За відкритими дверима

Головним результатом газової конференції стала підписана спільна декларація між Україною та ЄС... Невдоволення Росії має під собою кілька причин. Першою і найголовнішою причиною, безперечно, є потенційна втрата можливості отримати контроль над українською “трубою”.

Міжнародна інвестиційна конференція з модернізації української газотранспортної системи, що відбулася в Брюсселі 23 березня, принесла дивіденди одним і розчарування іншим. Свої позитиви в ній побачили Київ та Брюссель, Москва ж з нерозумінням зустріла фінальну декларацію, підписану українським урядом, Єврокомісією та фінансовими інституціями. Втім поки зарано роздавати лаврові вінки переможцям і тикати пальцями в переможених: незважаючи на конкретні результати, цілком очевидно, що боротьба за українську “трубу” ще тільки розпочалася.

Про необхідність “скинутися” всім світом на модернізацію української газотранспортної системи (ГТС) в Європі кажуть вже досить давно. Ще рік тому комісар ЄС з енергетики Андріс Пієбалгс заявив УНІАН про готовність зібрати 2,5 млрд. євро для ГТС. “Ніхто не хоче, щоб були якісь перебої в постачаннях через трубопроводи. У нас вже були два випадки (аварій – УНІАН), обидва досить маленькі, але обидва викликають занепокоєння, тим більше що й українська сторона говорить, що трубопроводи треба модернізувати”, - заявив він тоді. У той час конференція ще передбачалася виключно донорською, однак через тривалі переговори між сторонами, економічну кризу, невпевненість європейських партнерів у цільовому використанні донорських коштів і частково позицію України, конференцію було перейменовано в інвестиційну. Необхідна для модернізації сума за останній рік не зазнала суттєвих змін. Водночас смислове наповнення конференції перетворилося із прикладного економічного на практично-політичне.

Комісар ЄС Беніта Ферреро-Вальднер та прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко обмінюються підписаною Декларацією за підсумками конференції з модернізації української ГТС.

Головним результатом конференції, як відомо, стала підписана спільна декларація між Україною та ЄС. Документ був повністю готовий лише за кілька днів до запланованої дати проведення, що в цілому і не дивно, враховуючи існуючі розбіжності між Президентом та прем’єр-міністром України. Одним з головних його положень стало взяте на себе Україною зобов’язання імплементувати до 2011 року положення Європейської Директиви №55 від 2003 року щодо організації ринку газу. Цей документ, зокрема, визначає відповідальність кожної країни-члена ЄС за управління газовими підприємствами у такий спосіб, щоб створити конкурентний і водночас надійний ринок газу, уникаючи дискримінації між газовими компаніями різних країн, передбачає, що компанії, які володіють газопроводами чи підземними газовими сховищами, мають призначити одного чи кількох системних операторів, а компанії, що володіють газорозподільчими станціями – операторів розподільчих систем. При цьому, ці структури, якщо вони є частиною вертикально інтегрованої газової компанії, мають бути незалежними від інших структур підприємства, які не пов’язані безпосередньо з транспортуванням або розподілом газу. Системні оператори та оператори розподільчих систем повинні не допускати дискримінації споживачів, а також надавати іншим системним операторам чи операторам розподільчих систем інформацію, необхідну для надійного функціонування об’єднаної газотранспортної системи. Крім того, відповідно до положень директиви, треті сторони повинні отримати доступ газотранспортних та газорозподільчих систем на підставі оприлюднених тарифів, які застосовуються до всіх споживачів послуг, включаючи компанії з продажу газу. У доступі може бути відмовлено в тому випадку, коли це пояснюється недостатком пропускної спроможності системи, а також у випадках, коли доступ третіх сторін може привести до невиконання взятих на себе підприємствами-власниками мереж соціальних зобов’язань, а бо викликати суттєві фінансові проблеми з угодами типу “бери, або плати”. Документом також передбачається, що країни мають створити незалежний регулятор ринку газу, якій має відповідати за забезпечення недискримінаційного доступу до системи газопроводів, конкуренцію та безперебійну роботу ринку. Підприємства газової галузі повинні оприлюднювати до 1 липня річні звіти по кожному виду діяльності: транспортування, розподіл, зберігання, збут, а країни-члени ЄС – оприлюднювати технічні вимоги до інфраструктури та операційні правила, що дають можливість забезпечити надійність і спільне управління об’єднаною системою газопроводів.

Цілком очевидно, що належне запровадження положень Директиви ЄС є вигідним для України. По-перше, це зробить ринок більш прозорим і відкритим, а відтак – і більш зрозумілим для кінцевих споживачів. По-друге, створення справді європейського ринкового механізму функціонування ринку газу може сприяти поступовому переходу європейців до закупівлі російського газу на кордоні Україна-Росія, про що власне і написано в спільній декларації за підсумками конференції: “Усвідомлюючи наміри України приєднатися до Енергетичної спільноти та, зокрема, дати можливість купувати газ в Україні, або на її Західних чи Східних кордонах”. Перехід європейських компаній до закупівлі російського газу на кордоні Україна-Росія суттєво зменшить можливості Росії для політичного тиску на Україну і в першу чергу, під час таких криз, як, наприклад остання, що відбулася у січні 2009 року, в результаті якої 12 європейських країн відчули зменшення постачання газу, або і зовсім залишилися без нього, а імідж України постраждав разом з іміджем “Газпрому”. Зрештою, створення незалежного оператора мереж дасть можливість встановлювати економічно, а не політично, як зараз, обґрунтовані тарифи на транспортування та зберігання газу, а українські споживачі зможуть отримати справді конкурентний ринок і право обирати постачальників газу, чого на сьогодні практично немає. Єдиним мінусом від запровадження європейської Директиви може стати необхідність підвищення тарифів на газ для населення, яке на сьогодні платить пільговий тариф, оскільки головний постачальник - “Нафтогаз” – субсидіює забезпечення населення газом за рахунок коштів, що надходять від транзиту. Втім, газова незалежність варта того, щоб за неї платити справжню ціну.

В результаті конференції у найбільшому виграші, без сумніву, залишилися європейська сторона, яка змогла практично без жодного центу вкладень добитися від України найголовнішого – реформування внутрішнього газового ринку, що, на переконання європейців, вже само по собі сприятиме залученню необхідних інвестицій з одного боку, та сприятиме забезпеченню безперебійної роботи транзитної системи з іншого. Що стосується України, то тут результат не такий однозначний. В цілому, запропонована модель зміни відносин на газовому ринку є позитивом. Однак далі все залежатиме від того, як в Україні працюватимуть над виконанням Декларації. Не дарма, саме на це звернула увагу під час свого виступу на конференції і комісар ЄС з питань зовнішніх відносин та Європейської політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер. “Імплементація – це головне”, - сказала вона , додавши, що зробить усе для виконання зобов’язань з боку ЄС, якщо Україна виконуватиме свої.

Президент України Віктор Ющенко та прем’єр-міністр Юлія Тимошенко мали свої інтереси у підписанні газової декларації.

Ще одним висновком конференції стало і те, що тільки об’єднання (принаймні для європейців) двох ключових українських політиків – Президента та прем’єра – дало можливість взагалі провести цю конференцію. Зрозуміло, що кожен з них виходив з власних інтересів. Для Віктора Ющенка реалізація положень газової Директиви ЄС може стати додатковим доказом задекларованої ним проєвропейської політики, що може бути зовсім не зайвим на наступних президентських виборах. Крім того, це ще й додаткова можливість попсувати нерви Юлії Тимошенко, публічно нагадуючи їй про необхідність економічних реформ для відновлення співпраці з Міжнародним валютним фондом, оскільки жодна світова фінансова інституція не вкладатиме грошей в українську ГТС до того часу, поки МВФ не поверне свою прихильність Україні. А відтак, - це може сприяти подальшому зменшенню особистого рейтингу Тимошенко перед президентською кампанією. Що стосується самої Тимошенко, то для неї, як для прагматика, результати конференції можуть стати предметом торгу, і в першу чергу у відносинах з Москвою, яка залишилася дуже незадоволеною підписаною декларацією. Про це свідчить і заява, зроблена депутатом від БЮТ Олександром Гудимою : "Я думаю, що через деякий час буде візит Юлії Володимирівни до Москви, і Росія перехопить ініціативу в Євросоюзу, щодо ГТС. Але не щодо її відчуження, а щодо модернізації".

Невдоволення Росії має під собою кілька причин, про які ми вже трохи говорили вище. Першою і найголовнішою причиною, безперечно, є потенційна втрата можливості отримати контроль над українською “трубою”. Про це цілком однозначно свідчать заяви всього російського керівництва, що пролунали одразу після конференції. Так, заступник голови правління ВАТ “Газпром” Валерій Голубєв у Брюсселі одразу по завершенню конференції заявив журналістам, що Росія залишається прихильником модернізації української газотранспортної системи через створення міжнародного консорціуму. “На сьогодні консорціум вже зареєстрований і по 50% акцій належать “Нафтогазу” та “Газпрому”, - сказав він, маючи на увазі створене у жовтні 2002 року ТОВ «Міжнародний консорціум з управління і розвитку газотранспортної системи України». До складу такого консорціуму, за словами Голубєва, могли б також увійти німецькі та італійські компанії. По-друге, Росія побоюється можливого переходу європейців на закупівлю газу на кордоні Україна-Росія, оскільки це знизить прибутки “Газпрому”, а також зменшить можливість політичного тиску на Україну, яку в Москві традиційно розглядають, як країну своєї “зони впливу”. “Ось там є пасаж про можливість продажу газу на Східному кордоні України. От як це відноситься до модернізації?”, - запитував журналістів міністр енергетики Росії Сергій Шматко. “Фактично – це переділ ринків”, - додав Голубєв. Турбують Москву і можливість суттєвого зростання тарифів на транзит газу Україною, оскільки відповідно до Декларації та Директиви ЄС тарифи мають включати в себе вартість утримання газотранспортної мережі, вартість отриманих інвестиційних кредитів на модернізацію, а також передбачати прибуток газотранспортної компанії. “Скоріш за все такі речі можуть призвести до завищених тарифів”, - заявив російський міністр енергетики. Створення незалежного оператора з транспортування газу також може привести до проблем з платежами за газ “Нафтогазом України” та до можливості “Газпромом” отримати в якості покриття боргу за газ українську газостранспортну систему. Всі ці причини разом призвели до різкого демаршу російської сторони ще під час конференції. Фактично Шматко виставив Європі ультиматум : або ми працює разом, або Росія шукатиме інші ринки збуту, в тому числі за допомогою будівництва заводів з виробництва скрапленого газу. Свою порцію “холодного душу” отримала і Україна: російський Президент Дмитро Медведєв вже заявив про призупинення міжурядових консультацій з Києвом. Така позиція Росії вже змусила і Тимошенко, і комісара ЄС з енергетики Андріса Пієбалгса зробити заяви щодо того, що підписана в Брюсселі декларація не спрямована проти Москви. “В декларації записані дуже коректні речі”, - сказав Пієбалгс, зазначивши, що консультації з російською стороною будуть продовжені.

На конференції Росія фактично опинилася за відкритими дверима до модернізації української газотранспортної системи, оскільки отримавши запрошення до участі в конференції, не змогла вплинути на зміст фінального документу. Однак, це не ще не означає, що Москва так і стоятиме на порозі в очікуванні запрошення. Тож, і говорити про якійсь виграш України можна лише умовно.

Сергій Воропаєв.