Російська делегація в ПАРЄ: місія нездійснима?

Чергове голосування принесло новий сюрприз – його результати не з’явилися на табло Асамблеї, хоча й були зафіксовані комп’ютерною системою. Здавалося, що “рука Москви” дотягнулася і до технічних служб ПАРЄ в намаганні зірвати голосування за резолюцію.

Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) завершила перший етап розгляду питання про російську-грузинську війну. Чотири дні роботи європейських депутатів з 47-ми країн-членів практично повністю були присвячені кризі, з якою Рада Європи не стикалася з моменту свого створення майже 60 років тому, – війні між двома країнами-членами. Перша резолюція прийнята, однак чи буде вона ефективною?

Про те, що питання російсько-грузинської війни стане основним в порядку денному нинішньої сесії Асамблеї було відомо ще у середині вересня. Однак, мабуть, навіть “старожили” асамблеї не могли передбачити того, як розвиватимуться події. Російська делегація прилетіла до Страсбургу майже в повному складі: з 18 постійних членів делегації та 18 заступників прибули 34 депутати, і це не зважаючи на величезну групу підтримки та безпрецедентно великий журналістський корпус. Головна мета росіян була зрозумілою з самого початку – добитися схвалення якомога менш жорсткої резолюції, а ще краще – переконати європейських колег у незворотності процесу визнання незалежності Південної Осетії та Абхазії. Зазначимо одразу, що частину плану реалізувати все-таки вдалося, хоча спочатку місія російської делегації здавалася нездійснимою.

Активна робота проводилася, як під час засідань сесії, політичних груп та комітетів, так і “в кулуарах”. Ще в перший день сесії ця “робота” привела до безпрецедентної правової колізії в ПАРЄ, коли кілька депутатів вирішили відкликати свої підписи під поданим ще 12 вересня проектом резолюції про перегляд повноважень російської делегації, а фактично, про позбавлення її права голосу. Якщо врахувати, що з 24-х підписантів проекту більша кількість була з представників Східної Європи не важко здогадатися, що своє нове рішення вони прийняли не просто так. До речі, про це під час обговорення проекту резолюції у середу говорила і екс-міністр закордонних справ Естонії Крістіна Оюленд. “Мені теж пропонували відкликати свій підпис під проектом резолюції, але я вважаю, що це було б приниженням честі ПАРЄ”, - заявила вона з трибуни. При цьому ніхто не може виключити, що підписантів намагалися підкупити, хоча відповідних фактів і немає.

Найбільш важливим як для росіян, так і для грузин (делегація, яких до речі, теж була досить представницькою, адже всі чотири дні провели в ПАРЄ не лише депутати грузинського парламенту, але й перший заступник міністра закордонних справ Гіга Букерія) був четвер, коли, власне, Асамблея ухвалювала резолюцію “Наслідки війни між Грузією та Росією”. Документ, підготовлений до розгляду, очевидно, не влаштовував російську делегацію, хоча б тому, що називав визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії таким, що суперечить міжнародному праву та статутним принципам Ради Європи. До речі, в одній з поправок, представлених російською делегацією до проекту резолюцію, пропонувалося зняти саме ці слова, залишивши лише просто засудження з боку ПАРЄ самого факту визнання, однак, без додаткових характеристик (ця поправка так і не пройшла, як і всі інші, запропоновані російськими депутатами). Із загалом 45 поправок, поданих до проекту резолюції, половина вийшла “з-під пера” росіян. Однак, найважливіше було створити необхідну атмосферу в залі.

Костянтин Косачов припустився лише однієї помилки, сказавши, що пишається діями Росії в Осетії

І атмосферу створювали. Основні російські спікери встигли виступити ще в перший день обговорення, однак і “другий ешелон” теж гарно підготувався. Крім вже звичних слів про необхідність захисту мирного населення та примирення агресора, в їхніх виступах пролунало і дещо нове, а саме – порівняння Михайла Саакашвілі... зі Сталіним, що здається дуже дивним, враховуючи те, що всередині країни грузинського Президента частіше порівнюють з Гітлером. Однак, тут, очевидно, був спеціально розроблений так званий експортний варіант: європейці досить неоднозначно ставляться до будь-яких порівнянь з Гітлером. “Один грузин, якій правив Радянським Союзом 30 років, казав “немає людини, немає проблеми”. Інший грузин пішов далі. Військову операцію проти Південної Осетії М.Саакашвілі назвав “чисте поле” – немає народу, немає проблем”, - заявив депутат російської Держдуми Валерій Федоров. Підтримав його і колега Віктор Плескачевський: “Один грузинський керівник в історії сказав, що “мітлою вимітається сміття” про Абхазію та Осетію, а інший – назвав операцію “чисте поле”.

Завдяки проведеній роботі, росіяни змогли знайти певну підтримку і в європейців. Так, англієць Майкл Хенкок запропонував депутатам замислитися над питанням, а де збиралася зупинитися Грузія, розпочинаючи операцію у Південній Осетії. “А треба запитати Грузію: якими були наміри, як довго збиралися вбивати власних громадян?”, - сказав він, а далі процитував книгу про війну в Іраку, відповідно до якої, можна зупиняти керівника тієї чи іншої країни, якщо він починає використовувати зброю проти власного населення. “Так, чому цим користувалися під час війни в Іраку, а зараз, коли йдеться про Росію, кажуть, що так діяти було не можна?”, - запитав Хенкок. Француз Ів Поццо ді Борго взагалі запропонував... покращувати відносини з Росією. “Нам треба створювати справжній економічний простір, переходити на безвізовий режим, поширювати торгівлю, культурний обмін. Саме це допоможе розвитку прав людини в Росії, а не наші заклики”, - сказав він. Відкрито підтримав Росію і український депутат від КПУ Євген Мармазов, якій назвав Росією “самобутньою цивілізацією” і закликав Європу спочатку переглянути рішення щодо визнання незалежності Косово, а вже потім вимагати від Москви переглядати питання про Осетію та Абхазію. Пізніше, після голосування за резолюцію російський депутат Леонід Слуцький визнає, що підтримка російської позиції в політичних групах ПАРЄ і так виявилася “більшою, ніж передбачали”, що, на його думку, свідчить про достатність “здорового глузду”.

І все-таки більшість депутатів, що виступали минулого четверга, засуджували дії Росії, хоча Грузію теж хвалили не сильно, адже, навіть те, що війська були пущені “в хід” на власній території, не може бути виправданням, коли йдеться про мирних жителів. Однак, неадекватність відповіді Росії багатьом нагадала дії Радянського Союзу в Угорщині та Чехії в 1956 та 1968 роках. “Деякі вважають тут, що вони більш рівні, бо мають нафту і газ, ми вважаємо, що всі рівні і мають поважати міжнародне право”, - заявила естонка Крістіна Оюланд. А депутат швецького парламенту Марієтта де Пурбекс-Лінден порівняла Володимира Путіна з дитиною. “Для мене Путін, ким би він не був: Президентом чи прем’єром, діє, як дитина, щоб подивитися, коли його зупинять. Але не потрібно забувати, що він – не дитина, він людина, наділена владою, яка хоче відновити імперський розмах Росії”, - сказала депутат, і додала: “Росія може називати свої війська миротворчими, не знаю, лише для сміху, чи що?”

Багатьох європейців вразила і фраза, висловлена головою російської делегації Костянтином Косачовим під час дебатів у середу, коли обговорювалося питання про можливість позбавлення російської делегації повноважень. “Нам вдалося врятувати життя людей, і ми пишаємося тим, що ми зробили”, - заявив він, зробивши, мабуть, свою єдину “дипломатичну” помилку, яку європейці прощати не збиралися. “Є тут серед нас представники парламенту, які пишаються тим, що проголосували в Держдумі за, фактично, розчленування іншої країни-члена Ради Європи. Такого не було з моменту нападу Радянських військ на Чехословаччину”, - заявив британець Джон Остін. “А російські парламентарі? Вони в обох палатах проголосували, щоб Медведєв визнав незалежність двох регіонів. Деякі з них, які засідають тут, знають, що це суперечить зобов’язанням. Я не чув ніякого жалю з цього приводу, навпаки, тільки виправдовування”, - підтримав його співвітчизник Лорд Томсон.

Українські депутати в своїй переважній більшості теж не підтримували дії Росії. Олена Бондаренко від БЮТ заявила, що Росія грубо порушила принципи міжнародного права, а також не виключила того, що наступною ціллю Москви може стати український Крим. ““Робиться немало для створення небезпечної ситуації в Криму, чи не для того, щоб при можливості знову захистити своїх громадян?”, - запитала депутат. Її колега з блоку “Наша Україна – Народна Самооборона” Ольга Герасим’юк навіть порівняла Росію з ведмедем: “Мисливці кажуть, що від ведмедя не можна тихо вбігти, він зупиняється тоді, коли на нього голосно крикнути. Ми маємо голосно крикнути на Росію”. Представники Партії регіонів (що теж дивує, враховуючи нещодавні заклики лідера партії Віктора Януковича до визнання незалежності Південної Осетії та Абхазії) однозначну підтримку російським колегам не надали. Сергій Ківалов, виступаючи в дебатах, лише визнав факт того, що, скоріш за все, Росія не відкличе свого визнання двох регіонів Грузії, однак при цьому, депутат висловив переконання у необхідності проведення міжнародного розслідування того, що ж насправді відбулося в Цхінвалі та на його підступах на початку серпня. Голова української делегації, теж “регіонал” Іван Попеску, навіть не виключив можливості повторення грузинського сценарію в Україні, хоч і назвав це на сьогодні поки що маловірогідним.

Президент ПАРЄ Луї Марія де Пуч ледь на заплутався у поправках

Найцікавіше у залі ПАРЄ розпочалося під час голосування за резолюцію. Такого у Страсбурзі, здається, ще не бачили. Спочатку Президент ПАРЄ Луї Марія де Пуч довго намагався розібратися з порядком голосування поправок (справа в тому, що в ПАРЄ прийнято голосувати поправки не за порядком їх надходження, а в залежності від того, до якого пункту резолюції вони відносяться, при чому, спочатку голосується поправка, яка передбачає більше змін до того чи іншого пункту, наприклад, повну зміну тексту, чи серйозне його корегування, а потім – та, що передбачає менше змін до тексту проекту резолюції). “Поправка номер 34”, - оголосив Президент, - “Прошу Майкла Хенкока (автора поправки) представити її”. Британець розгубився і судорожно почав шукати текст своєї власної поправки. “Так, 24 чи 34?”, - запитав він. Через пару хвилин обґрунтування тексту було знайдено, однак слід за ним заплутався вже голова Моніторингового комітету ПАРЄ (в якому і розроблявся проект резолюції) Сергій Головатий. “Яка саме поправка?”, - запитав він, перебираючи свої записки. Слово з порядку ведення попросив Косачов: “Пане Президенте, тут взагалі якась плутаниця, справа в тому, що пан Головатий голосує по блакитних папірцях (робочий документ на папері блакитного кольору), а ви – по жовтих, а в них різний порядок поправок”. Президент не розгубився і продовжив голосування по “жовтих” паперах. Однак, чергове голосування принесло новий сюрприз – його результати не з’явилися на табло Асамблеї, хоча й були зафіксовані комп’ютерною системою. Здавалося, що “рука Москви” дотягнулася і до технічних служб ПАРЄ в намаганні зірвати голосування за резолюцію. “Технічно, ми не можемо зараз вивести результати на табло, однак я бачу, що поправка не пройшла”, - сказав де Пуч. На щастя, далі голосування пішло більш спокійно, а результати знову почали з’являтися на табло для голосування. По обличчю Косачова було зрозуміло, що боротися далі він вже не бачить сенсу, навіть поправки, в яких він значився першим автором, представляли інші члени російської делегації.

Результати голосування відомі: Асамблея засудила Грузію за початок воєнних дій, хоч і на власній території, а Росію – за диспропорційну відповідь, окупацію території Грузії, удари по економічній та стратегічній інфраструктурі, визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії. Цікаво, що однією з поправок, представлених росіянами, пропонувалося залишити в тексті резолюції засудження цього визнання, але зняти твердження про те, що такі дії суперечать міжнародному праву та статутним принципам Ради Європи. Однак, не пройшло, як, між іншим, і всі інші поправки від російської делегації. Єдиною поступкою, на яку погодилась Асамблея, стала заміна тексту, що характеризувала діяльність миротворців. Замість слів “миротворці провалили” свою місію, депутати погодилися написати “не досягли достатнього успіху”. “Ми намагалися запропонувати нашим колегам тут професійну розмову людей, які займаються законотворчістю, які знають ціну кожному слову і кожній букві і зіштовхнулися з тим, що ця розмова тут не вийшла, наші юридичні аргументи просто відкидалися. І багато позицій резолюції прописані з позицій політичної кон’юнктури”, - прокоментував результати голосування засмучений Косачов журналістам. І додав, що хоч, Асамблея і не погодилася з визнанням Росією незалежності двох самопроголошених регіонів, Росія також може не погодитися з позицією європейських колег.

Обговорення результатів російсько-грузинської війни в ПАРЄ продемонструвало, з одного боку, неготовність європейських депутатів відмовлятися від принципу територіальної цілісності та суверенітету, а з іншого боку – розуміння незворотності процесу визнання двох самопроголошених регіонів. І в цій частині, в частині надання доказів цієї незворотності, російська делегація змогла добитися певного успіху. Росія готова до переговорів, але тільки, виходячи з того, що її позиція – правильна. А от вже деталі, які стосуються проведення міжнародного розслідування, складу комісії з такого розслідування, інтернаціоналізації миротворців можуть обговорюватися. Хочеться вірити, що схвалена резолюція трохи “охолодить” гарячі голові у Москві, і “захист своїх громадян” завершиться лише Осетією та Абхазією. Однак, остаточної впевненості в цьому поки не має ні в кого.

Сергій Воропаєв, Страсбург-Брюссель.