вкладайте гроші у власний та український ВПК", - наполягає експерт.

Фінансовий аналітик Андрій Шевчишин теж покладає надії на Захід (зокрема у спільному виробництві ППО), проте вказує і на власні можливості української держави. Зокрема, він наполягає, що на тлі цих ударів податки потрібно не збільшувати, а, навпаки, зменшувати - або хоча б якийсь час просто не чіпати.

"Потрібна активна дипломатія для пошуку і ППО, і додаткового фінансування від партнерів. Також потрібен мораторій на підвищення податків для бізнесу. Бо бізнесу потрібно вижити зараз, адже потім не буде кому платити податки. Потрібне повноцінне страхування воєнних ризиків, для якого теж потрібні зовнішні домовленості", - завершує свою думку фінансовий аналітик.

…В цілому, якщо шукати відповідь на питання, чи переживе великий бізнес цю осінь та зиму - відповідь буде "так, переживе". Але по різних галузях буде різний масштаб втрат. Якщо ритейл відносно легко адаптується (бо вже має опрацьовані моделі - питання лише у ціні для споживача, який цю адаптацію оплатить), то ось аграрка та, особливо, металургія можуть отримати критичні втрати. І якщо АПК може відносно швидко відновитися, то металургії потім знадобляться роки.

Це, звісно, якщо Україна не знайде у скорому часі рішення проти реактивних дронів, які РФ використовує для втілення "доктрини Дуе". Плюс, важлива відмінність від 2022 року - у тому, що й сама РФ вже перебуває під ударами, а її порти - під блокадою. Тому її економіка теж втрачає.

Схоже, від того, хто стане більш витривалим у цій "війні міст", залежатиме підсумок всієї багаторічної війни. Але на користь України грає той фактор, що нам немає куди відступати, а ось росіяни несуть свої втрати "просто так" - щоб їхній старий лідер заробив собі гарну сторінку у підручниках історії, адже ніхто на "корінну" територію РФ не зазіхає.

Чия мотивація виявиться сильнішою - той і переможе. Це стосується як пересічних українців, так і підприємців з посадовцями.

УНІАН в Google News