Ніколаєнко: Посада міністра освіти – це передінфарктний стан
Ніколаєнко: Посада міністра освіти – це передінфарктний стан

Ніколаєнко: Посада міністра освіти – це передінфарктний стан

13:12, 23.12.2011
14 хв.

Луцький не добре розуміється на цілих галузях освіти… Міністерський закон про вищу освіту порушує Конституцію… Якщо колектив КПІ підтримує Згуровського, то думка Табачника вже нікого не цікавить... Інтерв`ю...

Екс-міністр освіти, а нині голова Громадської Ради освітян і науковців України Станіслав Ніколаєнко в інтерв`ю УНІАН розповів про ідеального кандидата на місце міністра освіти і науки, небезпеки міністерського законопроекту «Про вищу освіту» і причини зволікання з оголошенням конкурсу на посаду ректора КПІ.

ЛУЦЬКИЙ НЕ ДОБРЕ РОЗУМІЄТЬСЯ НА ЦІЛИХ ГАЛУЗЯХ ОСВІТИ

Станіславе Миколайовичу, не так давно у Верховній Раді розгорівся скандал навколо призначення головою парламентського комітету з питань освіти і науки нардепа-регіонала Максима Луцького.  Деякі експерти таке рішення розцінили як ляпас вітчизняній системі освіти. На вашу думку, чого можна очікувати на цій посаді від кума Табачника?

Відео дня

НіколаєнкоПозитиви є такі. Він – молодий чоловік і якщо схоче, то зможе чомусь навчитися. Що стосується, наскільки він готовий до цієї посади, поживемо-побачимо... Як на мене, Максим не досить добре розуміється на цілих галузях освіти, наприклад, дошкіллі, позашкіллі, середній школі, ПТУ. Звичайно, він пройшов певну школу, працював проректором в НАУ, став депутатом. Мені його свого часу запропонували заступником міністра з економічних питань, але зрештою ми вирішили відправити його на зв`язки з Верховною Радою. Він працював там. Він бачив, як це все робилося, але в безпосередній розробці законодавчих, нормативних актів, участі не брав.

Йому буде складно, і я не переконаний, що йому вдасться підняти Комітет на певний рівень, проте я готовий йому допомогти. Сьогодні, якби у мене була така можливість, я середню школу, дошкілля і позашкілля виділив би в окреме міністерство і назвав би його міністерством освіти. Воно б опікувалося лише садками, школами, позашкільними установами. Адже це фундамент. На жаль, у МОН ще при мені школа була на другому місці, я її весь час намагався підтягнути, а зараз вона десь на третьому-четвертому. Додалися спорт, молодь і вона загубилася та школа.

Подивіться, сьогодні існує цілий департамент з обслуговування міністра. При мені це було 3 особи – дві секретарки та один помічник.

До речі, там, в Комітеті, окрім Катерини Самойлик, школу добре ніхто і не знає. Якщо ж взяти експертів по вищій школі, то там, звичайно, є кілька осіб. Зокрема, Віталій Курило. Мені здається, саме він був би найсильнішою кандидатурою на цю посаду.

МІНІСТЕРСЬКИЙ ЗАКОН ПРО ВИЩУ ОСВІТУ ПОРУШУЄ КОНСТИТУЦІЮ

Тільки-но Луцький став головою Комітету, він одразу ж зареєстрував у парламенті проект постанови про відкликання законопроекту «Про вищу освіту» свого конкурента – Юрія Мірошниченка, який вже підтримали депутати. Чи означає це, що тепер зусиллями Луцького міністерський закон отримає зелене світло у ВР?

Я б не був таким вже категоричним. Утім, те, що він мав до нього відношення, те, що він лобіюватиме його і допомагатиме Табачнику реалізовувавти його міністерську позицію – це однозначно. Тобто те, що Луцький і Табачник – це одна команда – абсолютно зрозуміло. Але справа в тому, що цей закон не допоможе вищій освіті, кардинальних змін у підвищенні її якості він не несе. Ба, навіть порушує Конституцію (у цей момент Станіслав Ніколаєнко дістає роздрукований екземпляр законопроекту, де ручкою перекреслені окремі статті, а на деяких з боків дописано SOS  – Авт.) 

Йдеться про зменшення в статті 66 проекту Закону обсягів держзамовлення, виходячи із діючих нормативів на 10 тисяч населення. Так, із 180 до 170 осіб передбачається зменшити число людей з вищою освітою на 10 тис. населення для університетів і академій та із 100 до 80 осіб для навчання у коледжах. При такому підході за п’ять років буде недобрано за рахунок бюджету до вузів 45 тисяч осіб, а до технікумів – 90 тисяч студентів!

Наскільки я пам`ятаю, ви неодноразово, у тому числі в коментарях УНІАН, висловлювалися за те, щоб  внести зміни до вже діючого закону "Про вищу освіту", бо запропонований міністерством законопроект не тягне на окремий документ...

Я глибоко переконаний, що цей законопроект не носить принципово нових речей, які б потребували прийняття нового закону. Тому найкраще було б підготувати Закон про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів з питань вищої освіти. Тоді  можна було б внести зміни до Бюджетного, Податкового і Земельного Кодексів і до самого закону Про вищу освіту.

Звісно, у запропонованому міністерством варіанті є кілька важливих речей, зокрема, вилучення освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста (залишаються бакалавр і магістр), запровадження наукового ступеня доктора філософії, нова класифікація вишів. Утім, не вирішені питання фінансово-господарської самостійності, автономії університетів. Для того, щоб виш був насправді незалежний, йому потрібна не лише академічна, але й фінансова автономія.

При цьому, коли ми говоримо про автономію вишів, це зовсім не означає можливість працювати на неораному полі, тоді це – анархія. Перш за все, це правила гри, однакові для всіх університетів, держави, бізнесу, для всіх.

У Законі не вистачає норми, яка б упорядковувала численні перевірки контролюючих органів. Треба, щоб вони здійснювалися не частіше, ніж раз на 5 років.

Що стосується нової норми про конкурсне держзамовлення, то я опитав десятки ректорів і людей, які пов’язані з освітою і всі разом ми дійшли висновку: якщо ми знищимо існуючу систему формування держзамовлення, то ми прийдемо до тієї ситуації, що склалася у Державному центрі зайнятості. І мені здається, так і підкресліть, що дехто хоче досвід Служби зайнятості перенести на діяльність українських університетів. Щоб з кожного університету за підсумками тендеру цупити гроші. Тому я категорично проти цього.

При цьому я не згоден із самим терміном держзамовлення. Держзамовлення може бути на хліб, м`ясо, верстати, автомобілі, ракети, танки. Ми ж маємо вести розмову про підготовку фахівців для потреб держави. І не можна сьогодні валянки і акумулятори разом із студентами і учнями міряти. Є Конституція, яка каже, що кожен громадянин України має на безоплатній основі здобувати повну середню освіту. Друге – він має право здобувати робочу спеціальність, потім вища школа – на конкурсній основі. І в статті 53 Конституції ніде не написано: в рамках держзамовлення...

ЯКЩО КОЛЕКТИВ КПІ ПІДТРИМУЄ ЗГУРОВСЬКОГО, ТО ДУМКА ТАБАЧНИКА ВЖЕ НІКОГО НЕ ЦІКАВИТЬ

Наразі у ЗМІ та й у студентському середовищі активно обговорюється питання затягування МОН з оголошенням конкурсу на посаду ректора КПІ. Як ви гадаєте, навіщо Табачник з цим зволікає?

Крапку в дискусії навколо того, хто повинен бути ректором того чи іншого університету повинен ставити науково-педагогічний колектив. Якщо науково-педагогічний колектив одного з найкращих університетів України, який очолює голова асоціації технічних вузів, академік Згуровський, визначиться, що цією людиною повинен бути саме він, то індивідуальна думка Ніколаєнка чи Табачника, вибачте, вже нікого не цікавить. Не думаю, що декани, викладачі, завкафедрами, студенти зацікавлені, щоб університет очолювала людина, яка приведе його до розпаду. Колектив делегуватиме кращого. Якщо ж міністерство з цим не згодне, то нехай наведе свої аргументи, викладе претензії, організує перевірку. Бо сьогодні ми чуємо тільки, що його то там скубнуть, то там вкусять. А відвертого діалогу немає.

Тоді напрошується запитання, навіщо ви заважаєте людям працювати? Є недоліки, підкажіть, прийдіть на вчену раду, скеруйте.

Я так розумію, що тут є особисте. Є зацікавленість у  тому, щоб, позайматися матеріальною базою КПІ. Адже у володінні вишу – сотні гектарів землі в центрі Києва, кілька оздоровчих баз, велика кількість різноманітних приміщень, лабораторій і таке інше. Але найцінніше, що є в КПІ – це його люди. Вчені. І я вважаю, до речі, що Комітет ВР на чолі з Максимом Луцьким мав би висловити свою позицію з цього приводу. Бо те, що зараз коїться з КПІ – недопустимо. До речі, аналогічні ситуації у нас вже виникали у Вінниці, Харкові, Донецьку...

 …Острозькій академії

 І там також.

Ви знаєте, тамтешній ректор Ігор Пасічник – це унікальна людина. На його нервах, на його розумі із попелу піднялася ця академія. Це XVI сторіччя, це один із перших вишів на території Східної Європи, з Острога прийшли люди в Київ, організували Києво-Могилянку, а потім пішли в Москву. І ми не повинні це забувати. Острог, як і Могилянка, були центрами православ`я, науки, писемності. Я так розумію, що особисті погляди Пасічника не збігаються з поглядами нинішньої влади. Але ж ректор не повинен займатися політикою, і, наскільки, я знаю, Пасічник по-європейськи налаштована людина, тому його переконання не мали б суперечити стратегії розвитку нашої країни й просуванню її до Європи, які сповідує президент.

ЧОМУ ДО МІНОСВІТИ НЕ ПРИЄДНАЛИ УНІВЕРСИТЕТИ КУЛЬТУРИ? БІДНІ НЕ ПОТРІБНІ?

Відомчі ВНЗ на початку наступного року Дмитро Табачник бере так би мовити під своє крило. Аграрні, медичні, транспортні та інші виші передають у підпорядкування Міністерства освіти, молоді і спорту.  Виші, що потрапили “під роздачу”, переповнює тривога. Як ви вважаєте, чи є у них привід хвилюватися?

Ця задумка – не нова і в принципі правильна. Але, як каже один мій старший товариш, "теоретически – лошадь, а практически – не везет".

Я боюся, аби переведення у підпорядкування одному міністерству не вилилося у злиття ВНЗ, поглинання менших більшими. Тому що закривати і руйнувати – це не реформи, це знищення.

У мене є така інформація, що міністр аграрної політики подав проект постанови Кабміну про повернення аграрних вишів у склад міністерства. І всі ректори аграрні дружно підтримують це подання. Хоча по великому рахунку мене дивує, чому до МОНМС не приєднали університети культури? Хтось мені пояснив, мовляв, бідні не потрібні. Але я вважаю, що університети культури найперші могли б приєднатися до Міносвіти. І ще одне, чому це розпорядження вийшло під кінець року, і всі організаційні питання треба вирішити негайно? Для того, щоб як слід організувати цей процес, треба набагато більше часу.

А чи можуть при передачі загубитися шматки землі, що належать університетам?

Не виключаю. Бо вони губляться регулярно. Це не безпідставні побоювання. Тому в законі треба чітко  записати, що вилучення земельних ділянок у вузів взагалі не допускається. Але, якщо вже є така необхідність, то лише за погодженням на таємному голосуванні Вченої ради або колективу. Але це – виключення, правило – нікому ніякої землі, жодного квадратного сантиметру.

Перейдемо до школи. Уже відомо, що у регіонах місцеві влади активно звертаються до уряду за дофінансуванням, оскільки у місцевих бюджетах коштів вистачає виплатити у грудні лише аванс вчителям, а в деяких не вистачає і для цього. Деякі політики вже кажуть про те, що за таких умов до гучних акцій чорнобильців невдовзі можуть приєднатися і педагоги. На вашу думку, такий розвиток подій можливий?

Завдання вчителя – навчати і виховувати, і якщо вже вчителі вийдуть – то це біда. Проте я не виключаю такого. Сьогодні в частині областей з грудня місяця заробітні плати вчителям не виплачуються, людей змушують йти у відпустки за власний рахунок. Звісно, є проблеми всередині країни, але не слід забувати і про зовнішню кризу.

В світі 160 трильйонів доларів випущено фінансових паперів, зобов`язань різних, а валовий продукт сумарний всього світу – це 45 трильйонів. Тобто сьогодні фінансових зобов`язань у три-чотири рази більше, ніж реальний валовий продукт. Цей фінансовий пухир врешті лопне. Це все б`є, у тому числі, і по Україні, нашій освіті. Усі ми пам’ятаємо, як вчителі виходили під вікна Азарова...

Зараз фактично кожному шкільному вчителю щомісяця не доплачують півтори-дві тисячі гривень, а кожному викладачу вищої школи – у середньому 2-2,5 тисячі грн. За законом, середня ставка в освіті має бути на рівні зарплат у промисловості. Там це зараз близько трьох тисяч гривень, а ставки в школі – 1100–1500. То про що ми говоримо?!

Ніколаєнко

Як ви ставитеся до того, що під Євро-2012 підлаштовують навчальний процес по всій Україні?

Взагалі я палкий прихильник спорту і донедавна регулярно грав у футбол. Але я вважаю, що проект Євро-2012  не виправдає усіх сподівань, що на нього покладають. Ну немає в Україні буму розвитку спорту. Зарядку як не робили в школах, так і не роблять. А так вийшло, що у нас бюджет розтягли, за рахунок бюджету поживився бізнес.

Якщо ми говоримо про вплив на школу, то в тих містах, де дійсно пройдуть змагання, можна підкорегувати навчальний процес. І так, до речі, робив увесь світ. Але, щоб усю країну на диби ставити – це зайве.

У 2011 році, офіційно проголошеному президентом Януковичем, Роком освіти та інформаційного суспільства, влада скоротила фінансування освіти і науки на 1,5 млрд гривень. Чого варто чекати у бюджеті на наступний рік?

У проекті бюджету на 2012 рік стоїть цифра приблизно 91-92 мільярди. Це 6,1% ВВП. А потрібно 10%. І ми на з`їзді освітян на цьому особливо наголошували. 10% – це було б 150 мільярдів. Різницю можна легенько порахувати: не вистачає 59 мільярдів. А це означає, що батьків і надалі обдиратимуть, бо дітей як не харчували, так і не харчуватимуть, що в лабораторіях як не було хімічних реактивів, матеріалів, так і не буде і список можна продовжувати.

У МЕНЕ НЕМАЄ ЗІРКОВОЇ ХВОРОБИ

Коли наприкінці літа почалися розмови про можливу відставку Табачника і крісло під міністром нібито захиталося, подейкували, що найвірогіднішими претендентами на це місце є ви та Василь Кремінь. Зрештою Табачник зберіг "місце під сонцем". Проте, чи Ви не відкидаєте такої можливості колись ще покерувати українською освітою?

Я вже в такому віці і з таким досвідом, що бігти за першим дзвінком не буду. Якщо дійсно виникне потреба і хтось запропонує працювати, то я скажу: от, будь ласка, моя програма. Якщо на неї погоджуються – я йду, якщо ж мені кажуть: ми пропонуємо тобі закривати школи, скорочувати те й інше, я на таке не згоден. Уже моє волосся сиве і мій статус такого не дозволяють.

Повірте, у мене немає зіркової хвороби. Я не вважаю, що посада міністра – це мед, ні, це передінфарктний стан. Особливо зараз, коли навчальний процес заполітизували так, що щоб ти не зробив, добре чи погане, усе критикуватимуть… Це ж якого Святого Луку треба привести на цю посаду, щоб його з першого ж дня не почали терзати?! Якщо у людини є совість, то вона цього просто не витримає. А от якщо замість совісті – підошва залізобетонна чи каучукова – тоді, будь ласка…

Розмовляла Наталя Овсієнко

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся