До боргів за «комуналку» додадуть пеню

До боргів за «комуналку» додадуть пеню

Мінрегіон ініціює запровадження пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, борг за які сягнув 12,5 млрд грн. Та ефекту від нововведення навряд чи варто чекати...

Влада вже не раз заявляла про те, що тарифи на газ для населення, ймовірно, буде переглянуто у бік підвищення, що призведе до зростання цін не тільки у сфері житлово-комунального господарства. На такому підвищенні наполягає Міжнародний валютний фонд, турбуючись про фінстановище «Нафтогазу». Виконати цю умову МВФ керівництво країни не раз відмовлялося, але тепер, мабуть, повважало її доцільною - без грошей Фонду можна не виплутатися з фінансової пастки, в яку, слід зазначити, влада потрапила з власної волі. На зростання «комуналки» дадуть згоду після виборів, щоб не дратувати наперед електорат. Як годиться, про підвищення квартплати завжди говрять з обмовкою – можливо. Але, скоріш за все, заявлене реалізують, тим паче, дірявий бюджет зараз гостро потребує коштів для виконання соціальних ініціатив Президента. Головним передвісником підвищення тарифів є запровадження пені, чим керівництво країни планує убезпечитися від невиплат. Дивна логіка з огляду на економічну ситуацію в країні, проте на сайті Мінрегіону оприлюднено відповідний законопроект, згідно з яким за порушення платіжних правил споживача зобов'яжуть платити пеню у розмірі 0,1% суми простроченого платежу, яка нараховується за кожен день прострочення, але не більш як 100% загальної суми боргу. При цьому зміна встановленого розміру пені за погодженням сторін не допускається. Ось у такий спосіб у країні впроваджується президентська Програма економічних реформ на 2010-2014 рр.

17 грудня 2010 року Верховна Рада України внесла зміну до статті 2 Закону України «Про тимчасову заборону стягування з громадян України пені за невчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги». Зокрема, вона викладена у такій редакції: «Дія цього закону припиняється 1 січня 2011 року. Нарахування і стягування пені за невчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги здійснюються на суму заборгованості, яка утворилася з 1 січня 2011 року». 22 грудня 2010 року Президент України Віктор Янукович підписав цей закон.

Мінрегіон уже не вперше проявляє ентузіазм у цьому напрямі. Так, у лютому 2011 року відомство оприлюднило подібний законопроект, у якому фігурувала ставка пені 0,1%. Водночас опозиція подала на розгляд Верховної Ради два проекти закону про запровадження мораторію на стягування пені, але парламент виступив проти такої пропозиції.

Хоча цілком доцільно заборонити стягувати пеню з тих, кому не виплачується заробітна плата, пенсії, стипендії, а також вкладникам банків, у яких НБУ ввів тимчасові адміністрації або які за результатами роботи таких адміністрацій перебувають у стані ліквідації. Але зручно не приймати такі законопроекти, коли за одне натискання кнопки одержуєш мільйони. Можна не помічати, що в країні зарплатний борг давно переступив планку 1 млрд грн. Але це тільки офіційна статистика, а якщо врахувати урізування фінансування у всіх сферах економіки (масовість відпусток за власний рахунок, скорочення преміального та інших фондів), пресинг бізнесу, окрім підтримування життєдіяльності «регіоналів» фінансово-промисловими групами, то тоді сума заборгованості зросте в рази. Як наслідок - борг українців за «комуналку» на сьогодні сягає 12,5 млрд. грн, при цьому обсяг субсидій на оплату ЖКП з початку року скоротився на 26% – до 45,3 млн. грн.

Міністр регіонального розвитку і ЖКГ Анатолій Близнюк основною причиною такого становища вважає ось що: «...Минулий опалювальний сезон був важким для державного бюджету. Ціна на газ зросла до 416 дол. за тисячу кубометрів, а тарифи для населення збереглися на колишньому рівні. Тариф не змінювався. Держава виплачує різницю в тарифах, і це зачароване коло, по якому ми довго ходитимемо, поки комплексно не вирішимо проблему».

Мабуть, розв'язка близька. Але тарифи на «комуналку» повинні відповідати якості послуг, а також заробітній платі, тобто її повинно вистачати й на інші бодай мінімально необхідні речі. Що ж до вітчизняної якості послуг у ЖКГ, то вони у найближчій перспективі ні на йоту не наблизяться до європейського рівня, і далі залишаючись на рівні Болівії, адже Гондурасу ми вже поступилися позицією у низці рейтингів. А що стосується спроможності українців оплачувати рахунки, які постійно зростають, то владі, яка їх пред'являє, варто нагадати: згідно зі стандартами ООН, за межею бідності в Україні проживає 80% населення, а бідним вважає себе кожен четвертий українець.

Пеня із засіків     

Пеня, або послуговуючись сленгом 90-х – «лічильник», яка діяла у всі часи, припинила існування 13 листопада 1996 року з набуттям чинності закону, в якому було сказано: «У зв'язку з невиконанням державою зобов'язань із виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати за розрахунками з 1 жовтня 1996 року і стягувати з громадян України пеню за невчасне внесення квартирної плати і за житлово-комунальні послуги".

Як забути скрутні 90-ті: безгрошів’я, «човники», купони, «асфальтові» ринки. Замість зарплат - фени і калькулятори, банки і кришки для консервування, ручки і олівці – все, що залишилося незатребуваним на складах рідного заводу, але це якщо пощастить, а якщо ні...

Але життя налагоджувалося. У лютому 2003 року тодішній президент Леонід Кучма підписав закон про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати. Статтею 3 цього документа передбачалося, що «пеня за невчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги в розмірі, визначеному у договорі про реструктуризацію заборгованості, нараховується за кожен день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків загальної суми боргу, за умови відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, пенсії, стипендії тощо».

Саме ця реструктуризація підірвала віру у справедливість мільйонів українців, які в найважчий час несли часто останні крихти у державну касу, щоб оплатити своє щасливе буття. Це вони, не вірячи, що колись за їхніми ощадкнижками виплатять заощаджені за радянських часів копійки, викидали «ощадники» до смітника. А ті, хто все ж таки зумів пересилити себе і зробити вибір на користь сімейної кухні, не поспішаючи з оплатою «комуналки», виявилися переможцями. Але і їхнє торжество було нетривалим. Через рік комунальні нюанси канули в лету. Дію мораторій на запровадження пені було продовжено, незважаючи на сплеск життєвого благополуччя.

Та недовго музика звучала. Настав кризовий 2008 рік. Уряд Юлії Тимошенко за пропозицією МВФ (до речі, досі залишається спірним – чи потрібна взагалі нам допомога Фонду і куди врешті-решт цдуть його гроші – авт.) вирішив повернути практику нарахування пені на заборгованість із оплати ЖКП. Було розроблено відповідний законопроект. У той час заборгованість населення у цій сфері сягнула 8,2 млрд грн. Тоді профільне міністерство виправдовувало ідею тим, що вона не тільки допоможе вирішити проблему неплатежів, але й дасть змогу громадянам через суд вимагати підвищення якості послуг! Однак документ у Раді не пройшов.

У 2010-му (рік підвищення квартплати), коли за перший квартал заборгованість із зарплат становила 1,7 млрд. грн, а з цієї причини борг населення з оплати ЖКП сягнув 5,6 млрд. грн, теж планували запровадити пеню. Пропонували і «бонуси» для тих, хто вчасно розраховується за спожиті послуги. Та процес застопорився. І ось тепер він став набирати обертів. І знову влада наступає на граблі, не враховуючи ось чого: у більшості випадків якість комунальних послуг перебуває на дуже низькому рівні і не відповідає їх вартості; немає механізму доведення і фіксації ненадання комунальної послуги, за яку споживач повинен платити; через своє нестабільне фінансове становище, а часто й низький рівень життя українці погашають борги за ЖКП за першої-ліпшої нагоди; є ще такі понятті, як відрядження, лікарняний чи робота в іншому місті. Одного разу довелося зізтовхнутися з останньою проблемою, на жаль, не на свою користь…

А тепер наведемо приклад оплати «комуналки» у Чехії – не найуспішнішій країні ЄС, проте методика традиційна для Європи. Власник квартири самостійно укладає договір з постачальником електроенергії і газу і платить конкретну суму за лічильником. Під час укладення договору встановлюється розмір авансових платежів. Платежі можуть бути раз на місяць, квартал чи рік. Якщо ви перевищили ліміт, то компанія виставить вам рахунок для покриття різниці. Якщо ж «переплатили» за авансовими виплатами, то сума може бути вам повернена або зарахована у рахунок майбутніх авансових платежів. Якщо ви не проживаєте у країні якийсь час і в квартирі не споживається ні світло, ні газ, рахунки все одно надходитимуть - у Чехії існує оплата «за постачання» послуги, внесок на відновлювальні джерела енергії, фіксовані частини оплати тощо. Комунальні платежі включають також ціни на воду, опалення, вивезення сміття, плату за ліфт, прибирання під'їзду і прибудинкової території, плату за освітлення місць загального користування (сходовий майданчик, приміщення для візочків і велосипедів), платежі до фонду реконструкції і таке інше,  здійснюються вони через експлуатаційну фірму. Тут та сама система авансових платежів, як правило, щомісяця або щокварталу. В середньому витрати за двокімнатну квартиру в панельному будинку у Празі за умови проживання у ній сім'ї з 2-3-х чоловік на місяць становитимуть: холодна вода - від 150 крон (6 євро); гаряча вода - від 500 крон (19 євро); тепло - від 1400 крон (54 євро); електроенергія - від 1000 крон (38 євро). Якщо брати співвідношення середньої заробітної плати в Чехії і витрат на комунальні послуги, то платежі становлять 18-20% сімейного бюджету.

В Ісландії «комуналка» виливається в копієчку, зважаючи, що чимало людей або виплачують кредит за житло, або платять орендну плату господареві квартири чи будинку. Всього на послуги ЖКГ на місяць іде близько 200 дол. (1580 грн.): за тепло, електрику і воду - 73 дол. (576 грн.), внесок до бюджету будинку - 95 дол. (750 грн.), квартплата (муніципальний податок) - приблизно 1,5 дол. за «квадрат» (11,8 грн.), податок на використання телевізора – 17-26 дол. (134-205 грн.).

У Польщі плата за середню квартиру становить 200-300 злотих при зарплаті 1500 злотих.

У Німеччині для середньостатистичної сім'ї з 4 чоловік електрика коштуватиме близько 100 євро на місяць, вода – близько 65 євро, газ – 100 євро. Плюс будинкові витрати близько 100 євро.

У США в різних штатах ситуація з «комуналкою» відрізняється. Там, де на електриці зав'язано все, в середньому у сім'ї не неї витрачається близько 300 дол. на місяць (2364 грн), на воду - близько 20 дол. (158 грн) на місяць. Квартплати як такої немає, є податок на житло, його платиться раз на рік і становить він 13% вартості житла. Оплата відбувається автоматично: гроші раз на місяць знімаються з банківського рахунку. Якщо не платиш (зазвичай платять до 5 числа) - спочатку штраф від 25 до 50 дол. за кожен день несплати, а якщо гроші не внесено до 15 числа - виселення. Одна з обов'язкових статей витрат - оплата за утримання прибудинкової території (все залежить від класу будинку).

Справді, утримання нерухомості у всьому світі – дороге задоволення. Але якщо згадати про мінімальну зарплату, яка в Європі коливається у межах від 700 до 1500 євро, а в США «мінімалка» становить 1500-1700 дол., то стає зрозуміоло, що платити за рахунком для НИХ куди простіше, ніж для НАС. В Україні середня зарплата становить 2,7 тис. грн., мінімальна – 1094 грн. Звісно, тільки пені бракує…

Олена Бистрицька (УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter