Технічний директор "Київстару" Володимир Лутченко: Наші базові станції цілеспрямовано підривали, мінували: або танком переїхали, або впритул розстрілювали

Технічний директор "Київстару" Володимир Лутченко, який нещодавно став призером престижного "Оскару" у світі мобільного зв’язку - міжнародної нагороди Mobile Europe, розповів, як у воєнний час працюють технічні служби українських мобільних операторів.

За вжиті заходи щодо збереження та відновлення зв'язку у регіонах, що постраждали від війни, ви стали переможцем міжнародної нагороди Mobile Europe. Скажіть, що ви робили для збереження та відновлення зв'язку?

Я би хотів наголосити, що нагородили мене, але я вважаю, що це нагорода для усієї технічної команди компанії "Київстар", для усієї компанії "Київстар" та і для усього телеком-сектору України загалом. Тому що міжнародна спільнота цією нагородою визнала високий рівень надання послуг в умовах війни усіма українськими операторами.

Крім того, я б хотів додати про тісну кооперацію з державними органами: з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері електронних комунікацій, Національним центром управлінням мережею. Вони дуже допомагають не лише із відновленням, але і з реакцією на стан мережі.

Наприклад, ми отримали частоти 2100 і 2300 ГГц у користування без тендеру, оскільки у нас зараз воєнний стан, і це дуже допомогло нам при оптимізації і розширенні ємності внаслідок внутрішньої міграції абонентів. Було б добре, якби така тісна кооперація зберіглася б і на післявоєнний час – хоча б на період відновлення.

Що стосується підготовки мережі до можливих воєнних дій – ми почали готуватись ще в грудні минулого року. Підготовка була всебічна. Ми мали величезний обсяг завдань – від організації маршрутів евакуації, тимчасового житла, проміжних пунктів евакуації – і до масштабних проектів резервування вузлів мережі, переходу в хмари та розширення каналів взаємопідключення з партнерами.

Зокрема, ми диверсифікували топологію мережі. Наприклад, вежі стільникового зв`язку взаємодіють з так званими контролерами – це вузлові комутатори. Якщо раптом якийсь комутатор вийде з ладу, "згаснуть" одразу десятки базових станцій, і цілий район може залишитись без зв`язку. Тому ми побудували повноцінні Disaster recovery sites. Тобто контролери (критичні елементи, які керують з`єднаннями між базовими станціями) були перенесені вглиб країни. Ми перемикали на них вежі стільникового зв`язку, які знаходяться у регіонах ризику, або наближені до них.

Також ми резервували додаткові канали зв’язку. Ще до лютого 2022 року ми зарезервували додаткові канали для з`єднань між комутаторами та транзитними вузлами. Україна уся покрита оптоволоконними лініями зв`язку – вони потрібні для обміну сигналами між базовими станціями, транзиту дата-трафіку. "Київстар" має власну оптоволоконну мережу загальною довжиною близько 40 тисяч кілометрів. Проте ми уклали багато нових договорів з іншими провайдерами оптоволоконних мереж, щоб підстрахуватись на випадок, якщо наше оптоволокно у якомусь регіоні постраждає.

Крім того, ми підписали договори із альтернативними постачальниками послуг транзиту трафіку. Збільшували ємності хмарних сховищ – усі критичні системи були зарезервовані на альтернативних майданчиках і у хмарах. А також провели величезну логістичну роботу – перенесли склади углиб країни, поповнили парк дизель-генераторів, замовили додаткові поставки запчастин для ремонту та відновлення базових станцій.

Підготовчі роботи коштували нам близько 10 мільйонів доларів.

Чи попереджали вас "зверху" про можливість нападу з боку Росії?

Ми самі почали готуватися. В принципі, за основу ми взяли аналітику, здається, в Bild – з етапами і можливими варіантами вторгнення в Україну. Підготовка нашої мережі до різноманітних сценаріїв входила до моїх обов’язків, як технічного директора. Це була частина антикризового плану, над яким працював окремо сформований комітет.

У нас було визначено три найважливіші пріоритети в розробці цих сценаріїв. Перше – це безпека наших співробітників. Друге – це продовження надання послуг нашим клієнтам. І третє – це фінансове здоров’я компанії. Зрозуміло, що без співробітників неможливо надавати послуги клієнтам, без клієнтів неможливе існування компанії.

Яким чином ви забезпечили стабільний зв’язок там, де це було можливо?

Наше завдання було, незважаючи на будь-які сценарії розвитку подій, забезпечити неперервність функціонування мережі і надання послуг нашим клієнтам. Ми провели "What if"-аналіз на предмет вузьких місць у мережі: це значить, що буде, якщо впаде ось тут, що буде, якщо захоплення або відключення буде ось тут, тощо.

Перш за все були розширені ємності та побудовані додаткові резервні вузли ядра мережі. Якщо у звичайний час такі роботи займають від 6 до 8 місяців, то наші спеціалісти разом з компанією-партнером завершили ці роботи за 2 місяці – починаючи від поставки обладнання і до його фінальної інтеграції. Команди працювали майже цілодобово. Окрема команда працювала над забезпеченням резервних маршрутів по транспортній мережі, виходів в інтернет та інтерконектів з роумінговими партнерами. І на кожному етапі були труднощі, з якими доводилось дуже швидко розбиратися. Згадайте лише складнощі з доставкою обладнання в Україну у перші тижні війни – разом з нашими партнерами ми зробили майже неможливе.

Коли я кажу "партнери", я маю на увазі не лише партнерів-постачальників обладнання, але й наших колег по ринку.

Ми забезпечили майже миттєве надання послуг один одному. Такий собі тісний телеком-гурток, коли кожен підставляє один одному плече у важкий час. Ця тісна кооперація між телеком-операторами існує й досі.

Скільки ваших базових станцій постраждало?

Десять відсотків мережі зараз недоступно. Важко сказати, скільки постраждало, тому що в нас немає доступу до усіх базових станцій. Але за прикладом Київської, Сумської та Чернігівської областей можу сказати, що тут п'ятнадцять відсотків базових станцій – взагалі знищено. Знищено – це значить повністю зруйновано, там нічого немає. Фактично треба будувати з нуля.

Потім 30-35 відсотків - це дуже пошкоджені майданчики, коли потрібні заміна обладнання або антенно-мачтових споруд, істотні інвестиції у відновлення.

Залишок – близько 50-55 відсотків - це або повністю вцілілі, або майданчики з незначними пошкодженнями. Тобто потрібно відновити живлення, провести дрібний ремонт, і можна запускати в роботу.

Це така статистика по звільненим від окупантів населеним пунктам у трьох областях України.

З початку бойових дій фахівці "Київстару" здійснили майже 4 тисячі ремонтів вишок стільникового зв'язку. Усунули понад 60 тисяч пошкоджень фізичної та цифрової інфраструктури. Замінили 30 тисяч метрів зруйнованого волоконно-оптичного кабелю.

Є базові станції, до яких наші співробітники їздять чи не щодня – бо тільки-но ми їх відремонтуємо, з боку Росії їх знову обстрілюють. Але наш принцип – вони руйнують, ми будуємо. Тому ми не здаємося, а продовжуємо відновлювати мережу скрізь, де це потрібно.

Чи можете ви розказати про найбільш кричущі випадки руйнувань?

Або танком переїхали, або впритул розстрілювали. У деяких населених пунктах, які зазнали окупації, наші базові станції цілеспрямовано підривали, мінували.

Чи продовжували ви будувати нові базові станції, незважаючи на активні бойові дії?

З початку року ми побудували та запустили в ефір більше 100  нових вишок стільникового зв'язку – у різних регіонах України. В основному, звичайно, на Заході України, але є нові об’єкти і на Харківщині, у Житомирській, Черкаській областях, на Півдні України. Це зумовлено тим, що міграція абонентів повністю змінила розподіл трафіку по мережі.

У нормальних умовах ми нарощували ємність у містах, покриття між містами. Але з початком бойових дій близько 8 мільйонів людей мігрували усередині країни – зі сходу і центру на захід, і з великих міст у маленькі містечка або у села, де, в принципі, мережа була не зовсім готова до того об’єму трафіку, який вони почали генерувати.

Тому ми дуже швидкими темпами нарощували покриття у 900-му діапазоні, активували LTE. У нас приріст по покриттю в LTE у деяких областях склав плюс 20 відсотків до передвоєнного значення. Тобто люди отримали швидкісний мобільний інтернет у тих місцях, де його не було раніше, і де ми в цьому році його запускати не планували, але екстрені ситуації вимагають екстрених дій.

Чи не змінилося ставлення людей до розміщення базових станцій на їхніх будинках у зв'язку з війною та загрозою втрати зв'язку у деяких регіонах? Чи не скоротилася кількість свідків шапочок із фольги?

Я вам скажу так: ми досі стикаємося з випадками, коли люди з незрозумілих для мене причин відмовляються від покращення зв’язку через побудову нової базової станції. Виходять і протестують, і нам доводиться демонтувати вже майже побудований об’єкт. Але у своїй більшості люди зрозуміли необхідність і важливість такого простого сервісу як мобільний зв'язок – можливість подзвонити до рідних, перевірити новини, списатися в чаті, і ми бачимо це у ставленні переважної частини населення.

Чи можете ви зараз оцінити порядок збитків компанії "Київстар" з початку війни?

Ми не можемо оцінити стан нашого обладнання, яке знаходиться на окупованій території, і, як наслідок, точний розмір збитків. Але точно я можу сказати, що це не мільйони – це мільярди гривень збитків.

Які регіони зараз повністю відключені від українського зв'язку?

Ця ситуація динамічна. Повністю відсутній зв'язок у Луганській області, майже відсутній зв'язок у Донецькій області – там працює усього 26 відсотків нашої мережі. Також повністю відсутній зв'язок у Херсонській області – на 98 відсотків. Нещодавно ми поновлювали зв'язок у Херсонській області, але орки знову все "потушили". Вони цілеспрямовано працюють на відключення будь-якого зв’язку на тимчасово окупованій українській території. Що стосується Запорізької області – там зв'язок відсутній на 50 відсотків. Але завтра ситуація може змінитися.

Вишки стільникового зв'язку, які не працюють – знаходяться або в зоні, де йдуть активні бойові дії, або на тимчасово окупованій території.

У такій ситуації ми намагаємося посилити сигнал радіомережі в сусідніх районах, щоб максимально "захоплювати" тимчасово окуповані території. У цьому також допомагає національний роумінг. Якщо десь абоненти не мають зв'язку, вони можуть зареєструватися в мережі іншого оператора і отримувати послуги там. Наприклад, у мережі "Київстар" максимальне значення роумінгових абонентів складало 480 тисяч абонентів інших мобільних операторів України. Ця цифра змінюється кожного дня, адже ситуація на мережі також змінюється.

Коли ми нарешті звільнимо окуповані території, як швидко можна буде повернути зв'язок абонентам?

Щойно захоплені населені пункти буде звільнено, і ми отримаємо дозвіл від військової адміністрації на проведення відновлювальних робіт, ми зможемо дуже швидко налагодити зв'язок.

У Бучі, Бородянці  перші базові станції ми піднімали майже одразу після звільнення, у супроводі ЗСУ. Так само відбуватиметься і з усіма іншими містами, які звільнятимуть наші Збройні сили.

У Сумській області ми вже відновили нашу мережу на 99 відсотків, у Чернігівській – на 93 відсотки, у Київській області – на 85 відсотків.

Ми працюємо так швидко, як можемо, і навіть швидше. ЗСУ звільняє – інше за нами.

Яким чином ви відновлюєте зв'язок на звільнених територіях?

Це досить важко. Щодня 130-150 наших фахівців працюють безпосередньо на відновленні вишок стільникового зв'язку. Ремонтні групи рухаються практично одночасно з військовими саперами – щойно ми отримуємо сигнал, що територія розмінована, відразу йдемо туди.

Чи допомагають вам у відновленні зв’язку місцеві жителі?

Так. Допоки не розпочалась організована акція по відключенню живлення наших мереж, місцеві жителі самі виходили на нас і пропонували свою допомогу: "Ось тут ваша базова станція, там у мене є генератор, я можу підключити", або: "Давайте я там перекину кабель, щось підключу". Були фермери, які заливали в наші генератори свій дизель. Була велика підтримка і від простих людей, і від фермерів, і від ЗСУ.

І наші бригади нерідко виїжджали на самий "передок" разом з ЗСУ для ремонту та відновлення мереж.

Чи могли б ви поділитися історіями воєнного часу, які вас особливо зворушили?

Історій багато, і нам вже можна писати цілу книгу.

Одне з найважчих випробувань було у Чернігові. Ви, мабуть, пам’ятаєте, після бомбардувань там було пряме влучення у трансформаторну підстанцію, пошкоджено силову лінію у 110 кВ, і усе місто лишилось без живлення. Єдине, що працювало, це зв'язок на генераторах. Таких генераторів у Чернігові у нас було 5, тож ми докупили ще 10 і відправили до міста. Якщо у звичайних умовах дорога до Чернігова займала 2-3 години, то наші генератори їхали туди 4 дні. Але вони доїхали, і наші хлопці більш ніж тиждень підтримували працездатність п’ятнадцяти сайтів. Тому зв’язком Чернігів був забезпечений, попри те, що електроенергії не було зовсім.

У Харківській області було дуже багато прикладів героїзму, коли хлопці на куражі виїжджали у ті місця, куди, може, і варто було, і відновлювали зв'язок. Є навіть відео, коли вони проводили заміну обладнання на вежі, а в 500 метрах від них вибухали міни.

У Сумській області ми також підтримували зв'язок буквально у перервах між обстрілами. У Великій Писарівці і Охтирці наші інженери кілька разів потрапляли під обстріли і ховались в укриттях. Підтримували зв`язок в селах, які були під тимчасовою окупацією. Через родичів і знайомих зв`язувались з місцевим населенням й давали їм інструкції, що робити для того, аби запустити знеструмлені базові станції.

І, звісно, неможливо не згадати героїчний Маріуполь. Там четверо наших співробітників протягом трьох тижнів підтримували роботу останньої в місті базової станції. Вони провели весь цей час у підвалі офісу, коли поруч падали бомби і снаряди. Час від часу виходили на поверхню, щоб заправити дизель-генератор, від якого живилась базова станція, і щоб робити ремонт обладнання.

Як ви розумієте, у нас є дуже багато героїчних прикладів, тому виділити щось окреме досить важко.

А що стосується нині окупованих територій, чи залишилися у вас там техніки, хоча б деінде, або люди, готові допомагати?

Наш найперший пріоритет – це люди, наші співробітники, їхня безпека та безпека їхніх сімей. Більшість співробітників вже виїхала. На окупованих територіях зараз майже нікого не залишилось.

Скажімо одразу, в рамках підготовки до різних сценаріїв воєнних дій ми ввели реконфігурацію на нашій мережі, яка дозволила  вивезти майже все комутаційне обладнання ядра мережі з територій, які зараз окуповані. Ми робили це послідовно, і за рахунок таких реконфігурацій у нас на тимчасово окупованих територіях залишились фактично лише базові станції, які були підключені до комутаційних центрів на західній Україні. Звідти ми управляємо усією мережею. Усі абонентські дані перебувають у повній безпеці. На окупованій території знаходяться лише базові станції, які фактично можуть працювати абсолютно автономно: без втручання персоналу.

Але якщо приходить російський окупант і відключає живлення, вже майже нічого не можна виправити. А вони саме так і роблять. Після того, як у кінці травня у них було прийнято рішення про відключення усіх українських мереж і підготовку до впровадження там російських комунікацій, вони просто обійшли усі наші базові станції і відключили їх від живлення та транспортних мереж. Вони зробили це дуже системно: обійшли нас, Укртелеком, lifecell, Vodafone.

З таким підходом вже нічого не працює: якщо немає живлення, туди не можна підійти і поставити генератор – навіть якби хтось і захотів це зробити, йому б не дозволили. До тих пір, поки не було такого системного відключення, ми віддаленими засобами могли підтримувати працездатність нашої мережі.

Але окремо хочу зауважити, що ці вишки, які вони відключають – це "залізо". Для того, щоб використовувати "залізо", потрібно програмне забезпечення, допомога закордонних вендорів.

Як вам вдалося забезпечити зв'язком мільйони користувачів, які виїхали за межі України? Чи виникали проблеми із цим?

З початку повномасштабної війни близько 6 мільйонів українців виїхали за кордон. Серед них більше 3 мільйонів наших абонентів. І, звичайно, майже одразу це вплинуло на об’єми трафіку по роумінг-каналам. Трафік виріс більше ніж в десять разів буквально за два тижні. І такі стрімкі зміни, звичайно, потребували, миттєвої реакції від нас та наших роумінгових партнерів. Вони також включилися, і ми дуже швидко розширилися по ємності каналів – зараз її у нас з запасом.

Наші абоненти, які знаходяться за кордоном, у тих умовах, в яких вони опинилися, не можуть платити за послуги за цінами звичайного роумінгу. Роумінг – це послуга дорога. Тому наш бізнес-підрозділ в авральному темпі розробив тариф: "Roam Like Home", тобто: "У роумінгу як вдома". Це значить, що абоненти у роумінгу зараз практично за ту саму ціну, як і вдома, отримують той самий пакет послуг: за дзвінки, мобільну дату. Зараз ці тарифи діють у 30 країнах Європи.

Чи багато людей з тих, які поїхали за кордон, залишилися на українських сім-картках?

У таких країнах, як Польща, Німеччина, Словаччина – нашим громадянам навіть не потрібно було купувати картки. Їм видавали безкоштовні сімки місцевих операторів з дуже гарним пакетом за пред’явленням українського паспорту. На три місяці чи на півроку (залежно від оператора) їм пропонувалися безкоштовні дзвінки в Україну, безлімітні мегабайти. Наскільки я знаю, у Німеччині стандартна ціна такого тарифу становить близько 80 євро на місяць. Тобто, чудові умови. Вони були надані українським біженцям безкоштовно.

Зрозуміло, що частина з наших абонентів перейшли на ці картки, і зараз ми бачимо, що близько 25 відсотків абонентів перейшли в так звану silent базу, тобто до абонентів, які замовчали. Але ми маємо надію, що з успіхами ЗСУ, зі звільненими територіями, вони будуть повертатись.

Ми бачимо, що останні два тижні кількість людей, які повертаються в Україну, вже більша за кількість людей, які виїжджають за кордон.

Чи не відчуває ваша компанія дефіциту у кадрах у зв'язку з бажанням частини працівників піти на фронт?

У нас більше 120 співробітників зараз у лавах ЗСУ, з них майже 40 відсотків – з технічної функції. Ще 270 - від початку війни займаються волонтерською діяльністю, допомагають теробороні. Звісно, ми відчуваємо цей вплив, особливо, якщо це висококваліфіковані співробітники.

У нас майже вісімдесят відсотків персоналу, які працюють у дирекції, мають рідкісні військові облікові спеціальності. Згідно розпорядження Міноборони, усі, хто має відповідну спеціальність, пов’язану зі зв’язком, є рідкісними спеціалістами. Тобто вони цінні і для нас, і для ЗСУ. Тому тут може виникати деякий конфлікт інтересів [сміється]. Але ми справляємося. Інтереси ЗСУ для нас важливіші.

Ми навчаємо усіх, хто до нас прийшов. У телекомі важлива спадковість. Ми намагаємося, щоб знання передавалися від одного співробітника до іншого. Намагаємося робити так, щоб була активна заміна для кожного з цінних кваліфікованих кадрів.  Тому що їхня роль у підтримці стабільності зв’язку неоціненна.

Яким чином ви допомагаєте вашим співробітникам, які постраждали від активних бойових дій?

Ще в рамках підготовки до війни "Київстар" обладнав офіси у західній Україні для прийому та проживання людей, які виїжджатимуть із зони бойових дій. Наші 10 офісів прийняли близько 200 сімей – майже 800 осіб: співробітників та їхніх родичів. Ми забезпечили їм спальні місця, душ, холодильники, пральні машини – було організоване повноцінне житло. Звичайно, це був тимчасовий прихисток, потім люди або орендували квартири, або переїжджали до своїх рідних.

Крім того, компанія допомагає не лише матеріально – грошима на релокацію, частковою оплатою оренди житла, - а й підтримує морально. Це медична допомога, допомога психологів.

Велику допомогу отримує технічна дирекція – компанія забезпечила співробітників, які працюють у полях бронежилетами та захисними касками.

Таким чином, ми допомагаємо нашим співробітникам та їхнім сім’ям.

Надія Бурбела

УНІАН в Google News