Штрафами – по сміттю, або Розділяй і викидай

У лютому набув чинності закон, яким запроваджуються обов’язковий роздільний збір побутових відходів і штрафи для громадян та чиновників за «неправильне» викидання сміття. Чи буде ефективним «батіг» і чи створено в країні умови, щоб у людей було не тільки бажання, але й  можливість дотримуватися закону?

У лютому цього року набув чинності закон, яким в Україні запроваджується обов`язковий роздільний збір побутових відходів («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами»). Документ передбачає цілу низку штрафів для громадян і чиновників за неналежне поводження з відходами. Чи стануть штрафні санкції достатнім стимулом для того, щоб роздільний збір із «паперової» площини перейшов у практичну? І чи створено в країні реальні умови для того, щоб добропорядний громадянин мав не тільки бажання, але й можливість дотримуватися вимог закону?

Наша купа немала

Віднедавна проблема вивезення та утилізації твердих побутових відходів (ТПВ) почала турбувати не тільки екологів, але й простого обивателя. Термін придатності більшості смітників для захоронення відходів «прострочений», а спроби знайти нові площі під полігони викликають стійкий опір населення – людей лякає перспектива близького сусідства зі смітником. «Сміттєві війни» у Тернополі та Херсоні, де проблеми з вивезенням ТПВ зайшли у глухий кут, можуть набути національного масштабу.

За даними екологів, кожен українець щороку створює близько 220-250 кг твердих побутових відходів, а жителі більших міст – 330-380 кг, і ці обсяги щороку збільшуються на 20%.

Традиційно все сміття накопичується в одному відрі й викидається до контейнера, а потім вивозиться на смітники чи полігони.

Сьогодні в Україні налічується понад 3,6 тис. полігонів загальною площею більш ніж 6,3 тис. га.

Екологи зауважують, що олії у вогонь підливають жителі приватного сектора, які через брак належної системи збору відходів створюють тисячі дрібних стихійних смітників. Причому створюються стихійні смітники у безпосередній близькості з населеними пунктами, але чомусь вони не лякають місцевих жителів так, як один великий «офіційний» смітник.

На думку фахівців Всеукраїнської екологічної ліги, однією з найгостріших проблем є утилізація ПЕТ-тари. Відходи полімерів становлять близько 10-15% загального обсягу побутового сміття, або приблизно 20 кг на рік на людину.

Раніше у різних містах країни робилися спроби запровадити систему роздільного збору сміття. Приміром, у Миргороді це стало невід`ємною частиною життя. А от столичних жителів не вдалося залучити до цивілізованого збору ТПВ.

За даними Державного управління охорони навколишнього природного середовища КМДА, 90% відходів потрапляє на смітники столиці без попереднього сортування.

На думку керівництва, вирішити проблему зі сміттям може двоконтейнерна система збору ТПВ (харчові відходи та відходи для вторинної переробки), будівництво другого сміттєспалювального заводу на правому березі Дніпра і двох сортувальних заводів поруч зі сміттєспалювальними. Завдяки цьому навантаження на полігони, куди звозять міські відходи, зменшиться в середньому на 30-40%.

Штрафи в геометричній прогресії

Методику роздільного збору сміття – використання двох або чотирьох контейнерів для різних його видів – ще має розробити Міністерство з питань ЖКГ. Головне – закон визначає, що власники, орендарі, користувачі житлових будинків, земельних ділянок зобов`язані укласти угоди з виконавцем послуг щодо вивезення сміття, забезпечити оплату цих послуг і роздільний збір ТПВ. Для цього передбачається встановлення контейнерних майданчиків та урн.

«Найголовніше, що є в цьому законі, – кожен громадянин, кожна організація повинні мати угоду на вивезення сміття. Якщо в них немає такої угоди, їх може бути оштрафовано», – пояснив перший заступник міністра з питань житлово-комунального господарства – начальника Державної житлово-комунальної інспекції Олександр Мазурчак.

Він також акцентував увагу на тому, що документом збільшені штрафні санкції з 17-51 грн. до 360-1700 грн. для посадових осіб і громадян. Штрафувати будуть за порушення правил, норм, законодавства у сфері благоустрою та поводження з відходами. Виписування штрафів – прерогатива інспекцій при виконкомах, інспекцій з екології, інспекцій з благоустрою, а також інспекцій з житлово-комунального господарства. До речі, МінЖКГ активно працює над тим, щоб наділити Держжитлокомунінспекцію функціями зі збору штрафів.

Юрист адвокатської компанії Arzinger Олена Бондаренко пояснила, що, відповідно до закону, громадяни повинні здійснювати роздільний збір відходів у порядку, передбаченому спеціальною методикою (зараз – Методичні рекомендації з організації роздільного збору твердих побутових відходів, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України N 242 від 5 серпня 2008 року). «Таким чином, незабезпечення сортування відходів буде порушенням вимог щодо поводження з відходами під час їх збору, і, теоретично, якщо таке порушення буде відповідним чином доведене, на винного може бути накладений штраф», – додала вона.

Насамперед це стосується власників приватних будинків, оскільки жителі багатоповерхівок домовляються з перевізниками відходів через ЖЕКи. Водночас штрафи актуальні й для жителів багатоповерхівок у тих містах, де, на відміну від столиці, угоди на вивезення сміття укладаються з кожною квартирою окремо.

«Сьогодні близько 60% приватних будинків таких угод не мають. Зараз у нас з`являється цілком чіткий механізм змусити всіх, і громадян у тому числі, займатися цією проблемою», – наголосив перший заступник міністра.

Крім того, штрафні санкції (340-1360 грн.) передбачаються для громадян, які порушують вимоги щодо поводження з відходами під час їх збору, перевезення, зберігання, обробки, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення, а також за порушення держстандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів.

При цьому розмір штрафів для населення за псування й забруднення сільськогосподарських земель збільшений із 170-340 грн. до 340-1360 грн.

Посадових осіб будуть штрафувати за ті ж правопорушення, але розмір їхньої відповідальності буде вищим – 850-1700 грн.

Сміття і люди

Наразі закон тільки сформулював правила гри на ринку ТПВ. Але попереду найважче – привчити населення до системи «мухи – окремо, котлети – окремо». Приміром, у столиці, де програма із роздільного збору сміття працює у п`яти районах, далеко не всі жителі поспішають обзаводитися зайвими двома-трьома відрами. Чому, здавалося б, не зробити добру справу й не допомогти місту позбутися продуктів своєї життєдіяльності?

На думку першого заступника міністра ЖКХ, небажання людей збирати сміття роздільно пояснюється просто: плата за вивезення сміття завжди була маленькою, й ніхто на це не звертав уваги. Друга причина – моральна: люди не були готові до такого розподілу. Третя – не було контейнерів для роздільного збору.

«Спочатку потрібно, щоб з`явилися контейнери. Тому слід проводити пропаганду серед людей, а вже потім – карати тих, хто цього не робить», – вважає він.

Кошти на закупівлю контейнерів повинні виділятися з муніципальних бюджетів. А в столиці, наприклад, досі не прийнята програма поводження з побутовими відходами.

О.Мазурчак вважає, що програма вигідна місту, тому що воно одержує вторинну сировину, яку можна продати переробним підприємствам. «Місцева влада одержує її задарма від населення, здає на переробні заводи й отримує за це кошти. По-друге, вона зменшує навантаження на смітники», – додав він.

На думку чиновника, нам варто брати приклад з Європи, де йдеться про те, що 80% відходів треба сортувати, а 20% – відправляти на смітник.

Директор з якості компанії «ГрінКо», яка впроваджує роздільний збір відходів у п`яти районах столиці, Олена Біланчук вважає: для того щоб «заразити» європейським прикладом українців, потрібна комплексна державна програма, що складається із двох частин – мотиваційної та інформаційної. «Мотивація – це зниження витрат на роздільний збір, щоб люди були зацікавлені сортувати відходи. Інформаційна частина – це велика й трудомістка програма інформування населення та активної пропаганди роздільного збору», – пояснила вона.

Якщо додержувати букви закону, токонкретних механізмів стимулювання населення до роздільного збору наразі немає. Законодавчо прописана тільки необхідність створення умов «для реалізації роздільного збору побутових відходів шляхом впровадження соціально-економічних механізмів, спрямованих на заохочення створювачів цих відходів до їх роздільного збору», – відзначив юрист компанії Arzinger.

Хіба що під час проектування житлових будинків, громадських, виробничих, складських та інших приміщень передбачається будівництво й облаштування контейнерних майданчиків для роздільного збору і зберігання побутових відходів, урн для побутових відходів.

У профільному міністерстві боротися зі смітниками, в тому числі й стихійними, планують не тільки угодами, але й методом економічного впливу. Оскільки угода на вивезення сміття обов`язкова, відповідно, за нею слід платити перевізникові. А розмір плати залежить від кубатури.

«Коли людина буде платити гроші, викидай сміття куди хочеш. Ти гроші однаково повинен заплатити. Тоді вона бере контейнер. А коли вона бере контейнер, то в неї виникає питання – пластикова пляшка займає літр розміру, а важить кілька грамів. Виходить, легше пляшку ущільнити, викинути її в окрему тару. Пластик окремо, скло – окремо, органіку – зробити компост на своїй території», – пояснив логіку закону О.Мазурчак.

Місто-приклад такої моделі – Миргород. Кажуть, після запровадження роздільної системи курортне містечко дуже змінилося. Місту вдалося вийти на окупність цих робіт за рахунок прямих угод із заводами з переробки вторинної сировини.

Тарифи не зростуть

За оцінками компанії «ГрінКо», у 2009 році Київ згенерував трохи більше ніж 5 млн. куб. м ТПВ, що на 15-20% більше, ніж у 2008 році. «Якщо прийняти, що середній тариф на вивезення та утилізацію сміття дорівнює 20 гривням за кубометр, неважко підрахувати річний обсяг ринку – близько 100 млн. грн.», – зауважила О.Біланчук.

У столиці розцінки на вивезення побутових відходів затверджуються КМДА на підставі розрахунків собівартості послуг компаній-перевізників і коливаються у межах від 25 до 70 грн. за 1 кубометр.

Представник компанії уточнила, що тариф на вивезення сміття встановлюється для кожного перевізника окремо. При цьому влада обмежує рентабельність цього бізнесу на рівні близько 5%.

За словами експертів, запровадження роздільного збору сміття ніяк не вплине на зростання тарифів на вивезення ТПВ. Навпаки, компанії-перевізники готові надавати знижку на послугу, щоб зацікавити сортувати найцінніше – пластик, папір, скло і т.п. Їхні старання окупляться подвійно: люди заощадять, а компанії компенсують знижки на продажу вторсировини.

Тоді як держава розраховує на вливання у «сміттєву» галузь з боку інвесторів, ті своєю чергою сподіваються на державну підтримку. Приміром, у компанії «ГрінКо» кажуть, що нинішні тарифи покривають витрати лише на вивезення відходів і звалювання їх на полігон. «Якщо тарифи підвищити, можна вже говорити про інвестиції, про розвиток. Державна підтримка, дотації – все це буде сприяти розвитку галузі», – додала О.Біланчук.

За логікою закону, в Україні має бути сформована замкнута система збору, сортування та переробки побутових відходів. Якщо перевізників можна зацікавити привабливими умовами, створення сміттєсортувальних станцій не потребує великих капіталовкладень, то будівництво сміттєпереробних заводів – дорогий бізнес, який окупиться нескоро.

«Великою проблемою є смітники для утилізації сміття. А якщо дивитися в комплексі разом із переробкою відходів, то це мільярди гривень. Адже потрібно вирішити питання розділення сміття під час збору, переробки первинної сировини. А заводів у нас сьогодні немає», – наголосив перший заступник міністра ЖКГ.

Крім того, бракує полігонів і сміттєпереробних заводів. «Сьогодні є необхідні технології, але тут немає економіки. Такий сміттєпереробний завод при своїй вартості у 150 млн. євро буде окупатися 30 років», – пояснив О.Мазурчак.

За його оцінками, у місті з населенням 100 тис. чоловік достатньо одного заводу, Києву потрібно як мінімум 20 таких міні-заводів.

«У Києві є завод «Енергія», але він спалює сміття і не дає ніякої енергії. Йому потрібно прокласти трубу й під’єднатися до мережі, щоб давати гарячу воду. І тоді такі заводи стають рентабельними й цікавими, бо починають давати теплоносій», – вважає чиновник.

Неодмінною умовою для того, щоб закон «запрацював», у міністерстві називають кампанію із навчання населення. «Треба змінювати менталітет людей. Потрібно організовувати дешеві довгострокові кредити. Тільки тоді ми зможе зрушити це питання», – відзначив О.Мазурчак.

У компанії «ГрінКо» наполягають на жорстких заходах із контролю за виконанням закону (які передбачені законом «Про міліцію») з боку місцевої влади та комісій із благоустрою.

«Коли перші штрафи будуть привселюдно представлені, люди зрозуміють, що порушення закону карається чималими штрафами, і будуть виконувати вимоги закону – приблизно така ж картина була свого часу і в Європі», – відзначає О.Біланчук.

Якщо з населенням принцип батога і пряника може спрацювати, то знайти мільярди на будівництво заводів у кризовий час нереально, тож додержувати букви закону буде так само складно, як вирахувати квадратуру круга.

Зінаїда Блок (УНІАН)

УНІАН в Google News