Джипінг у житлових мікрорайонах: ближче до будинку - глибші ями

Навіть під Євро-2012 українці не отримають хороших доріг. А вже про дороги всередині міських мікрорайонів говорити просто страшно: об ці "пральні дошки" продовжують "стиратися" черевики і колеса. Майже три роки грошей на ремонти не виділяли і невідомо - чи будуть ...

Хоча б просто задовільні дороги - ось чого чекали від Євро-2012 багато українців. У міру наближення Чемпіонату з футболу стало зрозуміло, що очікуванням не судилося виправдатися. "Взагалі УЄФА не має таких жорстких вимог до доріг ...», - заявив у квітні цього року віце-прем'єр-міністр України - міністр інфраструктури Борис Колесников, констатуючи, що помітного покращення якості автодоріг в Україні до Євро-2012 не передбачається. Але все ж не можна заперечувати, що подекуди поліпшення починають проявлятися. Багато ділянок автострад поблизу Києва стали цього літа помітно краще, ведуться широкомасштабні дорожні роботи і в межах міста, включаючи будівництво багаторівневих розв'язок та мостових переходів. Але, промчавши з вітерцем по заміських шосе, протиснувшись крізь пробки на міських магістралях, автомобілісти зрештою повертають у рідний проїзд і тут їх чекає така «пральна дошка», яку і не на кожній дорозі зустрінеш. Шанси дочекатися хоч якогось поліпшення ще цього року, тануть з кожним днем, тим часом проливні дощі добивають залишки «живого» асфальту.

Хто відповість за дороги?

У Дарниці та Оболоні, на Борщагівці й Райдужному, у Голосіївському та Сирці, на Лісовому та на Троєщині ситуація з прибудинковими дорогами та внутрішньоквартальними проїздами і прибудинковими дорогами практично однакова - погана. Якщо попросити мешканця «спального» району, забудови кінця 1970-х - початку 1980-х років, згадати коли він востаннє бачив асфальтовий каток біля свого будинку, то він замислиться а чи бачив він його взагалі хоч раз. Іноді здається, що дороги в житлових районах, вік яких перевалив за 25-30 років, вже давно повністю складаються з латочок, накладених за всі ці роки. Всі з цим давно змирилися - в дощ пішоходи спритно скачуть через глибокі калюжі, автомобілі не менш віртуозно лавірують між ямами. Але коли навіть бабусі з «кравчучкою» не просочитися серед вибоїн, провалів і тріщин, то пора задуматися, а до чого ми власне котимося?

Нещодавно на вулиці Олени Теліги утворився провал, в який мало не провалилася фура, сюжет про це показали майже у всіх новинних випусках, а те, що щодня десятки легковиків нівечуться в лабіринтах мікрорайонів, то нікого особливо не цікавить окрім самих власників авто. Пару років тому автор сам став учасником такого мініДТП - просівший поблизу каналізаційної решітки асфальт, перетворив її на гойдалку, варто було наїхати переднім колесом на один край решітки як протилежний край з силою врізався в поріг старенького «Форда» відразу за аркою переднього колеса. Результат - глибока вм'ятина. Потрібно бути уважнішими, скажете ви, можливо, але справа в тому, що в момент наїзду на решітку, вся увага була зосереджена на тому, щоб пропустити між коліс здоровенну вибоїну. Шукати винного зрозуміло ніхто і не збирався, але все ж цікаво - хто ж стежить за ситуацією з дорогами у дворах?

Ланцюжок виглядає наступним чином: безпосередню відповідальність за стан прибудинкових доріг несе місцевий ЖЕК, він же відповідає за переважну більшість внутрішньоквартальних проїздів, лише невеликий відсоток яких знаходиться у веденні «Київавтодору». Саме ЖЕКи визначають ті ділянки доріг, які вимагають невідкладного ремонту і подають відповідну заявку до районної адміністрації, яка в свою чергу надсилає запит до Київської міськдержадміністрації щодо надання фінансування. Ще у березні 2010 року тодішній перший заступник голови КМДА Анатолій Голубченко заявляв про 72-х млн. грн. запланованих у проекті міського бюджету на 2010 рік на ремонт прибудинкових і внутрішньоквартальних проїздів. Міськадміністрація також сподівалася, що, крім вказаної суми, кожен з десяти районів столиці виділить на ремонт проїздів ще по 2-2,5 мільйона гривень. Таким чином, в цілому на ці роботи у 2010 році планували направити близько 97 млн. грн.

Відповідальним за виконання ремонту було призначено Головне управління житлового господарства Києва. Варто відзначити, що глава цього відомства Володимир Стороженко цілком адекватно оцінював ситуацію, що склалася. "Особливе занепокоєння викликає стан прибудинкових доріг - яма на ямі. Перепади температури в зимовий період, криза 2009 року, а також надії районів на місто, у якого у 2009 році теж не було грошей, призвели до того, що жодна лопата асфальту на прибудинкові території не була кинута ", - зазначав В. Стороженко у березні 2010 року. На жаль з того часу так нічого й не змінилося. Якщо десь пару лопат асфальту все ж кинули, то на загальну картину це абсолютно ніяк не вплинуло, ні у міста ні у районів грошей не знайшлося.

Тут можна згадати про те, що кошти на ремонт і будівництво звичайних автодоріг закладені у вартість бензину за принципом заправився - значить поїхав по дорозі, відповідно заплати за її обслуговування. Але ці гроші йдуть «Укравтодору», який прибудинковими дорогами не займається, «Київавтодор», як уже було сказано вище несе відповідальність тільки за 2-3% таких доріг у столиці. Відповідно пора подумати над тим де ж вишукувати кошти. Можливо тут могли б допомогти організації співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), про збільшення кількості яких так багато говориться останнім часом.

Але, як вважає директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко, ОСББ не потягнуть таке навантаження. «Ремонт навіть невеликої ділянки асфальту дуже витратний захід. Гроші на ремонт прибудинкових доріг у квартплату не включені, і ремонт повинен здійснюватися тільки за рахунок міського бюджету, тоді як ОСББ мають дуже обмежені функції, головна з яких утримання самого будинку. Міркувати про те, що ОСББ візьмуть на себе ще й ремонт прибудинкових доріг навіть не варто, добре якщо вони будуть справлятися зі своїми першочерговими завданнями», - переконаний експерт.

Що ж до надій на покращення ситуації у зв'язку з підготовкою до Євро-2012, то А. Сергієнко радить остаточно розпрощатися з ілюзіями на цей рахунок. «Я думаю, що ті двори, які потраплять в півторакілометрову зону навколо НСК «Олімпійський», будуть приведені в належний вигляд, тим же хто живе далі від центру проведення Євро-2012 можна тільки поспівчувати. Сьогодні ми мільярди витрачаємо на реконструкцію НСК «Олімпійський», тоді як комунікації ЖКГ приходять у повну непридатність. Запитайте у киян, чого вони хочуть більше - сучасний стадіон або реконструкцію теплових і водопровідних мереж. До речі, постійні проблеми з теплотрасами та водопровідними мережами грають не останню роль в руйнуванні прибудинкових доріг - в ході ремонту труб асфальт розкривають, а потім нерідко так і залишають засипавши яму піском або гравієм», - додав А. Сергієнко.

Критика Євро-2012 тема не дуже вдячна, отже не будемо її розвивати, до того ж ніхто не гарантує, що аби не було підготовки до чемпіонату, гроші які пішли на неї, були б спрямовані на реконструкцію житлово-комунальної інфраструктури.

У пошуках грошей на реконструкцію провалу

Як відомо, незабутній Остап Бендер збирав у довірливих громадян гроші на реконструкцію провалу, щоб той не дуже провалювався. Сьогодні саме з таким формулюванням київській владі пора звертатися до Кабінету міністрів, оскільки зрозуміло, що гроші на ремонт прибудинкових доріг столиці можна просити тільки з Держбюджету, оскільки більше їх просто немає звідки взяти. Враховуючи, що Київ завжди був "донором" держбюджету - почуття ця ситуація викликає змішані.

Власне КМДА вже звернулася до уряду з проханням про фінансування і навіть заявляла про те, що гроші ось ось будуть. У травні поточного року перший заступник голови КМДА Олександр Мазурчак заявив про те, що розраховує отримати від Кабміну кілька десятків мільйонів гривень, які підуть на асфальтування прибудинкових територій у столиці. "Ми передбачили окреме фінансування. У нас є в цьому році вже виділені гроші, у нас є частина робіт виконаних і зараз тривають. І ми очікуємо, є домовленість з Кабінетом міністрів про фінансування досить серйозне», - заявляв тоді О. Мазурчак. Правда конкретну суму він не зміг назвати, сказавши лише, що мова йде про десятки мільйонів гривень. «Буквально через тиждень ми вже зможемо сказати, яка це сума», - сказав він.

О. Мазурчак також уточнив, що з міськбюджету Києва на ці цілі буде виділено 12 млн. грн. Це було в травні й рішення щодо фінансування з Держбюджету очікувалося вже у червні. 20 липня, відповідаючи на запитання кореспондента УНІАН щодо того чи вирішено питання фінансування ремонту прибудинкових доріг з центрального бюджету, новопризначений міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк сказав наступне: "Є ж бюджет, і він затверджений, якщо будуть розглядатися додаткові питання, а вони є з усіх регіонів, то будемо приймати рішення, поки рішення немає". Тобто, конкретної відповіді на конкретне питання одержати не вдалося - поки "спишемо" це на "новопризначеного" чиновника ...

Ось такі справи, питання щодо прибудинкових доріг є звідусіль, але поки вони навіть не розглядалися. В даному випадку фактор часу грає ключову роль, тому що навіть якщо Кабмін знайде кошти на реконструкцію доріг всередині житлової забудови, то кінцевому виконавцю робіт вони надійдуть тільки восени, а отже довгоочікуваний асфальт будуть класти в осінні калюжі. Ефект від такої боротьби з ямами трохи менший, ніж повністю дорівнює нулю.

Єдиний реальний у сьогоднішніх умовах вихід повернутися до вже озвученої ідеї КМДА щодо проведення ремонтних робіт у борг. Ще у 2010 році київська влада заявляла, що для неї найголовніше - це щоб асфальтобетонні заводи відпустили їм матеріали в борг, а виконання самих робіт вони вже якось забезпечать. Якщо до цих пір ця схема не запрацювала, значить довіра до київської влади у асфальтових заводів невисока, але тоді, можливо, допоможуть гарантії самого Уряду. В іншому випадку житлові масиви столиці, а з нею й інших міст країни вже цієї зими чекає звичайнісінький транспортний колапс. І це не перебільшення, бо вже зараз їзда у дворах перетворилася на звичайнісінький Джипінг, правда не приносить анінайменшого задоволення його учасникам.

Петро Черних (УНІАН)

P.S.Ну і під кінець спробуємо вимовити чарівне слово "Євро-2012" - може хоч на нього відреагують у чиновницьких кабінетах. Адже рівно через рік, у дні Чемпіонату, ті ж самі іноземні уболівальники, напевно поселяться "на квартирі" або в міні-готелях, розкиданих по всьому Києву. І будуть вони змушені пробиратися до свого місця проживання з більш-менш підрихтованого центру через розбиті внутрішньоквартальні дороги. І як би не блищали шикарним асфальтом доріжки навколо стадіонів, напевно в пам'ять їм вкарбуються глибоководні діри біля під'їзду чи супермаркету.

УНІАН в Google News