Чи витрусить влада зарплати з "конвертів"?

Українське "ноу-хау" - законопроекти щодо легалізації зарплат - негативно оцінили і профспілки, і роботодавці, і експерти, і бізнес. Запуск репресивного механізму лише спровокує зростання "тіні" і скорочень. Позитивний досвід податкової амністії Україна переймати не поспішає...

Уряд презентував план основних заходів щодо боротьби з зарплатами в конвертах та іншими маніпуляціями у сфері оплати праці. Протягом найближчого місяця він має намір доопрацювати законопроекти щодо легалізації заробітних плат, обговоривши підходи до вирішення проблеми з роботодавцями та профспілками. Доопрацювання, судячи з усього, буде жорстким - поки всі сторони негативно відгукуються про ці ініціативи. Основний месидж - такими методами легалізації не домогтися, навпаки - схеми стануть ще більш витонченими. Фактично запроваджується ще один репресивний адміністративний механізм для тиску на бізнес, замість стимулювання та створення умов для роботи "на світлі".

Основні ідеї цього тижня презентував віце-прем`єр-міністр, міністр соціальної політики Сергій Тігіпко як у Європі, так і в Україні, щоправда, з невеликими відхиленнями в оцінках результатів. Виступаючи в Польщі, віце-прем`єр-міністр заявив, що введені заходи принесуть до соцфондів 60-70 млрд. грн., а на прес-конференції в Києві трохи зменшив амбіції - до 50 млрд. грн.

Крім того, джерелами поповнення бюджету ПФ, який викачує значну частину коштів з держбюджету, є 145 млрд. грн. тіньового фонду оплати праці, вважає С.Тігіпко.

Дістатися до нього уряду буде не дуже легко, оскільки значна частка цих коштів контролюється людьми, наділеними чималою владою. Тому, боротьба з тінню буде або вибіркова, або формальна. Втім, презентація "антитіньових" законопроектів обмежилася словесним описом ідей - тексти поки не оприлюднені.

Пропонують жорсткі батоги і пряники черстві...

У нових законопроектах, відзначає С.Тігіпко, пропонується змінити методологію визначення мінімальної заробітної плати. «Ми змінили методології самого розуміння мінімальної заробітної плати відповідно до міжнародних стандартів. Туди не включаються доплати, надбавки компенсаційного характеру, важкі умови праці, нічний час. Всі інші надбавки, премії - включаються », - розповів С.Тігіпко.

Також буде введена гарантована заробітна плата, поділена на 8 категорій. Будуть встановлені коефіцієнти зарплат відповідно до конкретної категорії працівника. Такий захід, за словами віце-прем`єр-міністра, дозволить керівникові підприємства не оформляти собі мінімальну зарплату, як це можливо сьогодні, і, відповідно, платити з неї пенсійні внески та податки в повній мірі. Наприклад, якщо для прибиральника мінімально можлива зарплата становитиме 960 грн., то директор підприємства не може отримувати менше 5 тис. грн. До речі, гарантовані заробітні плати будуть введені виключно для приватного сектора, а саме для підприємств, на яких не укладені галузеві угоди.

Найбільшим розділом презентованих законопроектів виявилася відповідальність підприємств за порушення в сфері трудових відносин. Незважаючи на те, що пропонують ввести тільки адміністративну відповідальність, штрафи все ж значні - за ухилення від офіційного оформлення працівника - 2 тис. неоподаткованих мінімумів - 34 тис. грн. за кожну найману особу. Відповідальність керівників підприємств виявилася м`якшою - до 8,5 тис. грн. за кожного працівника, за яким виявили порушення в оплаті праці, оформленні і т.п.

Також пропонують посилити контролюючі органи – Державну податкову та Інспекції праці. На останню, до речі, С.Тігіпко не покладає великих надій, відзначаючи, що там не вистачає співробітників. У такому випадку, яким чином буде проходити контроль за дотриманням законодавства та виявленням порушень у питаннях трудових відносин, поки залишається нез`ясованим.

Репресії легалізації не допоможуть...

Урядові ініціативи з витягування зарплат з "тіні" потрапили під критику роботодавців. Як відзначає виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко, ставлення роботодавців до запропонованих законопроектів в основному негативне. Їхній головний аргумент - ринкова економіка не передбачає адміністративного регулювання заробітних плат. «Підприємство буде отримувати два види стягнень за порушення законодавства у сфері праці - за даним законопроектом фінансове і за Адміністративним кодексом. Тобто за одне і те саме порушення двічі передбачена відповідальність», - коментує О.Мірошниченко введення штрафів за порушення трудового законодавства.

Також роботодавці проти необґрунтовано високих штрафів: «Необґрунтований розмір штрафів - 34 тис. грн. за кожного працівника. Якщо обсяг продукції 300-400 тис. грн., т такий штраф нереальний».

Більш того, відзначає О.Мірошниченко, незважаючи на заяви С.Тігіпка про те, що в законопроектах передбачена виключно адміністративна відповідальність за порушення трудових відносин, роботодавці все ж угледіли в документах пряме відсилання до Кримінального кодексу. «У тих законопроектах врахована пряма кримінальна відповідальність», - говорить він.

Роботодавці також негативно оцінили введення такого механізму як гарантована заробітна плата, назвавши його «радянським анахронізмом».

До речі, з ними згодні й представники опозиційних сил. Заступник голови політради «Нашої України», народний депутат Віктор Матчук вважає, що введення так званих «гарантованих заробітних плат» для професійно-кваліфікаційних груп не враховує сучасні реалії, за яких директор або головний бухгалтер на малому підприємстві в районному центрі з об`єктивних причин може отримувати у багато разів меншу зарплату, ніж отримують фахівці на аналогічних посадах у великих корпораціях.

На думку Матчука, для того, аби легалізація фонду оплати праці була успішною, потрібно забезпечити три основні умови: посилення відповідальності за неофіційне працевлаштування має супроводжуватися зниженням розміру єдиного соціального внеску, в першу чергу для малого бізнесу; розмір пенсійних відрахувань в накопичувальний фонд повинен бути встановлений на рівні не нижче 10%, в той час як відрахування до солідарної системи треба поступово знижувати; гарантовані розміри зарплати працівників повинні впроваджуватися з коефіцієнтом, який буде враховувати розмір підприємств, їх обіг і місце розташування.

Втім, роботодавці побачили і позитив - цілих два. За словами О.Мірошниченка, більш коректно виписана процедура нарахування мінімальної заробітної плати та її співвідношення з тарифом першого розряду. «Це ті два позитиви, які ми бачимо, більше їх немає», - зазначив він.

Загалом, його вердикт такий: «Дані законопроекти не сприятимуть легалізації зарплат, вони швидше заженуть їх у тінь - [їх реалізація] або скоротить кількість підприємств, або призведе до звільнення людей».

Не менш песимістично сприйняли презентовані законопроекти профспілки. Заступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондрюк вважає, що сама держава робить дві речі, які заганяють зарплату "в тінь". Перша - це штучне заниження розміру мінімальної заробітної плати. Друга - на сьогодні немає відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати. «Значна частина підприємств «маневрує» заробітною платою, не виплачуючи її взагалі або виплачуючи в конвертах. Тому створення таких умов, аби було економічно невигідно затримувати зарплату є істотним чинником детінізації зарплат», - зазначає він.

С.Кондрюк бачить корінь проблеми тіньових зарплат у тому, що в Україні немає публічної ідеології щодо важливості виплати «білих» зарплат. «Питання не в С.Тігіпку в даній темі, це проблема всього суспільства. Настав час перевести в державну політику формування культури сплати податків та заробітної плати», - впевнений він.

Також представник профспілок підкреслює важливість громадського прикладу притягнення до відповідальності роботодавців за порушення трудового законодавства: «Не є важливим термін ув`язнення (за порушення - авт.), важливими є самі приклади, самі публічні факти притягнення до відповідальності за нелегальні виплати зарплат».

Представник профспілок звернув увагу ще на один важливий момент - ситуація з оподаткуванням дуже високих доходів фізосіб. І на наявні, але не використані на сьогодні резерви для поповнення бюджету. За його словами, на сьогодні з заробітної плати стягується найвищий прибутковий податок - 15%. При цьому доходи багатих людей - це вже давно не зарплати, а дивіденди та інші джерела, які обкладаються податком у розмірі 5%. «Спільно з детінізацією заробітних плат необхідно детінізувати доходи, які отримують найбагатші люди. Такий підхід дозволив би значно поповнити державний бюджет », - говорить С.Кондрюк.

Вердикт профспілок - запропоновані законопроекти щодо детінізації навряд чи можуть бути прийнятними для профспілок.

Яка податкова амністія?! Ми йдемо своїм шляхом!

Якщо судити з точки зору українських реалій, то великі розміри штрафів абсолютно не будуть сприяти виходу зарплат із конвертів, оскільки, як зізнається сам С.Тігіпко, навантаження на фонд оплати праці в розмірі понад 40% є найвищим, в порівнянні з економіками, що розвиваються. Цікаво, що урядовий чиновник не згадує про такий дієвий механізм із легалізації, як податкова амністія. Хоча в тих країнах, де він вивчає досвід боротьби з "тінню", цей метод застосовувався, і досить ефективно.

Експерти висловлюються навіть більш конкретно - ніде в світі не приймали законопроекти, спрямовані на ліквідацію тіньових доходів. Скрізь законодавство якраз зводилося до того, аби створити умови для добровільного виходу "на світло", виманюючи не обіцянками штрафів, а більш вигідними умовами діяльності. Але Україна продовжує прорубувати власний отвір у законотворчих нетрях.

Свого часу українські діячі пропонували провести податкову амністію - закрити очі на "сумнівно" зароблені капітали, отримання не зовсім легальних доходів і т.д., і таким чином дати можливість підприємствам вийти з тіні, почати платити податки, а паралельно підвищити податкові та пенсійні відрахування. Не втратила своєї актуальності ідея і сьогодні (природно, мова не йде про амністію "кримінальних" доходів, а виключно про тих, з яких трошки недоплатили податків).

У кінці 2009 року податкова амністія в Італії дозволила повернути в країну більше 80 млрд. євро. Уряд країни вважав амністію вдалою, і вирішив продовжити її до квітня 2010 року. Амністія повернула до бюджету близько 4 млрд. євро. Значну вигоду отримали і малі банки та компанії країни. У Росії результат податкової амністії, оголошеної в жовтні 2008 року, виявився скромнішим - 3 млрд. рублів. Подібні заходи приймали в США, Англії і т.д.

Про необхідність податкової амністії заявляв і сам С.Тігіпко перед останніми президентськими виборами. Тоді він наголошував, що компанії і громадяни приховують доходи лише тому, що не вірять, що їхні гроші підуть на розвиток інфраструктури або соціальну підтримку, а не будуть розкрадені чи витрачені на вибори. Вибори закінчилися - погляди змінилися?

На практиці ідея трансформувалася в Податковий кодекс, розроблений під керівництвом С.Тігіпка. Паралельно корупцію ніхто не відміняв, соціальна напруга тільки зростає і на цьому тлі спроба брутально "залізти в конверт" рядових українців загрожує «майданами». Тим більше, що в більшості своїй народ згоден працювати "по-білому", аби без "драконівських" відрахувань і з наявністю впевненості в ефективності використання цих самих чесно сплачених податків. Поки виконання обох умов досить проблематичне.

Опозиційні партії також вважають, що будь-які адміністративні репресії влади проти роботодавців останні з успіхом перекинуть на власних найманих працівників. В.Матчук підкреслює, що «законопроекти віце-прем`єра С.Тігіпка містять переважно репресивні норми, які разом з Податковим кодексом та Законом "Про єдиний соціальний внесок" змусять роботодавців скорочувати робочі місця і зменшувати фактичний розмір зарплати працівників". При цьому, дивується Матчук, залишається незрозумілим, чому українська влада відмовилася від успішного польського досвіду вирішення проблеми легалізації заробітної плати економічними стимулами через впровадження другого рівня пенсійної системи і страхування медичних послуг.

Водночас, як відзначає О.Мірошниченко, податковій амністії повинні передувати певні умови. Головне - це довіра з боку тих, хто підпаде під таку амністію. Крім того, легалізацію повинні пройти всі - не лише підприємці, а й державні службовці. «Ідея правильна, до неї треба йти, але сьогодні вона невчасна», - вважає він.

Заслуговує на увагу і думка З.Кондрюка, який зазначає, що під податкову амністію потраплять і найбагатші громадяни, а саме цього допускати і не варто, тобто проводити таку реформу сьогодні недоречно. "Най-най", звичайно, повинні сплатити всі податки на користь держави, однак легалізація таких величезних капіталів шляхом амністії буде надто вигідна в першу чергу їм і, м`яко кажучи, недостатньо вигідна бюджету.

Підсумовуючи, варто зазначити, що «виманюючи» зарплати з тіні, уряду необхідно запропонувати гідну «приманку» - зокрема, знизити навантаження на фонд оплати праці. По-перше, такий підхід дозволить і без введення санкцій вивести частину підприємців у легальне трудове полі. По-друге, дозволить не нагнітати ситуацію в суспільстві, оскільки поки залишається незрозумілим, чи не будуть зарплати виведені з тіні за рахунок найманих працівників.

За словами президента Українського союзу промисловців і підприємців Анатолія Кінаха, у розвинених державах середній рівень оподаткування фонду оплати праці від комерційного прибутку підприємств становить близько 16%, в Європі - 27%. Він вважає, що українська влада повинна орієнтуватися на зниження даного показника, який на сьогодні в Україні становить мінімум 43%, а в перспективі - прагнути до створення таких умов праці, за яких «працювати за законом буде вигідно всім».

Також, говорить А. Кінах, в Україні відсутня зацікавленість працюючого населення в отриманні «білих» зарплат, наприклад, у вигляді тих же індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунків.

Оцінюючи розроблені Мінсоцполітики законопроекти, президент УСПП зазначив, що ці законодавчі ініціативи переважно спрямовані на посилення адміністративної, фіскальної та кримінальної відповідальності роботодавців, що може призвести до появи ще більш «витончених» тіньових схем виплати зарплат.

Поки ж зрозуміло, що влада намагається розкрити "конверти" з зарплатами антиекономічними адміністративними методами, в черговий раз "надавивши" на найменш захищену частину нашого суспільства - пересічного українця, найманого працівника, який практично повністю залежить від зарплати і волі власника (чи приватного, чи державного). Законопроекти настільки одіозні і викликають настільки єдині негативні оцінки, що навіть починаєш замислюватися - а для чого вони, власне, в такому вигляді витягнуті на світ божий. Залишається надія, що у Верховній Раді народні обранці істотно підкоригують дані проекти. Втім, сумний для народу і вдалий для влади досвід "продавлювання" Податкового кодексу змушує сумніватися...

Юлія Главацька (УНІАН)

УНІАН в Google News